Порівняння Dali Zensor 1 AX vs Dali Zensor 3

— Активні. Акустичні системи, оснащені власним вбудованим підсилювачем потужності. Для таких АС достатньо сигналу лінійного рівня (з передпідсилювача), завдяки чому вони дуже прості у використанні. З іншого боку, вбудованому підсилювачу потрібно живлення, так що подібні колонки доводиться підключати ще й до розетки.

— Пасивні. Акустичні системи, не мають вбудованого підсилювача потужності. Відповідно, підключати такі АС потрібно до зовнішнього підсилювача (або пристрою, який має такий підсилювач — наприклад, аудиоресиверу), при цьому доводиться звертати особливу увагу на сумісність компонентів. З іншого боку, пасивна акустика вважається більш підходящим для створення високоякісних аудіосистем, ніж активна: вона дозволяє вибрати підсилювач потужності на свій розсуд, до того ж в корпусі колонок відсутній «зайва» електроніка, що знижує ймовірність виникнення наведень.

— Пасивна/активна. Акустичні системи, що поєднують пасивні основні колонки з активним сабвуфером. З низки технічних причин активні сабвуфери зручніше пасивних: зокрема, вони позбавляють користувача від необхідності шукати спеціалізований НЧ-підсилювач, та й можливостей по налаштуванню дають більше (останнє може стати в нагоді для «вписування» звуку в конкретне приміщення). Тому багато виробників випускають пасивно-активні комплекти.

Чутливість акустичної системи.

Цю характеристику вказують на підставі того, яку гучність звуку акустика здатна видати при підведенні до неї сигналу визначеної стандартної потужності. Простіше кажучи, чим вище чутливість АС — тим голосніше вона буде звучати під час тієї ж вихідної потужності підсилювача. Таким чином, чутлива акустика може ефективно використовуватись у поєднанні з порівняно малопотужними «усилками». З іншого боку, низька чутливість теж має свої переваги: вона дозволяє досягти більш рівномірного АЧХ і знижує ймовірність перевантаження підсилювача. У найменш чутливих сучасних АС даний показник не перевищує 84 дБ, у найбільш чутливих він становить 95 – 96 дБ і більше.

Зазначимо, що на практиці звертати увагу на цей параметр доводиться тоді, коли акустику планується використовувати з окремо підібраним підсилювачем потужності. Тому для активних систем (див. «Тип») чутливість має чисто довідкове значення, і при виборі її, зазвичай, можна не враховувати.

Імпедансом називають номінальна електричний опір акустичної системи. В наш час використовується набір стандартних значення імпедансу; найбільше поширення отримали колонки на 4 Ом, 6 Ом, 8 Ом і 16 Ом.

Основне значення даний параметр має для пасивної акустики (див. «Тип»). При підключенні таких колонок до підсилювача потужності вкрай бажано, щоб їх імпеданс відповідав опору АС, на яке розрахований підсилювач; при невідповідності можливі або перевантаження і спотворення в звучанні (якщо імпеданс колонок нижче оптимального), або зниження потужності (у протилежному випадку).

Що стосується активної акустики, то тут імпеданс має переважно довідкове значення колонки в таких системах першопочатково підбираються під відповідні підсилювачі. Правда, існує думка, що більш високий опір знижує рівень перешкод і позитивно позначається на чистоті звуку; однак різниця в імпедансі між різними моделями зазвичай не настільки велика, щоб цей вплив було помітно на тлі інших факторів, що визначають якість звучання.

Частота кросовера, передбаченого у конструкції АС.

Кросовер встановлюється виключно в моделі з кількома смугами (див. «Кількість смуг»). Це електронний фільтр, який забезпечує поділ вхідного аудіосигналу на окремі частотні діапазони та спрямовує кожен діапазон на «свій» комплект динаміків. А частота кросовера показує де проходить межа між цими діапазонами. Якщо смуг більше двох - то й подібних меж буде кілька: наприклад, для чотирисмугової системи може бути вказано "0.15/0.8/2.8 кГц" або "0.12/1/3.8".

Найчастіше цей параметр має переважно довідкове значення: частоти вбудованого кросовера підбираються під робочі характеристики динаміків, встановлених АС.

Номінальна потужність однієї фронтальної колонки АС. Детальніше про номінальної потужності див. «Сумарна номінальна потужність» нижче. Тут же відзначимо, що чим вище потужність, тим голосніше може звучати компонент системи — зрозуміло, при правильно підібраному підсилювачі. Крім того, і для узгодження з підсилювачем цей параметр дуже важливий: бажано, щоб вихідна потужність на відповідному каналі підсилювача була не більше, ніж потужність колонки. Якщо вхідний сигнал буде потужнішим — можливі спотворення в звучанні і навіть ушкодження динаміків, а якщо слабкіше — то гучність звучання знизиться (іншими словами, не можна буде використовувати весь потенціал акустики), але цей момент буде критичний лише для прослуховування на максимальній гучності.

