Порівняння Kingston microSD Canvas React 64 ГБ vs SanDisk Extreme CompactFlash 120MB/s 128 ГБ

Загальний тип карти пам'яті.

— SD (Secure Digital). Один з найпопулярніших типів карт пам'яті у наш час. Мають розмір 32х44 мм і механічний захист від запису — у вигляді повзунка. Підтримка карт SD є практично стандартом для сучасних ноутбуків і цифрових фотоапаратів, також такі носії вельми поширені в інших пристроях (крім найбільш компактних, де застосовується зменшений різновид — microSD; він описаний нижче). При цьому зазначимо, що на сьогодні цей тип включає три різновиди:

• Оригінальний стандарт SD. Підтримує об'єм до 4 ГБ і відносно невисокі швидкості роботи, через що вважається застарілим і застосовується рідко. З іншого боку, такі карти можуть використовуватися практично у всіх сучасних SD-кардридерах.
• SDHC. Розвиток оригінального стандарту SD. Максимальна ємність збільшена до 32 ГБ, можлива підтримка швидкісної шини UHS (див. «Клас UHS»), хоча наявність такої підтримки не є обов'язковою. Карти SD HC можуть використовуватися в картрідерах цього формату, а також в пристроях під більш нові SDXC.
• SDXC. Найновіший стандарт SD-карт з загальнопоширених на сьогодні. Дає змогу створювати носії об'ємом до 2 ТБ; крім того, саме в цьому стандарті була вперше представлена шина UHS (після чого вона стала застосовуватися також в SDHC-картах). Крім картрідерів під цей формат, такі носії можуть також працювати з пристроями під SDHC — однак лише за умови, якщо карта відформатована у фай...ловій системі FAT32, тоді як за замовчуванням SDXC використовує систему exFAT.

— microSD. Зменшений різновид описаних вище карт SD; розмір такої карти складає 15х11 мм. Також є досить популярними, проте насамперед в кишеньковій техніці — смартфонах, планшетах, портативних плеєрах тощо. Як і повнорозмірна версія, мають три різновиди:

• оригінальні microSD;
• microSDHC;
• microSDXC;

Особливості застосування також аналогічні: старіші карти можуть застосовуватися в більш нових кардридерах, але, зазвичай, не навпаки.

— miniSD, miniSDHC. Один із зменшених різновидів SD-карт, що передував microSD(HC). У наш час вважається остаточно застарілим і практично вийшов з ужитку.

— CompactFlash. Один з перших форматів карт пам'яті на ринку. Включає два формати CompactFlash Type I і CompactFlash Type II. Вони відрізняються швидкістю читання/запису і розмірами — Type II працює швидше і має товщину 5 мм (Type I — 3,3 мм при однакових довжині та ширині 42х36 мм). За рахунок цього карту Type I можна використовувати з рідером під Type II, але не навпаки. Незважаючи на поважний вік, цей формат досі популярний в фототехніці завдяки пристойним швидкостям роботи і об'ємам (до 128 ГБ); головним недоліком є великі, порівняно з іншими форматами, розміри.

— CFast 2.0. Високопродуктивні накопичувачі швидкого оперування великими масивами даних. Картки стандарту CFast 2.0 мають розміри флешок Compact Flash (42 х 36 мм), водночас вони мають ще більш вражаючі швидкості читання та запису інформації (понад 500 МБ/с). Накопичувачі цього класу відмінно проявляють себе під час запису відео з високим бітрейтом у роздільній здатності аж до 8К, а також у жанрі репортажної фотографії зі швидкісною серійною зйомкою в RAW. Об'єм пам'яті у флешок CFast 2.0 може перевищувати 1 ТБ. Сумісність з картами пам'яті цього стандарту реалізована в окремих екземплярів топових фотоапаратів та відеокамер.

— xD-Picture. Стандарт, що розроблений Olympus і Fujifilm і застосовується переважно в цифрових камерах цих компаній. Головна особливість цих карт це відсутність контролера пам'яті — завдяки цьому вони надійні, компактні (20х25 мм) і мають низьке енергоспоживання. З іншого боку, об'єм таких карт невисокий (до 2 ГБ), швидкість читання також досить мала, а коштують вони в кілька разів дорожче аналогічних носіїв формату microSD (зокрема HC і XC). Внаслідок цього навіть самі творці поступово зміщують акцент у бік інших типів карт.

