Порівняння Grundfos UPS 32-100-180 9.5 м

2"

180 мм

vs Wilo TOP-S 40/10 DM 10 м

DN 40

250 мм

— Відцентровий. Як випливає з назви, дана різновид насосів використовує відцентрову силу. Основним їх елементом є робоче колесо, встановлене в круглому корпусі; вхідний отвір знаходиться на осі обертання цього колеса. Під час роботи рідина за рахунок відцентрової сили, що виникає при обертанні колеса, відкидається від центра до його країв і потім надходить у вихідний патрубок, спрямований по дотичній до кола обертання колеса. Відцентрові насоси досить прості за конструкцією і недорогі, при цьому вони надійні і економічні (за рахунок високого ККД), мають велику висоту всмоктування (див. нижче), а потік рідини виходить безперервним. Водночас продуктивність подібних агрегатів може сильно падати при високому опорі в контурі.

— Вихровий. Вихрові насоси почасти схожі з відцентровими: у них також є цілий корпус і робоче колесо з лопатями. Проте в таких агрегатах і вхідний і вихідний патрубок робочої камери спрямовані по дотичній до колеса, а лопаті відрізняються за конструкцією. Спосіб роботи також принципово інший — у відповідності з назвою, він використовує вихори, що утворюються на лопатях колеса. Вихрові агрегати значно перевершують відцентрові за напором, однак чутливі до забруднень — навіть невеликі частинки, які потрапляють в робоче колесо, можуть викликати ушкодження, помітно знижують ККД. Та й сам ККД у вихрових насосів невеликий — в 2 – 3 рази нижче, ніж у відцентрових.

Продуктивність насоса — це кількість рідини, що він здатний перекачати за певний час.

Особливості вибору оптимального варіанта за продуктивністю залежать насамперед від призначення насоса (див. вище). Наприклад, для рециркуляційних моделей для ГВП загальне правило говорить, що продуктивність насоса не повинна перевищувати продуктивності водонагрівача. Наприклад, якщо котел здатний видати в контур ГВП 10 літрів у хвилину, то максимальна продуктивність насосу становитиме 10*60=600 л/год. Базова формула розрахунку продуктивності для системи опалення враховує потужність нагрівача і різницю температур на вході і виході, а для системи ХВП — кількість точок водорозбору. Більш детальну інформацію про розрахунки для кожної сфери застосування можна знайти в спеціальних джерелах, а самі обчислення краще доручати професіоналам — це знизить ймовірність упустити з уваги важливі нюанси.

Напір можна описати як максимальну висоту, на яку насос здатний підняти рідину по вертикальній трубі без вигинів і розгалужень. Цей параметр безпосередньо пов'язаний з тиском, який видає насос: 10 м напору приблизно відповідає тиску в 1 бар (не варто плутати цей показник з робочим тиском — докладніше про нього див. нижче).

Напір є одним із ключових показників для більшості циркуляційних насосів. Традиційно його розраховують, виходячи з різниці по висоті між місцем розташування насоса і самої верхньої точки системи; однак цей принцип актуальний тільки для агрегатів, що підвищують тиск ХВС (див. «Призначення»). Циркуляційні моделі для опалення і ГВП працюють із замкнутими контурами, і для них оптимальний напір залежить від загального гідравлічного опору системи. Детальні формули розрахунків для першого і другого випадку можна знайти в спеціальних джерелах.

Найменша температура рідини, з якої насос здатний нормально працювати.

Прохолодну воду здатні нормально переносити практично всі насоси, незалежно від призначення (див. вище); тому при звичайному побутовому використанні даний параметр не має критичного значення і для деяких моделей може взагалі не вказуватися. А ось якщо потрібна можливість роботи з рідинами з температурою нижче 15 °С — варто звернути на мінімальну температуру пильну увагу. Деякі моделі, що допускають використання з антифризом, нормально переносять навіть температури нижче нуля; подібні можливості потрібні, наприклад, для будівель, які можуть «вихолоджуватись» в холодну пору року.

Найбільша температура рідини, з якої насос здатний нормально працювати.

Від цього показника безпосередньо залежать можливості застосування агрегата (див. «Призначення»): так, моделі для систем опалення повинні переносити температуру не менше 95 °С, для гарячого водопостачання — не менше 65 °С. Ну і в жодному разі не можна перевищувати даний параметр: «перегрітий» насос вийде з ладу дуже швидко, а наслідки цього можуть бути дуже неприємними.

Електрична потужність, споживана насосом при нормальному режимі роботи і максимальної продуктивності.

Цей показник прямо залежить від продуктивності — адже для перекачування великих об'ємів води необхідно відповідну кількість енергії. А від самої потужності, зі свого боку, залежать два основних параметри — споживання електричної енергії і навантаження на електромережі, що визначає правила підключення. Наприклад, насоси потужністю понад 5 кВт можна підключати до звичайних побутових розеток; детальніші правила можна знайти в спеціальних джерелах.

Робоча напруга, на яке розрахований насос.

— 230 В. Стандартна напруга побутових мереж. Більшість таких насосів можна живити від звичайної розетки, що робить їх дуже зручними в підключенні. Водночас даний варіант погано підходить для створення агрегатів високої продуктивності — вже при споживаної потужності понад 5 кВт потрібні певні хитрощі в підключенні, та й загалом 220 дають забезпечують менше потужності, ніж 400 В. Тому таке живлення характерно переважно для моделей початкового і середнього рівня.

— 400 В. Це варіант передбачає живлення від трифазних мереж напругою 400 В. Такі мережі рідко зустрічаються у побуті, зате отримали широке поширення в професійній сфері, в т. ч. на промислових об'єктах — вони зручні для живлення устаткування високої потужності. Тому трифазне живлення зазвичай передбачається у професійних високопродуктивних насосах.

Тип з'єднання, який використовується для підключення насоса до трубопроводу.

— Різьба. Традиційна різьблення, застосовувана в сантехніці. Цей варіант характерний для тонкостінних трубопроводів, що не вимагають високої продуктивності, а тому зустрічається переважно в побутових насосах відносно невеликої потужності.

— Фланець. Фланець виглядає як характерне розширення, зазвичай у вигляді диска, розташоване в точці приєднання. При підключенні фланець насоса і фланець труби щільно притискаються один до одного і стягуються болтами, забезпечуючи надійне і герметичне з'єднання. Подібна конструкція застосовується в товстостінних трубопроводах, а тому насоси з фланцем зазвичай належать до середнього і вищого класу і мають високу продуктивність.

Для нормального підключення тип з'єднання, передбачений в насосі, має збігатися з тим, що передбачений в трубах. Водночас існують і перехідники з одного типу на інший, які можна використовувати в крайніх випадках.

Розмір вхідного отворe, передбаченого в конструкції насоса. Для сантехнічної різьби (див. з'єднання) розмір традиційно вказується в дюймах і частках дюйма (1/2", 3/4", 1", 1 1/4", 1 1/2" або 2"), для фланців використовуються позначення за номінальним діаметром (DN) прохідного отвору в міліметрах (DN 32, DN 40, DN 50, DN 65, DN 80, DN 100, DN 125).

Даний параметр повинен збігатися з розмірами кріплення на трубі, до якого планується підключати насос — інакше доведеться використовувати перехідники, що не дуже зручно, а іноді і взагалі не рекомендується.