Найбільша номінальна потужність підсилювача, з яким колонки здатні безпечно працювати. Занадто висока потужність вхідного сигналу може пошкодити динаміки, тому при підключенні варто стежити за тим, щоб характеристики підсилювача не перевищували можливостей колонок. Варто відзначити, що даний параметр може бути декілька вище сумарної номінальної потужності акустики (див. нижче), оскільки у цьому разі йдеться лише про збереження обладнання, а не про відсутність спотворень у звучанні.

Загальна номінальна потужність всіх компонентів АС, іншими словами — сума потужностей всіх колонок. Як номінальної зазвичай вказують найбільшу середню (середньоквадратичну) потужність, на якій акустика може працювати тривалий час без перевантажень і пошкоджень. При цьому окремі стрибки потужності можуть помітно перевищувати це значення, однак саме номінальна потужність є основною характеристикою будь-якій АС.

Від цієї характеристики залежить насамперед гучність звучання: чим потужніший колонки — тим більш гучний звук вони можуть видати за наявності відповідного підсилювача. Крім того, пасивні й пасивно-активних моделях від потужності залежить ще й сумісність із зовнішнім підсилювачем: вихідна потужність «усилка» не повинна перевищувати потужності підключеного до нього акустики, інакше можливі перевантаження і навіть поломки.

Детальні рекомендації щодо вибору АС по потужності під ту чи іншу ситуацію можна знайти в спеціальних джерелах. Проте загалом показник до 100 Вт за мірками сучасної акустики вважається досить скромним, 100 – 200 Вт — середнім, 200 – 300 Вт — вище середнього, а найпотужніші комплекти видають до 500 Вт і навіть більше.

В завершення відзначимо ще два нюанси. По-перше, при порівнянні різних систем по даній характеристиці потрібно враховувати ще й формат звук...у, в якому вони працюють. Зокрема, за наявності сабвуфера на нього може припадати значна частина сумарної потужності — до половини і більше. У підсумку, наприклад, комплект 2.1 на 50 Вт з 20-ватним «сабом» на основних частотах не зможе витягнути таку ж гучність, як 40-ватна система 2.0: у першому випадку на кожен основний канал буде припадати всього по 15 Вт, у другому — по 20 Вт. По-друге, у багатоканальних системах загальна потужність може розподілятися між каналами в різній пропорції; так що, скажімо, дві системи 5.1 з однієї і тієї ж сумарною потужністю можуть помітно відрізнятися по балансу фронту і тилу на максимальній гучності.

Загальний діапазон частот, який здатна відтворити АС. Вказується від нижньої межі діапазону в самому низькочастотному компоненті до верхньої межі — в самому високочастотному: наприклад, в системі 2.1 з основними колонками на 100 – 22000 Гц і сабвуфером на 20 – 150 Гц загальне значення буде становити 20 – 22000 Гц.

Чим ширший частотний діапазон — тим повніше відтворений звук, тим нижче ймовірність, що якась частина низьких або високих частот виявиться «обрізаною». Тут варто зазначити, що людське вухо сприймає частоти в середньому від 16 Гц до 22 кГц, і з практичної точки зору передбачати в АС більш широкий частотний діапазон не має сенсу. Тим не менш, чимало моделей виходять за межі цього діапазону, іноді досить значно (так, існують колонки з діапазоном близько 10 – 50000 Гц). Такі характеристики є свого роду «побічним ефектом» висококласної акустики, і вони зазвичай наводяться в рекламних цілях.

Таким чином, нижня межа діапазону в сучасних колонках може перебувати в межах частот до 20 Гц, однак частіше зустрічаються більш високі значення — 30 – 40 Гц, 40 – 50 Гц, а то і більше 70 Гц. Зі свого боку, верхня межа в більшості сучасних АС лежить в діапазоні 19 – 22 кГц, хоча зустрічаються відхилення як у бік збільшення (див. вище), так і у бік зниження.

Типи входів, передбачені в конструкції АС.

Відзначимо, що стандартні високорівневі входи на основі клем, що використовуються для підключення пасивної акустики до підсилювачів потужності, в даному списку не вказується — їх наявність у відповідних типах АС передбачається за визначенням. Інші ж варіанти можуть бути такими:

— RCA. Входи для роботи з аналоговим аудіосигналом, що використовують роз'єми типу RCA (такий роз'єм може застосовуватися і в інших інтерфейсах, але вони мають свої назви). Як правило, застосовуються в активних системах і розраховані на сигнал лінійного рівня, проте в окремих моделях RCA призначається для підключення до підсилювача потужності. В цілому даний інтерфейс не характеризується стійкістю до перешкод, проте його можливостей цілком вистачає як мінімум для домашньої акустики, в тому числі досить прогресивної. Відзначимо, що при такому підключенні для кожного каналу звуку потрібен власний роз'єм; тому гнізда RCA зазвичай встановлюються парами — під лівий і правий канал стерео.

