Порівняння Pro-Ject Phono Box USB vs Cambridge Azur 651P

Діапазон звукових частот, відтворюваних фонокорректором. Оцінюючи цей параметр, варто мати на увазі кілька важливих моментів. По-перше, в даному разі враховується не вся смуга пропускання, а діапазон, в якому нерівномірність АЧХ фонокорректора (за стандартом RIAA) не перевищує зазначеного виробником значення. По-друге, людське вухо здатне сприймати звук лише в межах 16 – 20 000 Гц (у деяких людей — до 22 000 Гц). В ідеалі аудіосистема повинна перекривати весь цей діапазон — інакше частина низьких і/або високих частот може виявитися обрізаної; а ось передбачати більш широкий діапазон з практичної точки зору не має сенсу. Тим не менш, зустрічаються фонокоректори з досить солідними показниками, наприклад, 5 – 35 000 Гц. Такі характеристики зазвичай є «побічним ефектом» високоякісних аудиосхем, вони вказуються виробником з рекламними цілями.

Ще один момент, який варто враховувати при виборі — частотний діапазон інших компонентів аудіосистеми. Наприклад, навряд чи варто шукати принципово фонокоректор з нижнім порогом 16 Гц, якщо підсилювач потужності підтримує частоти тільки від 40 Гц і вище.

В якості примітки до цього пункту може зазначатися нерівномірність RIAA, наявна в даному діапазоні частот. У більшості моделей він становить від ±1 до ±6 дБ; чим нижче значення, тим рівніше АЧХ і тим якісніше звук.

Динамічний діапазон фонокорректора — це різниця між максимальним рівнем сигналу, який він може видавати, і максимальним рівнем власного шуму (який неминуче виникає в будь-яких електронних аудиоустройствах). У певному сенсі цей параметр схожий з співвідношенням сигнал/шум (див. нижче), проте в даному випадку мова йде про різницю між максимальним рівнями сигналу і шуму, а не між середніми.

Чим більше динамічний діапазон, тим більш прогресивним вважається фонокоректор (за інших рівних умов). У топових моделях цей показник може перевищувати 90 дБ і навіть 100 дБ. Зазначимо тільки, що в універсальних пристроях (див. «Призначення») діапазони по MM і MC можуть розрізнятися — перший зазвичай вище, він і наводиться в характеристиках.

Розрядність аналого-цифрового перетворювача, встановленого в фонокорректоре.

Згідно з назвою, АЦП відповідає за перетворення аналогового сигналу, що надходить від звукознімача, в цифровий потік даних — наприклад, для передачі через S/P-DIF (див. «Виходи»). Принцип такого перетворення полягає в тому, що початкова синусоїда аналогового сигналу розбивається на окремі фрагменти-«сходинки», і дані про кожною «сходинки», закодовані в цифровому вигляді. При цьому основних параметрів у кожного фрагмента два — тривалість і рівень гучності.

Від розрядності АЦП залежить, наскільки точно гучність кожної окремої цифровий «сходинки» буде відповідати гучності оригінального аналогового сигналу. Для сучасних фонокорректоров мінімальне значення розрядності становить 16 біт — цього (в поєднанні з відповідною частотою дискретизації, див. нижче) достатньо для отримання цифрового звуку в якості Audio CD або навіть DVD-Audio. Однак зустрічаються і більш високі значення — наприклад, 24 біт.

Частота дискретизації аналого-цифрового перетворювача, встановленого в фонокорректоре.

Згідно з назвою, АЦП відповідає за перетворення аналогового сигналу, що надходить від звукознімача, в цифровий сигнал — наприклад, для передачі через S/P-DIF (див. «Виходи»). Принцип такого перетворення полягає в тому, що початкова синусоїда аналогового сигналу розбивається на окремі фрагменти-«сходинки», і дані про кожною «сходинки», закодовані в цифровому вигляді. Частота дискретизації описує кількість таких фрагментів на одну секунду оригінального звуку. Чим вона вища — тим меншою буде ширина кожної окремої «сходинки» і тим точніше цифровий сигнал буде відповідати оригінальної синусоїді.

