Порівняння Beko FSM 67320 GWS білий vs Gefest 5100-02 0002 білий

Тип варильної поверхні, передбаченої в плиті.

Варильна поверхня — це основна робоча частина плити, верхня її сторона, де розташовуються конфорки. Такий Тип поверхні залежить від типу конфорок:

— Газова. Газові конфорки зручні насамперед миттєвою реакцією на поворот ручки регулятора потужності. Крім того, для них підходить посуд з будь-яких матеріалів та будь-якою формою дна — за умови, що вона нормально переносить нагрівання і стабільно стоїть на решітці. Крім того, в експлуатації такі плити дешевше електричних. Їх головним недоліком є необхідність підключення газу, причому тут є кілька нюансів. По-перше, газові магістралі є далеко не скрізь (наприклад, їх не проводять в будинку вище 10 поверхів); а використовувати змінні балони — досить клопітка справа. По-друге, потребує підключення тшательности, його повинен проводити фахівець-газівник. Також відзначимо, що газові конфорки більш вимогливі до дотримання правил безпеки, ніж електричні.

— Електрична. Електричні плити відрізняються безпекою й простотою в експлуатації: в них відсутній відкрите полум'я, яке потрібно запалювати і яке може згаснути, привівши до витоку газу. У таких пристроях простіше реалізувати різні додаткові функції, ніж у газових плитах. Крім того, електрика є в будь-якому будинку, на відміну від газу; а процедура підключення досить проста (хоча в деяких випадках вона також може вимагати участі спеціаліста). З...іншого боку, електроплити досить «ненажерливі» в плані енергоспоживання; тому вони вимагають якісної проводки, а їх експлуатація обходиться дорожче, ніж у випадку газових плит (хоча останнє частково компенсується застосуванням спеціальних тарифів на електроенергію для власників електроплиток). Ще один недолік — значна теплова інерція, однак у деяких прогресивних типах конфорок (Hi-Light, індукційних — див. нижче) цей момент зведений до мінімуму. Також відзначимо, що всі електроплити вимогливі до форми посуду: вона повинна мати рівне дно для щільного контакту з конфоркою, а індукційні нагрівачі мають обмеження ще й за матеріалами.

— Комбінована. Варильна поверхня, що поєднує в собі газові та електричні конфорки. Найбільш популярний формат таких моделей — «3+1», 3 газових конфорки і 1 електрична; тобто, по суті, мова йде про газових плитах, доповнених електричним нагрівачем. Саме помітне перевага таких варильних поверхонь — можливість роботи навіть у тому випадку, якщо одне з джерел енергії недоступний (наприклад, при перебоях в надходженні газу). Крім того, поєднання різних нагрівачів дозволяє користувачеві вибрати оптимальний тип нагріву для того чи іншого випадку. Водночас подібна універсальність рідко є критичною, а при підключенні комбіновані плити поєднують всі складнощі газових і електричних: їм потрібно і наявність газопостачання, і участь майстри, і якісна проводка. Як наслідок, подібних моделей випускається порівняно небагато, і вони розраховані переважно на тих, хто хоче мати «запасний варіант» на випадок проблем з газопостачанням.

Тип встановленої в плиті духовки (при її наявності). Для газових і електричних духовок характерні майже всі ті ж особливості, що і для конфорок того ж типу (див. «Тип варильної поверхні»). Наприклад, перші швидше нагріваються, обходяться дешевше в експлуатації, але складні у підключенні; другі безпечніше і універсальніше, але вимагають наявності якісної проводки і можуть виявитися дорожче вартості витраченої енергії. Однак є й окремі нюанси, які обумовлені специфікою застосування:

— Газова. Газові духовки перевершують електричні по швидкості нагріву, однак цей нагрів здійснюється не так рівномірно. Останнє особливо помітно в недорогих моделях. Внаслідок цього духовки цього типу слабо підходять для готування делікатних страв, чутливих до точному дотриманню температурного режиму. Крім того, деякі специфічні функції (наприклад, конвекція) погано сумісні з газовим нагрівачем.

