Тип пристрою
—
Передпідсилювач. Попередні підсилювачі призначені для первинного оброблення слабкого сигналу і виведення його на рівень, достатній для передачі по лінійному інтерфейсу на підсилювач потужності (див. нижче). Такі моделі здатні напряму працювати зі звукознімачами, мікрофонами та іншими подібними пристроями, можуть мати додаткові функції з корекції звуку, грати роль комутаторів для підключених джерел сигналу тощо, однак непридатні для виведення звуку на пасивні колонки або навушники.
—
Підсилювач потужності. Такі моделі призначені для того, щоб прийняти сигнал, оброблений передпідсилювачем, і вивести його на потужність, достатню для роботи підключеної акустичної системи. Вони вже можуть працювати з колонками пасивного типу, але без передпідсилювача для вхідного сигналу їм не обійтися. Втім, тут варто відзначити, що більшість сучасних програвачів оснащується вбудованими передпідсилювачами і можуть застосовуватися з підсилювачами потужності напряму.
—
Інтегральний підсилювач. Підсилювачі, що поєднують в одному корпусі можливості обох вищеописаних типів. Головна перевага таких моделей очевидна: замість двох спеціалізованих пристроїв можна купити один універсальний. Це забезпечить економію грошей, часу і місця для встановлення, крім того, знизить ймовірність перешкод — адже в конструкції відсутні зовнішні сполучні кабелі між попередніми і основним під
...силювачем, а компоненти, зазвичай, оптимально підібрані один під одного. З іншого боку, інтегральна модель дає менше можливостей щодо вибору варіанта під власні уподобання: купувати пристрій доводиться «як є», без можливості окремо вибрати передпідсилювач і підсилювач потужності.
— Підсилювач-процесор. Професійні моделі, зазвичай, концертного призначення, що монтуються в стійку і часто використовують роз'єми Euroblock в якості входів Main (див. нижче). За загальним застосування процесори аналогічні підсилювачам потужності, однак, крім зазначених особливостей, для них також характерна велика кількість налаштувань, що полегшує роботу звукорежисерів.
— Підсилювач для сабвуфера. Спеціалізовані підсилювачі потужності, призначені для низькочастотних динаміків — сабвуферів. В конструкції таких моделей зазвичай передбачаються кросовери з верхньою межею діапазону, що пропускається, на рівні 150 – 200 Гц; це дає можливість подавати на сабвуфер тільки «рідні» частоти і позитивно позначається на якості звучання. Крім того, багато підсилювачів даного типу мають специфічні налаштування на зразок регулювання фази.Тороїдальний трансформатор
Більшість сучасних підсилювачів мають
тороїдальні трансформатори — із сердечником у формі тороїда, простіше кажучи, «бубліка». Цей тип вважається оптимальним для підсилювачів будь-якого рівня аж до Hi-End: він створює мінімум зайвого електромагнітного випромінювання і, відповідно, перешкод. Якийсь час тому широко використовувалися також трансформатори з Ш-подібним сердечником, проте вони вважаються застарілими і зустрічаються на сьогоднішній день все рідше.
Кількість каналів
Максимальна кількість каналів, з якою здатен працювати підсилювач. Вибір цього параметру залежить насамперед від передбачуваного формату використання пристрою.
Більшість сучасних підсилювачів має
два канали для роботи із звичайним стереозвуком — цього цілком достатньо для прослуховування музики або радіопрограм. Існують і моделі, розраховані на багатоканальний об'ємний звук, проте вони зустрічаються відчутно рідше. Пов'язано це з тим, що такий звук найчастіше використовується як супровід для високоякісного відео — а тому для обробки зазвичай використовується ресивер домашнього кінотеатру, а не окремий аудіопідсилювач.
Серед моделей топового класу можуть зустрічатися
одноканальні підсилювачі — вони дають максимум можливостей з тонкої настройки звуку, однак набувати таких пристроїв доводиться кілька, по одному на канал. Ще одна специфічний різновид — підсилювачі, призначені для додавання певної кількості каналів до вже наявних; найпопулярніший з таких варіантів —
на 3 каналу, здатний перетворити існуючу стереосистему в багатоканальну.
