Робоча поверхня
—
Емальована. Найпростіший і найпоширеніший різновид покриття. Емаль поєднує невисоку вартість і непогані показники міцності, крім того, може випускатися практично в будь-якому кольорі. З іншого боку, її очищення може вимагати значних зусиль, а згодом на такій поверхні з'являються подряпини і сколи.
—
Нержавіюча сталь. Для сталевих поверхонь характерний солідний зовнішній вигляд; крім того, вони міцніше емальованих, на них не з'являються тріщини й відколи. Також сталь досить легко очищається, однак цей момент практично зводиться нанівець через труднощі у підтримці чистоти — забруднення з'являються легко, навіть відбитки пальців здатні зіпсувати акуратний зовнішній вигляд. А для очищення потрібно користуватися спеціальними засобами — інакше можна подряпати плиту.
—
Склокерамічна. Склокераміка як матеріал загалом примітна високою теплопровідністю у поєднанні з непоганими характеристиками міцності і термостійкості. Особливо в цьому досягли успіху
Schott Ceram і
EuroKera - виробники цієї самої склокераміки, яку виробники побутової техніки встановлюють в свої моделі. Це дало змогу створювати оригінальні моделі електричних варильних поверхонь, де нагрівальні елементи розташовуються під суцільною «кришкою» зі склокераміки, зазначимо, що властивості цього матеріалу дають змогу застосову
...вати його і з індукційними конфорками (див. нижче). Такі «кришки» не мають виступаючих частин, а розташування нагрівачів відзначено тільки лініями; завдяки цьому можна зручно переміщати посуд між нагрівачами, та й очищення подібної поверхні максимально просте. Правда, є і недоліки: склокераміка менш міцна, ніж емаль або сталь, потребує ідеально рівного посуду, а проливання рідини на рівну поверхню загрожує розтіканням по всій плиті і (не тільки). Також даний матеріал застосовується і в газових варильних поверхнях «газ на склі»; однак там він є скоріше іміджевим, оскільки, крім міцності, не має ключових переваг перед загартованим склом (див. нижче), а коштує відчутно дорожче.
— Загартоване скло. Матеріал, що використовується в варильних поверхнях формату «газ на склі»: з нього робиться поверхня, над якою розташовуються газові конфорки. Такі моделі мають оригінальний зовнішній вигляд, а саме скло стійке до подряпин і непогано піддається очищенню. Міцність і стійкість до нагрівання у нього значно нижче, ніж у склокераміки (власне, останнє стало причиною того, що загартоване скло не застосовується в електроплитах), однак ці моменти з лишком компенсуються невисокою вартістю.
— Чавун. Оригінальний варіант, що зустрічається в деяких газових моделях преміумкласу. Робоча поверхня в даному разі виконується з того ж чавуну, що і решітка конфорок, а самі решітки фактично являють собою виступи на чавунній поверхні. Це надає всій конструкції незвичайного, дуже солідного зовнішнього вигляду, до того ж підвищує її надійність: конструкція виступів-решіток така, що вони не зігнуться навіть під самим важким посудом. З іншого боку, очищення такої поверхні може виявитися досить трудомісткою справою (як через особливості самого чавуну, так через необхідність вичищати куточки між сіткою і поверхнею), а обходиться даний варіант недешево. Через це моделей з чавунною поверхнею на ринку одиниці.Кількість Hi-Light конфорок
Кількість
Hi-Light конфорок в конструкції варильної поверхні.
Hi-Light — різновид електричних нагрівачів, створена з метою усунення основних недоліків чавунних конфорок (див. вище). Замість ТЕНа в «хай-лайтах» використовується тонка металева стрічка, а замість металевого «млинця» — склокераміка (див. «Робоча поверхня»). Завдяки цьому нагрівачі цього типу розігріваються і остигають помітно швидше класичних чавунних конфорок (щоправда, і коштують помітно дорожче).
Кількість індукційних конфорок
Кількість індукційних конфорок у конструкції варильної поверхні.
Особливістю такої конфорки є те, що вона не нагрівається сама собою, а передає енергію на посуд за допомогою електромагнітного випромінювання. Це випромінювання безпечне для людини, а в денці посуду воно створює особливі струми, забезпечуючи нагрівання. Такий формат роботи дає низку переваг над традиційними нагрівачами. По-перше, конфорка вмить реагує на зміну режиму роботи — у цьому індукційні нагрівачі аналогічні газовим. По-друге, поверхня плити (зазвичай скляна або склокерамічна) практично не нагрівається — хіба частина тепла передається від нагрітого посуду; це позитивно позначається на безпеці. По-третє, індукційні конфорки виходять досить економічними щодо споживання енергії. З недоліків індукційного нагріву, крім високої вартості, можна згадати, що він працює тільки з посудом з товстої сталі або чавуну. Інші метали на такій конфорці нагріватиметься слабо, а скло, кераміка та інші немагнітні матеріали — не нагріватимуться взагалі. Втім, чимало сучасного посуду створюється саме для сумісності з індукцією, про що нерідко є відповідне позначення на денці.