— Електрична. Електричній духовці потрібно більше часу на прогрів, ніж газової, проте це компенсується гарною рівномірністю нагрівання. Крім того, таку духовку можна доповнити конвекцією, грилем і іншими функціями, розширюють її можливості і спрощують життя користувачу. Як наслідок, саме цей варіант рекомендується досвідченим кулінарам і ентузіастам, які мають справу зі складними рецептами.

Зазначимо, що газові конфорки нерідко поєднуються з електричною духовкою. Такий варіант вважається оптимальним з точки...зору зручності і практичності, завдяки чому він дуже популярний. А ось протилежна ситуація — електрична плита з газовою духовкою — взагалі не зустрічається.

Номінальний об'єм духовки, передбаченої в конструкції плити. Зазвичай, в якості номінального вказують робочий об'єм духовки, іншими словами — максимальний об'єм продуктів, який можна помістити в неї без шкоди для ефективності роботи. Відповідно, більш велика духовка нагоді для великих об'ємів готування; з іншого боку, така ємність помітно позначиться на ціні і габарити плити.

Відзначимо, що якщо Ви купуєте звичайну побутову плиту на 4 конфорки і не плануєте готувати в духовці багато, на даний параметр можна не звертати особливої уваги: об'єм духовки зазвичай підбирається з таким розрахунком, щоб її вистачило на більшість нескладних завдань на зразок готування пирога або запікання курки. А от для більш серйозного застосування може знадобитися духовка побільше. Детальні рекомендації по об'ємах можна знайти в спеціальних джерелах.

За наявності додаткової камери (див. нижче) у даному пункті зазвичай вказується тільки основний об'єм духовки.

Найбільша температура, до якої може прогрітися духовка плити в нормальному робочому режимі. Мінімальне значення, яке зустрічається в сучасних моделях — 230 °С; проте навіть такої невисокої температури вважається цілком достатньо для більшості нескладних страв. Середнім показником можна назвати 240 – 250 °С, такий нагрів забезпечує більшість сучасних духовок. А найбільш «гарячі» моделі здатні прогріватися до 300 °С і більше — такі можливості будуть корисні для деяких специфічних рецептів, що вимагають високих температур.

Номінальна потужність духовки, встановлена в плиті. Вказується лише для духовки електричного типу (див. вище). При визначенні цього параметра враховується потужність всіх нагрівачів та інших пристроїв, встановлених у духовці (гриля, конвектора, рожна з приводом тощо); іншими словами, у цьому пункті вказується максимальна споживана потужність.

Ці дані стануть у нагоді перш за все для оцінки споживання електрики, а також навантаження на електромережі при роботі. А ось порівнювати між собою за потужністю можна лише духовки зі схожим функціоналом – наприклад, дві моделі з конвекцією. Інакше порівняння може виявитися некоректним: наприклад, модель на 3 кВт з грилем у режимі «звичайної духовки» поступатиметься моделі тієї ж потужності без гриля, т.к. частина потужності першого пристрою припадає на гриль, який не працює в даному режимі.

— Термостат — пристрій для регулювання і підтримання необхідної температури в духовці. Наявність термостата позбавляє користувача від необхідності постійно контролювати режим готування — замість цього достатньо виставити термостат на потрібну температуру, і плита буде автоматично підтримувати її.

— Таймер. Пристосування для зворотного відліку часу: користувач задає певний час, після закінчення якого подається звуковий сигнал. Конкретний функціонал таймера може бути різним — від найпростішої поворотної ручки з точністю регулювання +/-3 хвилини, до електронного блока з дисплеєм, здатного відлічувати час з точністю до секунди і навіть вимкнути плиту після закінчення відліку (див. «Автовідключення»). Однак у будь-якому разі ця функція помітно полегшує життя користувачу — зручніше виставити таймер і дочекатися сигналу, ніж стежити за часом по годиннику.

— Конвекція. Функція конвекції забезпечує додаткову циркуляцію гарячого повітря і рівномірно розподіляє тепло по всьому об'єму духовки. Особливо корисна при приготуванні випічки.

