Порівняння Alcatel EE40 vs ZTE EuFi891

Швидкості підключення по Wi-Fi, точніше-стандарти Wi-Fi, підтримувані модемом з відповідними можливостями (див. «Тип», «Підключення»).

— Wi-Fi 3 (802.11g). Подальший розвиток стандарту Wi-Fi 1 (802.11b), розроблений насамперед в розрахунку на підвищення пропускної здатності з'єднання (2.4 ГГц) і представлений в 2003 році. Обладнання 802.11g повністю зворотно сумісне з 802.11b, тому навіть найпростіші з сучасних Wi-Fi пристроїв підтримують обидва цих стандарти.

— Wi-Fi 4 (802.11n). Стандарт Wi-Fi, що є подальшим розвитком описаних вище форматів – зокрема, за рахунок доповнення їх підтримкою технології MIMO (розподіл введення і виведення між декількома антенами). Представлений в 2009 році. Основна робоча частота – 2,4 ГГц, проте зустрічаються пристрої, доповнені 5-ГГц діапазоном.

— Wi-Fi 5 (802.11ас). Побудований на основі 802.11n, представлений в кінці 2013 року. Основні удосконалення торкнулися збільшення кількості потоків на другій частоті (5 ГГц) і впровадження більш прогресивних стандартів MIMO і модуляції, що дало змогу відповідним чином підвищити пропускну здатність.

Найбільша кількість пристроїв, які можна одночасно підключити до модему через Wi-Fi (див. «Підключення»).

Наявність даного обмеження пов'язана з тим, що оброблення мережевих запитів від декількох пристроїв відразу потребує досить великої кількості обчислювальних ресурсів, а їх в мініатюрній електроніці, на зразок бездротових модемів, не так багато. Втім, навіть недорогі моделі можуть підтримувати близько 5 – 6 пристроїв, чого більш ніж достатньо для більшості ситуацій; а в більш прогресивних модемах ця кількість може досягати 10.

Зазначимо, що ця характеристика є досить умовною та узагальненою, т.к. До одного покоління зазвичай належать кілька технологій передачі даних (див. нижче), і набір цих технологій і в різних мобільних мережах, і в різних модемах може бути різним. Тому оцінювати за даним параметром сумісність пристрою з конкретною мережею мережі можна лише приблизно. Тим не менш, дані про покоління ( 2G, 3G, 4G (LTE), 5G) цілком можуть стати в нагоді на етапі попереднього підбору: вони дають змогу як мінімум виділити покоління, що Вас цікавить, і далі шукати вже серед моделей, сумісних з ним.

Щодо конкретних поколінь, то на сьогодні вони такі:

- 2G. Стандарти зв'язку другого покоління, що реалізуються через мобільні мережі GSM. Підтримують технології передачі GPRS та EDGE. Через низьку пропускну здатність на сьогоднішній день вважаються застарілими і поступово замінюються наступними поколіннями зв'язку. Однак цей процес йде нерівномірно, і в деяких країнах 2G поки що залишається основним мобільним стандартом (хоча все йде до зміни цієї ситуації). Також зазначимо, що навіть впровадження нових стандартів не означає витіснення GSM — багато операторів зберігають цю технологію як запасну і призначену для найпростіших моделей мобільних телефонів. Власне, і в стільникових модемах друге покоління в чистому вигляді практично не зустрічаєт...ься - воно доповнює більше прогресивні стандарти.

- 3G. Технології зв'язку третього покоління. Включає технології W-CDMA, HSUPA, HSDPA та HSPA+, а в мережах CDMA – EV-DO Rev.A та Rev.B. Значно перевершують стандарти другого покоління як з чистої пропускну здатність, і по додатковим можливостям. А власне швидкість передачі даних може бути порівнянна з показниками стаціонарного проводового підключення до Інтернету, що дає змогу не тільки зручно переглядати веб-сторінки, але й користуватися відеозв'язком, слухати потокове аудіо і т.п. Втім, на практиці якість зв'язку залежить як від конкретних технологій, що застосовуються, наприклад і від рівня сигналу, завантаженості базових станцій і т.п.

- 4G. Четверте покоління зв'язку, найбільше просунуте на сьогоднішній день. Включає технології WiMAX і LTE, що значно перевершують за швидкістю передачі даних не тільки стандарти 3G, а й звичне багатьом стаціонарне дротове підключення до Інтернету через Ethernet. Щоправда, і коштує такий зв'язок недешево.

- 5G. Подальший, після 4G, розвиток стандартів мобільного зв'язку. В офіційних специфікаціях цього покоління заявлена пікова швидкість 20 Гбіт/с на прийом та 10 Гбіт/с на передачу, гарантована швидкість (при високому завантаженні мереж) у 100 та 50 Мбіт/с відповідно, а також ряд рішень, спрямованих на підвищення надійності та загального якості зв'язку. Набір таких рішень включає, зокрема, багатоелементні решітки (Massive MIMO) і технології формування спрямованого променя (Beamforming) на базових станціях, а також можливість прямого зв'язку між абонентськими пристроями. При цьому цей стандарт дає змогу знизити енергоспоживання в порівнянні з попередниками.
Окремо варто торкнутися чуток про шкоду 5G-зв'язку здоров'ю. Згідно з сучасними науковими даними, такий зв'язок не становить небезпеки для організму людини, а згадані чутки є конспірологічними теоріями, які не підтверджуються жодними вагомими аргументами.