Режим «міст» (Bridge)
Функція, що дає змогу об'єднати дві (або більше) розташованих поруч електроконфорок в один нагрівач. Найчастіше даний режим зустрічається в індукційних конфорках, рідше — в Hi-Light, а в газових не використовується взагалі. Нерідко «міст» виглядає як один суцільний нагрівач витягнутої форми, окремі частини якого можуть вмикатися незалежно і фактично є конфорками. В будь-якому разі,
режим моста (Bridge) може стати в нагоді перш за все для роботи з посудом витягнутої форми – наприклад,
гусятницями. Крім того, в конструкції можуть передбачатися різні додаткові функції — наприклад, можливість задати різні налаштування потужності для різних частин «моста» і переміщати посуд між ними залежно від готовності страви. При цьому, на відміну від звичайних конфорок, нагрівання буде вмикатися автоматично, за наявністю посуду на конфорці.
Овальна зона
Наявність на варильної поверхні
зони нагріву овальної форми. Такий нагрівач стане в нагоді для роботи з відповідною витягнутої посудом (наприклад, утятницами). У моделях з електричними нагрівачами (див. «Тип варильної поверхні») потрібна форма забезпечується за рахунок додаткового сегмента, встановленого впритул до конфорки; конфорка в штатному режимі працює як звичайна кругла, а при підключенні цього сегмента перетворюється в овал. У моделях, що працюють на газу, встановлюється окрема конфорка витягнутої форми.
Окремо зазначимо, що досягти аналогічного ефекту можна за допомогою режиму Bridge (див. «Функції»). Однак Bridge і овальна зона — це все ж різні функції: перша передбачає об'єднання двох конфорок, друга реалізується строго на одній конфорці.
Управління
Тип управління, що використовується в варильній поверхні. Варіанти можуть бути такими:
—
Поворотні перемикачі. Управління на основі класичних поворотних ручок. Іноді в конструкції передбачаються також кнопки, але вони відповідають лише за допоміжні функції пристрою, а вмиканням і потужністю конфорок управляють саме ручки (а поєднання ручок і сенсорів вказується окремо — див. нижче). Даний тип управління характеризується простотою, зручністю, надійністю і невисокою вартістю, завдяки чому надзвичайно популярний — він використовується в більшості сучасних варильних поверхонь незалежного типу (див. вище).
—
Сенсорне. Управління на основі сенсорних панелей. Сенсори зазвичай «зав'язані» на електронні управляючі схеми і можуть управляти практично всіма функціями варильної поверхні, при цьому набір таких функцій може бути дуже широким. З переваг сенсорних панелей можна відзначити стильний зовнішній вигляд, легкість у прибиранні за рахунок відсутності виступаючих частин, а також те, що на сенсори не потрібно натискати — досить легкого дотику. Головний недолік даного типу управління — висока вартість, однак застосовується він переважно у висококласних варильних поверхнях, де ціна сенсорів практично непомітна на тлі вартості всього пристрою.
— Поворотне+сенсорне. Поєднання поворотних перемикачів (див. вище) з сенсорами. Зазначимо, що для основного управління конфорками достатньо ті
...льки поворотних ручок, а для додаткових функцій можна використовувати і кнопки — вони дешевші, ніж сенсори. Тому даний тип управління зазвичай означає, що перед нами досить дорога модель з великою кількістю додаткових функцій. З переваг сенсорів можна відзначити акуратний і стильний зовнішній вигляд, а також легкість очищення — на них, на відміну від кнопок, немає щілин і виступаючих частин, де може накопичуватися бруд. А деякі моделі з подібним управлінням мають досить незвичайне оформлення — наприклад, всього одну поворотну ручку, призначення якої змінюється командами з сенсорів.
— Сенсорне + магнітний диск. Сенсорне управління (див. вище), доповнене особливим поворотним регулятором — магнітним диском. Цей диск до певної міри схожий з поворотними перемикачами, магнітним же він називається через кріплення — за допомогою постійного магніту, що дає можливість зняти регулятор. Найчастіше диск один на всі конфорки, рідше зустрічаються моделі з власним диском на кожну конфорку. Втім, у будь-якому разі ключових відмінностей від поворотних ручок у такого регулятора дві. По-перше, магнітний диск управляє не тільки потужністю, але і більшістю інших функцій варильної поверхні. По-друге, диски виглядають акуратніше і більш зручні у використанні: вони легко обертаються, а знімна конструкція полегшує очищення і забезпечує захист від дітей. Проте застосовувати цей спосіб управління має сенс переважно у висококласних варильних поверхнях з великою кількістю функцій.
