Тип
Тип описує загальну спеціалізацію та особливості конструкції ножа. Серед найпопулярніших сучасних типів -
EDC (повсякденний),
швейцарський a>,
мисливський/похідний,
дайверський (підводний), а також такі специфічні варіанти, як
мачете/кукри,
метелики,
тичкові та
метальні ножі, а також
керамбіти. Зазначимо, що
мультитули та
Куботани / Явари фактично взагалі до ножів не належать. Ось детальніший опис кожного типу:
— EDC. Англійська абревіатура EDC означає «повсякденне носіння»; нею позначають не тільки ножі, але і інші невеликі предмети, постійно носяться з собою — починаючи від гаманців і годинників закінчуючи ліхтариками та аптечками. Конкретно ж ножі EDC переважно являють собою складані вироби невеликого або середнього розміру (довжина клинка здебільшого не перевищує 90 мм), з блокуванням леза, кліпсою для кріплення на кишеню і дуже невеликою кількістю додаткових функцій, або взагалі без них. Такі ножі розраховані переважно на побутові ситуації в міських умовах, хоча можуть стати в нагоді і на природі, і в екстремальній ситуації.
— Швейцарський. Ножі, першо
...початково з'явилися як багатоцільовий інструмент для швейцарських військових (звідси і назва) і стали популярними по всьому світу завдяки практичності і функціональності. Визнчальними особливостями швейцарського ножа є, по-перше, складана конструкція, по-друге, наявність хоча б одного додаткового інструменту, що складається в рукоятку (крім основного леза). При цьому асортимент таких інструментів дуже різноманітний, це можуть бути практично будь-які додаткові пристосування, що застосовуються в сучасних ножах (див. «Функції і можливості»), а їх кількість в найбільш функціональних моделях може досягати півтора десятків і навіть більше. Швейцарські ножі мають переважно невеликий розмір, проте зустрічаються і виключення. Загалом вони погано підходять для складних масштабних робіт, однак незамінні для дрібних завдань, що раптово виникають у побуті: відрізати нитку, відкрити пляшку, відкрутити або закрутити пару болтів і т. ін.
— Похідний (полювання/рибалка). Ножі, створені спеціально для використання на природі – під час полювання, риболовлі чи далеких походів. Таким моделям часто доводиться стикатися з різними завданнями - починаючи від приготування їжі та нарізки тріски для багаття, закінчуючи обробленням видобутку. Тому чіткої різниці між мисливськими, рибальськими та похідними ножами немає, що й дозволило об'єднати їх в одну категорію. Для них особливо важливі зручність у використанні, надійність, здатність переносити тривалі високі навантаження та зберігати заточування. Робляться такі ножі переважно нескладними, а клинків найчастіше застосовується досить тверда сталь (втім, бувають і винятки). Багато моделей саме мисливського призначення не оснащуються підпальцевою виїмкою (див. «Додатково») — це розширює кількість варіантів хвату, доступних під час використання. Також «чисто мисливські» ножі можуть мати додаткову спеціалізацію, пов'язану з обробкою видобутку – наприклад, профіль типу Gut-Hook (з гаком на клинку для розбирання туш) або Skinner (короткий та широкий клинок, зручний при знятті шкір). Що ж до рибальських ножів, їх універсальні моделі нерідко мають дещо довші та вузькі леза, ніж у класичних похідних та EDC-ножів — щоб було зручно як працювати зі снастю, так і чистити чи потрошити улов. Для зручності зняття луски з риби в моделях для риболовлі можуть передбачатися зубці на обусі основного леза або окреме лезо, що нагадує пилку. Також зазначимо, що багато рибальських моделей оснащуються яскравими вставками в рукоятках, що полегшує пошук ножа в траві або під водою; а самі рукоятки нерідко робляться з легких матеріалів, що дозволяють ножу, що впав у воду, триматися на поверхні. Асортимент додаткових інструментів у похідних моделях зазвичай невеликий - в окремих екземплярах можуть зустрічатися пилка, склобій та/або стропоріз.
— Мультитул. Універсальний інструмент, найчастіше являє собою складані пасатижі з розширеними можливостями; в деяких моделях основним інструментом можуть бути ножиці або секатор, однак основний принцип конструкції залишається незмінним. В ручках таких інструментів розміщуються додаткові складані пристосування — ножі, викрутки тощо; туди ж, до ручки, ховаються губки пасатижів при складанні самого мультитула. Загалом це найбільш багатофункціональний різновид кишенькового інструменту, що перевершує за можливостями навіть швейцарські ножі; хоча конкретний функціонал мультитула безпосередньо залежить від моделі.
