Порівняння Bosch GCL 25 Professional 0601066B00 vs Bosch GOL 20 D Professional 0601068400

Загальний тип приладу.

Сучасні нівеліри розрізняються насамперед за принципом роботи: вони бувають оптичними (традиційними або цифровими) і лазерними (звичайними і ротаційними). При цьому від принципу роботи залежить конкретна спеціалізація — лазерні та оптичні прилади розрізняються за призначенням і застосування. Зі свого боку, основна функція далекомірів зрозуміла вже з назви – це визначення відстаней. Тут відмінність також полягає в принципі роботи: більшість сучасних далекомірів – лазерні, але зустрічаються і більш специфічні ультразвукові пристрої.

Ось докладніший опис кожного з цих різновидів:

– Оптичний нівелір. Нівеліри традиційної конструкції – у вигляді свого роду спеціалізованої підзорної труби, встановленої на штативі і доповненої вимірювальними шкалами (в тому числі в оптиці, в поле зору оператора), а також пристосуваннями для вирівнювання по горизонталі (компенсаторами, рівнями). Подібні прилади застосовуються для визначення різниці висот способом так званого геометричного нівелювання, для чого також використовуються нівелірні рейки — спеціальні планки з вимірювальними шкалами, що встановлюються вертикально. А загальний принцип цього способу полягає в наступному: оператор наводить зорову трубу нівеліра, виставле...ну в горизонталь, на вертикальну нівелірну рейку, і визначає, навпроти якої мітки на рейці виявляється основна «прицільна марка» нівеліра — ця мітка і буде відповідати фактичній висоті розташування приладу. Детальніше про даний спосіб, в тому числі про конкретні методики вимірювань, можна дізнатися в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що оптичні нівеліри відмінно підходять насамперед для роботи на великих ділянках відкритої місцевості; вони застосовуються переважно в таких сферах діяльності, як геодезія і картографія. Але ось для робіт, де доводиться мати справу з порівняно невеликими відстанями (насамперед будівництва на невеликих площах), подібні прилади підходять погано; при цьому вони досить складні і дорогі, особливо в порівнянні з лазерними пристроями. Так що оптичних нівелірів в наш час випускається порівняно небагато.

– Цифровий нівелір. По суті – прогресивний різновид описаних вище оптичних нівелірів. Зовні відрізняються насамперед тим, що замість звичайної підзорної труби в таких пристроях встановлюється цифрова камера, що виводить зображення на екран на панелі управління. Подібні нівеліри використовуються аналогічно «звичайним» оптичним, проте сама процедура роботи автоматизована і доповнена рядом прогресивних функцій. Так, в більшості моделей оператору не потрібно вручну вести відлік по рейках, записувати результати і проводити обчислення — прилад сам розпізнає зафіксовані мітки, заносить їх в пам'ять і обробляє отримані дані, виводячи підсумковий результат. Нерідко передбачається можливість зберегти інформацію на карту пам'яті або інший носій, скопіювати її на ПК, або навіть підключити нівелір до ноутбука і використовувати спеціальне ПЗ (наприклад, картографічне) прямо під час вимірювань. З іншого боку, подібні можливості обходяться недешево: цифрові нівеліри коштують в рази, а то і на порядки дорожче традиційних оптичних. Так що в цілому пристрої з даної категорії являють собою висококласні прилади, розраховані перш за все на професійне застосування — коли часто доводиться мати справу з великими обсягами робіт, в світлі чого швидкість і зручність оброблення даних мають ключове значення.

– Лазерний нівелір. Свого роду лазерні проєктори, що відображають на стінах та інших поверхнях мітки — зазвичай у вигляді ліній, проте є також моделі з функцією точок (докладніше див. «Точкових проєкцій») або навіть тільки точкові (див. «Призначення»). Класичний лазерний прилад фактично поєднує в собі функції нівеліра і будівельного рівня: його можна застосовувати як для описаного вище геометричного нівелювання з використанням рейок, так і для побудови площин і розмітки ліній (причому окремі моделі оснащуються механізмами, що дають змогу довільно вибирати кут нахилу). Подібні пристрої непогано підходять для роботи на невеликих відстанях, в тому числі в приміщеннях; а завдяки відносно простій і недорогій конструкції вони вельми популярні, перш за все в будівництві. При цьому відзначимо, що деякі моделі можуть мати досить солідну дальність вимірювання — до 50 м самі по собі і до 150 м і більше з використанням спеціальних приймачів.
Підкреслимо, що в даний пункт включені традиційні лазерні нівеліри, у яких лінія-мітка формується за рахунок розсіювання променя спеціальною призмою. Ротаційні моделі, що працюють за рахунок обертання випромінювача, винесені в окремий пункт і описані нижче.

