Порівняння Cambridge CXA61 vs Cambridge CXA60

Максимальна кількість каналів, з якою здатен працювати підсилювач. Вибір цього параметру залежить насамперед від передбачуваного формату використання пристрою.

Більшість сучасних підсилювачів має два канали для роботи із звичайним стереозвуком — цього цілком достатньо для прослуховування музики або радіопрограм. Існують і моделі, розраховані на багатоканальний об'ємний звук, проте вони зустрічаються відчутно рідше. Пов'язано це з тим, що такий звук найчастіше використовується як супровід для високоякісного відео — а тому для обробки зазвичай використовується ресивер домашнього кінотеатру, а не окремий аудіопідсилювач.

Серед моделей топового класу можуть зустрічатися одноканальні підсилювачі — вони дають максимум можливостей з тонкої настройки звуку, однак набувати таких пристроїв доводиться кілька, по одному на канал. Ще одна специфічний різновид — підсилювачі, призначені для додавання певної кількості каналів до вже наявних; найпопулярніший з таких варіантів — на 3 каналу, здатний перетворити існуючу стереосистему в багатоканальну.

Саме по собі співвідношення сигнал/шум — це відношення рівня чистого звуку, видаваного підсилювачем, до рівня сторонніх шумів, що виникають при його роботі. Цей параметр є основним показником загальної якості звучання — причому досить наочним, оскільки при його обчисленні враховуються практично всі шуми, що впливають на звук в нормальних умовах роботи. Рівень у 70 – 80 дБ в сучасних підсилювачах можна вважати допустимим, 80 – 90 дБ — непоганим, а для прогресивних пристроїв аудіофільского класу обов'язковим вважається співвідношення сигнал/шум не менше 100 дБ.

Якщо в характеристиках не уточнюється, для якого виходу вказано співвідношення сигнал/шум — зазвичай мається на увазі його значення для лінійного входу (див. «RCA (пар)»). Цього буває цілком достатньо, щоб оцінити якість пристрою за цим параметром. Проте деякі виробники вказують його і для інших входів — Main, Phono; докладніше про це див. нижче.

Коефіцієнт демпфування описує якість взаємодії підсилювача з підключеною до нього акустичною системою.

Через особливостей конструкції будь-динамік схильний до виникнення т. зв. паразитних коливань — коливань, які продовжуються після припинення основного імпульсу з підсилювача (подібно до того, як струна продовжує вібрувати після щипка). Це явище негативно позначається на якості звуку, і виробники застосовують різні засоби для того, щоб звести його до абсолютного мінімуму; пригнічення паразитних коливань і називається демпфіруванням.

Найбільш ефективний вид демпфування електричне, шляхом зниження вихідного опору підсилювача. Чим нижче цей опір — тим краще підсилювач утримує динаміки від непотрібних коливань. Для оцінки цього ефекту і ввели поняття «коефіцієнт демпфування» (damping factor) — співвідношення опору навантаження (імпедансу) до вихідного опору підсилювача. Мінімальне значення такого коефіцієнта для техніки Hi-Fi класу — 20; показники на рівні 100 – 120 можна назвати гарними, а серед Hi-End сегмента зустрічаються цифри порядку декількох тисяч.

Водночас варто відзначити, що при збільшенні до тризначних чисел початковий сенс цього параметра, по суті, втрачається, і з'являються інші моменти. Найбільш важливий з них з практичної точки зору полягає в тому, що моделі з високим коефіцієнтом демпфування дуже вимогливі до якості з'єднання з динаміками — високий опір кабелів і роз'ємів здатне звести нанівець демпфуючі властивості самог...о підсилювача. Є й інші нюанси, пов'язані з цим показником (зокрема, рекомендації з вибору підсилювача і динаміків один під одного); вони докладно описані в спеціалізованих джерелах.

Цей показник описує кількість нелінійних спотворень, що вносяться підсилювачем в оброблюваний сигнал. Такі спотворення не обов'язково сприймаються як сторонні шуми, проте вони у будь-якому разі погіршують якість звуку — наприклад, можуть зробити його більш глухим. Уникнути їх практично нереально, проте можна знизити до рівнів, нечутних для людського вуха.

Як наслідок, коефіцієнт гармонійних спотворень (гармонік) є одним з основних параметрів, що описують загальну якість звуку в підсилювачах класу Hi-Fi і Hi-End. Чим він нижчий, тим чистіше звук. Хорошим показником для сучасних підсилювачів рахуються соті частки відсотка, відмінним — тисячні і нижче. Винятком є лампові і гібридні моделі, для них допускаються досить високі коефіцієнти гармонік; докладніше див. «Елементна база».

Чутливість і динамічний опір підсилювача при подачі сигналу на лінійний вхід RCA.

