Порівняння ARDESIA HBF 70V5 GT vs Hotpoint-Ariston PH 960 MST IX нержавіюча сталь

— Ретро. Варильні поверхні, які оформлені в старовинному стилі — при цьому функціонал таких моделей зазвичай цілком сучасний (аналогічний класичним). Такі рішення розраховані переважно на кухні відповідного дизайну. Відзначимо, що ретро-оформлення зазвичай обходиться недешево, і пристрої даної категорії, як і варильні з незвичайним дизайном (див. нижче), при рівних робочих характеристиках коштують помітно дорожче, ніж аналоги з класичним зовнішнім виглядом.

— Доміно. Специфічний різновид компактних варильних поверхонь, зазвичай одно- або двоконфоркових. Назва обумовлена тим, що такі моделі за зовнішнім виглядом нагадують кісточку доміно, а дві конфорки підсилюють схожість. Утім, цей варіант популярний не тільки серед варильних поверхонь — він зручний також для грилів і фритюрниць (див. «Пристрій»). Установлюється «доміно» зазвичай поперек стільниці, від стіни до переднього краю. Як основна варильна поверхня цей варіант буває дуже зручним в обмежених умовах, коли місця на кухні обмаль. Також з пристроїв цього типу можна зібрати багатоцільовий комплект за принципом конструктора — наприклад, установити пліч-о-пліч варильну поверхню, гриль і тепан. Ще один варіант використання — розширення вже наявної варильної поверхні; щоправда, тут варто враховувати, що за зовнішнім виглядом «доміно» найчастіше аналогічні до класичних моделей і...слабо стикуються з ретро-дизайном.

— Нестандартна. Варильні поверхні в оригінальному оформленні, яке не вписується в жодну зі згаданих вище категорій. Більшість таких моделей має «горизонтальне» компонування — ширина поверхні значно більша за її глибину, а конфорки розташовуються уздовж пристрою. При цьому кількість і розміри конфорок можуть бути різними; випускаються моделі як з однаковими нагрівачами, так і з різними за розміром. А деякі рішення виконані у вигляді суцільних поверхонь, які взагалі не мають частин, що виступають: за управління відповідають сенсори, а конфорки виділені лише малюнком на робочій частині. Зустрічаються й інші варіанти, ще більш екстравагантні — такі, як поверхні круглої або краплеподібної форми. В будь-якому разі, нестандартне оформлення може стати в нагоді не тільки з естетичної, але й з практичної точки зору: воно може виявитися оптимальним варіантом там, де складно встановити варильну поверхню в традиційнішому дизайні.

— Емальована. Найпростіший і найпоширеніший різновид покриття. Емаль поєднує невисоку вартість і непогані показники міцності, крім того, може випускатися практично в будь-якому кольорі. З іншого боку, її очищення може вимагати значних зусиль, а згодом на такій поверхні з'являються подряпини і сколи.

— Нержавіюча сталь. Для сталевих поверхонь характерний солідний зовнішній вигляд; крім того, вони міцніше емальованих, на них не з'являються тріщини й відколи. Також сталь досить легко очищається, однак цей момент практично зводиться нанівець через труднощі у підтримці чистоти — забруднення з'являються легко, навіть відбитки пальців здатні зіпсувати акуратний зовнішній вигляд. А для очищення потрібно користуватися спеціальними засобами — інакше можна подряпати плиту.

— Склокерамічна. Склокераміка як матеріал загалом примітна високою теплопровідністю у поєднанні з непоганими характеристиками міцності і термостійкості. Особливо в цьому досягли успіху Schott Ceram і EuroKera - виробники цієї самої склокераміки, яку виробники побутової техніки встановлюють в свої моделі. Це дало змогу створювати оригінальні моделі електричних варильних поверхонь, де нагрівальні елементи розташовуються під суцільною «кришкою» зі склокераміки, зазначимо, що властивості цього матеріалу дають змогу застосову...вати його і з індукційними конфорками (див. нижче). Такі «кришки» не мають виступаючих частин, а розташування нагрівачів відзначено тільки лініями; завдяки цьому можна зручно переміщати посуд між нагрівачами, та й очищення подібної поверхні максимально просте. Правда, є і недоліки: склокераміка менш міцна, ніж емаль або сталь, потребує ідеально рівного посуду, а проливання рідини на рівну поверхню загрожує розтіканням по всій плиті і (не тільки). Також даний матеріал застосовується і в газових варильних поверхнях «газ на склі»; однак там він є скоріше іміджевим, оскільки, крім міцності, не має ключових переваг перед загартованим склом (див. нижче), а коштує відчутно дорожче.

