Порівняння Intertool DT-5001 vs Intertool DT-5060

— Фарбопульт. Фарбопульти загального призначення — іншими словами, традиційні фарбувальні пістолети, які не належать ні до однієї з описаних нижче спеціалізованих категорій. При цьому функціонал подібних пристроїв може бути досить різноманітним — від порівняно невеликих інструментів для важкодоступних ділянок і невеликих площ до досить потужних продуктивних рішень, наближаються вже до фарбувальних станцій.

— Аерограф. Мініатюрна різновид фарбопультів, відрізняється перш за все дуже невеликими розмірами сопел — менше 1 мм, а частіше до 0,5 мм. Завдяки цьому аерографи оптимально підходять для тонких робіт, де важлива насамперед акуратність; з допомогою такого інструменту можна створювати навіть повноцінні картини (наприклад, ті найбільш «аерографії», якими прикрашають автомобілі).

— Валик. Удосконалена різновид звичайного малярного валика, доповнена системою подачі фарби. Завдяки цьому забезпечується додаткова зручність під час роботи: не потрібно періодично вмочувати валик в ємність з фарбою, а саме покриття наноситься максимально акуратно і рівномірно.

— Штукатурний. Різновид фарбопультів, що застосовується не для фарбування, а для штукатурних робіт. Одна з характерних особливостей таких інструментів — великий діаметр сопла: завдяки цьому воно не забивається частками будівельного розчину і легко очища...ється після закінчення робіт. Крім того, штукатурні пістолети зазвичай оснащуються досить великими (близько 5 – 7 літрів) власними резервуарами; такий резервуар зазвичай доповнюється ручкою для зручності підтримки інструменту другою рукою.

— Фарбувальна станція. Агрегати, призначені для великих об'ємів робіт, де вирішальне значення має насамперед висока продуктивність. Обов'язковою особливістю фарбувальних станцій є виносні компресори (див. нижче) високої потужності і великих розмірів, зазвичай встановлюються на підставку або навіть візок для зручності транспортування. А власний резервуар для фарби нерідко взагалі відсутній, і робочий склад подається з зовнішньої ємності (наприклад, відра). Також відзначимо, що фарбувальні станції нерідко допускають підключення до одного компресора двох пістолетів відразу (див. нижче).

Потужність, споживана під час роботи електричним інструментом (див. «Тип»).

Більшість сучасних фарбопультів, навіть продуктивних, має досить невисоку потужність: так, моделі більш ніж на 1 кВт зустрічаються вкрай рідко, а здебільшого енергоспоживання і зовсім не перевищує 500 Вт. Так що при підключенні подібної техніки до розеток зазвичай не виникає проблем; лише поодинокі агрегати високої продуктивності, що вимагають 3,5 кВт і більше, доводиться підключати за особливими правилами (безпосередньо до щитка). В інших випадках дані про споживаної потужності найчастіше не потрібні при звичайному застосуванні і можуть знадобитися лише для специфічних завдань — наприклад, для розрахунку навантаження на автономний генератор.

Номінальний тиск повітря у фарбопульті.

Загальний зміст цього параметра залежить від типу інструменту (див. вище). Так, у пневматичних моделях дані про номінальному тиску необхідні для підключення до зовнішнього компресора. Саме такий тиск цей компресор повинен створювати на вході в розпилювач; занадто низькі значення призведуть до зниження ефективності, занадто високі чреваті поломками і навіть аваріями з травмуванням оточуючих.

Зі свого боку, для електричних моделей номінальний тиск — це тиск повітря, що створюється власним компресором агрегата; на такий же тиск першопочатково розрахований комплектний розпилювач. Так що в даному випадку цей параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим; він може стати в нагоді хіба що для підключення змінних розпилювачів до компресора (або навпаки, для використання наявного розпилювача зі стороннім компресором).

Що стосується конкретних значень тиску, то вони визначаються перш за все системою розпилення (див. нижче). Різноманітність тут досить високо: найскромніші агрегати видають не більше 2 бар, досить популярні компресори на 2 – 5 бар, порівняно рідко зустрічаються моделі на 5 – 10 бар, а в деяких потужних продуктивних рішеннях передбачається тиск в 100 бар і більше.

Номінальний витрата повітря під час роботи фарбопульта в штатному режимі.