— Рожен. Застосовується для приготування деяких страв, зокрема, шашлику: продукти нанизують на рожен і обертаються на ньому, за рахунок чого забезпечується рівномірне прогрівання і запікання. Найчастіше рожен поєднується з грилем (див. нижче), хоча це і не обов'язково. Також це при...стосування може оснащуватися приводом від електродвигуна для автоматичного обертання.

— Гриль (електричний або газовий). В даному разі гриль – це відкритий нагрівач, встановлений в камері духовки і призначений для готування продуктів за рахунок теплового випромінювання; він може використовуватися як самостійно, так і в поєднанні з іншими режимами духовки. Гриль дає змогу ефективно обсмажувати різні продукти: наприклад, з його допомогою можна приготувати м'ясо з характерною скоринкою, підрум'янити грінки, присмажити овочі тощо. При цьому в більшості ситуацій готувати на грилі можна взагалі без додаткової олії/жиру – такий спосіб вважається більш здоровим, ніж традиційне смаження.
Що стосується видів грилів, то найбільшою популярністю в наш час користуються електрогрилі – вони прості за конструкцією, дають рівномірне нагрівання, дають змогу точно регулювати режим і використовувати безліч додаткових функцій (аж до автоматичних програм готування). Так що подібні грилі можна зустріти навіть в газових духовках. А ось газові пристрої використовуються помітно рідше: вони вважаються більш економічними, проте більш складні за конструкцією і менш зручні в регулюванні, ніж електричні.

— Приготування на парі. Можливість використання духовки для приготування продуктів на пару. Приготування здійснюється в основній камері духовки, а пара надходить зі спеціального резервуара, в який заздалегідь наливається вода. Такий спосіб вважається більш «здоровим», ніж традиційне варіння або смаження; крім того, саме він часто виявляється оптимальним для людей з обмеженнями в дієті.

— Підсвічування духовки. Лампа для освітлення внутрішнього об'єму духовки. Увімкнувши таку лампу, можна оцінити ситуацію в духовці, не відкриваючи її зайвий раз і не випускаючи тепло. Та й при відкритій кришці підсвічування може стати в нагоді, наприклад, при витягуванні з дека окремих продуктів (пиріжків, шматочків печива тощо) або при чищенні духовки. Зазначимо, що для роботи підсвічування потрібне підключення до мережі, навіть якщо мова йде про чисто газову плиту.

Тип напрямних для встановлення дек, передбачених у духовці.

— Решітчасті. Найпростіші напрямні, виконані у вигляді нерухомої решітки, а іноді — у вигляді прорізів у стінках духовки. Досить практичні і водночас коштують недорого, завдяки чому застосовуються в переважній більшості духовок. Головним недоліком решітчастих напрямних можна назвати те, що лист в них рухається досить туго, особливо якщо духовка деякий час не чистилася і напрямні забруднені.

— Телескопічні. Напрямні у вигляді висувної підставки під деко, що базується на телескопічному механізмі. При витяганні дека механізм розсовується, і підставка, котячись по спеціальному ролику, «виїжджає» з духовки. Головною перевагою «телескопів» перед класичними решітчатими напрямними є те, що для встановлення і витягання дека не потрібно докладати особливих зусиль — підставка рухається дуже легко. З іншого боку, такі пристосування дорожче і складніше класичних решітчастих напрямних, по мірі забруднення їх ефективність помітно падає, а сильне забруднення може взагалі вивести механізм з ладу. У світлі всього цього виробники найчастіше використовують «телескоп» не як основний варіант, а як додаток до описаної вище решітки. Якщо ж у характеристиках плити першопочатково вказані телескопічні напрямні — це зазвичай означає, що духовка з традиційною решіткою додатково укомплектована знімними «телескопами» (зазвичай 1 парою, на 1 деко). Такі прогресивні напрямні можна з легкіс...тю встановлювати на бажаному рівні і знімати для чищення.

Відзначимо, що багато духовок, які першопочатково оснащені тільки решітками, можуть бути доукомплектовані телескопічними напрямними, придбаними окремо. Однак комплектні «телескопи» за визначенням оптимально підходять до «рідної» духовки, так що цей варіант нерідко виявляється найбільш зручним.

