Порівняння Viomi Mechanical Kettle V-MK152A білий vs Maestro MR-069 1200 Вт 1.5 л

Дизайн, в якому оформлений електрочайник. Крім класичного оформлення, в наш час зустрічаються і більш оригінальні стилі, а саме:

— Ретро. Пристрої, стилізовані під старовину — переважно під кухонне приладдя 30-х — 50-х років XX століття. Ступінь стилізації при цьому може бути різною: приміром, деякі прилади майже не відрізняються від звичайних кухонних чайників, які ставлять на плиту. Також відзначимо, що в стилі ретро виконуються практично всі самовари (див. «Тип»). А ось термопоти і заварювальні чайники в такому оформленні майже не випускаються. У будь-якому разі ретро-чайник буде незамінний для кухні в тому ж стилі, проте може вписатися і в сучасний інтер'єр.

— Хай-тек. Пристрої, що мають технологічне, іноді навіть футурістічне оформлення — з використанням нефарбованого металу, прозорого скла, а також мінімальною кількістю (а то і повною відсутністю) декоративних деталей. При цьому сам дизайн може бути досить незвичайним: наприклад, зустрічаються моделі, що звужуються догори і віддалено нагадують лабораторні колби. Як і в стилі ретро, в цьому стилі майже не випускаються інші пристрої, крім класичних чайників.

При виборі пристрою в специфічному оформленні варто враховувати, що дизайн неминуче впливає на вартість — іноді досить помітно, притому що функціональних переваг він зазвичай не дає.

Потужність, споживана чайником під час роботи, фактично — потужність встановленого в пристрої нагрівального елемента.

Від цього параметра залежить два робочих моменти: інтенсивність нагріву та споживання електрики. З одного боку, висока потужність нагрівача дозволяє швидше нагріти певний об'єм води і забезпечує економію часу. З іншого — енергоспоживання такого пристрою теж буде відповідним. На рахунках за електрику це, швидше за все, не позначиться (фактична витрата енергії на нагрів певного об'єму води буде одним і тим же, незалежно від потужності нагрівача). Однак можуть виникнути певні моменти, пов'язані з підключенням: наприклад, при слабкій проводці або неправильно підібраних запобіжниках можливі збої в мережі через роботи «ненажерливого» нагрівача, а підключати до звичайної розетки пристрою більш ніж на 3500 Вт не можна — тут потрібно специфічний формат живлення. У світлі останнього навіть найбільш об'ємні пристрою — термопоти на 10 л і більше — вкрай рідко оснащуються нагрівачами могутніше 3000 Вт: такої потужності цілком вистачає для роботи за призначенням, при цьому для підключення підходить звичайна розетка.

Можливість повністю зняти кришку чайника. Подібна можливість не має особливого значення при штатному використанні, проте вона забезпечує додаткову зручність, якщо чайник потрібно вимити зсередини — знімна кришка, на відміну від традиційної незнімною, не буде бовтатися на кріпленні, бити по руках і створювати інші незручності. З іншого боку, існує певний ризик втратити таку кришку, тому дана особливість зустрічається нечасто.

Чайники (див. «Тип»), в яких кришка відкривається після натискання кнопки. Таке відкривання швидше і зручніше, а часто — і безпечніше, ніж традиційний спосіб (взятися за кришку і потягнути вгору): кришка може досить сильно нагріватися під час роботи чайника, і довгий контакт з нею загрожує опіками. І хоча кнопка теж може розміщуватися на кришці, проте для її спрацьовування досить короткочасного натискання, і навіть в таких випадках ризик обпектися мінімальний. З іншого боку, відкривання кришки кнопкою ускладнює конструкцію чайника і дещо знижує її надійність.

Загальна форма корпуса електрочайника.

— Конічна. Найбільш популярний варіант: широкий у підстави корпус, дещо звужується догори. Така форма сприяє стійкості: центр тяжкості виходить максимально зміщеним донизу. Правда, мити зсередини такий чайник може бути не дуже зручно за порівняно невеликих розмірів отвори у верхній частині.

— Циліндрична. Циліндрична форма передбачає більш-менш однакову ширину корпусу і біля основи, і зверху. При тій же висоті і діаметрі підстави такі чайники вміщують дещо більше води, ніж конічні; крім того, такий пристрій простіше мити завдяки широкому отвору під кришку.

— Похила. Корпус трохи нахилений вперед; ширина такого корпусу зазвичай більш-менш однакова по всій висоті. Подібні чайники мають незвичайний, що виділяється зовнішній вигляд; крім того, з них дещо легше наливати воду — для цього потрібно нахилити пристрій на менший кут, ніж при циліндричному і тим більше при конічному корпусі. Проте принципових переваг перед тією ж циліндричною формою даний варіант не дає, а коштує він дорожче, тому і зустрічається нечасто.

Подвійні стінки зустрічаються переважно серед традиційних електрочайників.

Подібна конструкція виконує відразу кілька функцій. Перш за все, вона помітно покращує теплоізоляцію, даючи змогу чайнику довше утримувати тепло і економніше витрачати енергію при нагріванні. Також подвійні стінки підвищують міцність і надійність — пробити таку стінку наскрізь або помітно пошкодити її складніше, ніж одинарну. А в деяких моделях зовнішня сторона виконується з пластика, а внутрішня — з металу; це дає змогу поєднати переваги обох матеріалів без значного збільшення вартості.

Основний матеріал чайника.