Даний параметр має ключове значення для пневматичного інструменту (див. «Тип»): компресор, до якого підключається такий розпилювач, повинен забезпечувати відповідну швидкість подачі повітря, інакше нормальна робота буде неможлива. Зі свого боку, в електричних моделях цей показник є скоріше довідковим — комплектний компресор за визначенням відповідає характеристикам розпилювача, і звертати увагу на витрату має сенс хіба що в тому випадку, якщо робочу насадку електричного фарбопульта планується використовувати з «нерідною» компресором.

Діаметр сопла на виході фарбопульта.

Саме з цього сопла назовні надходить фарба або інший робочий матеріал. А від діаметра залежать продуктивність і розмір плями на виході. Відповідно, більш великі сопла краще підходять для обробки великих поверхонь, а більш дрібні забезпечують більшу точність і акуратність. У світлі цього даний параметр прямо пов'язаний з виглядом пристрою (див. вище). Зустрічаються також фарбопульти зі змінним соплом, коли в комплекті передбачено більше одного сопла, що розширює можливості застосування пристрою.

Тип системи розпилення, що використовується в пристрої. Різні системи розпилення розрізняються за форматом роботи і, як наслідок, окремим практичним нюанси використання:

— HP (High Pressure)/CONV (конвенциональная). Одна з найбільш відомих і популярних систем розпилення. Тиск повітря на вході і виході таких фарбопультів приблизно однакові. Перевагами систем HP є простота конструкції, велика ширина захоплення, висока швидкість нанесення фарби і порівняно невисокий витрата повітря. Водночас відсоток перенесення фарби у таких розпилювачів дуже низький — більше половини матеріалу, який наноситься через високої швидкості відскакує від поверхні і осідає на навколишніх предметах. Ще один недолік полягає в тому, що потік від HP-розпилювача інтенсивно захоплює дрібну пил і інше «летючий сміття»; через це нерідко вимагається додаткова шліфування та полірування пофарбованої поверхні.

— RP (Reduced Pressure). Модифікація конвенційних (HP) розпилювачів, що відрізняється дещо пониженим тиском на виході. Це дало змогу трохи поліпшити коефіцієнт переносу і знизити рівень засміченості при збереженні таких переваг, як висока продуктивність, рівномірність і низький витрата повітря. Тим не менш, за цими показниками подібні пристрої все одно поступаються моделям з низьким тиском.

— HVLP (High Volume Low Pressure). Система розпилення, передбачає знижений тиск...на виході (близько 0,7 бар) і великі об'єми подачі повітря. Одним з ключових переваг подібних пристроїв є високий коефіцієнт перенесення фарби — не менше 65 %. Крім того, невисока швидкість подачі фарби знижує рівень засміченості: завихрень, які «тягнуть» за собою сміття, виникає порівняно небагато. Головним недоліком HVLP-систем можна назвати високе споживання повітря, з таким розпилювачем впорається далеко не всякий компресор. Крім того, їм потрібні додаткові фільтри для захисту від масла і вологи, що потрапляють у повітря при високих навантаженнях на компресор; а працювати таким пристроєм можна лише на невеликій відстані (до 15 см), причому для того, щоб уникнути патьоків, потрібен певний навик.

— HVLP-II (New High Volume Low Pressure). Друге покоління HVLP (див. відповідний пункт), що має ряд удосконалень у порівнянні з оригіналом, однак загалом аналогічне.

— LVLP (Low Volume Low Pressure)/Trans-Tech. Системи розпилення, розроблені як удосконалення HVLP. При тих же переваги (високий коефіцієнт переносу, мінімум сміття) витрачають набагато менше повітря і мають більш м'які вимоги до компресорів і шлангах. Крім того, системи LVLP менш чутливі до перепадів тиску, а дальність ефективного розпилювання в них досягає 25 – 30 см З помітних недоліків цього варіанта можна згадати хіба що досить високу вартість.

— HVMP (High Volume Middle Pressure). Системи розпилення з високою витратою повітря та середнім тиском на виході. Порівняно з HVLP за рахунок більшого тиску дають дещо меншу ефективність переносу фарби, проте більшу рівномірність і дальність.

— LVMP (Low Volume Middle Pressure). Системи розпилення з низькою витратою повітря та середнім тиском; свого роду модифікація LVLP, що відрізняється більш високим тиском. За рахунок цього дещо знижується вартість, підвищується продуктивність, рівномірність нанесення і ширина захоплення; однак витрату фарби виходить вище, а готова поверхня — грубіше, ніж в оригінальній LVLP.