— На духовій шафі. Як випливає з назви, такі варильні поверхні не мають власного управління — воно здійснюється з панелі духової шафи, до якої підключається пристрій. Цей варіант за визначенням зустрічається тільки в залежних моделях (див. «Тип»).
— Слайдерне. Різновид сенсорного управління, представлений чутливими доріжками. Найчастіше вони витягнуті в струнку лінію, рідше виконані у формі кола. Для регулювання інтенсивності нагрівання конфорок або швидкого доступу до інших налаштувань варильної панелі необхідно провести пальцем по відповідній сенсорній шкалі до вибраного значення. Зручність слайдерного управління полягає ще й у тому, що можна відразу виставити необхідну потужність нагрівання, натиснувши певну область шкали.
— Роздільне. Управління за допомогою сенсорів або слайдерів (див. відповідні пункти), що передбачає можливість тонко налаштовувати роботу конфорок окремо – для кожної з них передбачається власна шкала регулювання потужності. Роздільне управління дає змогу встановлювати необхідний рівень нагріву для певної зони без необхідності попередньо вибирати конкретну конфорку тапом по панелі. Воно є більш інтуїтивно зрозумілим і надає більше гнучкості при приготуванні різних страв одночасно.Рівнів потужності конфорок
Кількість температурних режимів конфорки. Чим
більше ступенів потужності, тим точніше можна виставити необхідну температуру для приготування того чи іншого блюда. Втім, в більшості ситуацій для домашнього застосування досить і 9 рівнів. Але, якщо ви гурман і часто готуєте незвичайні страви, що потребують точного дотримання рецепту, тоді більша кількість температурних режимів вам просто необхідна.
Автоматичні програми
—
Автоматика закипання. Система на основі датчика, що відстежує стан продукту, що готується (зазвичай по температурі посуду): до закипання води конфорка працює на максимумі, а після закипання датчик знижує інтенсивність роботи до певного значення. Сенс такого регулювання полягає в тому, що для підтримки кипіння потрібно набагато менше тепла, ніж для нагрівання до температури кипіння; мало того, якщо не зменшити нагрівання, рідина може «втекти». Відповідно, автоматика закипання дає змогу не тільки економити енергію, але і уникати подібних неприємностей. Ця функція зустрічається в електричних моделях (див. «Тип поверхні»).
–
Підтримка температури. Функція підтримки температури зберігає страву теплою до моменту її подачі на стіл. Буде до речі в тих ситуаціях, коли вечеря вже приготовлена, а гості ще не прийшли. Максимальний час підтримки тепла зазвичай не перевищує 1-2 години.
–
Розтоплення. Спеціальний режим для низькотемпературного відтаювання невеликих порцій заморожених продуктів, розтоплення масла або шоколаду. Функція дає змогу дбайливо розтопити необхідні інгредієнти в масу однорідної структури, не побоюючись, що вони пригорять або перегріються.
–
Автосмаження. Попередньо встановлений режим автоматичного смаження, що забезпечує підтримання оптимальної температури днища посуду, не даючи йому охолону
...ти або перегрітися. Програма автосмаження зазвичай передбачає кілька режимів готування для різних задач.
– Додатково. Ряд специфічних автопрограм, що застосовуються на борту окремих екземплярів варильних поверхонь і не підпадають під список вище.
Потужність підключення
Потужність підключення варильної поверхні — це максимальна електрична потужність, яка споживається нею під час роботи. Даний параметр вказується тільки для моделей, які оснащені хоча б однією електроконфоркою. Саме електричні нагрівачі є найбільш «ненажерливими» з точки зору енергоспоживання; допоміжні функції на зразок автопідпалу вимагають небагато енергії, для них достатньо звичайної розетки.
Від цього показника залежать насамперед вимоги до електромережі: вона має бути здатною забезпечити таку потужність без перенавантажень. Тут варто зазначити, що для побутових розеток обмеження по потужності складає близько 3 – 3.5 кВт, при більшій потужності підключати плиту до мережі 230 В слід за спеціальними правилами. Альтернативний варіант — використати трифазну мережу 400 В: більшість сучасних варильних поверхонь із електронагрівачами допускають підключення як до 230 В, так і до 400 В, на вибір.