Порівняння Siemens EX 807LX33 чорний vs Siemens EX 875LX34 чорний

— Емальована. Найпростіший і найпоширеніший різновид покриття. Емаль поєднує невисоку вартість і непогані показники міцності, крім того, може випускатися практично в будь-якому кольорі. З іншого боку, її очищення може вимагати значних зусиль, а згодом на такій поверхні з'являються подряпини і сколи.

— Нержавіюча сталь. Для сталевих поверхонь характерний солідний зовнішній вигляд; крім того, вони міцніше емальованих, на них не з'являються тріщини й відколи. Також сталь досить легко очищається, однак цей момент практично зводиться нанівець через труднощі у підтримці чистоти — забруднення з'являються легко, навіть відбитки пальців здатні зіпсувати акуратний зовнішній вигляд. А для очищення потрібно користуватися спеціальними засобами — інакше можна подряпати плиту.

— Склокерамічна. Склокераміка як матеріал загалом примітна високою теплопровідністю у поєднанні з непоганими характеристиками міцності і термостійкості. Особливо в цьому досягли успіху Schott Ceram і EuroKera - виробники цієї самої склокераміки, яку виробники побутової техніки встановлюють в свої моделі. Це дало змогу створювати оригінальні моделі електричних варильних поверхонь, де нагрівальні елементи розташовуються під суцільною «кришкою» зі склокераміки, зазначимо, що властивості цього матеріалу дають змогу застосову...вати його і з індукційними конфорками (див. нижче). Такі «кришки» не мають виступаючих частин, а розташування нагрівачів відзначено тільки лініями; завдяки цьому можна зручно переміщати посуд між нагрівачами, та й очищення подібної поверхні максимально просте. Правда, є і недоліки: склокераміка менш міцна, ніж емаль або сталь, потребує ідеально рівного посуду, а проливання рідини на рівну поверхню загрожує розтіканням по всій плиті і (не тільки). Також даний матеріал застосовується і в газових варильних поверхнях «газ на склі»; однак там він є скоріше іміджевим, оскільки, крім міцності, не має ключових переваг перед загартованим склом (див. нижче), а коштує відчутно дорожче.

— Загартоване скло. Матеріал, що використовується в варильних поверхнях формату «газ на склі»: з нього робиться поверхня, над якою розташовуються газові конфорки. Такі моделі мають оригінальний зовнішній вигляд, а саме скло стійке до подряпин і непогано піддається очищенню. Міцність і стійкість до нагрівання у нього значно нижче, ніж у склокераміки (власне, останнє стало причиною того, що загартоване скло не застосовується в електроплитах), однак ці моменти з лишком компенсуються невисокою вартістю.

— Чавун. Оригінальний варіант, що зустрічається в деяких газових моделях преміумкласу. Робоча поверхня в даному разі виконується з того ж чавуну, що і решітка конфорок, а самі решітки фактично являють собою виступи на чавунній поверхні. Це надає всій конструкції незвичайного, дуже солідного зовнішнього вигляду, до того ж підвищує її надійність: конструкція виступів-решіток така, що вони не зігнуться навіть під самим важким посудом. З іншого боку, очищення такої поверхні може виявитися досить трудомісткою справою (як через особливості самого чавуну, так через необхідність вичищати куточки між сіткою і поверхнею), а обходиться даний варіант недешево. Через це моделей з чавунною поверхнею на ринку одиниці.

Особливі зони на поверхні варильної панелі, що передбачають можливість використання посуду нестандартних форм і розмірів. FlexZone складається з декількох індукційних ділянок нагріву під єдиною підкладкою зі склокераміки, які задіюються залежно від розміру встановленої посуду. Варильні панелі з адаптивної областю автоматично розпізнають наявність предметів, також допускається одночасне застосування на цій ділянці різних видів посуду.