Діапазон частот
Діапазон частот звуку, з яким здатний працювати підсилювач. Чим ширше цей діапазон, тим повніше загальна картина звучання, тим менше ймовірність того, що надто високі або низькі частоти будуть «обрізані» підсилювачем на виході. Однак потрібно враховувати, що діапазон чутних людиною звуком становить в середньому від 16 Гц до 20 кГц; зустрічаються деякі відхилення від цієї норми, але вони невеликі. Водночас сучасна Hi-Fi і Hi-End техніка може мати набагато більш широкий діапазон — найчастіше він є свого роду «побічним ефектом» висококласних схем. Деякі виробники можуть використовувати цю властивість в рекламних цілях, однак практичної цінності саме по собі воно не несе.
Відзначимо, що навіть в межах чутного діапазону не завжди має сенс гнатися за максимальним охопленням. Варто, наприклад, враховувати, що фактично чутний звук не може бути краще, ніж здатні видати колонки; тому для акустичної системи з нижнім порогом, скажімо, в 70 Гц нема чого шукати підсилювач з цим показником у 16 Гц. Також не варто забувати, що сам по собі широкий частотний діапазон абсолютно не гарантує високої якості звуку — воно пов'язано з величезною кількістю інших факторів.
Потужність на канал (8Ω)
Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал під час роботи з навантаженням, що має динамічний опір (імпеданс) у 8 Ом. У нашому каталозі цей параметр вказується для режиму, коли під навантаженням працюють усі канали підсилювача (див. «Кількість каналів»); за наявності незадіяних каналів номінальна потужність може бути трохи вище, однак цей режим не можна назвати штатним.
Номінальну потужність можна спрощено описати як найбільшу потужність вихідного сигналу, при якій підсилювач здатний стабільно працювати тривалий час (не менше години) без негативних наслідків. Це усереднені цифри, оскільки на практиці аудіосигнал по визначенню нестабільний, і окремі стрибки його рівня можуть значно перевищувати номінальну потужність. Проте саме вона є головною підставою для оцінки загальної гучності звучання.
Також цей показник визначає, які колонки можна підключати до підсилювача: їх номінальна потужність не повинна бути нижче, ніж у підсилювача.
За законами електродинаміки при різному динамічному опорі навантаження вихідна потужність підсилювача також буде різною. В сучасних колонках стандартними є значення 8, 6, 4 і 2 Ом, для них і вказуються рівні потужності.
Потужність на канал (6Ω)
Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження з динамічним опором (імпедансом) в 6 Ом. Детальніше про номінальної потужності та її зв'язку з імпедансом див. «Потужність на канал (8Ω)».
Потужність на канал (4Ω)
Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження з динамічним опором (імпедансом) в 4 Ом. Детальніше про номінальної потужності та її зв'язку з імпедансом див. «Потужність на канал (8Ω)».
Співвідношення сигнал/шум
Саме по собі співвідношення сигнал/шум — це відношення рівня чистого звуку, видаваного підсилювачем, до рівня сторонніх шумів, що виникають при його роботі. Цей параметр є основним показником загальної якості звучання — причому досить наочним, оскільки при його обчисленні враховуються практично всі шуми, що впливають на звук в нормальних умовах роботи. Рівень у 70 – 80 дБ в сучасних підсилювачах можна вважати допустимим, 80 – 90 дБ — непоганим, а для прогресивних пристроїв аудіофільского класу обов'язковим вважається співвідношення сигнал/шум не менше 100 дБ.
Якщо в характеристиках не уточнюється, для якого виходу вказано співвідношення сигнал/шум — зазвичай мається на увазі його значення для лінійного входу (див. «RCA (пар)»). Цього буває цілком достатньо, щоб оцінити якість пристрою за цим параметром. Проте деякі виробники вказують його і для інших входів — Main, Phono; докладніше про це див. нижче.
Співвідношення сигнал/шум (Main)
Співвідношення сигнал/шум під час роботи підсилювача через вхід Main. Докладніше про значення співвідношення сигнал/шум див. відповідний пункт вище, про вході Main — п. «Вхід на підсилювач (Main)».