Порівняння Yamaha RX-V383 vs Pioneer VSX-531-K

Можливість збільшити роздільну здатність відеосигналу, оброблюваного ресивером — якщо початкова роздільна здатність відео нижче. Залежно від можливостей ресивера, зокрема його портів HDMI, може зустрічатися upscaling до Ultra HD 4K та upscaling до Ultra HD 8K

Принцип апскейлінгу полягає в тому, що відео порівняно невисокої роздільної здатності за допомогою спеціальних алгоритмів доповнюється необхідною кількістю пікселів. За рахунок цього при відтворенні такого відео якість «картинки» виходить помітно вищою, ніж без апскейлінгу (хоча і дещо нижчою, ніж у контенту, спочатку записаного в UltraHD). Спеціально шукати ресивер з цією функцією має сенс у тому випадку, якщо ви плануєте використовувати його з екраном 4K або 8K .

Максимальна потужність звуку, що може видати підсилювач потужності (за наявності такого в ресивері, див. «Тип») на один канал акустичної системи. Тут варто зазначити, що в даному випадку прийнято вказувати т. зв. RMS (Rated Maximum Sinusoidal), або номінальну потужність. Номінальної вважається найбільша потужність, яку підсилювач гарантовано здатний без перерв видавати протягом години без будь-яких збоїв чи поломок. Короткочасні стрибки рівня сигналу можуть значно перевищувати це значення, однак основним показником є все ж номінальна потужність.

Потужність підсилювача багато в чому визначає гучність звучання підключеній акустичної системи. На практиці гучність також залежить від характеристик колонок — чутливості, імпедансу і т. ін.; однак за інших рівних умов одна і та сама акустика на більш потужному підсилювачі буде звучати голосніше. Крім того, цей параметр також впливає на сумісність колонок і підсилювача — вважається, що різниця в номінальних потужностях цих компонентів не повинна перевищувати 10-15% (а в ідеалі потужності взагалі повинні збігатися). А оскільки для різних приміщень потрібні колонки різної потужності, це впливає і на вибір підсилювача для тієї чи іншої обстановки; конкретні рекомендації по співвідношенню характеристик приміщення і потужності акустики можна знайти в спеціальних джерелах.

Також відзначимо, що, якщо підсилювач може працювати з навантаженням різного опору (див. «Допустимий опір акусти...ки»), то для різних варіантів і потужність на канал буде різною — чим нижчий опір, тим вище потужність. В характеристиках ж в цьому випадку зазвичай вказується максимальне значення цього параметра — тобто потужність при мінімально допустимому опорі.

Цей показник визначає кількість сторонніх шумів, якими супроводжується звук, видаваний підсилювачем ресивера. Він зручний тим, що враховує практично всі можливі значущі шуми — як створювані самим пристроєм, так і обумовлені зовнішніми причинами. Чим вище співвідношення сигнал/шум — тим менше потужність перешкод порівняно з основним сигналом, тим чистіше буде звучати підсилювач. Показник у 70-80 дБ вважається нормальним для більшості споживчої електроніки, проте в AV-ресіверах, зазвичай представляють собою пристрої преміумкласу, його можна назвати хіба що задовільним. У найбільш прогресивних моделях цей показник може значно перевищувати 100 дБ.

Діапазон частот звуку, який ресивер здатний видати на вихід (цей параметр може вказуватися і для моделей без власного підсилювача, детальніше див. «Кількість каналів»). Від цього параметра залежить повнота переданого звуку; зрозуміло, якість звучання загалом сильно залежить від низки інших чинників (наприклад, амплітудно-частотної характеристики), однак чим ширше частотний діапазон — тим менше ризик, що підсилювач повністю «відріже» деяку частину звуку. З іншого боку, тут слід враховувати, що нормальний діапазон чутності людського вуха становить приблизно 16 – 20000 Гц, і відхилення від цих кордонів досить невеликі. І хоча зазвичай сучасні ресивери забезпечують набагато більш широкий діапазон частот, однак це є скоріше маркетинговим ходом, ніж реально значущим показником (або свого роду «побічним дефектом» конструкції високоякісного підсилювача).

Також варто врахувати, що для відтворення всієї повноти частот підсилювача Вам будуть потрібні і динаміки з відповідними характеристиками.

