Порівняння Remax RP1 vs Sony ICD-TX650

Ємність власного накопичувача диктофона. Чим більше об'єм вбудованої пам'яті — тим більше матеріалу можна записати на диктофон без необхідності звільняти пам'ять або використовувати додаткові карти. Також цей параметр важливий, якщо Ви хочете використовувати пристрій ще й в ролі переносного flash-накопичувача (зазвичай сучасні моделі дають змогу це).

Слот для карти пам'яті дозволяє розширити власну пам'ять диктофона за рахунок змінних карт (а в деяких моделях запис ведеться тільки на такі карти, власної пам'яті вони не мають). Також ця функція полегшує об'єм даними з іншими пристроями, обладнаними слотом під карти: наприклад, вставивши карту з диктофона в кардридер ноутбука, можна відразу прослухати записаний на ній матеріал або переписати його на жорсткий диск без метушні з кабелями. Карти одного типу зазвичай розрізняються по об'єму і, відповідно, вартості, що дозволяє вибрати оптимальний по співвідношенню цих параметрів варіант.

— SD. Один з форматів, який застосовується в аудіо-, відео-, комп'ютерної техніки та ін; практично будь-який сучасний ноутбук має кардридер під SD. Однак габарити таких карт (32х24 мм) відносно великі для портативної техніки, а тому в диктофонах вони використовуються порівняно рідко. І часто представлені більш сучасними картами SDHC або SDXC із збільшеним об'ємом пам'яті і підтримкою швидкісної шини UHS. Відповідно підтримка SDXC гарантує комфортну роботу з SDHC і SD, а підтримка SDHC не буде давати збої при підключенні SD-карт.

— miniSD. Дещо зменшена (до 22х20 мм) варіація стандарту SD, в іншому повністю ідентична йому (аж до сумісності з SD-картрідерами при використанні найпростіших перехідників). Зустрічається рідко внаслідок широкого розповсюдження ще більш мініатюрних microSD.

— microSD. Найбільш компактний на сьогоднішній день варіант карт пам'яті SD, мають розмір 15х11 мм та обсяг до 4 Гб. Завдяки невеликим розмірам отримали широке поширення в портативній електроніці: фактично є стандартом для мобільних телефонів, широко використовуються і в диктофонах. Як і miniSD, можуть читатися картрідерами під оригінальні SD при використанні адаптера.

— microSD HC. Друге покоління стандарту microSD; характеризується підвищеною ємністю, що досягає 32 Гб. Диктофон (і взагалі будь-якому картридере) під карти microSD HC можна використовувати і звичайні карти microSD, а от навпаки зробити неможливо — карта не прочитается.

— C...ompactFlash (далі CF). Один з перших стандартів карт пам'яті, досі використовується завдяки пристойній швидкості обміну даними і значних об'ємах (до 128 Гб). Однак і габарити ці карти мають не менш значні — 42х36 мм. Внаслідок цього вони слабо підходять для техніки кишенькового формату і в диктофонах застосовуються рідко — переважно в прогресивних моделях, де пріоритетом є функціонал і якість запису, а не компактність. Якщо диктофон розрахований на карти CF Type II, він може працювати з усіма типами CF, а пристрою під Type I сумісні тільки з цим типом.

— MemoryStick. Власний стандарт, розроблений компанією Sony і застосовується переважно в її пристроях. Має цілий ряд варіацій, що відрізняються за розмірами, об'ємом і сумісності, а тому, купуючи картку для такого диктофона, варто уточнити конкретну використовувану специфікацію MemoryStick. Стандарт поширений досить слабо: по-перше, через закритість (тому, до речі, повну відповідність йому гарантована тільки в оригінальних картах виробництва Sony), а по-друге, через високої ціни самих карт.

— xD-Picture. Карти, першопочатково створені Olympus, Fujifilm для своїх цифрових камер. Перевагами таких карт є висока надійність і компактність (20х25 мм), недоліками — висока вартість і відносно невеликі обсяги (до 2 Гб). Як наслідок, диктофони під xD-Picture зустрічаються досить рідко.

Тип вбудованого мікрофона визначає режим (кількість каналів), в якому диктофон записує звук.

— Моно. Найпростіший варіант: один мікрофон, що записує звук у форматі моно, тобто без поділу на лівий і правий канал. «Об'ємний звук при такому записі забезпечити неможливо, проте у випадку диктофонів це не має вирішального значення, оскільки зазвичай в такого запису важлива не об'ємність звуку, а розбірливість мови — а вона цілком забезпечується монофонічним мікрофоном.

— Стерео. У цьому випадку зазвичай використовується пара мікрофонів, рознесених по сторонах корпусу; звук записується в стереоформаті, а об'ємність звучання досягається завдяки різниці в звуці, що доходить до лівого і правого мікрофона. Вважається трохи більш прогресивним варіантом, ніж моно, хоча сам по собі не забезпечує кращого розбірливості мови.

Чим вище та кількість даних за одиницю часу, яка використовується для передачі аудіопотоку, тим вища якість запису в MP3 забезпечується. Наприклад, базовий бітрейт 32 Кбіт/с передбачає кодування однієї секунди звуку із застосуванням 32 тис біт інформації — він задіюється тільки для передачі мови. Набагато частіше в портативних пристроях для звукозапису зустрічається якість запису 128 Кбіт/с, 192 Кбіт/с і 256 Кбіт/с. Максимально можливий бітрейт для формату MP3 становить 320 кбіт/с. Гонитва за найвищою якістю запису звуку має сенс для прогресивних моделей рекордерів, умовному диктофону для запису лекцій буде цілком достатньо базових параметрів бітрейту. Також враховуйте, що якість звукозапису впливає на розміри кінцевих файлів і на тривалість роботи диктофона.

Нестиснений WAV забезпечує найкращу якість звуку серед поширених аудіоформатів Hi-Res. Частота дискретизації у нього зазвичай становить 96 або 192 кГц при розрядності в 24 біта. Формат застосовується для» чистої " звукозапису з максимальною деталізацією сцени.

Максимальний час безперервного запису на диктофон. Залежить насамперед від об'єму пам'яті (див. «Вбудована пам'ять», «Слот для карт пам'яті»), також напряму пов'язаний з якістю запису: чим вища якість, тим більше місця займає матеріал і тим менший максимальний час запису. У зв'язку з цим виробники зазвичай вказують в характеристиках максимально можливий час запису, тобто час запису з мінімальною якістю; при вищій якості і час буде меншим.

Максимальна кількість папок, яке можна створити в пам'яті диктофона для зберігання записаних матеріалів. Це дозволяє впорядковувати матеріали і полегшує пошук потрібного запису: наприклад, при журналістській роботі матеріал по кожній окремій темі можна зберігати у відповідній папці. Багато диктофони дають змогу змінювати використовується для запису папку «на льоту», буквально одним натисканням кнопки.

Діапазон звукових частот, які здатний сприймати і записувати диктофон. Людина здатна чути звук в середньому від 16 Гц до 20 кГц, однак діапазон власне людського голосу значно вже — приблизно 100-3500 Гц. Тому, якщо Ви плануєте використовувати диктофон для запису мови, цих частот буде достатньо. Якщо ж цим призначення диктофона не обмежується, варто звернути увагу на моделі з більш широким діапазоном — і в цьому випадку чим він ширший, тим повнішим і багатшим буде запис.