– Мультитул-брелок. Компактний різновид мультитулів (див. вище), який можна носити на зв'язці з ключами, на карабіні, у нагрудній кишеньці. Різноманітністю інструментів мультитули у вигляді брелоків не вражають, проте такий варіант може виявитися корисним у деяких непередбачених ситуаціях — так, за допомогою вбудованих мініатюрних пристроїв можна полагодити болтик, що випав у сонячних окулярів, підстригти ніготь, що зламався і т.п.
— Для дайвінгу. Ножі, призначені для аквалангістів і нирців. В більшості своїй мають нескладану конструкцію і товсте, міцне лезо, яке можна використовувати в ролі важеля або клина. Лезо нерідко має комбіновану або чисто серейторну заточку (див. «Тип основного леза»), зручну для розрізання канатів і сіток; багато дайверських ножів робляться гострими з обох сторін. Ручки ножів цього типу великі і водночас досить легкі, завдяки чому під час випускання з рук ніж стає на дно вертикально, на вістрі, а то і взагалі спливає на поверхню. Це, в поєднанні з яскравими вставками, полегшує пошук загубленого інструменту. Також відзначимо, що піхви дайверських ножів зазвичай оснащуються універсальною системою кріплення, що дозволяє закріпити їх практично на будь-якій частині тіла або спорядження під будь-яким кутом.
— Мачете. Традиційний мачете — це довгий (в середньому 40-50 см) і широкий ніж з клинком, що розширюється від рукоятки до вістря. Крім того, в нашому каталозі до мачете належать також кукрі, паранги і деякі інші специфічні види мачете, що походять переважно з Південно-Східної Азії; докладніше см. «Профіль клинка». В будь-якому разі, всі ці різновиди мають загальні риси, які дозволили об'єднати їх в один тип. Насамперед це великі розміри і велику вагу, через що мачете (всіх видів) розраховані переважно на рубання, а не на різання. Такий ніж може знадобитися при прорубуванні дороги в густому чагарнику, заготівлі дров з гілок невеликої товщини і навіть при обробці здобичі на полюванні. Зрозуміло, повноцінної сокири, мачете не замінить; з іншого боку, більш широке і довге лезо дає перевагу при деяких роботах.
— Метелик. Ще одна назва цього типу — балісонг. Різновид складаних ножів, має досить оригінальну конструкцію: рукоятка «метелика» складається з двох половинок, які прикріплені до леза поворотними шарнірами. У складеному стані лезо повністю приховане усередині рукояті, а при розкладанні обидві половинки повертаються на 180°, звільняючи клинок і утворюючи цілісну рукоять. Подібна конструкція дозволяє розкривати і складати ножа однією рукою, майже не докладаючи фізичної сили — щоправда, для цього буде потрібно деяке тренування. Крім того, з балісонгом можна робити досить ефектні трюки.
— Грибний. Ножі, призначені для збору грибів. Практично обов'язковим елементом оснащення для такого ножа є серповидний клинок, яким дуже зручно зрізати здобич; такий «серп» може бути основним лезом або доповнювати клинок більш традиційної форми. Зустрічаються й інші варіанти лез, але помітно рідше; ну і в будь-якому разі розміри леза зазвичай невеликі — іншого при зборі грибів і не потрібно. Ще одна функція, популярна серед ножів цього типу — пензлик для очищення шапок зібраних грибів від сміття.
— Тичковий. Ножі своєрідної конструкції: Т-подібної або Г-подібної форми, з ручкою, перпендикулярною лезу. При використанні ця рукоятка затискається в кулаку, а лезо виступає вперед з кулака; п'ята — задня частина леза — робиться тонкою, що дозволяє без проблем затиснути її між пальцями. Довжина леза в більшості моделей цього типу невелика, а складання не передбачено. Подібні вироби розраховані переважно на застосування в якості засобів самооборони, хоча можливе і «мирне» використання тичкового ножа — наприклад, для розкрою щільного матеріалу або для розкриття скотчу на упаковках. Крім того, деякі мисливці користуються такими ножами при знятті шкур.
— Керамбіт. Традиційний керамбіт має досить вузький і довгий клинок з явно вираженим вістрям, за формою нагадує кіготь — загнутий донизу — і заточений з увігнутої сторони. Крім цього, в наш час зустрічаються різні модифікації подібних клинків, іноді лише приблизно нагадують оригінал. Вигнутою нерідко робиться і рукоятка, так що вся форма ножа може нагадувати серп. Ще одна практично обов'язкова особливість керамбита — кільце на кінці рукояті, в яке при триманні протягується вказівний палець (ніж за замовчуванням розрахований на зворотний хват); у деяких моделях є і інше кільце, під мізинець. Що стосується призначення, то першопочатково керамбіти призначалися для досить специфічних завдань на зразок збору кокосів, і в наших широтах такі ножі слабо підходять для побутового застосування. Проте все ж є повсякденні ситуації, де керамбіт все ж може опинитися на висоті — зокрема, розрізання канатів, розпорювання тканин і розкриття різних упаковок.