Функція, що дає змогу об'єднати дві (або більше) розташованих поруч електроконфорок в один нагрівач. Найчастіше даний режим зустрічається в індукційних конфорках, рідше — в Hi-Light, а в газових не використовується взагалі. Нерідко «міст» виглядає як один суцільний нагрівач витягнутої форми, окремі частини якого можуть вмикатися незалежно і фактично є конфорками. В будь-якому разі, режим моста (Bridge) може стати в нагоді перш за все для роботи з посудом витягнутої форми – наприклад, гусятницями. Крім того, в конструкції можуть передбачатися різні додаткові функції — наприклад, можливість задати різні налаштування потужності для різних частин «моста» і переміщати посуд між ними залежно від готовності страви. При цьому, на відміну від звичайних конфорок, нагрівання буде вмикатися автоматично, за наявністю посуду на конфорці.

Тип управління, що використовується в варильній поверхні. Варіанти можуть бути такими:

— Поворотні перемикачі. Управління на основі класичних поворотних ручок. Іноді в конструкції передбачаються також кнопки, але вони відповідають лише за допоміжні функції пристрою, а вмиканням і потужністю конфорок управляють саме ручки (а поєднання ручок і сенсорів вказується окремо — див. нижче). Даний тип управління характеризується простотою, зручністю, надійністю і невисокою вартістю, завдяки чому надзвичайно популярний — він використовується в більшості сучасних варильних поверхонь незалежного типу (див. вище).

— Сенсорне. Управління на основі сенсорних панелей. Сенсори зазвичай «зав'язані» на електронні управляючі схеми і можуть управляти практично всіма функціями варильної поверхні, при цьому набір таких функцій може бути дуже широким. З переваг сенсорних панелей можна відзначити стильний зовнішній вигляд, легкість у прибиранні за рахунок відсутності виступаючих частин, а також те, що на сенсори не потрібно натискати — досить легкого дотику. Головний недолік даного типу управління — висока вартість, однак застосовується він переважно у висококласних варильних поверхнях, де ціна сенсорів практично непомітна на тлі вартості всього пристрою.

— Поворотне+сенсорне. Поєднання поворотних перемикачів (див. вище) з сенсорами. Зазначимо, що для основного управління конфорками достатньо ті...льки поворотних ручок, а для додаткових функцій можна використовувати і кнопки — вони дешевші, ніж сенсори. Тому даний тип управління зазвичай означає, що перед нами досить дорога модель з великою кількістю додаткових функцій. З переваг сенсорів можна відзначити акуратний і стильний зовнішній вигляд, а також легкість очищення — на них, на відміну від кнопок, немає щілин і виступаючих частин, де може накопичуватися бруд. А деякі моделі з подібним управлінням мають досить незвичайне оформлення — наприклад, всього одну поворотну ручку, призначення якої змінюється командами з сенсорів.

— Сенсорне + магнітний диск. Сенсорне управління (див. вище), доповнене особливим поворотним регулятором — магнітним диском. Цей диск до певної міри схожий з поворотними перемикачами, магнітним же він називається через кріплення — за допомогою постійного магніту, що дає можливість зняти регулятор. Найчастіше диск один на всі конфорки, рідше зустрічаються моделі з власним диском на кожну конфорку. Втім, у будь-якому разі ключових відмінностей від поворотних ручок у такого регулятора дві. По-перше, магнітний диск управляє не тільки потужністю, але і більшістю інших функцій варильної поверхні. По-друге, диски виглядають акуратніше і більш зручні у використанні: вони легко обертаються, а знімна конструкція полегшує очищення і забезпечує захист від дітей. Проте застосовувати цей спосіб управління має сенс переважно у висококласних варильних поверхнях з великою кількістю функцій.

— На духовій шафі. Як випливає з назви, такі варильні поверхні не мають власного управління — воно здійснюється з панелі духової шафи, до якої підключається пристрій. Цей варіант за визначенням зустрічається тільки в залежних моделях (див. «Тип»).

