Порівняння Eachine E010 Mini vs JJRC H31

Загальна спеціалізація дрона.

Цей параметр уточнюється в тих ситуаціях, коли апарат має чітко виражену спеціалізацію і помітно відрізняється за оснащенням/функціоналу від звичайних коптерів розважального призначення. За напрямом в наш час виділяють такі варіанти дронів: міні-дрони, апарати для перегонів (зокрема у вигляді міні-дронів для перегонів), селфі-дрони, Набори для баттлів, а також промислові/комерційні рішення. Ось особливості кожного з цих варіантів:

— FPV-дрони. Квадрокоптери з видом від першої особи (First Person View) передають видиме камерою зображення в режимі реального часу. Тобто оператор за такої трансляції бачитиме на екрані те, що безпосередньо потрапляє у поле зору об'єктива. Це може бути корисно для фото- та відеозйомки з повітря, більш точного керування дроном, виконання ряду специфічних завдань у розвідувальних або військових цілях. Для перегляду зображення з камери застосовуються смартфони, планшети або інші аналогічні гаджети, також зустрічаються пульти ДУ з вбудованими екранами (див. «Дисплей для трансляції FPV») та спеціалізовані маски на кшталт окулярів віртуальної реальності (див. «Шолом для трансляції FPV»).

– Міні-дрон. Мініатюрні апарати, що мають габарити не більше 150 мм (в довжину і ширину)...і вагу не більше 100 г. Це дає змогу з легкістю транспортувати їх з місця на місце, а також здійснювати польоти навіть в обмежених просторах — аж до міських квартир. При цьому багато міні-дронів мають виключно розважальне призначення, проте зустрічаються моделі і з досить прогресивними характеристиками. А ось дальність зв'язку у такої техніки, як правило, досить сильно обмежена (хоча, знову ж таки, можливі винятки); те ж стосується і вантажопідйомності.

— Для перегонів. Апарати, першопочатково створені для дрон-рейсингу – перегонів на безпілотниках. Такі перегони припускають не тільки швидке проходження трас, але і вміння точно вписатися в задану траєкторію; тому квадрокоптери для перегонів характеризуються не тільки швидкістю, але і точністю управління. Крім того, серед подібних машин можуть зустрічатися модифікації для складного пілотажу (фрістайлу, 3D) — в їх характеристиках акцент ще більше зміщений на точність і швидкість відклику. При цьому варто враховувати, що більшість моделей для перегонів не тільки дорогі, але і досить складні в управлінні і розраховані на досвідчених пілотів; так що навряд чи має сенс купувати такий апарат для початкового навчання або розважального застосування.

– Міні-дрон для перегонів. Різновид описаних вище апаратів для перегонів, що характеризується зменшеними габаритами і має відповідні особливості. З одного боку, ці особливості включають простоту в транспортуванні і можливість застосування в обмежених просторах, з іншого — відносно невисоку вантажопідйомність і радіус дії зв'язку.

– Селфі-дрон. Коптери, створені насамперед для зйомки селфі. Серед основних особливостей такої техніки – невеликі розміри і відсутність класичного пульта: управління здійснюється або через смартфон, або за допомогою жестів через спеціальний компактний контролер. Такий формат роботи позбавляє від необхідності носити з собою громіздкий пульт і дає змогу оператору виглядати в кадрі природно – позувати для фото, а не відволікатися на управління дроном. А в деяких прогресивних моделях передбачаються додаткові функції, що роблять зйомку ще зручнішою: розпізнавання обличчя з автофокусуванням і автоцентруванням, режим Follow Me (див. «Режими польоту») тощо.

– Промисловий / комерційний. Висококласні коптери, призначені для професійного застосування: фото- і відеозйомки з великої висоти у високій роздільній здатності, «огляду» промислових об'єктів і земельних ділянок, обприскування полів тощо. Крім великих розмірів, характеризуються великою дальністю дії і висотою польоту (і те, і інше зазвичай обчислюється кілометрами), високою вантажопідйомністю і великим функціоналом. Так, багато моделей допускають встановлення важких прогресивних камер (деякі навіть першопочатково розраховані на певні моделі професійних камер), інші мають вбудовану «оптику» з розширеними можливостями (наприклад, з високою кратністю збільшення або підтримкою зйомки в ІЧ-діапазоні). У конструкції зазвичай передбачається велика кількість датчиків. А окремі моделі можуть мати і більш специфічні функції – наприклад, виявлення інших повітряних суден поблизу. Само собою, обходиться подібний функціонал недешево.