— Метальний. Ножі, спеціально призначені для кидків. Характерною особливістю такого ножа є своєрідний баланс, коли лезо помітно важче рукояті. Сама рукоять має максимально спрощену конструкцію, розраховану передусім на зниження ваги і не передбачає зручності при тривалому утриманні в руках. Приміром, простий метальний ніж являє собою довгасту металеву пластину, один кінець якої розкутий до форми леза, а інший відіграє роль рукояті і зазвичай має отвори для зниження ваги. У більш прогресивних моделях рукоятка може доповнюватися обмоткою з паракорда або іншого аналогічного матеріалу. А ось накладки з дерева, пластику і т. ін. в метальних ножах не використовуються, такі матеріали схильні розколюватися від ударів при невдалих кидках, до того ж мають значну вагу. Клинок обов'язково робиться загостреним, щоб ніж міг встромитись при попаданні, а лезо як таке може взагалі бути відсутнім, оскільки подібні ножі не призначені для різання.
— Куботан / явара. Куботани та явари не є ножами – це пристосування для рукопашного бою (переважно самооборони), виконані у вигляді короткого стрижня. Їх передбачається затискати в руці для завдання ударів по больових зонах, проведення контратак, конвоювання людей або просто для посилення удару. Формально явара є традиційною японською зброєю, а "Куботан" - торгова марка, під якою випускається сучасна модифікація явари у вигляді брелка для ключів. Однак найчастіше подібні пристрої зустрічаються у форматі тактичних ручок. Компактні розміри дозволяють постійно носити такі вироби з собою, використовуючи їх для самооборони, як міцний важіль, для розбивання скла (багато моделей озброюються спеціальним склобоїєм) і т.п. До того ж, явари в подібному форм-факторі вміло маскуються під ручки для письма, що дозволяє уникнути зайвих незручних питань з боку правоохоронних органів.Кількість функцій
Кількість додаткових можливостей, передбачених у конструкції ножа — крім власне леза, яке в даному випадку не враховується. Також зазначимо, що в нашому каталозі це кількість вважається не за фактичною кількістю інструментів, а за кількістю типів інструментів: наприклад, три плоских викрутки різного розміру враховуються як одна функція. Детальніше про додаткове оснащення див. «Функції і можливості».
Твердість
Твердість матеріалу, використовуваного для леза ножа. Цей параметр є однією з ключових характеристик леза. З одного боку, висока твердість означає, що ріжуча кромка не буде деформуватися, м'ятися і тупитися раніше часу, а саме лезо — гнутися під поперечними навантаженнями; з іншого — твердий матеріал погано піддається заточуванні і найчастіше досить крихкий.
Для ножових лез застосовується вимірювання твердості за методом Роквелла і позначення за відповідною шкалою (HRC). Більшість сталевих ножів хорошої якості мають твердість близько 52 – 58 HRC — вважається, що цей діапазон відповідає оптимальному співвідношенню характеристик. Для інших матеріалів цифри можуть бути відчутно менше без помітного збитку для надійності; докладніше див. «Матеріал леза». А
твердість вище 60 HRC зустрічається вкрай рідко — переважно в сталях преміумкласу і вище. У таких сталях крихкість, характерна для твердих матеріалів, усувається за рахунок застосування різних висококласних добавок, а складність заточенню компенсується тривалістю служби леза.
Варто пам'ятати, що твердість — не єдина характеристика, визначальна якість леза: багато що залежить від складу сплаву, технології виготовлення і т. ін. Однак це досить наочний показник, що характеризує особливості того чи іншого матеріалу; особливо це актуально для сталі.
Довжина леза
Загальна довжина леза ножа. Ця характеристика є однією з найбільш важливих, з нею пов'язано кілька практичних моментів.
По-перше, довжина леза безпосередньо визначається призначенням виробу, і навіть у межах одного типу (див. вище) можуть зустрічатися різні варіанти. Наприклад, мисливські ножі для ошкурювання (скінери) зазвичай досить короткі, до 10 см — на відміну від варіантів загального призначення. Тому вибирати модель за цим параметром варто з урахуванням того, для яких робіт Ви плануєте використовувати ніж.
По-друге, розміри леза визначають загальні габарити самого ножа. Це особливо важливо для похідних моделей (див. «Тип»): хоча ніж зазвичай носять складеним, в характеристиках його розмір прийнято вказувати для розкладеного положення. А по довжині леза можна досить наочно оцінити довжину ножа і в складеному вигляді: зазвичай вона в 1,5 – 1,7 разів більше, ніж у власне леза, і в будь-якому разі ножа не може бути коротше власного леза.