Під чутливістю будь-якого входу (крім оптичного) мають на увазі найменшу напругу сигналу на цьому вході, при якому підсилювач здатний забезпечити нормальні значення номінальної потужності (див. Цей параметр визначає в першу чергу вимоги до джерела сигналу. З одного боку, напруга, що забезпечується цим джерелом, має бути не нижче вхідної чутливості підсилювача, інакше останній просто не видасть заявлених характеристик. Однак не можна допускати і значного перевищення по напрузі, інакше звук почне спотворюватися. Більш докладні рекомендації щодо вибору підсилювача по чутливості описані в спеціальних джерелах.

Для будь-якого входу, крім оптичного, вважається, що чим вище цей показник — тим менше спотворень вноситься підсилювачем в сигнал. Мінімальним рівнем вхідного імпедансу в сучасних моделях вважається 10 кОм, а в висококласних пристроях воно може досягати декількох сотень кОм.

— Euroblock. Аналоговий аудіовхід (зазвичай, лінійний), що використовує роз'єм Euroblock. Цей роз'єм, що застосовується переважно у професійній аудіотехніці, примітний тим, що кріпиться до дроту за допомогою клем. Це дуже зручно під час роботи з зачищеними від ізоляції дротами (що нерідко потрібна при професійному застосуванні): один раз прикрутити такий дріт до штекеру і підключати/відключати штекер до роз'єму Euroblock набагато простіше, ніж постійно відкручувати/закручувати клеми. Крім того, таке підключення нерідко робиться балансним (див. «XLR (балансні)» нижче). Входи цього типу зустрічаються переважно в підсилювачах інформаційного та інформаційно-концертного призначення (див. вище).

— Phono. Спеціальний вхід для підключення до підсилювача програвачів вінілових дисків; часто має індекс, який вказує на тип сумісного звукознімача, наприклад «Phono MM» або «Phono MM/MC» (докладніше див. «Додатково — Фонокоректор»). Незважаючи на поширення цифрових форматів, такі програвачі все ще високо цінуються аудіофілами за високу якість і достовірність звучання, і часто використовуються в аудіосистемах преміумкласу. Однак підключення «вертушки» має свої особливості, зокрема вимагає наявності фонокорректора (докладніше див. там само) — і стандартні входи для цієї мети непридатні. А тому наявність роз'єму Phono є обов'язковим, якщо Ви хочете використовувати підключати плеєр безпосередньо, без зовнішнього фонокорректора.

— USB B. Ін...терфейс USB широко застосовується в комп'ютерній техніці для різної периферії. Наявність входу type B означає, що підсилювач може підключатися до комп'ютера в якості зовнішнього керованого пристрою (slave). Найчастіше при такому підключенні він використовується в ролі зовнішньої звукової карти або аудіоінтерфейсу — це забезпечує більш високу якість звуку і більш широкі можливості налаштування, ніж у більшості вбудованих звукових карт, навіть дорогих. Однак цим справа не обмежується: у деяких моделях через USB type B можна оновлювати прошивку або змінювати спеціальні параметри підсилювача.

— Коаксіальний S/P-DIF. Вхід для передачі звуку в цифровому вигляді, різновид інтерфейсу S/P-DIF, заснована на звичайному електричному сигналі (другий різновид, оптична, описана нижче). Зазвичай використовує поширений роз'єм типу RCA, відомий як «тюльпан», однак має досить суворі вимоги до кабелю. Пропускна здатність будь-якої версії S/P-DIF цілком достатня навіть для високоякісного багатоканального звуку, а сама коаксіальна версія простіше, дешевше і надійніше оптичної, однак більш сприйнятлива до перешкод.

— Оптичний. Вхід для передачі звуку в цифровому вигляді за допомогою світлових сигналів, через оптоволоконний кабель TOSLINK; одна з версій стандарту S/P-DIF. Головною перевагою оптоволокна перед традиційними електричними кабелями є повна нечутливість до електричних перешкод; водночас воно коштує дорожче і вимагає досить обережного поводження (зокрема, не терпить різких згинів).

— Балансний цифровий (AES/EBU). Інтерфейс AES/EBU застосовується в професійній сфері для передачі звуку в цифровому форматі. Він може використовувати кілька типів підключення; в даному випадку мається на увазі передача по т. зв. балансної лінії з використанням роз'єму XLR. І принцип балансного підключення, і сам роз'єм докладно описані в п. «XLR (балансні)» нижче — однак у випадку AES/EBU мова йде про цифровому, а не про аналоговому сигналі.

— COM-порт (RS-232). Роз'єм, застосовуваний для керування підсилювачем з комп'ютера. Через нього можна змінювати налаштування, в. ч. і досить тонкі, а в деяких моделях — навіть оновлювати прошивку. Зазвичай для таких цілей потрібне спеціальне, які може поставлятися в комплекті з підсилювачем.