— HTE (High Transfer Efficiency). Дана маркування використовується в системах розпилення, для яких виробниками заявлений високий коефіцієнт переносу. За характеристиками найчастіше аналогічні LVLP (див. відповідний пункт) — зокрема, мають досить велику ефективну дальність. Втім, конкретні особливості в кожному випадку варто уточнювати окремо.

— EA (Excellent Atomization). Головною особливістю подібних систем, згідно з назвою, є дуже високий ступінь розпилення матеріалу. Інші робочі характеристики в таких системах можуть бути різними, ці моменти варто уточнювати окремо.

— ЦЕ (High Efficiency Airless). Фірмова технологія безповітряного розпилення (див. «Розпилення»), застосовувана в техніці бренду Wagner. За заявою творців, більш ніж на 50 % знижує перевитрата фарби в порівнянні з більш традиційними системами, а також забезпечує більш рівномірний розподіл матеріалу. Підходить для покриттів на водній і масляній основі.

— MP (Middle Pressure). Перехідний варіант між описаними вище HP і RP: передбачає кілька знижений, порівняно з HP, робочий тиск, проте не таке низьке, як в RP. З низки причин поширення не отримала.

— HD (Heavy Duty). Маркетингове позначення, що застосовується в окремих розпилювачах — зазвичай, з високою продуктивністю, розрахованих на великі обсяги робіт. Конкретні характеристики таких систем варто уточнювати окремо.

Розташування резервуара для фарби щодо штатного робочого положення фарбопульта. Зазначимо, що зустрічаються моделі і без резервуара, а на якості фарбування цей показник не впливає, відмінності полягають в інших моментах:

— Нижній. Нижнє розташування дозволяє застосовувати досить великі ємності, зберігаючи при цьому можливість роботи однією рукою. Крім того, багато моделей дають змогу ставити пістолет прямо на бачок.

— Верхній. Верхнє розташування резервуара забезпечує досить зручний баланс; а за рахунок того, що фарба надходить до пістолета під власною вагою, з'являється можливість роботи з більш в'язкими матеріалами, ніж при нижньому розташуванні. Правда, об'єм бачка зазвичай менше; винятком є штукатурні фарбопульти (див. «Вид»), в яких бачок доповнюється рукояткою для утримання інструменту в двох руках.

— Бічний (поворотний). На перший погляд такі моделі схожі на пістолети з верхнім розташуванням; однак у них резервуар під'єднується не прямо зверху, а збоку, через Г-подібну трубку. Кріплення цієї трубки дозволяє повертати резервуар, завдяки чому фарбопульт можна з однаковим зручністю використовувати як для вертикальних поверхонь (наприклад, стін), так і для горизонтальних (зразок стелі).

— Окремий. Резервуари, розташовані окремо від фарбувал...ьного пістолета і з'єднуються з ним шланг для подачі фарби. Цей варіант вважається оптимально підходить для великих обсягів робіт. Причин тому кілька: по-перше, користувачеві доводиться тримати в руках тільки відносно легкий пістолет, що знижує стомлюваність; по-друге, бачок можна зробити досить містким — аж до декількох літрів. З недоліків можна відзначити загальну громіздкість і підвищену вартість подібних фарбопультів.

Загальний обсяг резервуару для фарби, що поставляється з фарбопультом. Великий резервуар, з одного боку, дає змогу «зарядити» багато матеріалу та працювати довгий час. З іншого боку, він збільшує розміри та вагу пристрою; та й велика кількість фарби теж важитиме відповідно (хоча для моделей з окремим розташуванням бачка — див. вище — це не критично). Тому чим тонші і делікатніші роботи, на які розрахований фарбопульт — тим, як правило, менше об'єм резервуара : наприклад, в аерографах він рідко перевищує 50 мл, а в штукатурних моделях, у свою чергу, може вимірюватися літрами. Тому більшість моделей має об'єм не більше літра, а саме 500 мл, 600 мл, 700 мл, 800 мл, 1000 мл.

Наявність ременя для утримання на плечі в конструкції фарбопульта.

Дана особливість зустрічається переважно в моделях з виносним компресором (див. транспорт). Ремінь дозволяє користувачеві носити компресор на собі, в безпосередній близькості до пістолета — таким чином, повітряний шланг не обмежує рухливість інструменту.