Відзначимо, що в даному пункті враховується перш за все зовнішній матеріал; внутрішнє покриття може і відрізнятися від нього. Що стосується конкретних варіантів, то найбільшою популярністю в наш час користуються вироби з металу (зазвичай сталі), пластика і стекла. Більш рідкісними є вироби з скло з металом і кераміка (включаючи фарфор). Ось більш докладний опис різних матеріалів:

— Сталь. Найбільш популярний в наш час матеріал. Сталь характеризується, з одного боку, високою міцністю і надійністю, з іншого — стильним зовнішнім виглядом. Крім того, в чайниках зазвичай використовуються нержавіючі різновиди, які не схильні до корозії і не реагують з вмістом. Коштують такі вироби трохи дорожче пластикових, проте серед них можна знайти пристрої будь-якої цінової категорії – від бюджетних до топових. До однозначних же недоліків металу можна віднести перш за все високу теплопровідність, яка дещо підвищує витрату енергії і створює ризик обпектися, необережно доторкнувшись до корпусу. Крім того, сталь непрозора, і для контролю кількості води такі ємності потрібно оснащувати прозорими вставками. Також даний матеріал вважається таким, що погано відходить для заварювальних чайників: навіть найякісніша «нержавійка» може надати напою, що готується, стороннього прис...маку.

— Пластик. Пластик характеризується невисокою вартістю, при цьому йому можна без особливих проблем надати практично будь-якого відтінку або ж зробити прозорим. Також даний матеріал має досить слабку теплопровідність, завдяки чому при дотику до корпусу такого чайника менше ризик обпектися. З іншого боку, пластикові ємності схильні до появи подряпин, а прозорий пластик з часом може потьмяніти і втратити «товарний вигляд». А деякі сорти пластику (особливо недорогі, що застосовуються в бюджетних моделях) можуть при нагріванні виділяти специфічний запах і навіть надавати воді неприємного присмаку. У світлі останнього в деяких чайниках з даного матеріалу стінки робляться подвійними, і внутрішня поверхня виконується з металу. Це підвищує надійність і дає додаткову гарантію від появи «пластикового» присмаку. А в моделях середньої і вищої цінової категорії можуть застосовуватися особливі висококласні сорти пластика, позбавлені описаних недоліків; само собою, і коштують такі матеріали відповідно.

— Скло. Скляні ємності непогано виглядають, до того ж вони зазвичай робляться прозорими. Так що проконтролювати наявність і приблизний об'єм води в такому чайнику можна навіть без спеціальних індикаторів; а в разі заварювальних чайників скло дає змогу стежити ще й за кольором вмісту, контролюючи процес заварювання і насиченість отриманого напою. Крім того, даний матеріал абсолютно не впливає на запах і смак напою — ще одна властивість, особливо корисна для заварювальних чайників, проте не зайва і для звичайних. Скляні вироби вважаються крихкими, проте на практиці розбити таку ємність, як правило, досить складно. А ось до однозначних їх недоліків можна віднести перш за все те, що накип і інші забруднення всередині ємності добре видно і зовні; так що для збереження «товарного вигляду» потрібен особливо ретельний догляд. Теплопровідність у скла – середня, вона нижче, ніж у сталі, але помітно вище, ніж у багатьох видів пластику. Так що дотиків до нагрітого чайника варто уникати, щоб не обпектися.
Відзначимо, що верхня і нижня частина скляних чайників, так само як і ручка, зазвичай виконуються з інших матеріалів. Найчастіше це пластик або пластик з металевими елементами; а ось якщо ці частини повністю (або майже повністю) металеві — в якості матеріалу вказується «скло з металом».

– Скло з металом. Різновид скляних чайників, в яких верх і низ корпусу повністю виконані з металу (хіба що в кришці може передбачатися пластикова вставка — для зручності використання — однак з водою вона не контактує). Подібні вироби в цілому є більш прогресивними, ніж «звичайні» скляні моделі, де використовується пластик. Метал надає чайнику солідного зовнішнього вигляду і забезпечує додаткову надійність; а оскільки вміст не взаємодіє з пластиком — то ймовірність появи сторонніх присмаків і запахів зводиться практично до нуля. Зворотна сторона цих переваг – порівняно висока вартість, хоча серед подібних виробів зустрічаються і досить недорогі рішення.

— Кераміка. Одна з головних переваг кераміки — стильний зовнішній вигляд. Наприклад, це ідеальний матеріал для чайників в стилі «ретро»; і навіть вироби, що формально належать до класичного дизайну, зовні дуже схожі на традиційні чайники без нагрівачів. Крім того, керамічні корпуси зазвичай доповнюються оригінальними малюнками і візерунками. З практичної точки зору даний матеріал гарний тим, що не впливає на смак вмісту, а також непогано утримує тепло — тим більше що керамічні стінки зазвичай робляться досить товстими. Водночас подібні чайники важкі і досить чутливі до ударів, їх корпуси непрозорі, а індикатори рівня води, з низки причин, в конструкції не застосовуються — так що для перевірки заповненості доводиться відкривати кришку. У світлі всього цього звертати увагу на кераміку має сенс переважно в тих ситуаціях, коли характерний зовнішній вигляд для вас однозначно важливіше згаданих недоліків.

— Фарфор. По суті – різновид описаної вище кераміки. Фарфор вважається дорогим і престижним матеріалом, проте він досить крихкий і потребує дотримання особливих правил догляду, через що в електрочайниках застосовується вкрай рідко.