Кількість шарів скла, встановлених у дверцятах духовки. Чим воно більше, тим менше тепла виходить назовні і тим менше нагрівається зовнішня поверхня. Мінімальною кількістю, необхідною для ефективної теплоізоляції, вважається 2 скла, і цей варіант вважається найбільш популярним. Духовки з 3 стеклами зустрічаються помітно рідше, переважно це моделі середнього і вищого рівня. Максимальна кількість стекол — 4; така теплоізоляція найбільш ефективна, однак і обходиться недешево, а тому застосовується вкрай рідко, переважно в плитах топового класу.

Матеріал, з якого виготовлена робоча поверхня плити — верхня її частина, на якій встановлені конфорки.

— Емаль. Емалеве покриття має невисоку вартість і порівняно легко чиститься. До того ж емаль може мати різні забарвлення, що дає можливість створювати плитам оригінальний зовнішній вигляд (хоча найпопулярніший все ж класичний білий колір). З іншого боку, у міру використання на такій поверхні можуть з'являтися тріщини, відколи й подряпини. Як наслідок, подібне покриття характерне переважно для порівняно недорогих плит.

— Нержавіюча сталь. Сталеві робочі поверхні відрізняються високою міцністю і привабливим зовнішнім виглядом. Щоправда, для підтримки такої плити в чистоті потрібно докласти чимало зусиль: на сталевій поверхні (особливо полірованій) помітні навіть невеликі забруднення, а відчистити їх складніше, ніж з емалі (зокрема, використання абразивних засобів може призвести до появи подряпин). Крім того, коштують такі поверхні дещо дорожче за емальовані, а варіантів оформлення для них, фактично, два — матовий і глянцевий.

— Склокераміка. Матеріал, що зустрічається переважно в електроплитах; у газових моделях використовується рідко, здебільшого з естетичних міркувань. Головними перевагами склокераміки є стійкість до нагрівання і висока проникність для тепла й електромагнітного випромінювання. Особливо в цьому досягли успіху Schott Ceram та EuroKera — виробники цієї склокераміки, яку виробники побутової техніки встановлюють у свої моделі. Це дає змогу розміщувати електронагрівачі (незалежно від типу) прямо під такою поверхнею. У результаті верхня частина плити виходить рівною, без частин, які виступають, що полегшує очищення і забезпечує акуратний зовнішній вигляд. А чистити склокераміку можна, зокрема, досить «жорсткими» засобами. Головні недоліки цього матеріалу — висока вартість і чутливість до ударів.

— Загартоване скло. Матеріал, зовні схожий до описаної вище склокераміки: скляні поверхні мають привабливий зовнішній вигляд, зазвичай з глянцем. Ще одна спільна риса — легкість очищення: більшість забруднень із загартованого скла легко видаляються. Однак цей матеріал не такий міцний, як склокераміка: він набагато чутливіший до ударів і значно гірше переносить нагрівання, через що погано підходить для установлення над нагрівачами. Як наслідок, склокераміка застосовується переважно в газових плитах, де конфорки розташовані над робочою поверхнею і вона нагрівається порівняно слабо. Інша категорія плит з такою поверхнею — електричні моделі з індукційними конфорками, де основному нагріванню піддається посуд (детальніше див. нижче).

— Пластик. Робоча поверхня зі спеціального термостійкого пластику. Досить специфічний варіант, що зустрічається зазвичай серед портативних одноконфоркових електроплит з індукційними нагрівачами (див. нижче). Причин для цього декілька. Одна з них полягає в тому, що, незважаючи на «термостійкість», навіть досить прогресивні сорти пластику погано переносять нагрівання на газовій або класичній електроконфорці; а от з індукційним нагрівачем цей матеріал працює без проблем, тим більше що він добре проникний для електромагнітного випромінювання. Пластик коштує дешевше, ніж загартоване скло чи склокераміка, до того ж важить менше — останнє буває досить важливо для плити, яку планують часто переміщувати з місця на місце. Водночас всі ці переваги не можна назвати критичними, внаслідок чого цей варіант навіть у своїй ніші не особливо поширений.