Порівняння SADKO SPR 12M vs AgriMotor SX-15D

Загальний тип обприскувача. В наш час зустрічаються переважно такі варіанти: помпові, важільні, бензинові, акумуляторні (класичні та гібридні) і електричні (мережеві). Ось детальніший опис кожного різновиду:

— Помповий. Один з різновидів обприскувачів, які працюють від мускульної сили користувача — на ряду з важільними. Відмінність полягає в тому, що в даному випадку використовується накопичувальний принцип: за допомогою помпи в резервуар заздалегідь нагнітається запас стисненого повітря, який поступово витрачається в процесі роботи; запас потрібно час від часу поповнювати, підкачуючи помпу. Характерною зовнішньою ознакою помпового обприскувача є ручка підкачки, розташована у верхній частині; через це моделі з наплічним перенесенням (див. «Конструкція») доводиться носити на одному плечі, щоб ручка залишалася в межах досяжності. Це менш зручно, ніж переноска важільних моделей на двох плечах; з іншого боку, одна рука під час роботи з наплечним розпилювачем цього типу залишається вільною. А загальною особливістю всіх помпових агрегатів є те, що під час роботи не потрібно постійно качати повітря. З іншого боку, така конструкція погано підходить для більш-менш великих обсягів, так що об'єм резервуару в розпилювачах цього типу не перевищує 12 л.
...
— Важільний. Ще один різновид обприскувачів, які використовують для роботи мускульну силу оператора. Від помпових моделей такі пристрої відрізняються тим, що важіль підкачки потрібно качати постійно — кожен його рух відправляє на форсунку порцію рідини. Це може бути досить важко, однак важільні розпилювачі мають свої переваги. По-перше, вони простіші, дешевші і водночас надійніші і безпечніші: пошкодження резервуара не приводить до «вибуху» з розбризкуванням вмісту, а працездатність у багатьох моделях зберігається навіть при негерметичному баку. По-друге, великі наплічні агрегати цього типу зазвичай переносяться на двох плечах, на зразок рюкзаків — це забезпечує максимально рівномірний розподіл навантаження; важіль підкачки в таких розпилювачах встановлюється збоку, найчастіше під ліву руку оператора.

— Акумуляторний. Обприскувачі з електричними насосами, що живляться від акумуляторів. Така конструкція позбавляє оператора від необхідності накачувати повітря вручну, що знижує стомлюваність і полегшує обробку великих ділянок. При цьому акумуляторні моделі простіші і дешевші в експлуатації, ніж бензинові, вони працюють тихіше й не виробляють вихлопних газів; а їхньою перевагою перед мережевими розпилювачами є незалежність від розеток. З недоліків цього варіанта можна відзначити обмежений час роботи на заряді і необхідністю тривалих перерв для зарядки батарей; втім, в деяких моделях цей момент компенсується застосуванням знімних акумуляторів, яких можна мати в запасі кілька штук. Відзначимо, що даний тип живлення найкраще підходить для наплічних моделей, хоча зустрічаються також колісні та комбіновані обприскувачі (див. «Конструкція») на акумуляторах.

— Акумуляторний гібридний. Обприскувачі (зазвичай наплічного формату, див. «Конструкція»), оснащені відразу двома насосами, з двома окремими приводами — (зазвичай важільним, див. вище) та від акумулятора. Таким чином, подібні моделі поєднують в собі переваги обох типів: акумулятор дозволяє працювати без додаткових фізичних зусиль, а коли заряд акумулятора закінчується — можна перейти на ручне підкачування і продовжувати стільки часу, скільки потрібно. Водночас такі можливості потрібні нечасто, а додаткове оснащення помітно позначається на ціні агрегата; тому моделей цього типу в наш час випускається мало.

— Бензиновий. Обприскувачі з приводом від бензинового двигуна. Ключовими перевагами таких агрегатів є висока потужність і продуктивність, автономність (у тому числі повна незалежність від розеток), а також добра придатність для тривалих робіт (як через «витривалість» самих двигунів, так і завдяки швидкості дозаправки). З іншого боку, бензинові двигуни складніші і дорожчі, ніж електричні (як самі по собі, так і в експлуатації), важать більше, сильно шумлять і виробляють вихлопні гази. Тому встановлюються такі двигуни переважно у важкі продуктивні моделі, розраховані на великі обсяги роботи.