По-третє, довжина леза може бути (і в багатьох країнах СНД є) одним з критеріїв для визначення приналежності ножа до холодної зброї. Зазвичай в регулюючих документах вказується якесь мінімальне значення довжини більш короткі леза до категорії холодної зброї не потрапляють незалежно від їх конструкції, а для більш довгих набирають чинності специфічні критерії оцінки (твердість матеріалу, форма вістря, товщина леза тощо).
Водночас слід мати на увазі, що довжина леза може вимірюв...атися по-різному: від вістря до початку рукоятки, від вістря до шпенька, що використовується при відкриванні, і т. ін. При практичному застосуванні цей момент не грає вирішальної ролі, однак він може створити проблеми юридичного характеру: наприклад, методи державної експертизи можуть не враховувати шпенек. Так що, якщо у вас є сумніви з цього приводу — краще всього придбати ножа, який має офіційний сертифікат про те, що дана модель не є холодною зброєю.
Товщина леза
Товщина леза ножа в самому товстому місці (зазвичай на обуху). За цим параметром можна певною мірою оцінити міцність леза на поперечні навантаження: велика товщина дає відповідний запас міцності. Водночас не варто забувати, що «витривалість» ножа загалом залежить від багатьох інших особливостей його конструкції, та й порівнювати по товщині можна лише леза із схожих за властивостями матеріалів. А ось на що цей показник впливає безпосередньо — так це на вагу виробу.
Також з товщиною леза можуть бути пов'язані юридичні моменти, що визначають приналежність того чи іншого ножа до холодної зброї і відповідні правила купівлі, носіння та зберігання. У відповідних правилах може бути прописано, наприклад, що леза з товщиною більше певного значення не можуть бути віднесені до холодної зброї незалежно від інших особливостей.
Вага
Загальна вага ножа. Оцінювати цей показник коштує залежно від типу (див. вище) і призначення: наприклад, для компактної похідної моделі
невелика вага зазвичай є перевагою, серед мисливських і рибальських все залежить від спеціалізації, а мачете за визначенням повинні бути
важкими — інакше рубати таким лезом буде просто незручно.
Додатково
– Без вістря. Моделі, у яких переважно клинку відсутнє явно виражене вістря. Така конструкція не дає змогу клинку робити проколи, що в деяких ситуаціях може бути перевагою. Наприклад, такі моделі відмінно підходять на роль «першого ножа для юного туриста»: відсутність вістря знижує ймовірність травм, що важливо для дітей, які не мають чіткої навички з безпечного поводження з ножем. У «дорослих» ситуаціях відсутність вістря може стати в нагоді, наприклад, при знятті шкури зі здобутого звіра (щоб не проколоти нутрощі) або розрізанні сітки, що щільно прилягає до борту гумового човна. Крім того, наявність вістря може бути одним з критеріїв приналежності до холодної зброї; у багатьох країнах ніж без вістря автоматично не є такою зброєю, незалежно від інших особливостей конструкції.
—
Блокування леза. Наявність в складаному ножі спеціального замка, який запобігає випадковому складанню леза. Таке складання і незручно, і вельми травмонебезпечно, оскільки на шляху руху леза зазвичай виявляються пальці власника; блокування запобігає подібним неприємностям. Відзначимо, що блокування може не встановлюватися в компактні швейцарські ножі, лезо яких не представляє небезпеки через невеликий розмір, а серед метеликів ця функція не зустрічається в принципі – сама конструкція рукояті не дає змогу ножу скластися під час утримання в руці.
—
Відкриття однією рукою. Можливість відкриття складаного ножа
...(див. «Конструкція») за допомогою однієї руки. Серед ножів з такою особливістю можна виділити два різновиди – з ручним і автоматичним відкриттям. В «ручних» моделях для відкриття однією рукою на клинку передбачається виступ (шпеньок) або виріз, який грає роль упору для великого пальця; в «автоматах» лезо розкладається (а в багатьох ножах-фронталках — і складається) під дією пружини, керованою кнопкою або слайдером. В будь-якому разі, дана функція забезпечує додаткову зручність; однак варто враховувати, що в деяких країнах відкриття однією рукою вважається однією з ознак холодної зброї.
Окремо відзначимо, що ножі-метелики в нашому каталозі також вважаються «одноручними», причому за визначенням: будь-який такий ніж можна «розкрутити» з закритого положення у відкрите за допомогою порівняно нескладного прийому.