– Ротаційний нівелір. Різновид описаних вище лазерних нівелірів, в якій площина «вимальовується» не за рахунок розсіювання лазерного променя в призмі, а за рахунок швидкого обертання випромінювача. В результаті слід від променя зливається для ока в одну суцільну лінію. Ротаційні нівеліри зазвичай коштують недешево і в більшості своїй являють собою професійні прилади, призначені для роботи на великих майданчиках. Дальність вимірювань без приймача в них зазвичай становить кілька десятків метрів, а з приймачем — до кілька сотень. У світлі цього при використанні таких приладів потрібно особливо уважно ставитисяя до дотримання правил безпеки — потрапляння потужного лазерного променя в очі може завдати шкоди здоров'ю, і навіть відображення лазерного «зайчика» від деяких поверхонь нерідко викликає дискомфорт. Так що в зоні роботи ротаційного приладу вкрай бажано користуватися захисними окулярами або масками.

– Лазерний далекомір. Пристрої для вимірювання відстаней за допомогою лазерного променя. Ключова перевага подібних приладів перед лінійками, рулетками тощо полягає в тому, що в процесі вимірювань не потрібно переміщатися — досить розмістити прилад у вихідній точці і навести промінь на об'єкт, відстань до якого потрібно визначити. При цьому дальність дії в багатьох моделях досягає 100 м і більше, а похибка не перевищує лічених міліметрів, а то і часток міліметра. Крім того, сучасні лазерні далекоміри можуть оснащуватися різними додатковими функціями на зразок автоматичного обчислення площі та об'єму, підсумовування відстаней, фіксації мінімуму і максимуму тощо. До недоліків подібних приладів можна віднести хіба що зниження ефективності при наявності туману, сильної запиленості або інших подібних забруднень повітря, а також труднощі з вимірюваннями відстаней до стекол і інших прозорих об'єктів, які пропускають лазерний промінь, а не відображають його. Втім, ці моменти не так часто виявляються критичними, а за робочими характеристиками лазерні прилади помітно перевершують ультразвукові. Тому саме даний тип далекомірів в наш час користується найбільшою популярністю.

– Ультразвуковий далекомір. Далекоміри, що працюють за рахунок використання ультразвуку; в подібних приладах також нерідко встановлюється лазер, проте він призначений виключно для точного наведення на потрібний предмет і не використовується при вимірюваннях. У будь-якому разі далекоміри цього типу гарні тим, що їх ефективність практично не залежить від чистоти повітря і типу поверхні на вимірюваному предметі: ультразвук відмінно працює через пил, дим, туман тощо, а також відмінно відбивається від скла та інших прозорих для лазера матеріалів. З іншого боку, за «далекобійністю» і точністю такі прилади помітно поступаються лазерним: дальність вимірів в них не перевищує 15 – 20 м, а похибка обчислюється не міліметрами, а відсотками — зазвичай близько 0,5 – 1 % (що, наприклад, на відстані в 10 м відповідає фактичній похибці в 5 – 10 см). Як наслідок, далекоміри цього типу в наш час зустрічаються значно рідше лазерних.

Дальність застосування, де пристрій залишається повністю працездатним без використання додаткових приймачів (див. нижче); іншими словами - радіус його дії без допоміжних пристроїв.

У деяких моделях може вказуватися діапазон, який демонструє мінімальну ( 3 см, 5 см) та максимальну дальність вимірювання. Але здебільшого вказується лише максимальне значення.

Конкретний зміст цього параметра визначається типом інструмента (див. вище). Наприклад, для оптичних нівелірів дальність вимірювань - це найбільша відстань, на якій оператор зможе нормально бачити поділ стандартної нівелірної рейки. Для лазерних нівелірів цей параметр визначає відстань від приладу до поверхні, на яку проєктується мітка, при якому ця проекція без проблем буде видно неозброєним оком; а в далекомірах йдеться про найбільшу дистанцію, що піддається виміру. Зазвичай дальність вимірів вказується для ідеальних умов, зокрема, за відсутності домішок у повітрі; на практиці вона може бути меншою через пил, туман, або навпаки, яскраве сонячне світло, що «перекриває» мітку. У той же час інструменти одного типу можна порівнювати за цією характеристикою.

Зауважимо, що вибирати прилад за радіусом дії варто з урахуванням особливостей тих завдань, які планується вирішувати за його допомогою: адже велика дальність вимірювань зазвичай відчутно позначається на габаритах, вазі, енергоспоживання та ціні, а потрібна вона дал...еко не завжди. Наприклад, навряд чи має сенс шукати сильний лазерний нівелір на 30-40 м, якщо Вам потрібен прилад для оздоблювальних робіт у стандартних квартирах.