– Бойовий (Набори для батлів). Дрони, призначені для організації повітряних боїв. Як правило, продаються комплектами по дві машини – щоб поєдинок можна було організувати відразу, не докуповуючи нічого додатково; а більшість моделей дає змогу влаштовувати і групові бої (як мінімум «все проти всіх») — для цього достатньо купити кілька однакових комплектів. Роль «гармати» в подібному коптері зазвичай грає ІЧ-випромінювач, а попадання фіксуються за допомогою відповідних датчиків. Для управління ж зазвичай використовується смартфон або інший гаджет, причому в управляючому додатку можуть передбачатися вельми цікаві і незвичайні функції — наприклад, статистика кожного гравця з очками досвіду, одержуваними за бої, а також спеціальні «вміння» (тимчасова невразливість, незвичайний маневр тощо), які купуються за ці очки і активуються натисканням на відповідну іконку в додатку.

Максимальний час польоту квадрокоптера на повному заряді акумулятора. Цей показник є досить приблизним, оскільки найчастіше вказується для ідеальних умов — у реальному використанні час польоту може виявитися меншим за заявлений. Тим не менш, за цим показником цілком можна оцінити загальні можливості коптера і порівняти його з іншими моделями - більший час польоту на практиці зазвичай означає більше високу автономність.

Зазначимо, що для сучасних коптерів хорошим показником вважається час польоту від 20 хв і більше, а в «моделях, що довго «грають», воно може перевищувати 40 хв.

— Функція повернення додому. При наявності даної функції квадрокоптер може автоматично повертатися в точку старту. Конкретні нюанси цієї функції можуть бути різними. Наприклад, одні моделі повертаються «додому» за командою користувача, інші здатні робити це самостійно — наприклад, при втраті сигналу з пульта або при критичному зниженні заряду батарей; у багатьох апаратах передбачаються відразу обидва варіанти. Також відзначимо, що дана функція зустрічається навіть в моделях, які не мають GPS-модуля — див. «Датчики») – коптер може орієнтуватися в просторі і іншим способом (за інерційним датчикам, за сигналом від пульта ДУ тощо).

— Режим «Follow me». Режим, що дає змогу квадрокоптеру постійно слідувати за користувачем на невеликій відстані — на зразок «особистого дрона». Спосіб реалізації такого режиму і необхідне для нього обладнання можуть бути різними: одні моделі відстежують напрямок на передавач і силу сигналу з нього, інші постійно отримують дані з GPS-модуля смартфона або іншого гаджета і слідують за цими координатами тощо. В будь-якому разі, подібний режим може стати в нагоді не тільки в розважальних, але і в цілком практичних цілях — наприклад, для застосування квадрокоптера в ролі «повітряної камери», яка постійно знаходиться поруч з оператором і водночас не займає рук.

— Dronie (віддалення). Першопочатково терміном «dronie» називають се...лфі (фото або відео), зняте з безпілотника. Для таких задач переважно і призначений даний режим. А суть його полягає в тому, що коптер плавно віддаляється від певного об'єкта по заданій траєкторії, утримуючи цей об'єкт в центрі кадру. Класичний варіант польоту в режим Dronie – віддалення спочатку по горизонталі, потім по горизонталі і вгору; втім, в окремих моделях траєкторію руху коптера можна додатково налаштовувати. Управління кадром теж може здійснюватися по-різному – починаючи від простого наведення на певну точку і закінчуючи вибором об'єкта на екрані з подальшим «розумним» стеженням за цим об'єктом. В будь-якому разі, при всій своїй простоті подібна техніка зйомки дає змогу створювати досить цікаві відеоролики: наприклад, таким способом можна в одному відео відобразити спочатку групу людей крупним планом, потім — красу пейзажу навколо них.