— Гак Емерсона. Пристосування, призначене для відкриття складного ножа прямо при витягуванні з кишені. Ніж з таким пристосуванням, на відміну від більш традиційних моделей, носиться на кліпсі вістрям вгору, а не вниз; а сам гак розташовується на обуху біля основи клинка і сконструйований таким чином, що при витяганні ножа можна зачепитися гаком за край кишені і розкрити лезо повністю або майже повністю. Дана функція може виявитися вельми корисною в критичних ситуаціях, де, що називається, все вирішують частки секунди. З іншого боку, варто мати на увазі, що для її ефективного використання потрібен певний навик; а з тканинами гак Емерсона «не дружить», він може пошкодити матеріал кишені, так що найкраще застосовувати такий спосіб розкриття з джинсами або іншим одягом з щільної міцної матерії.
— Підпальцева виїмка. Наявність в конструкції ножа спеціального поглиблення, розташованого на рукоятці, там, де при прямому хваті поміщається вказівний палець. Ця функція забезпечує додаткову зручність при утриманні ножа, однак робить його менш універсальним – при використанні інших варіантів хвата, крім прямого, виїмка може створити труднощі (тому, наприклад, в мисливських моделях вона зустрічається досить рідко). Відзначимо, що наявність підпальцевої виїмки і її глибина може служити одним з критеріїв при визначенні приналежності до холодної зброї.
– Кріплення для ремінця. Наявність в конструкції рукоятки ножа спеціального кріплення для темляка – особливого ремінця. Темляк забезпечує додаткову зручність при витяганні ножа з чохла, може використовуватися для додаткової фіксації рукоятки в руці, для встановлення противаги, що полегшує рубаючі удари (для мачете і аналогічних моделей, див. «Тип») тозо. Традиційне кріплення для ремінця являє собою просто отвір в рукояті. Однак в деяких типах ножів (зокрема, швейцарських) цю роль може грати кільце, яке також застосовується для кріплення самого ножа на карабін, зв'язку ключів тощо.
— Чохол. Класичний чохол-аксесуар, що забезпечує зручність, а іноді і додаткову безпеку при зберіганні і транспортуванні інструменту. При цьому відмінність такого аксесуара від піхов (які виконують аналогічну функцію) полягає в тому, що в чохол, як правило, ніж поміщається цілком, тоді як піхви прикривають тільки клинок, залишаючи рукоятку зовні. Відповідно, саме чохлами зазвичай комплектуються складані ножі і мультитули, та й серед нескладаних моделей подібні приналежності досить популярні. А ось основні варіанти за матеріалами:
- Тканинний чохол. Найбільш популярний в наш час різновид. В якості «тканини» зазвичай використовується міцний і надійний матеріал, стійкий до стирання, перепадів температур, ультрафіолету тощо; характерний приклад — щільне нейлонове («кордура») або поліуретанове волокно. У будь-якому разі тканинні чохли дешевше шкіряних і не такі вимогливі до догляду, при цьому вони надійні, практичні, та й виглядають непогано, завдяки чому і набули широкого поширення.
- Шкіряний чохол. Шкіряні чохли характеризються насамперед характерним зовнішнім виглядом. Нерідко такий виріб – це не просто утилітарне доповнення до ножа, а повноцінний іміджевий аксесуар, що додатково підкреслює стиль і характер власника. Та й за ступенем захисту шкіряні чохли дещо перевершують тканинні. З іншого боку, натуральна шкіра обходиться досить дорого, потребує дотримання спеціальних правил догляду і в деяких ситуаціях може втрачати зовнішній вигляд і робочі властивості (наприклад, при намоканні і швидкому висушуванні матеріал може потріскатися). А різні шкірозамінники (які теж можуть матися на увазі в даному разі) можуть мати різні характеристики — як правило, вони напряму залежать від ціни.
- Чохол для перенесення. Даний варіант в нашому каталозі вказується в двох варіантах: або якщо виробник прямо не уточнив конкретний матеріал, або якщо ніж може постачатися з різними видами чохлів (на вибір користувача або залежно від партії/регіону постачання — цей момент варто уточнювати окремо). Втім, в будь-якому разі матеріал нерідко можна уточнити по фотографіях – адже чохли найчастіше виконуються зі шкіри або з тканини, а розрізнити ці варіанти нескладно.
— Піхви. Даний аксесуар, як і чохол, використовується для зручного і безпечного зберігання і перенесення ножа. Відмінність же полягає в тому, що піхви приховують лише клинок, залишаючи рукоятку відкритою. Відповідно, подібними виробами має сенс доповнювати тільки нескладані ножі. Відзначимо також, що піхви зазвичай розраховані на можливість швидкого вилучення ножа (ще одна відмінність від тих же чохлів). А ось найбільш популярні матеріали, що застосовуються для таких приналежностей:
- Пластикові піхви. Пластик-недорогий і водночас досить практичний матеріал. У наш час на ринку представлена велика різноманітність сортів пластика, що розрізняються за характеристиками; це дає змогу підібрати варіант практично під будь-яке призначення і цінову категорію ножа. Завдяки цьому пластикові піхви вельми популярні. Відзначимо тільки, що вироби з кайдекса (який теж формально є пластиком) в нашому каталозі винесені окремо.