— Загартоване скло. Матеріал, що використовується в варильних поверхнях формату «газ на склі»: з нього робиться поверхня, над якою розташовуються газові конфорки. Такі моделі мають оригінальний зовнішній вигляд, а саме скло стійке до подряпин і непогано піддається очищенню. Міцність і стійкість до нагрівання у нього значно нижче, ніж у склокераміки (власне, останнє стало причиною того, що загартоване скло не застосовується в електроплитах), однак ці моменти з лишком компенсуються невисокою вартістю.

— Чавун. Оригінальний варіант, що зустрічається в деяких газових моделях преміумкласу. Робоча поверхня в даному разі виконується з того ж чавуну, що і решітка конфорок, а самі решітки фактично являють собою виступи на чавунній поверхні. Це надає всій конструкції незвичайного, дуже солідного зовнішнього вигляду, до того ж підвищує її надійність: конструкція виступів-решіток така, що вони не зігнуться навіть під самим важким посудом. З іншого боку, очищення такої поверхні може виявитися досить трудомісткою справою (як через особливості самого чавуну, так через необхідність вичищати куточки між сіткою і поверхнею), а обходиться даний варіант недешево. Через це моделей з чавунною поверхнею на ринку одиниці.

Загальна кількість традиційних газових конфорок газової або комбінованої моделі. Про переваги та недоліки таких нагрівачів див. «Тип поверхні».

Матеріал, з якого виконані решітки на газових конфорках варильної поверхні. Електричних конфорок решітки не потрібні.

— Сталеві. Сталеві решітки мають порівняно невелику вагу, хорошу міцність і водночас — невисоку вартість. З естетичних міркувань і для додаткового захисту вони зазвичай покриваються спеціальною термостійкою емаллю. З такою емалі досить легко зчищаються забруднення, однак її небажано обробляти «жорсткими» методами — інакше на поверхні можуть з'явитися подряпини. Загалом, незважаючи на загальну практичність, сталеві решітки вважаються менш прогресивними, ніж чавунні, і дещо рідше використовуються в варильних поверхнях. Втім, якщо не навантажувати поверхню великими каструлями, відрами і т. ін., здебільшого відмінність некритично, і термін служби сталевих грат нерідко порівнюється з «терміном життя» самої варильної поверхні.

— Чавунні. Чавунні решітки виглядають більш солідно і масивно, ніж сталеві, та й важать помітно більше. Це можна віднести до переваг — в тому випадку, коли решітки можуть зніматися: велика вага сприяє стійкості. Крім того, такі конструкції міцні, довговічні і добре переносять навіть високі навантаження. Коштують вони трохи дорожче сталевих, але в разі варильних поверхонь різниця в ціні не особливо помітна. Як наслідок, чавун — дуже популярний матеріал, що зустрічається в решітках значно частіше стали. З його недоліків варто відзначити деяку складність в о...чищенні від забруднень; з іншого боку, чавунні решітки зазвичай не мають додаткових покриттів, і можна не боятися зіпсувати їх дротяними губками або абразивними засобами.

Загальні габарити пристрою в ширину і в глибину. Під глибиною в даному випадку мається на увазі розмір від передньої до задньої кромки (якщо дивитися з боку користувача). Зазначимо, що зовнішні розміри варильних поверхонь нерідко бувають більшими за розміри для вбудовування (див. нижче).

Розмір отвору, який потрібно виконати в кухонному столі для нормального вбудовування варильної поверхні. Стандартно вказується ширина і глибина — розмір отвору по передній і бічній стороні відповідно (якщо дивитися з боку користувача). Зазначимо, що габарити самої варильної поверхні зазвичай більше розмірів для вбудовування: при установці в отвір верхня частина поверхні спирається на його краю, завдяки чому пристрій і не провалюється в стільницю.