— MemoryStick. Фірмовий стандарт, розроблений компанією Sony спеціально для своєї техніки ще в 1998 році. Є закритим, майже не застосовувався в пристроях інших виробників. Широко застосовувався до початку 2010-х років, коли Sony стала поступово переходити на загальнопоширений стандарт SD. В наш час підтримка Memory Stick зустрічається вкрай рідко, переважно в застарілих пристроях.
Зазначимо, що в даному разі можуть матися на увазі карти як оригінального форм-фактора (50х21х2,8 мм), так і Duo, що мають зменшені розміри (31х20х1,6 мм). Третій розмір, micro, винесений в окремий пункт (див. нижче). Втім, всі ці форм-фактори сумісні через найпростіші перехідники.

— MemoryStick micro. Наймініатюрніша версія карт пам'яті стандарту Memory Stick. Докладніше про цей стандарт див. вище, тут же відзначимо, що Memory Stick micro (відомі також як M2) мають розміри 15х12,5х1,2 мм

— XQD. Спадкоємці карт CompactFlash, розроблені Асоціацією CompactFlash спеціально для пристроїв, в яких необхідна висока швидкість читання і запису, зокрема фото- і відеокамер — практична швидкість запису досягає 125 Мб/с, і є дані про те, що це не межа. Водночас ця карта з'явилася відносно недавно і поки тільки набирає популярність. Має досить великі розміри — 39х30х4 мм, більше SD, хоча і дещо поступається CompactFlash.

— CFexpress. Неймовірно швидкі накопичувачі великого об'єму з прицілом на тривалий безперервний запис в інтенсивному режимі. Саме вони найкращим чином пристосовані під зйомку відео в роздільній здатності 4K і вище з кадровою частотою 120 к/с. Прогресивні екземпляри серії забезпечують швидкість запису і читання понад 1 ГБ/с. Також карти лінійки характеризуються стійкістю до пошкоджень при падіннях і високою міцністю на вигин. Існує два різновиди накопичувачів типу CFexpress: Type A в розмірі 20х28х2.8 мм і Type B з габаритами 38.5х29.8х3.8 мм.

— SxS. Формат карт пам'яті, розроблений спільно Sony і SanDisk для відеотехніки професійного рівня. Використовують інтерфейс PCI Express, що дає можливість встановлювати такі карти прямо в слот для карт розширення на комп'ютері і ноутбуці. Також відрізняється високою швидкістю передачі даних – до 2,5 Гбіт/с в піку.

— PS Vita Card. Спеціалізований формат карт пам'яті, призначений, згідно з назвою, для портативних ігрових консолей PlayStation Vita. Створений компанією Sony на заміну дисків UMD, іншими виробниками не застосовується. Є пропрієтарним, несумісний з універсальними стандартами на зразок SD. Карти випускаються в ємності від 4 до 64 ГБ.

— Nano Memory. Тип карт пам'яті, який представлений в 2018 році компанією Huawei і застосовується переважно в смартфонах цього бренду. Також відомі в народі як nano SD, хоча таке позначення технічно некоректне. Розмір (площа) такого носія на 45 % менше, ніж у популярних карт microSD, при цьому карти Nano Memory за розмірами і розташуванням контактів ідентичні SIM-картам формату nanoSIM. Це спрощує застосування в смартфонах комбінованих слотів (придатних і для «сімки», і для карти пам'яті). Що стосується характеристик, то першопочатково для Nano Memory були заявлені об'єми до 256 ГБ і швидкість читання до 90 МБ/с; якщо цей стандарт виявиться успішним, можна очікувати і збільшення цих цифр.

Номінальний об'єм карти пам'яті — кількість даних, яку можна на неї записати. З технічних причин реальний робочий об'єм сучасних карт пам'яті зазвичай дещо менше номінального (наприклад, 14,9 ГБ при заявлених 16 ГБ). Однак при тому ж типі карти відмінності в номінальному об'ємі зазвичай відповідають відмінностям у реальної місткості: приміром, SDXC-карта на 64 ГБ і за фактичною ємністю буде в два рази більш місткою ніж така ж карта на 32 ГБ.

Нагадаємо, що різні види носіїв мають різні обмеження за максимальним об'ємом; докладніше див. «Тип». А конкретний об'єм найчастіше вибирається виробником не довільно, а із списку стандартних варіантів. Найбільшого поширення в наш час отримали карти на 16 ГБ, 32 ГБ, 64 ГБ, 128 ГБ і 256 ГБ; ємність в 8 ГБ і менше вважається скромною, а найбільш ємні моделі вміщають 512 ГБ і більше.

Варто враховувати, що від цього параметра напряму залежить ціна карти. У світлі цього багато моделей випускаються в декількох варіаціях, що розрізняються виключно за місткістю; а вибирати за об'ємом, варто залежно від типів даних, які планується зберігати на карті. З популярних форматів найменше місця займають текстові документи — зазвичай десятки, максимум сотні кілобайт. Розмір фотографії з суч...асної камери або MP3-файлу обчислюється вже мегабайтами, музика в форматі lossless «важить» вже десятки мегабайт, а об'єм відео залежить від його тривалості, роздільної здатності і використовуваних кодеків.