- Піхви з кайдекса. Першопочатково «Кайдекс» («Kydex») — це торгова марка компанії Sekisui SPI, проте в наш час під цією назвою об'єднують також аналогічні матеріали інших виробників. Кайдекс фактично є особливим прогресивним різновидом пластика, який характеризується високою міцністю, стійкістю до подряпин (таку поверхню складно подряпати навіть спеціально) і загальною надійністю. Для ілюстрації можна відзначити, що з такого матеріалу в наш час виготовляються навіть авіаційні обтічники і морські глибоководні роботи. У світлі цього піхви з кайдекса і винесені в окрему категорію. Само собою, обходяться такі вироби дорожче пластикових – однак різниця в ціні не така серйозна, як можна було б уявити. Так що подібні піхви можна зустріти навіть в порівняно простих моделях ножів.
- Шкіряні піхви. Для шкіряних піхов характерні ті ж особливості, що і для чохлів з цього матеріалу. Такі вироби відмінно виглядають; нерідко вони, на додаток до практичних функцій, грають ще й роль іміджевих аксесуарів. Особливо добре даний матеріал поєднується з мисливськими і туристичними ножами в традиційному оформленні; власне, такі моделі найчастіше і доповнюються шкіряними піхвами. А з практичного боку шкіра характеризується відмінною міцністю. Водночас цей матеріал потребує дотримання деяких спеціальних правил використання та догляду. Наприклад, шкіряне виріб, який намок, повинен сохнути повільно, при невисокій температурі — інакше він може втратити блиск і деформуватися. А для повної гарантії поверхню таких піхов бажано періодично обробляти спеціальними засобами. Також відзначимо, що натуральна шкіра коштує досить дорого, а різні шкірозамінники (які теж можуть застосовуватися в даному разі) можуть мати різні характеристики — як правило, вони напряму залежать від ціни.
- Тканинні піхви. Піхви з щільної і міцної тканини – як правило, на основі синтетичного волокна (наприклад, нейлонової «кордури»). Для захисту від контакту тканини з лезом у таких виробах нерідко передбачається додаткова вставка з пластику або іншого щільного матеріалу. Проте загалом цей варіант, з низки причин, використовується досить рідко — переважно у порівняно недорогих ножах.
Функції та можливості
Додаткові функції, передбачені в конструкції ножа крім основного леза. Для мультитула (див. «Тип») в даному випадку основним інструментом також вважається ножове лезо, а в цьому пункті перераховуються інші можливості виробу.
—
Консервний ніж. Пристосування, що відоме у народі як «відкривачка» і призначений для розкриття консервних банок. Зазвичай являє собою коротке і товсте лезо, досить тверде для розрізання бляхи.
—
Ніж для чищення риби. Спеціалізоване лезо, призначене насамперед для оброблення здобичі на риболовлі. Зазначимо, що можливості цього леза зазвичай не обмежуються тільки чищенням і зняттям філе з кісток — у багатьох моделях воно також оснащується пристроєм для вилучення гачка, провідником для волосіні та іншими пристосуваннями для зручності рибалки. Дана функція може зустрічатися як у власне рибальських, та й в інших різновидах ножів (див. «Тип»).
—
Відкривачка для пляшок. Пристосування для відкривання скляних пляшок з металевими кришечками, які не мають різьби: кришечка піддіваєтся з одного боку і з легкістю знімається. Зрозуміло, при певній вправності відкрити пляшку можна навіть найпростішим руків'ям ножа, не маючи відкривачки; проте користуватися спеціалізованим пристроєм простіше і безпечніше.
—
Штопор. Класичний штопор для відкри
...вання винних пляшок — пристосування у вигляді спіралі з товстого металевого дроту із загостреним кінчиком. Така спіраль закручується прямо в пробку і дозволяє з легкістю вийняти її.
— Додаткове лезо. Ще одне ножове лезо, крім основного. Зазвичай, воно має менші розміри, а також може відрізнятися за формою, призначенням і типом заточування (див. «Тип леза»). Наприклад, основне лезо може робитися гладким, а додаткове — серейторним; а в грибному ножі (див. «Тип») вигнуту форму, зручну при зрізанні грибів, може мати саме додаткове лезо, що сполучається з основним клинком більш традиційної форми. У будь-якому разі друге лезо робить ніж більш універсальним; крім того, воно може стати в нагоді при затупленні основного. Деякі моделі з цією функцією можуть мати більше ніж одне додаткове лезо.