— Вхід управління (ІК). Роз'єм для підключення зовнішнього інфрачервоного приймача дистанційного керування. При правильному розміщенні такий приймач дасть змогу використовувати пульт ДУ навіть у тих місцях, звідки сигнал з пульта не може дістати до основного (вбудованого) датчика — наприклад, в іншій кімнаті. Для подібних цілей можуть застосовуватися не тільки датчики у вигляді окремого пристрою, але і компоненти системи, сумісні з пультом ДУ — наприклад, плеєри або тюнери.

Кількість тригерних входів, передбачених в конструкції підсилювача.

Критичний вхід призначений для управління живленням і застосовується для побудови аудіосистем, де один з компонентів (наприклад, плеєр) відіграє роль керуючого пристрою для інших, у т. ч. і підсилювача. При включенні такого пристрою на тригерні входи «підлеглих» надходить сигнал, який і виводить їх із сплячого режиму. Це позбавляє користувача від необхідності включати кожен компонент окремо.

— Передпідсилювача (Pre-Amp). Наявність у конструкції пристрою окремого виходу для сигналу з підсилювача. В однойменному тип підсилювачів (див. «Тип») такий вихід є, за визначенням і є основним, а іноді і єдиним. В інтегральних моделях (див. там само) вихід Pre-Amp дозволяє підключати зовнішній підсилювач потужності і використовувати його замість внутрішнього. Така можливість може стати в нагоді, наприклад, для підключення більш потужної АС замість початкової, або для роботи в режимі Bi-amping. Варто зауважити, що вихід Pre-Amp може встановлюватися і у підсилювачах потужності, граючи роль «розгалужувачі».

— На сабвуфер. Наявність в конструкції підсилювача окремого виходу під сабвуфер. Зазвичай, такий вихід використовує роз'єм RCA (див. «Вхід на підсилювач (Main)»), а сама функція реалізується за рахунок кросовера, що виділяє в сигналі діапазон НЧ і перенаправляє його на низькочастотний динамік.«Власний» вихід значно полегшує підключення сабвуфера: для нього не потрібно ніякого додаткового обладнання, достатньо самого підсилювача. При цьому зазвичай передбачається можливість роботи з будь-яким типом «саба» — як з пасивними, так і з активним; щоправда, в першому випадку знадобиться додатковий зовнішній підсилювач.

— Коаксіальний S/P-DIF. Наявність в конструкції підсилювача виходу S/P-DIF електричного типу, з передачею сигналу по коаксіальному кабелю. Детальніше про це інтерфейсі див. від...повідний абзац в п. «Входи».

— Оптичний. Наявність в конструкції підсилювача виходу для передачі цифрового аудіосигналу по оптоволоконному кабелю TOSLINK. Детальніше про це інтерфейсі див. відповідний абзац в п. «Входи».

— Jack (6.35 мм). Наявність в конструкції підсилювача виходів типу TRS. Такі виходи являють собою гнізда під штекери 6.35 мм Jack і зовні можуть бути схожі на відповідні роз'єм для навушників (див. нижче). Проте ця подібність оманливе: TRS видають звук за принципом «один канал на роз'єм»(винятком можуть бути інформаційні підсилювачі). Такий варіант застосування роз'єму Jack зустрічається переважно у висококласних професійних підсилювачах.

— Speakon. Інтерфейс, застосовуваний у професійній аудіотехніці для підключення акустики до підсилювача потужності. Отримав широке поширення в обладнанні високої потужності, включаючи концертні підсилювачі (див. «Призначення»), завдяки підвищеній надійності та придатності навіть для роботи з дуже потужним аудиосигналом. А ось в техніці побутового рівня використовується рідко.

— Вихід управління (ІК). Вихід управління дозволяє використовувати вбудований ІЧ-приймач підсилювача для управління з пульта ДУ іншими компонентами аудіосистеми — наприклад, DVD-плеєром в іншій кімнаті, поза зоною досяжності пульта. При такій схемі роботи підсилювач фактично відіграє роль виносного датчика, приймаючи команди і передаючи їх через вихід управління на інший пристрій. Зазначимо, що сама наявність подібних входів і виходів не гарантує сумісність різних пристроїв, особливо якщо вони випущені різними виробниками; деталі спільного використання варто уточнювати по офіційній документації.

Кількість тригерних виходів в конструкції підсилювача. Тригерні виходи використовуються як частина системи управління зовнішніми пристроями (див. «Додатково»), а саме для управління живленням: підсилювач при включенні подає керуючий сигнал, який «будить» та інші компоненти аудіосистеми (наприклад, ресивер або сабвуфер); завдяки цьому їх не доводиться включати їх окремо. Зрозуміло, для використання цієї функції ці компоненти повинні бути оснащені тригерними входами.