— Слайдерне. Різновид сенсорного управління, представлений чутливими доріжками. Найчастіше вони витягнуті в струнку лінію, рідше виконані у формі кола. Для регулювання інтенсивності нагрівання конфорок або швидкого доступу до інших налаштувань варильної панелі необхідно провести пальцем по відповідній сенсорній шкалі до вибраного значення. Зручність слайдерного управління полягає ще й у тому, що можна відразу виставити необхідну потужність нагрівання, натиснувши певну область шкали.

— Роздільне. Управління за допомогою сенсорів або слайдерів (див. відповідні пункти), що передбачає можливість тонко налаштовувати роботу конфорок окремо – для кожної з них передбачається власна шкала регулювання потужності. Роздільне управління дає змогу встановлювати необхідний рівень нагріву для певної зони без необхідності попередньо вибирати конкретну конфорку тапом по панелі. Воно є більш інтуїтивно зрозумілим і надає більше гнучкості при приготуванні різних страв одночасно.

— Автоматика закипання. Система на основі датчика, що відстежує стан продукту, що готується (зазвичай по температурі посуду): до закипання води конфорка працює на максимумі, а після закипання датчик знижує інтенсивність роботи до певного значення. Сенс такого регулювання полягає в тому, що для підтримки кипіння потрібно набагато менше тепла, ніж для нагрівання до температури кипіння; мало того, якщо не зменшити нагрівання, рідина може «втекти». Відповідно, автоматика закипання дає змогу не тільки економити енергію, але і уникати подібних неприємностей. Ця функція зустрічається в електричних моделях (див. «Тип поверхні»).

– Підтримка температури. Функція підтримки температури зберігає страву теплою до моменту її подачі на стіл. Буде до речі в тих ситуаціях, коли вечеря вже приготовлена, а гості ще не прийшли. Максимальний час підтримки тепла зазвичай не перевищує 1-2 години.

– Розтоплення. Спеціальний режим для низькотемпературного відтаювання невеликих порцій заморожених продуктів, розтоплення масла або шоколаду. Функція дає змогу дбайливо розтопити необхідні інгредієнти в масу однорідної структури, не побоюючись, що вони пригорять або перегріються.

– Автосмаження. Попередньо встановлений режим автоматичного смаження, що забезпечує підтримання оптимальної температури днища посуду, не даючи йому охолону...ти або перегрітися. Програма автосмаження зазвичай передбачає кілька режимів готування для різних задач.

– Додатково. Ряд специфічних автопрограм, що застосовуються на борту окремих екземплярів варильних поверхонь і не підпадають під список вище.

Наявність металевої рамки в конструкції варильної поверхні. Така рамка може розташовуватися як по всьому периметру пристрою (у більшості класичних моделей), так і тільки з одного боку (зазвичай поверхнях типу «доміно», детальніше див. «Оформлення»). Переважно рамка грає естетичну роль, даючи змогу оптимально вписати варильну поверхню в загальне оформлення кухні. Однак вона може виконувати і цілком практичну функцію — а саме затримувати пролиті на поверхню рідини. З іншого боку, у такого захисту є і недоліки: очищати забруднення вздовж межі буває досить складно, а затримана на варильної поверхні рідина може підгоріти, ще більше ускладнюючи прибирання. Так що в плані прибирання більш зручні моделі без рамки.

Загальні габарити пристрою в ширину і в глибину. Під глибиною в даному випадку мається на увазі розмір від передньої до задньої кромки (якщо дивитися з боку користувача). Зазначимо, що зовнішні розміри варильних поверхонь нерідко бувають більшими за розміри для вбудовування (див. нижче).

Розмір отвору, який потрібно виконати в кухонному столі для нормального вбудовування варильної поверхні. Стандартно вказується ширина і глибина — розмір отвору по передній і бічній стороні відповідно (якщо дивитися з боку користувача). Зазначимо, що габарити самої варильної поверхні зазвичай більше розмірів для вбудовування: при установці в отвір верхня частина поверхні спирається на його краю, завдяки чому пристрій і не провалюється в стільницю.