— Ліхтарик. Власний вбудований ліхтарик може стати в нагоді при недостатньому зовнішньому освітленні, коли повноцінного ліхтаря поблизу немає або використовувати його неможливо, наприклад, при раптовому відключенні електрики в будинку або під час роботи у важкодоступних і слабоосвітлених місцях. Зазвичай, світло такого ліхтарика направлене туди ж, куди «вказує» клинок.
— Хрестова викрутка. Викрутка для гвинтів і шурупів, що має хрестоподібний проріз на голівці. Це може бути як власне викрутка з хрестоподібним жалом, та й особливий різновид плоских викруток, спеціально створений для хрестових болтів і шурупів та відрізняється від класичних шліцьових інструментів формою жала. Зазначимо, що в даному випадку мається на увазі саме незнімна, вбудована головка викрутки (або кілька головок); можливість установки змінних насадок (біт) вказується окремо, див. «Перехідник під біту» нижче. Так що при покупці інструменту з хрестовою викруткою не завадить уточнити конкретні розміри жала (жал).
— Шліцьова викрутка. Викрутка, що має плоске жало і призначена для болтів і шурупів з прямим прорізом. При необхідності може використовуватися і з хрестовими головками, однак при сильних навантаженнях може пошкодити проріз, тому проводити такі роботи треба обережно. Як і у випадку з описаними вище хрестовими викрутками, дана функція передбачає незнімну викруткову головку, розмір якої варто уточнювати окремо.
— Ножиці. У ножах класичної конструкції ножиці, зазвичай, мають невеликий розмір. За рахунок цього вони не підходять для робіт, які передбачають великі об'єми або вимагають значних зусиль, проте можуть стати в нагоді для дрібних побутових завдань: обрізати нитку або клейку стрічку, відрізати частину паперового аркуша, зістригти задирку на нігті і т. ін. А ось серед мультитулів (див. «Тип») зустрічається, нарівні з цим, і інший варіант — коли ножиці є основним робочим інструментом; у деяких моделях вони можуть застосовуватися навіть для різання металу. Тому при покупці мультитула з ножицями варто уточнити, який з форматів в ньому використовується — мініатюрне пристосування в рукояті або повнорозмірні леза.
— Пилка. Застосовується в ножах, зазвичай виглядає як додаткове лезо, оснащене характерними зубцями замість звичайної ріжучої кромки. Такий інструмент навряд чи стане в нагоді при заготівлі дров, але може виявитися до речі при деяких нескладних роботах — обробці невеликих дощок (наприклад, від ящиків), відпилюванні гілок невеликої товщини і т. ін. Деякі пилки також можна використовувати для матеріалів, з якими звичайне лезо справляється погано: пластику, гуми, товстих канатів і т. ін. Зустрічаються і інструменти по металу. Зазначимо, що серейторна заточка (див. «Тип леза») пилкою не вважається.
— Гайковий ключ. Окреме пристосування для відкручування та закручування гайок, болтів з гранованими головками і т. ін. Гайкові ключі, що встановлюються в ножах, звичайно мають фіксований розмір — регульована конструкція була б занадто громіздкою. З іншого боку, особлива форма ключа дозволяє працювати з декількома розмірами гайок.
— Плоскогубці. Плоскогубці використовуються для затискання та утримування різних предметів. Особливо вони корисні для тих випадків, коли зусилля пальців для цього недостатньо або торкатися до деталі руками взагалі не можна (наприклад, якщо вона нагріта до високої температури). У традиційних ножах плоскогубці зустрічаються досить рідко, а ось в мультитулах (див. «Тип») часто є основним інструментом. Зазначимо, що класичні плоскогубці з рівними губками на сьогоднішній день майже не використовуються, зазвичай їх роль грають пасатижі — універсальний інструмент, що поєднує плоскі губки, виїмки для захоплення круглих деталей, кусачки-бокорізи, пристосування для рубання дроту, а в деяких моделях — ще й гострогубці (див. нижче).
— Кусачки. Інструмент, що використовується для перерізання (перекушування) твердих матеріалів, насамперед металевого дроту; крім того, може застосовуватися і для інших цілей, зокрема для зачищення дротів. В сучасні вироби (насамперед мультитули) зазвичай встановлюються т. зв. бокорізи — різновид кусачок, в яких різальні кромки розташовані паралельно ручкам. Бокорізи найчастіше є не окремим інструментом, а складовою частиною пасатижів; докладніше див. «Плоскогубці» вище. Також відзначимо, що у деяких моделях передбачається кілька видів кусачок — наприклад, окремо для тонкого і товстого дроту.
— Гострогубці. Фактично — різновид описаних вище плоскогубців, оснащений тонкими, звуженими до кінців губками. Такий інструмент буде корисний при точних роботах, для яких звичайні плоскогубці занадто великі, а пінцет не забезпечує належної сили затиску. Гострогубці практично не зустрічаються у вигляді окремого пристосування, найчастіше вони виконуються у вигляді подовжених губок на штатних пассатижах (докладніше див. «Плоскогубці» вище).