Формати аудіо-та відеофайлів, які ресивер здатний відтворювати самостійно. Моделі з функціями плеєра, зазвичай, підтримують більшість популярних типів мультимедійних файлів (зокрема, AVI, MPEG і AVI для відео, MP3, WAV і WMA для аудіо), проте набір файлів може мати свої особливості. Даний пункт дозволяє з'ясувати їх.

Кількість аналогових стереовходів RCA, передбачених у конструкції AV-ресивера. Чим більше є таких входів — тим більше передавальних пристроїв можна одночасно підключити до ресівера. Завдяки цьому при виборі між ними не доведеться перепідключати кабелі — досить виставити джерело сигналу у налаштуваннях ресивера.

Сам по собі роз'єм RCA (в просторіччі — «тюльпан») може застосовуватися в різних інтерфейсах. Однак конкретно в даному випадку мова йде про лінійному аудиовходе, відповідальному за аналоговий звук. RCA— найбільш популярний роз'єм, що застосовується в сучасній аудіотехніці для таких входів; він дозволяє підключити ресивер до зовнішнього джерела аудіосигналу, наприклад, до CD-програвача.

Зазначимо, що роз'єми цього типу прийнято вважати по парах; іншими словами, один вхід складається з двох роз'ємів RCA. Це пов'язано з тим, що по одному дроту в даному випадку може передаватися тільки один канал аналогового звуку; відповідно, для передачі стерео потрібно два гнізда RCA.

Кількість коаксіальних входів, передбачених у конструкції ресивера.

Коаксіальний інтерфейс використовується для передачі аудіосигналу в цифровому форматі. Фактично — це різновид інтерфейсу S/PDIF, що використовує для підключення електричний коаксіальний кабель з роз'ємами RCA («тюльпан»). Не варто плутати даний інтерфейс з описаним вище аналоговим RCA: коаксіальне підключення відрізняється за типом сигналу, за кількістю гнізд на роз'єм (тут достатньо одного), а також погано працює зі звичайним RCA-кабель (бажано використовувати екранований). Пропускної здатності S/P-DIF вистачає для передачі багатоканального звуку аж до 7.1 (див. «Кількість каналів»), однак lossless-формати на зразок Dolby TrueHD або DTS-HD Master Audio (див. «Декодери») не підтримуються.

Що стосується кількості, то наявність декількох входів дозволяє підключити до ресівера відразу кілька джерел сигналу з відповідними виходами і перемикатися між ними через програмні установки, не борсатися з перемиканням кабелів.

Кількість композитних входів, передбачених у конструкції ресивера.

Зазначимо, що в даному випадку мається на увазі не повнорозмірний композитний інтерфейс, який використовує три гнізда (відео і два канали стереозвуку), а тільки один роз'єм — відео. Це пов'язано з тим, що звук можна вивести через штатні аудиороз'єми RCA. Відеовихід також використовує роз'єм типу RCA, зазвичай характерного жовтого кольору.

Через те, що всі дані про зображення передаються по одному кабелю, композитний інтерфейс дещо програє компонентному (див. вище) за якістю відео, а пропускна здатність дозволяє працювати тільки з сигналом стандартного роздільної здатності (не HD); та й про об'ємному звуці не йдеться. З іншого боку, цей спосіб підключення давно використовується в відеотехніки і може знадобитися для підключення застарілих пристроїв (таких як VHS-відеомагнітофони).

Що стосується кількості, то наявність декількох входів дозволяє підключити до ресівера відразу кілька джерел сигналу з відповідними виходами і перемикатися між ними через програмні установки, не борсатися з перемиканням кабелів.

Наявність лінійного аудіовходи на передній панелі AV-ресивера.

Лінійний інтерфейс — це основний інтерфейс для передачі аналогового сигналу між компонентами аудіосистеми. Він може використовувати різні види роз'ємів, однак найчастіше на передній панелі ресівера встановлюються класичні RCA. Інший варіант — mini-jack 3.5 мм; таке гніздо нагоді для підключення портативної техніки на зразок смартфонів або кишенькових плеєрів. Є моделі, оснащені обома видами роз'ємів. В будь-якому випадку, розміщення лінійного входу на передній панелі буде особливо зручним для підключення тимчасових джерел звуку, які не планується постійно тримати приєднаними до ресивера. Наприклад, на час вечірки можна швидко підключити до системи діджейський пульт або плеєр з підбіркою музики, а після закінчення заходу — також швидко відключити пристрій.