— Rocket (віддалення вгору). Режим польоту, в якому коптер плавно піднімається на задану висоту по строго вертикальній траєкторії. Аналогічно описаному вище Dronie, застосовується переважно при зйомці відео: спочатку певна сцена знімається крупним планом, а при підйомі вгору камера охоплює все більше широку область навколо цієї сцени. Як правило, в режимі Rocket можна заздалегідь задати висоту, по досягненню якої апарат зупиниться.

— «Orbit mode» (обліт по колу). Режим, що дає змогу запустити коптер по круговій орбіті навколо зазначеної точки. Також застосовується переважно для зйомки відео: в таких варіантах камера залишається постійно наведеною на заданий об'єкт, а ось ракурс і фон, завдяки руху дрона, постійно змінюються. В налаштуваннях «орбіти», як правило, можна задати її радіус, висоту і напрямок руху, а також кут нахилу камери.

— Helix (обліт по спіралі). Ще один режим, який використовується в якості художнього прийому для зйомки відеороликів. У такому режимі коптер, утримуючи заданий об'єкт в центрі кадру, рухається навколо нього по спіралі, поступово віддаляючись і збільшуючи висоту. Це дає змогу отримати максимальну різноманітність ракурсів і кутів охоплення.

Відзначимо, що режими Dronie, Rocket, Helix і Orbit першопочатково з'явилися як частина фірмового інструментарію QuickShot в дронах серії Mavic від DJI. Однак пізніше аналогічні функції були впроваджені і іншими виробниками, тому зараз ці назви використовують як загальні.

— План польоту (Waypoints). Можливість задати квадрокоптеру певний маршрут польоту, по контрольним точкам. Ця функція дуже схожа на обліт по точкам GPS (див. вище), проте здійснюється вона інакше, без застосування GPS-навігації. Один з найпопулярніших варіантів — побудова маршруту в додатку для смартфона, через який управляється коптер; при запуску програми смартфон видає на апарат послідовність команд, відповідну маршруту. В цілому режим Waypoints не такий точний, як обліт по точкам GPS, і дає менше можливостей. Тому дана функція має переважно розважальне призначення; при наявності в коптері камери вона може виявитися корисною для зйомки селфі або нескладного відеоролика.

— Обліт по точкам GPS. Режим, що дає змогу запускати квадрокоптер за певним маршрутом – заздалегідь задавши машині окремі точки маршруту (за координатами GPS) і порядок їх проходження. Крім того, можуть передбачатися додаткові налаштування — наприклад, швидкість і висота на окремих відрізках маршруту. Дана функція багато в чому схожа з режимом Waypoints (див. нижче), проте вона зустрічається переважно в апаратах середнього і топового класу. При цьому використання GPS забезпечує більш високу точність, що дає змогу застосовувати дрон в професійних цілях. Наприклад, якщо задати таким чином маршрут для зйомки з повітря, оператор зможе повністю зосередитися на роботі з камерою, не відволікаючись на управління коптером.

— Акробатичний режим. Спеціальний режим для виконання фігур вищого пілотажу. Відзначимо, що конкретний сенс цього режиму може бути різним, залежно від рівня і призначення коптера. Наприклад, в найпростіших розважальних моделях зазвичай передбачаються автоматичні програми, що дають змогу виконувати певні фігури пілотажу буквально «одним натисканням кнопки». А в прогресивних апаратах в пілотажному режимі відключається система стабілізації, і дрон дуже чуйно реагує на команди оператора; це потребує високої точності в управлінні, зате дає максимальний контроль над польотом.

Радіус дії дрона – максимальна відстань від управляючого пристрою, на якій зберігається стійкий зв'язок і апарат залишається керованим. Для моделей, що допускають роботу і від пульта, і від смартфона (див. «Управління»), в даному пункті вказується максимальне значення — як правило, досягається при використанні пульта.

При виборі за даним показником варто враховувати, що радіус дії вказується для ідеальних умов — в межах прямої видимості, без перешкод на шляху сигналу і перешкод в ефірі. В реальності дальність дії управління може бути трохи нижче; а при використанні смартфона вона буде залежати ще й від характеристик конкретного гаджета. Що стосується конкретних цифр, то вони можуть варіюватися від декількох десятків метрів в бюджетних моделях до 5 км і більше у висококласній техніці. При цьому варто сказати, що чим більше радіус дії зв'язку — тим вище його надійність в цілому, тим краще управління працює при великій кількості перешкод. Тому потужний передавач може виявитися корисний не тільки для великих відстаней, але і для складних умов.