— Електричний. Розпилювачі з електромоторами, що живляться від звичайних розеток. При тій же потужності такі агрегати мають меншу вагу і вартість, ніж акумуляторні аналоги, а час їхньої роботи практично не обмежений. З іншого боку, необхідність тягнути дріт від розетки помітно обмежує мобільність. Тому особливого поширення цей варіант не отримав, він зустрічається лише в деяких колісних моделях (див. «Конструкція»), де автономністю пожертвували заради переваг електричного двигуна.

Конструкція обприскувача визначає передусім спосіб його транспортування під час роботи. За цим параметром виділяють ручні, наплічні, колісні і комбіновані види конструкції, ось особливості кожного варіанта:

— Ручні. Найбільш компактний різновид обприскувачів: під час роботи пристрій можна цілком утримувати однією рукою. Такі моделі зазвичай виглядають як резервуар у вигляді пляшки або банки об'ємом до 3 – 3.5 л (а частіше до 2 л), над яким встановлено пульверизатор. Для роботи використовується помповий або важільний привод (див. «Тип»), хоча є і акумуляторні варіанти; а для зручності у важкодоступних місцях може передбачатися розпорошення 360° (див. нижче). У будь-якому разі ручні розпилювачі розраховані переважно на невеликі обсяги робіт, для яких не вимагається більш великих і важких пристроїв. Крім того, такий обприскувач може виявитися оптимальним вибором для обмежених умов, де не розвернутися з наплечним і тим більше колісним агрегатом.

— Неоплачений. Обприскувачі «середній ваговій категорії», розраховані на перенесення з допомогою плечового ременя. Зазвичай такий агрегат носиться на обох плечах, на зразок рюкзака; виняток становлять помпові моделі (докладніше див. «Тип»). В будь-якому разі, подібний спосіб транспортування дуже практичний і універсальний. Він відмінно підходить навіть для досить потужних і, як наслідок, масивних обприскувачів...— винятком є лише найбільш важкі моделі з об'ємом бака понад 30 л. Власне, більшість сучасних розпилювачів робиться якраз наплічними.

— Колісний. Обприскувачі, оснащені колесами і переміщуються тільки таким чином. Даний спосіб пересування є єдино доступним для найбільш важких і продуктивних агрегатів з об'ємними баків, які занадто важкі для носіння на плечах. Однак зустрічаються також порівняльне невеликі і легкі розпилювачі з колесами — вони призначені переважно для тих випадків, коли висока потужність не потрібна, проте наплічні моделі з тих чи інших причин не підходять (наприклад, якщо проблеми зі здоров'ям не дають змогу користувачеві носити на собі важкі вантажі).

— Неоплачений / колісний. Моделі, що допускають транспортування будь-яким з двох описаних вище способів, на вибір. Фактично це наплічні моделі, доповнені колесами (або можливістю установки коліс); така конструкція забезпечує додаткову зручність і універсальність. Наприклад, при роботах на відкритій місцевості зручніше носити розпилювач на плечах, а в оранжереї з вузькими проходами, в яких не розвернутися з рюкзаком на спині, можна поставити пристрій на колеса і котити за собою. Втім, подібні можливості потрібні не так часто, при цьому вони впливають на загальну вартість пристрою. Тому даний варіант особливого поширення не отримав.

Номінальний об'єм резервуара обприскувача. Зазвичай, в даному випадку вказується робочий об'єм, а не повна ємність («під пробку»).

Чим об'ємніший обприскувач — тим більший об'єм робіт можна виконати з його допомогою без перезаправки. З іншого боку, великий об'єм відповідним чином позначається на ціні, габаритах, а головне — вазі агрегата (причому не тільки в заправленому, але і в «сухому» стані). Тому навіть при великих об'ємах робіт іноді буває раціональніше використовувати порівняно невеликий агрегат, перезаправляючи його кілька разів.

Детальні рекомендації по оптимальному об'єму бака для тієї чи іншої ситуації можна знайти в спеціальних джерелах. Що стосується конкретних значень, то в найкомпактніших розпилювачах ручної конструкції (див. вище) об'єм не перевищує 2 л. Резервуари на 2,1 – 5 л можна зустріти як в ручних пристроях, так і в помпових і акумуляторних моделях (див. «Тип») з наплічним перенесенням. Обприскувачі на 5,1 – 10 л практично всі робляться наплічними, об'єм бензинових агрегатів фактично починається з 10 л, а найбільш місткі сучасні розпилювачі мають баки більше ніж на 15 л.