Точність вимірювань, що забезпечується тим чи іншим різновидом нівеліра (див. «Тип»).

Точність в даному разі вказують за похибкою – тобто найбільшим відхиленням результатів вимірювання від фактичних значень вимірюваної величини. В нівелірах таке відхилення прийнято позначати в міліметрах на метр дистанції до рейки, мішені тощо. Це позначення більш практичне і інтуїтивно зрозуміле, ніж зазначення кутової похибки; зокрема, воно дає змогу з легкістю визначати максимальне відхилення для тієї чи іншої дистанції. Наприклад, якщо прилад має точність 0,3 мм/м, то на дистанції в 7 м відхилення мітки від того положення, де вона повинна бути, не буде перевищувати 0,3*7 = 2,1 мм.

Відповідно, чим менше цифра в даному пункті – тим більш високу точність забезпечує прилад. Низькі показники похибки особливо важливі на великих дистанціях — адже фактичне (лінійне) відхилення, як ми бачимо, зі збільшенням відстані зростає пропорційно. З іншого боку, збільшення точності неминуче позначається на вартості, а в деяких ситуаціях — також габаритах і вазі приладів, притому що реальна потреба в таких характеристиках виникає далеко не завжди. Характерний випадок якраз описаний в прикладі вище: 0,3 мм/м – це середня точність сучасного лазерного нівеліра, а відхилення в 2,1 мм, що отримується на дистанції в 7 м, можна порівняти з товщиною самої мітки. Якщо вже мова зайшла про конкретні цифри, відзначимо, що в оптичних нівелірах похибка зазвичай не перевищує 0,05 – 0,1 мм/м, в ротаційн...их — 0,1 – 0,15 мм/м, а в звичайних лазерних вона може варіюватися і становить від 0,2 мм/м до близько 1 мм/м.

Наостанок варто окремо торкнутися оптичних нівелірів. Для них наводиться ще й такий показник, як СКП — середньоквадратична похибка; а вона значно (на порядки) менше, ніж заявлена точність. Детальніше про СКП див. відповідний пункт нижче; тут же відзначимо, що середньоквадратична похибка характеризує тільки якість самого приладу, а точність в мм/м описує його ефективність в реальних умовах — при роботі зі стандартною нівелірною рейкою. Тобто при визначенні реальних можливих відхилень варто орієнтуватися не на СКП, а саме на даний показник.

Максимальне відхилення від горизонтального положення, яке прилад здатний виправити «власними засобами».

Саме по собі самовирівнювання значно спрощує встановлення і початкове калібрування нівелірів (див. «Тип»), які для роботи нерідко (а для оптичних моделей — обов'язково) потрібно виставляти по горизонталі. При наявності цієї функції досить встановити прилад більше-менш рівно (у багатьох моделях для цього передбачаються спеціальні пристосування на зразок круглих рівнів) — а точне підлаштування в поздовжній та поперечній площині буде проведено автоматично. А межі самовирівнювання вказуються зазвичай для обох площин; чим більше цей показник — тим простіше прилад у встановленні, тим менше він вимогливий до початкового розміщення. В окремих моделях цей показник може досягати 6 – 8°.

Приблизний час, який потрібен механізму самовирівнювання для того, щоб встановити нівелір в строго горизонтальне положення.

Детальніше про такий механізм див. «Межі самовирівнювання». А фактичний часом його вирівнювання напряму залежить від фактичного відхилення приладу від горизонталі. Тому в характеристиках, як правило, наводять максимальний час вирівнювання — тобто для ситуації, коли у вихідному положенні прилад нахилений на максимальний кут по обох осях, поздовжньій і поперечній. Оскільки нівеліри далеко не завжди встановлюються в такому положенні, то на практиці швидкість приведення до горизонталі нерідко виявляється вище заявленої. Проте, оцінювати різні моделі має сенс саме за заявленими в характеристиках цифрам – вони дають змогу оцінити максимальну кількість часу, який доведеться затратити на вирівнювання після чергового переміщення приладу. Що стосується конкретних показників, то вони можуть варіюватися від 1,5 – 2 с до 30 с.