Частота, яка використовується для зв'язку дрона з управляючим пристроєм (зазвичай пультом).

Деякий час назад у продажу можна було зустріти апарати з аналоговим управлінням на частоті 27.145 МГц і 40 ГГц. Проте на сьогодні ці стандарти практично вийшли з ужитку, і сучасні дрони-коптери використовують переважно зв'язок в цифровому форматі на частоті 2.4 ГГц або 5.8 ГГц (а деякі моделі підтримують відразу обидва ці діапазони). Таке управління має цілу низку переваг перед аналоговим. По-перше, воно менш чутливе до перешкод: перешкоду на аналоговому каналі дрон може прийняти за команду і зробити несподіваний маневр, тоді як спотворення цифрових даних сприймається саме як спотворення і не впливає на роботу апарату. По-друге, цифровий формат дає високу пропускну здатність, що дає змогу навіть транслювати з дрона напряму відео високої роздільної здатності. По-третє, при такому управлінні кожній парі «пульт – коптер» автоматично виділяється свій власний канал звязку, при цьому система попередньо перевіряє, чи не використовується він іншою парою пристроїв. Завдяки цьому кілька апаратів можуть функціонувати в безпосередній близькості, не заважаючи один одному.

Що стосується особливостей конкретних частотних діапазонів, то вони такі:

— 2.4 ГГц. Найпопулярніший в сучасних дронах стандарт. Обумовлено це, з одного боку, невисокою вартістю (при всіх перевагах цифрового управління), з ін...шого — розширеною сумісністю. Справа в тому, що 2.4 ГГц — це найбільш поширений діапазон Wi-Fi модулів в смартфонах, планшетах тощо; так що сумісність з цим діапазоном дає змогу без особливих проблем доповнити дрон ще й можливістю управління з зовнішнього гаджета (втім, така можливість не є обов'язковою). Один з недоліків 2.4 ГГц також пов'язаний з великою кількістю пристроїв, що використовують цю частоту: крім Wi-Fi, це модулі Bluetooth, деякі інші електронні пристосування, а також більшість пультів для радіокерованої техніки (не тільки коптерів). Так що даний діапазон дещо поступається 5.8 ГГц за стійкістю до перешкод; з іншого боку, навіть при завантаженому ефірі цей момент вкрай рідко виявляється помітним.

— 5.8 ГГц. Подальший, після описаного вище 2.4 ГГц, розвиток цифрових стандартів. Дає можливість забезпечити велику дальність зв'язку, а також характеризується більшою надійністю, оскільки на частоті 5.8 ГГц значно менше сторонніх джерел сигналу. Крім того, збільшення частоти дозволило збільшити пропускну здатність і ефективно транслювати з коптерів HD-відео в найбільш прогресивних стандартах. При цьому деякі з новітніх стандартів Wi-Fi передбачають підтримку ще й цього діапазону, так що дрони з даної категорії можуть також допускати управління зі смартфона (проте в таких варіантах варто приділити особливу увагу сумісності). До недоліків даного варіанта можна віднести порівняно високу вартість; втім, завдяки розвитку і здешевленню технологій підтримку 5.8 ГГц в наш час можна зустріти навіть в порівняно недорогих коптерах.

— 2.4 ГГц і 5.8 ГГц. Підтримка обох описаних вище діапазонів – як правило, з можливістю використовувати будь-який з них, на вибір користувача. Це забезпечує додаткову зручність, надійність і універсальність. Наприклад, модель з двома способами управління (див. «Управління») при роботі зі смартфоном може застосовувати діапазон 2.4 ГГц (що забезпечує мінімум проблем з сумісністю), а з пультом працювати на 5.8 ГГц (для максимальної дальності і надійності). А в дронах, керованих тільки з пульта, може передбачатися навіть така функція, як автоматичне сканування діапазонів і вибір найменш завантаженого. При цьому дводіапазонні моделі коштують трохи дорожче однодіапазонних, однак різниця в ціні (особливо з апаратами тільки на 5.8 ГГц) виходить не особливо значною. Так що більшість сучасних коптерів, здатних працювати на частоті 5.8 ГГц, належать саме до цієї категорії.