— mini-Jack (3.5 мм). Стандартний роз'єм для більшості сучасної портативної аудіотехніки. У колонках використовується переважно для підключення подібної техніки — в першу чергу кишенькових медіаплеєрів. Використовує аналогову передачу сигналу, при цьому стійкість до перешкод, як і у RCA, невисока, а якість може бути навіть нижче внаслідок того, що обидва канали стереозвуку п...ередаються по одному кабелю.

— Jack (6.35 мм). Роз'єм, що аналогічний за формою описаному вище mini-jack, проте має більші розміри; внаслідок цього він зустрічається переважно в стаціонарній аудіотехніці, а також використовується в музичних інструментах. 6.35 мм Jack вважається більш міцним і надійним, ніж 3.5 мм mini-jack, до того ж технічно він здатний забезпечити так зване балансне підключення (див. нижче), хоча на практиці така можливість зустрічається рідко. Для цього даний роз'єм може бути поєднаний з роз'ємом XLR (комбінований порт), що дає змогу підключати на вибір один з типів штекерів.

— Балансний XLR. Роз'єми XLR мають три контакти, за кількістю жил кабелю. Вони можуть застосовуватися для передачі різного типу сигналу, проте в даному разі мається на увазі аналогове балансне підключення. При такому підключенні передається один канал аудіо на кожен роз'єм, а досить велику частину перешкод, що виникають при передачі, гасить сам кабель. Останнє забезпечує чистоту переданого звуку навіть на досить великих відстанях (близько декількох метрів). Балансний XLR належить до професійних інтерфейсів і зустрічається переважно в АС відповідного класу. Може бути поєднаний з роз'ємом Jack (6.35 мм) (комбінований порт), що дає змогу підключати на вибір один з типів штекерів.

— Балансний цифровий AES / EBU. Різновид інтерфейсу XLR, призначений для передачі сигналу в цифровому форматі. Також належить до професійних, використовує ті ж роз'єми і кабелі і той же балансний спосіб передачі, що забезпечує гасіння більшості перешкод; однак через відмінності в типі сигналу має велику пропускну здатність і дає змогу передавати через один роз'єм навіть багатоканальний звук.

— Оптичний. Один з різновидів стандарту S/P-DIF – поряд з описаним нижче коаксіальним. В даному разі передача сигналу здійснюється через оптоволоконний кабель TOSLINK. Головною перевагою даного інтерфейсу є повна нечутливість до електричних перешкод, при цьому його можливостей достатньо навіть для роботи з багатоканальним звуком. З недоліків варто відзначити високу ціну з'єднувальних кабелів, а також необхідність акуратного поводження з ними.

— Коаксіальний. Електричний різновид стандарту S/P-DIF, що використовує для передачі сигналу коаксіальний кабель з роз'ємом-«тюльпаном». Не варто плутати даний інтерфейс з описаним вище аналоговим RCA – незважаючи на ідентичність роз'ємів, ці стандарти принципово розрізняються: «коаксіал» працює в цифровому форматі і по одному кабелю дає змогу передавати навіть багатоканальний звук. У порівнянні з оптичним S/P-DIF даний інтерфейс менш стійкий до перешкод, проте більш надійний, оскільки електричні кабелі не настільки делікатні.

— Speakon. Професійний інтерфейс, що застосовується для підключення до АС сигналу з підсилювача потужності. Використовується в техніці відповідного класу, зокрема, концертних системах (див. «Призначення»). Завдяки особливостям роз'ємів (наявність фіксаторів, високий ступінь ізоляції) може застосовуватися навіть з найбільш потужними підсилювачами.

— USB-порт. Інтерфейс USB в акустичних системах може мати різне призначення і використовувати різні види роз'ємів; ці моменти варто уточнювати окремо. Наприклад, один з найпопулярніших форматів застосування цього входу — підключення колонок до USB-порту ПК або ноутбука для роботи в ролі комп'ютерної акустики; моделі з такою можливістю оснащуються роз'ємами USB Type B — характерної квадратної форми. Подібна акустика буде корисна, зокрема, якщо спеціалізовані аудіовходи комп'ютера зайняті, вийшли з ладу або взагалі відсутні; крім того, вона нерідко оснащується висококласними вбудованими ЦАП і дає змогу досягти більш високої якості звучання, ніж середньостатистична звукова карта.
Зустрічається й інший варіант – колонки з входами USB-A і вбудованими плеєрами, здатні самостійно програвати музику з флешки або іншого зовнішнього накопичувача, а також заряджати через USB різні гаджети на зразок смартфонів.

Пасивні моделі (див. «Тип») зазвичай оснащуються так званими високорівневими входами, розрахованими на сигнал з підсилювача потужності; це окрема категорія роз'ємів, що встановлюється в такі моделі за замовчуванням.