Швидкість мобільного зв'язку за стандартом 4G (LTE), підтримувана модемом.

Всьому сучасному LTE-обладнанню присвоюється та чи інша категорія (Cat.3, Cat.4, Cat.6, Cat.7, Cat.9, Cat.12, Cat.13, Cat.16, Cat.18, Cat.19, Cat.20, Cat.22), від якої безпосередньо залежить швидкість передачі даних. В даному пункті уточнюється як ця категорія, так і конкретні показники швидкості, причому за двома параметрами — на прийом і на передачу. Швидкість на передачу завжди значно нижче, але з урахуванням специфіки мобільного доступу в Інтернет даний момент зазвичай не критичний.

Відзначимо, що обладнання з різними категоріями швидкості буде цілком сумісне одне з одним, проте пропускна здатність буде обмежуватися можливостями більш повільного пристрою. Також варто сказати, що в даному пункті вказаний теоретичний максимум; практичні ж показники можуть бути помітно нижче (залежно від якості покриття, завантаженості ефіру, особливості конкретної електроніки). Тим не менш, модем з більш високою категорією швидкості і на практиці буде працювати швидше.

Технології передачі даних, підтримувані модемом.

— GPRS. Найстаріша з застосовуваних на сьогоднішній день технологій зв'язку. Розроблена як стандарт для стільникових мереж GSM, що дає змогу передавати дані паралельно з голосовим зв'язком і текстовими повідомленнями, а також тарифікувати доступ в мережу за кількістю переданих даних, а не за часом підключення (як в попередньому стандарті CSD). На момент створення була досить прогресивною, однак зараз вважається остаточно застарілою і застосовується лише в тих ситуаціях, коли прогресивніші стандарти використовувати неможливо.

— EDGE Технологія, створена як модифікація описаного вище GPRS, яка дозволила б збільшити пропускну здатність каналу і підвищити надійність зв'язку. В іншому цей стандарт повністю аналогічний GPRS за основним практичним особливостями.

— W-CDMA. Один з ранніх стандартів зв'язку третього покоління (3G). Застосовується в мережах формату UMTS. Однією з головних переваг таких мереж є можливість побудови мереж на основі існуючої інфраструктури GSM. Тому UMTS і конкретно W-CDMA використовується багатьма операторами мобільного зв'язку на початковому етапі переходу з 2G на 3G.

— HSUPA. Технологія зв'язку третього покоління (3G), розвиток описаної вище W-CDMA. Назва розшифровується як High-Spe...ed Uplink Packet Access — високошвидкісна пакетна передача даних в напрямку «від абонента». Це, власне, і описує призначення даної технології: вона збільшує швидкість передачі даних з модему на базову станцію, що може знадобитися для деяких специфічних задач — наприклад, відеозв'язку.

— HSDPA. Подальше, після HSUPA, удосконалення стандарту W-CDMA (див. вище). Належить до мереж третього покоління (3G), проте вважається «розширеним» стандартом, через що мережі з підтримкою HSUPA можуть позначатися як 3.5G, 3G+ тощо. Сама назва — «High-Speed Downlink Packet Access» — перекладається як «високошвидкісна пакетна передача даних від базової станції на пристрій».

— HSPA+. Найпрогресивніший на сьогоднішній день стандарт зв'язку третього покоління на основі мереж UMTS (W-CDMA). Завдяки ряду удосконалень дає змогу досягти вищих швидкостей, ніж описані вище варіанти, наближаючись за можливостями до мереж четвертого покоління; тому іноді умовно позначається як 3.75G.

— WiMAX. Першопочатково WiMAX був створений в двох версіях — «мобільній» і «стаціонарній»; в переважній більшості сучасних стільникових модемів застосовується другий варіант. Він належить до стандартів четвертого покоління — 4G (тоді як «мобільний» був конкурентом 3G-технологій, хоча іноді в маркетингових цілях також позначається як зв'язок 4 покоління). Деякий час тому WiMAX активно поширювався як альтернатива дротовому широкосмуговому підключенню до Інтернету (зокрема, як оптимальний варіант для приватного сектора, куди дотягнути кабель важко). Однак зараз цей стандарт поступово втрачає популярність, зокрема, у зв'язку з розвитком і поширенням досконалішого LTE (який не має до того ж поділу на «мобільний» і «стаціонарний» різновид).