В сучасних фонокорректорах частота дискретизації становить не менше 48 кГц — це дещо вище, ніж в популярному стандарті Audio CD. У найбільш прогресивних моделях цей показник досягає 192 кГц, що порівнянно з висококласним DVD-Audio.

Співвідношення сигнал/шум, забезпечуване фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»)

Цей параметр описує співвідношення між середнім рівнем вихідного сигналу і середнім рівнем власних шумів пристрою. Чим він вищий — тим чистішою виходить звучання, тим менше в ньому сторонніх перешкод. З іншого боку, варто пам'ятати, що загальна якість звуку, забезпечуване фонокорректором, залежить від цілого ряду інших параметрів. У підсумку прогресивна модель з високою якістю звуку може мати більш низьке співвідношення сигнал/шум, ніж бюджетне пристрій.

Відзначимо, що в універсальних фонокорректорах (див. «Призначення») співвідношення сигнал/шум для MM-звукознімачів зазвичай вище, ніж для МС; це пов'язано з технічними особливостями тих і інших.

Коефіцієнт гармонійних спотворень, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Чим нижче цей показник, тим менше спотворень дає фонокоректор, тим більш достовірним виходить сигнал на виході. Повністю уникнути таких спотворень неможливо, але можна знизити їх до рівня, не сприймається людиною. Так, вважається, що рівень гармонік в 0,5 % і нижче вже не чути навіть «тренованим вухом». Проте варто також враховувати, що на якість чутного звуку впливають також спотворення від інших компонентів аудіосистеми. Тому коефіцієнт гармонік фонокорректора повинен бути не просто нижче 0,5 %, а як можна більш низьким. Непоганим показником вважаються значення в соті частки відсотка, відмінним — в тисячні і нижче.

Коефіцієнт посилення, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Даний параметр описує, наскільки збільшується рівень сигналу на виході фонокорректора щодо рівня на вході. Традиційно він записується в децибелах; перевести в децибели «рази» можна за спеціальними формулами або таблиць. Знаючи коефіцієнт підсилення, можна оцінити фактичний рівень вихідного сигналу при використанні того чи іншого звукознімача. Наприклад, якщо в характеристиках зазначено 35 дБ (56,2 х), а «голова» видає 5 мВ, то в підсумку рівень сигналу на виході фонокорректора без додаткової обробки буде становити 5*56.2 = 281 мВ. Відповідно, вхідна чутливість підсилювача потужності, з якими планується використовувати цю модель, повинна бути не більше 281 мВ (втім, стандартним мінімумом для таких підсилювачів вважається 150 мВ).

Відзначимо, що рівень вихідного сигналу у ММ-звукознімачів помітно вище, ніж у MC, тому коефіцієнти підсилення для них загалом нижче (хоча бувають і винятки).

Вхідна ємність фонокорректора під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Від цього параметра залежить сумісність з конкретним звукознімачем. Правило підбору в даному випадку таке: сумарна ємність фонокорректора і сполучних дротів повинна відповідати ємності «голови», в крайньому разі — хоча б не перевищувати її (інакше звучання помітно погіршиться). Для того, щоб спростити узгодження, може передбачатися можливість налаштування вхідний ємності (див. «Регулювання»).

Вхідна чутливість фонокоректора під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Вхідна чутливість — це найменший середньоквадратичний (RMS) рівень сигналу на вході, при якому фонокоректор здатний нормально «сприйняти» цей сигнал, коректно його обробити і посилити. Відповідно, від цього показника безпосередньо залежить сумісність зі звукознімачем: рівень сигналу з «голови» повинен бути не нижче, ніж вхідна чутливість фонокорректора.

Зазначимо, що MM-звукознімачі помітно перевершують MC по потужності сигналу, тому і поріг чутливості у коректорів під них відносно високий — зазвичай близько 4 – 5 мВ. Водночас зустрічаються коректори з більш високим «порогом сприйняття» — понад 100 мВт; їх необхідно підключати через спеціальні підвищувальні трансформатори або інше аналогічне устаткування.