Найбільша дальність, на яку обприскувач може ефективно розпорошити рідина або порошок. Зазвичай мається на увазі дальність по горизонталі, однак для «далекобійних» моделей можуть наводитися значення і при вертикальному розпиленні — у таких агрегатах різниця між горизонтальною і вертикальною дальністю буває досить помітна.

«Далекобійний» обприскувач (на 10 – 15 м і більше) зручний тим, що дозволяє обробляти велику площу, не рухаючись з місця, а також діставати до високих гілок, не використовуючи сходів. З іншого боку, велика дальність вимагає відповідної потужності, що позначається на ціні, вазі і габаритах агрегата — притому що потрібні такі можливості далеко не завжди: наприклад, для тісного оранжереї найкраще підійде розпилювач з невеликою дальністю (5 – 10 м, а нерідко і менше) Так що вибирати за цим показником варто з урахуванням особливостей планованих робіт.

Максимальний робочий тиск обприскувача.

Високий тиск дає змогу досягти гарної продуктивності і дальності обприскування, однак фактичні робочі показники в агрегатах з однаковим тиском можуть бути різними. Тому загалом показник є довідковим (левова частка моделей має тиск 3 бар і 4 бар), і порівнювати за ним різні моделі можна лише приблизно. При виборі ж має сенс орієнтуватися на більш практичні характеристики: — продуктивність, дальність тощо.

Максимальна температура рідини, з якої може безпечно працювати обприскувач.

Процес приготування деяких складів вимагає нагріву; тому дані про те, до якої температури повинна охолонути рідина, бувають досить важливими для безпечної роботи. Втім, навіть у найбільш термостійких обприскувачах даний показник не перевищує 40 °С; така рідина на дотик відчувається як тепла.

Про обмеження температури варто пам'ятати і при перебуванні агрегата на сонці: якщо бак встиг сильно нагрітися на сонці, варто дати йому охолонути перед початком роботи.

Довжина шлангу, що поставляється в комплекті з обприскувачем.

Чим довше шланг — тим далі можна дістати розпилювальної трубкою, не переміщаючи сам обприскувач з місця. Однак це актуально переважно для колісних і універсальних обприскувачів (див. «Тип перенесення»). У наплічних ж агрегатах шланг зазвичай підбирається з таким розрахунком, щоб його вистачало для зручного утримання трубки в руці, і даний параметр в таких моделях найчастіше не перевищує 150 див.

Також варто враховувати, що довгі шланги можуть бути досить громіздкими; втім, цей недолік часто усувається використанням спіральних шлангів, які розтягуються в повну довжину тільки при необхідності.

Довжина розпилювальної трубки, якою укомплектований обприскувач.

Довга трубка, з одного боку, дозволяє дотягуватися далеко, не сходячи з місця і не використовуючи табуреток, сходів тощо; з іншого — вона не дуже маневренна і може виявитися незручною під час роботи в обмежених місцях. При виборі варто виходити з оптимального компромісу між цими характеристиками. Приміром, велика довжина трубки (в деяких моделях — до 2 м) стане в нагоді при обробці плодових дерев, а от для теплиці краще вибрати розпилювач коротші. Також варто враховувати, що в деяких розпилювачах використовуються телескопічні (розсувні) трубки, довжина яких може регулюватися у разі потреби; в таких випадках зазвичай вказується розмір розпилювача в розкладеному вигляді.

Номінальна напруга батареї, використовуваної в акумуляторному обприскувачі (див. «Тип»).

Загалом більш високу напругу необхідно для забезпечення високої потужності. Водночас характеристики моделей з однаковим напругою батареї можуть помітно різнитися. Тому на практиці цей параметр може знадобитися радше для пошуку змінного акумулятора, ніж для вибору обприскувача і порівняння його з іншими моделями.

Зазначимо, що сучасні обприскувачі зазвичай використовують акумулятори стандартного напруги — 6, 12 або 18 В. При цьому більшість моделей — 12-вольт, 6 У зустрічається переважно в бюджетних пристроях невеликого об'єму, а 18 — в потужній професійній техніці.