— LTE. Стандарт стільникового зв'язку четвертого покоління, найпопулярніша 4G-технологія на сьогоднішній день — зокрема, завдяки тому, що є подальшим розвитком W-CDMA/UMTS і може бути впроваджений шляхом вдосконалення існуючих мереж (причому як UMTS, так і CDMA2000). Ще одна причина популярності — однакова зручність як для стаціонарного, так і для мобільного устаткування. З іншого боку, при виборі модему даного стандарту варто мати на увазі, що в різних країнах діапазони і канали LTE можуть відрізнятися, тому сама по собі підтримка цієї технології ще не гарантує сумісність з конкретною мережею. Також потрібно враховувати, що в деяких країнах мережі LTE ще тільки знаходяться на етапі розгортання, а в деяких — взагалі відсутні.

— EV-DO (Rev.A). EV-DO — технологія передачі даних третього покоління (3G), що застосовується в мобільних мережах стандарту CDMA (не плутати з W-CDMA, побудованої на іншому базовому стандарті – UMTS). Зазначимо, що в деяких країнах даний різновид 3G-мереж набув поширення набагато раніше, ніж W-CDMA і її модифікації, причому з низки технічних причин застосовується переважно для передачі даних — тобто для роботи 3G-модемів. Що ж до Rev.A, то це — друга за рахунком і найпоширеніша версія стандарту EV-DO.

— EV-DO (Rev.B). Третя за рахунком версія технології EV-DO, розвиток і удосконалення Rev.A; докладніше див. вище. Тут же відзначимо, що даний стандарт також часто використовується як 3G-зв'язок для передачі даних; зона покриття не настільки велика, як у попередньої версії, але все ж охоплює більшість великих населених пунктів і їх околиці. Також варто враховувати, що для використання всіх можливостей Rev.В необхідний модем з підтримкою цієї версії, а цим можуть похвалитися далеко не всі сучасні EV-DO-пристрої.

При оцінці можливостей модему варто враховувати, що наведені для кожної технології значення швидкості є максимумом, якого на практиці можна досягти лише в ідеальних умовах. Фактичні ж значення швидкості, зазвичай, нижче потенційно можливих; вони можуть залежати як особливостей мережі, потужності сигналу та інших технічних моментів, так і від політики оператора і умов конкретного тарифу.

Наявність роз'єма для підключення зовнішньої знімної антени у конструкції модему. Значення всіх зовнішніх антен описано вище; тут же відзначимо, що роз'єм дає можливість використовувати з модемом досить великі пристосування, які значно перевищують за своїми можливостями «рідні» антени (як внутрішні, так і зовнішні незнімні). Крім того, антену під роз'єм користувач може вибрати на свій розсуд.

Наявність роз'єма для карт пам'яті у конструкції модему. Карти пам'яті дуже популярні в сучасній електроніці як змінні носії інформації; в бездротових модемах зустрічається два основні варіанти роботи з ними. Перший передбачає застосування в ролі зовнішнього картрідера, для обміну інформацією між картою і пристроєм, до якого модем підключений по USB (див. нижче); простіше кажучи, встановлення карти перетворює модем ще й у «флешку» зі знімною пам'яттю. А в моделях з Wi-Fi (див. «Тип») може передбачатися також можливість роботи в ролі сервера, що надає доступ до вмісту карти всім бездротовим пристроям, підключеним до модему. Що ж до типів карт, то найчастіше зустрічається підтримка стандарту microSD – вони досить мініатюрні, щоб без проблем поєднуватися з компактними корпусами бездротових модемів. Варто враховувати, що навіть в межах одного стандарту карт пам'яті існує кілька різновидів, і перед покупкою не завадить уточнити, з якими саме з них сумісний пристрій.

Наявність слота для SIM-карти у конструкції модему. Абревіатура SIM розшифровується як Subscriber Identification Module, тобто модуль ідентифікації абонента, і це основна функція даних карт — «прив'язка» пристрою до конкретного облікового запису абонента (особистому рахунку, мобільному номеру тощо). Відзначимо, що в даному разі під терміном SIM маються на увазі як оригінальні карти цього стандарту, що застосовуються в мережах GSM, так і USIM, використовувані в мережах 3G W-CDMA (з усіма відповідними надбудовами, див. «Технології передачі»). Наявність слота для SIM є обов'язковою для модемів, що підтримують згадані технології зв'язку «прошивка» для прив'язки до мережі оператора в них практично не застосовується.

Наявність слота для R-UIM-карти у конструкції модему. Призначення таких карт аналогічне описаним вище SIM, проте застосовуються вони в мережах на основі CDMA (і, відповідно, в модемах з підтримкою EV-DO, див. «Технології передачі»). Відзначимо, що на відміну від пристроїв під мережі GSM і UMTS, для CDMA-модемів слот під даний тип карт не є обов'язковим елементом оснащення — багато подібних пристроїв прив'язуються до мережі за рахунок зміни прошивки, через що оператори такого зв'язку можуть взагалі не використовувати R-UIM. Тому, хоча в цілому застосування карт простіше і зручніше для користувача, ніж перепрошивка, проте на практиці вибір за наявністю або відсутністю R-UIM-слота залежить від вимог мережі, з якою планується використовувати модем.