З використанням спеціалізованих протоколів зв'язку сигнали управління між коптером і пультом ДУ можуть передаватися на спеціальних частотах: 720 МГц, 915 (868) МГц.

Наявність інформаційного дисплея на пульті управління квадрокоптером.

Відзначимо,що не варто плутати цю функцію з екраном для трансляції FPV (див. нижче). Інформаційний дисплей зазвичай являє собою найпростіший сегментний індикатор, здатний відображати цифри, окремі букви, а також, А деяких моделях — обмежений набір спеціальних значків. Однак навіть таке оснащення помітно розширює можливості пульта і дає змогу оператору отримувати безліч додаткової інформації: заряд батареї, рівень сигналу, дальність, висота польоту тощо. При цьому допоміжний екран обходиться недорого і може застосовуватися навіть в бюджетних моделях. А в прогресивних дронах він цілком може доповнювати дисплей для трансляції: поділ даних по різних екранах сприяє зручності управління.

Кількість і тип елементів живлення, які використовуються в пульті управління квадрокоптером.

— АА. Змінні елементи живлення, відомі в народі як «пальчикові батарейки». Вони доступні не тільки у вигляді одноразових батарейок, але і у вигляді акумуляторів, що перезаряджаються, випускаються під різними марками, що розрізняються за ціною і якістю (що забезпечує свободу вибору), а знайти такі елементи у продажу зазвичай не становить проблем. Потужність і ємність елементів АА відносно невеликі, але здебільшого їх цілком достатньо для нормальної роботи передавача протягом досить тривалого часу. Зазвичай, сучасні пульти вимагають декількох таких батарей; у найбільш «ненажерливих» ця кількість може досягати 8.

— ААА. Також відомі як «мізинчикові». Фактично — зменшена версія популярних елементів АА (див. вище); має ті ж ключові особливості, однак відрізняється більш компактними габаритами і, внаслідок цього, дещо зниженою потужністю. Цей варіант характерний для моделей бюджетного класу, з невеликим радіусом дії пульта.

— 3s. Ця маркування описує не типорозмір батареї, а її робоча напруга і технологію. Вона позначає літій-іонний або літій-полімерний акумулятор (див. «Тип акумулятора»), зібраний з трьох комірок зі стандартним напругою 3,7 на кожну і видає завдяки цьому робоча напруга в 11,1 В. Перевагами такого живлення є висока потужність і ємність, що дозволяє використовувати пульт протягом тривалого часу без перезарядки. Водночас акумулятори даного типу м...ожуть помітно різнитися за розмірами і вагою, і далеко не кожна модель з маркуванням 3s буде сумісна з пультом. Крім того, знайти запасний акумулятор складніше, ніж набір елементів стандартного типорозміру.

— Фірмовий акумулятор. Живлення від оригінального акумулятора, що не відноситься ні до одного з описаних вище варіантів. Такі акумулятори можуть бути значно потужніше змінних елементів, за рахунок чого добре підходять навіть для пультів з високим енергоспоживанням. Їх головною перевагою є труднощі з швидкою заміною: конструкція пульта в кращому випадку слабо підходить для цього, а в гіршому акумулятор взагалі робиться незнімним. Крім того, пошук підходящої запасної батареї може стати серйозною проблемою.

Ємність акумулятора, що поставляється в комплекті з квадрокоптером.

Теоретично більш ємна батарея здатна забезпечити більш тривалий час на заряді. Однак потрібно враховувати, що це залежить ще й від енергоспоживання коптера — а воно визначається потужністю двигунів, габаритами і вагою, а також рядом інших особливостей. Крім того, реальна ємність батареї визначається не тільки ампер-годинами, але і її номінальною напругою. Тому порівнювати за ампер-годинах можна тільки коптери з однаковим напругою батареї і схожими робочими характеристиками; а оцінювати автономність краще всього прямо заявленого часу польоту (див. нижче).

Загальні розміри апарату. Досить очевидний параметр; відзначимо тільки, що для моделей зі складаною конструкцією (див. вище) в даному пункті наводяться габарити в робочому (розкладеному) положенні, а розміри в складеному вигляді уточнюються окремо.