У теорії чим менше час вирівнювання — тим краще, особливо якщо заплановані великі обсяги робіт з частими переміщеннями з місця на місце. Однак на практиці при порівнянні різних моделей варто враховувати інші моменти. По-перше, повторимо, що швидкість вирівнювання сильно залежить від меж вирівнювання; адже чим більше кути відхилення – тим більше часу зазвичай потрібно механізму, щоб повернути нівелір в горизонталь. Так що напряму порівнювати між собою за швидкістю роботи самовирівнювання варто переважно ті пристрої, в яких...допустимі кути відхилення однакові або відрізняються незначно. По-друге, при виборі варто враховувати специфіку планованих робіт. Наприклад, якщо прилад належить часто використовувати на дуже нерівних поверхнях — то, наприклад, модель з часом вирівнювання в 20 с і межами самовирівнювання в 6° буде більш розумним вибором, ніж прилад з часом в 5 с і межами в 2°, оскільки в другому варіанті багато часу буде йти на початкове (ручне) встановлення приладу. А для більше-менш рівних горизонтальних площин, навпаки, оптимальним варіантом може виявитися більш швидкий пристрій.

Кратність збільшення, що забезпечується оптичним або цифровим нівеліром (див. «Тип»). Також даний параметр наводиться для окремих лазерних далекомірів – це означає, що пристрій оснащений цифровою камерою і дисплеєм для точного наведення на потрібний об'єкт.

Чим вище кратність – тим краще в об'єктиві або на екрані видно віддалені об'єкти, проте тим більш вузьким виходить поле зору. Крім того, збільшення кратності позначається в ціні, в тому числі через підвищені вимоги до якості оптики. Ця різниця особливо актуальна якраз для нівелірів, які можуть помітно відрізнятися за кратністю: більшість моделей на ринку входить в діапазон від 20х до 34 – 38х. Так що вибирати за даним параметром варто з урахуванням особливостей планованих робіт. Наприклад, для відносно невеликих відстаней, як правило, цілком вистачає приладу на 20 – 24х, для середніх — близько 28х; а пристрої зі збільшенням в 32х і більше зазвичай належать до професійних рішень, призначених для використання на великих площах і відповідних відстанях.

Що стосується лазерних далекомірів, то їм не потрібна така точність наведення, як нівелирам. Саме тому більшість таких пристроїв взагалі не має оптики; а там, де вона є, кратність збільшення дуже невелика — від 2х до 4х. однак навіть такі показники зазвичай є ознакою прогресивного пристрою з дальністю вимірювань не менше 100 м (а нерідко — 200 м і навіть більше).

Діаметр об'єктива, використовуваного в оптичному або цифровому нівелірі (див. «Тип»); також цей параметр називають «апертура».

Чим більше об'єктив – тим вище його світлосила і тим більш якісним (при інших рівних) виходить зображення, особливо в умовах слабкої освітленості. Це особливо актуально для оптичних приладів: якщо в цифрових моделях картинку на екрані можна поліпшити за рахунок програмного оброблення, то в чисто оптичних системах такі можливості недоступні. З іншого боку, збільшення апертури напряму впливає на вартість, причому за принципом «кожен наступний міліметр обходиться дорожче попереднього». Так що при виборі за даним параметром варто виходити з балансу між ціною і якістю.

Що стосується конкретних значень, то вони в сучасних приладах можуть становити від 30 мм до 46 – 48 мм, а більшість моделей (як оптичних, так і цифрових) належать до діапазону 32 – 40 мм.

Середньоквадратична похибка вимірювань, що виникає при роботі оптичного або цифрового нівеліра.

Цей показник помітно нижче відхилення, зазначеного в пункті «Точність»: якщо точність вказують в міліметрах на метр, то СКП — в міліметрах на кілометр (точніше, так званий «кілометр подвійного ходу» — маршрут довжиною 500 м, пройдений туди і назад). Ніяких протиріч тут немає: СКП описує виключно похибку, яка обумовлена недосконалістю конструкції самого приладу і виникає при абсолютно ідеальних умовах вимірювання, в той час як точність характеризує вже систему «нівелір – рейка» і описує відхилення, актуальні для реальних умов. Тому СКП в цілому є формальним параметром, використовуваним для поділу нівелірів на групи точності — високоточні, точні і технічні. До першої категорії належать пристрої з СКП до 1 мм/км, до другої — до 3 мм/км, до третьої — всі менш точні. Мінімальні групи точності, необхідні для тих чи інших видів робіт, описані в спеціальних джерелах — зокрема, нормативних документах та інструкціях.

Найменша фокусна відстань оптичного або цифрового нівеліра (див. «Тип»).

Під фокусною відстанню в даному разі мається на увазі найменша дистанція до нівелірної рейки або іншого об'єкта, при якій прилад може чітко на ньому сфокусуватися. У більшості сучасних нівелірів ця відстань не перевищує 1,5 м, а в окремих моделях і взагалі становить близько 20 см. Так що з практичного боку це швидше довідковий, ніж реально значимий параметр — адже подібні прилади використовуються на значно більших дистанціях. Водночас при схожих основних характеристиках менша фокусна відстань, як правило, означає більш прогресивну і якісну оптику.