Характеристика, що описує мінімальну швидкість запису на карту. Наводиться для карт SD і microSD (включаючи їх варіації, див. «Тип») і вказується цифрою, що позначає швидкість МБ/с: наприклад, клас 10 відповідає 10 МБ/с.

Більш висока швидкість роботи дає більше можливостей, однак і коштує дорожче; крім того, її має підтримувати обладнання, де використовується карта. Так що вибір за даним параметром залежить від можливостей такого обладнання і конкретних завдань. Ключове значення висока швидкість має для відеозапису: наприклад, для відео в Full HD (1920x1080) потрібна карта класом не нижче 4, а краще 6 або навіть 10 (такі характеристики дають змогу працювати вже з збільшеною частотою кадрів).

Відзначимо, що в характеристиках багатьох карт пам'яті можна помітити, здавалося б, не стикуються між собою цифри. Приміром, модель класу 10 може відповідати UHS Class 3 (а це значить швидкість вже не 10, а 30 МБ/с) і класу відеозапису V60 (а це вже від 60 МБ/с); а загальна швидкість запису для неї може бути заявлена на ще більш високому рівні — наприклад, 80 МБ/с. Докладно всі ці параметри описані нижче; а тут зазначимо, що ніяких суперечностей тут немає. Річ у тім, що дані, що стосуються можливостей UHS і класу відеозапису, актуальні для роботи через шину UHS; якщо ж кардридер не має такої шини, то можливості карти обмежуються загальним класом швидкості. Так, модель з нашого прикладу в картридере без UHS зможе видати максимум 10 МБ/с; а за наявності UHS вона буде...працювати мінімум на 60 МБ/с, що не суперечить вимогам UHS Сlass 3 (не менше 30 МБ/с). Загальна швидкість запису зазвичай указується теоретичного максимуму, і на практиці її значення нерідко виявляється помітно нижче.

Версія шини UHS, підтримувана картою пам'яті.

UHS — технологія обміну даними, застосовувана в картах SD/microSD стандартів (micro)SD HC і (micro)SD XC. Вона дозволяє значно збільшити швидкість обміну даними в порівнянні з попередніми стандартами; водночас носії з підтримкою цієї технології цілком сумісні і з обладнанням, що не мають UHS – хіба що швидкості в таких випадках будуть обмежені можливостями картрідера, а не самої карти.

Що стосується версій, то їх назви складаються з двох частин: покоління UHS (I або II) і клас (1 або 3) — наприклад, UHS-I Class 1. Власне, це сама скромна версія UHS, що зустрічається в сучасних картах пам'яті; крім неї, популярністю користуються UHS-I Class 3 і UHS-II Class 3. Від покоління UHS залежить максимальна швидкість обміну даними (зазвичай мова йде про режим читання) — вона становить 104 МБ/с для версії I і 312 МБ/с для версії 2. «Class», зі свого боку, визначає найменшу (гарантований) швидкість запису: вона становить не менше 10 МБ/с для Class 1 і не менше 30 МБ/с для Class 3. Різні версії UHS цілком сумісні між собою, хіба що швидкість роботи в таких випадках буде обмежуватися більш повільним стандартом.

Зазначимо, що для UHS-карт в інших пунктах можуть вказуватися і більш прогресивні характеристики — наприклад, клас відеозапису (див. нижче) V90 для карти UHS-II Class 3. Тут немає ніяких протиріч: швидк...ість до 90 МБ/с, що забезпечується такою карткою в режимі запису, цілком задовольняє умові «не нижче 30 МБ/с, передбаченому для UHS Class 3.

Клас відеозапису, який підтримується карткою пам'яті.

Цей параметр вказується для карток SD/microSD та їх варіацій, а також CompactFlash (див. «Тип»). У першому випадку використовується позначення формату V*, у другому - VPG*, проте ідея і там, і там однакова: цифри, вказані замість зірочки - це найменша швидкість запису (МБ/с), яку гарантовано може забезпечити карта. Ця швидкість має ключове значення насамперед у відеозйомці, тому цей параметр і називають «Клас відеозапису»; чим він вищий — тим вища роздільна здатність та швидкість кадрів, на яких можна вести запис із використанням даної карти.

Мінімальний клас відеозапису, що зустрічається в сучасних картах сімейства SD/microSD - V6, він вже дає змогу працювати з HD і Full HD відео. Втім, для Full HD бажано мати карту хоча б рівня V10. А клас V30 дає змогу комфортно працювати з Ultra HD 4K. Випускаються й швидші карти — V60 і навіть V90, які вже підходять для роздільних здатностей 8K і вище.

У свою чергу, у картах CompactFlash можна зустріти моделі класів VPG20, VPG65 та VPG130

Зазначимо, що клас відеозапису цілком може виявитися вищим від загального класу швидкості та/або класу UHS (див. вище). Однак жодних суперечностей тут немає. Вимоги до класу UHS передбачають...швидкість запису "не нижче, ніж..."; таким чином, наприклад, стандарту UHS Class 3 (не нижче 30 МБ/с) будуть відповідати всі карти з класом відеозапису V30 і вище. А загальний клас швидкості визначає можливості картки при роботі з обладнанням без підтримки UHS (а у відеозаписі таке обладнання практично не застосовується).

Клас швидкості при роботі з програмами, якому відповідає картка пам'яті.

При роботі з програмами, що використовують картку пам'яті (наприклад, мобільними іграми) інформація записується і зчитується не суцільним потоком, як при відеозапису або копіювання даних, а окремими невеликими фрагментами, причому випадкових ділянок в пам'яті накопичувача (наприклад званий випадковий запис/читання). Отже, високий клас відеозапису (див. вище) далеко не завжди означає хорошу продуктивність при роботі з вимогливими іграми та іншими ресурсомісткими програмами. Тому в характеристиках карток пам'яті стали окремо вказувати клас швидкості для додатків.

Ключовим показником для присвоєння того чи іншого класу є мінімальна кількість IOPS (операцій введення-виведення на секунду), яка може забезпечити носій у режимі випадкового запису та читання. В наш час актуальні такі класи:

- A1 - не менше 1500 IOPS для читання та 500 IOPS для запису;

— A2 — щонайменше 4000 IOPS та 2000 IOPS відповідно.

Швидкість безперервного запису (наприклад, при відеозйомці) в обох випадках повинна становити не менше 10 МБ/с (нерідко вона виявляється і більше див. «Клас швидкості», «Клас відеозапису»).

Надалі очікується появи нових, більше продуктивних класів для додатків. Також зазначимо, що цей параметр помітно впливає на ціну картки.

Коефіцієнт, який описує максимальну швидкість картки в режимі читання. За одиницю у разі береться 150 КБ/с; таким чином, наприклад, значення швидкості 533х відповідає 150 * 533=79950 КБ / с, тобто близько 80 МБ / с.

У цілому нині даний параметр є досить специфічним, практично простіше орієнтуватися прямо заявлену швидкість читання (див. нижче). Однак іноді вона не вказується - у таких випадках насамперед і буде корисним значення швидкості.

Максимальна швидкість читання даних з карти пам'яті.

Будь-яка сучасна карта пам'яті забезпечує достатню швидкість читання для нескладних побутових задач — на зразок копіювання фотографій з камери на ноутбук. Тому звертати увагу на цей параметр має сенс переважно в тих ситуаціях, якщо карта купується для професійного застосування, або якщо висока швидкість роботи для вас критичні — приміром, якщо копіювати фото з камери часто доводиться в поспіху. При цьому варто враховувати два моменти. По-перше, відповідні швидкості повинен підтримувати і кардридер, де використовується карта. По-друге, в даному пункті вказується теоретичний максимум — в ідеальних умовах; реальна швидкість читання може бути і меншою (якщо мова йде про карти з UHS — цю швидкість можна оцінити по класу UHS, про нього див. вище). Тим не менш, за цим показником цілком можна порівнювати різні моделі карт: відмінності в теоретичній швидкості зазвичай цілком відповідають різниці у фактичній швидкодії.

Максимальна швидкість запису даних на карту пам'яті.

Висока швидкість запису важлива для задач, пов'язаних із збереженням великої кількості даних за обмежений час. Однак варто мати на увазі, що в даному пункті вказано теоретичний максимум швидкості, для ідеальних умов; на практиці ж це значення може бути помітно нижче. Тому в характеристиках карт пам'яті зазначаються також мінімальні гарантовані швидкості запису в різних режимах — загальний клас швидкості, клас UHS, клас відеозапису та/або клас для додатків. Детальніше всі вони описані вище. Втім, щодо загальної швидкості теж можна оцінювати можливості носія: за інших рівних умов карта з більш високою теоретичною швидкістю і на практиці буде працювати швидше.

Що стосується конкретних значень, то швидкості від 4 МБ/с і від 6 МБ/с в наш час практично не зустрічаються, від 10 МБ/с і від 16 МБ/с можна назвати середніми показниками, від 50 МБ/с — вище середнього, а в найбільш швидких моделях максимальна швидкість запису становить 100 МБ/с і вище.