— Стрипер (видалення ізоляції). Спеціальний інструмент для зачищення дротів. Його конструкція може бути різною, але в будь-якому разі вона першопочатково розрахована на те, щоб розрізати тільки ізоляцію, не пошкоджуючи металеву жилу. Цим стрипери вигідно відрізняються від інших інструментів, які застосовуються при електротехнічних роботах з тими ж цілями, зокрема, від кусачок.
— Напилок. Традиційний напилок — інструмент, робоча частина якого має вигляд поверхні з насічкою. В сучасних ножах напилки звичайно мають невеликі розміри, дрібну насічку і, як і багато інших аналогів повнорозмірних інструментів, не розраховані на масштабні і грубі роботи. Таке пристосування може стати в нагоді, наприклад, для зняття задирок або вирівнювання невеликих поверхонь. Відзначимо, що не варто плутати напилок з пилочкою для нігтів (див. нижче).
— Пінцет. Пінцет полегшує роботу з невеликими деталями, які важко утримувати в пальцях: його тонкі губки дають змогу надійно утримувати навіть дуже дрібні предмети. Для ще більшого спрощення тонких робіт (у яких навіть відносно невелика рукоятка ножа може створити незручності) пінцет часто робиться знімним.
— Шило-швайка. Класичне шило — це товста голка на рукояті, проте в ножах конструкція цього інструменту дещо відрізняється. Найчастіше шило чотиригранне, дещо розширюється до основи, віддалено нагадує дуже вузьке і товсте лезо без заточування. Тим не менш, його призначення нічим не відрізняється від традиційного: проколювання отворів в твердих матеріалах на кшталт картону, шкіри, тонкого пластику або фанери і т. ін.
— Перехідник під біту. Пристосування для установки біт — змінних робочих насадок, які фактично являють собою різні варіанти викруток. По суті, наявність цієї функції перетворює ніж/мультитул в універсальну викрутку: біти можуть мати різні розміри, робитися плоскими, хрестоподібними, трьох - або шестикутними і т. ін. Деякі моделі ножів/мультитулів комплектуються власним набором біт і можуть працювати тільки з ними; інші сумісні зі стандартними насадками для дамських сумочок.
— Зубочистка. Гігієнічне пристосування для видалення дрібних частинок їжі, що застрягли між зубами. Зазвичай має вигляд тонкої загостреної палички і робиться знімним — колупатися в зубах, тримаючи в руках рукоять ножа, не тільки не дуже естетично, але й просто незручно. При регулярному використанні зубочистку варто періодично дезінфікувати — адже кишені, сумки та інші місця зберігання ножів зазвичай далекі від стерильності.
— Пилка для нігтів. Незважаючи на назву, цей інструмент по суті є не пилою, а напилком з дуже дрібною насічкою, призначеним для обробки нігтів під час манікюру. Використання пилки може включати як корекцію нігтів після стрижки, та й регулярне підпилювання, рятує від необхідності користуватися ножицями або щипчиками.
— Стропоріз. В сучасних ножах під цим терміном найчастіше мається на увазі так званий «безпечний» стропоріз. Він має вигляд характерного гака — розкладного, знімного або вбудованого (утвореного щілиною в рукоятці); таким пристосуванням можна надійно захопити стропу, шнурок або ремінь, а всередині гака розташовується заточена кромка, яка і забезпечує розрізання. Таким чином, для використання не потрібно розкривати основне лезо, а ймовірність порізатися практично зводиться до нуля. Згідно з назвою, основне призначення стропорізів — швидке і безпечне зрізання парашутних строп (наприклад, при їх сплутуванні в повітрі або посадці на дерево). Крім того, таким пристосуванням зручно розрізати ремені безпеки, що може виявитися справжнім порятунком при ДТП.
— Гак. Пристосування у вигляді гака може мати різну конструкцію і, відповідно, варіанти застосування. Так, в мисливських і рибальських ножах (див. «Тип») він виконується у вигляді характерного «ікла» на обуху леза; це ікло може згодитися на деяких етапах оброблення здобичі. Зі свого боку, в швейцарських моделях (див. там само) гак являє собою один із розкладаних інструментів, і тут його сфера застосування досить широка: таким пристосуванням можна, наприклад, затягнути вузол, зняти гарячий казанок з багаття і навіть полегшити перенесення важкого предмета, зачепивши його на гак і використовуючи ніж як рукоятку.
— Лінійка. Власна лінійка може стати в нагоді для вимірювання невеликих відрізків і креслення прямих ліній — наприклад, при прокладці маршруту по карті або розмітки заготовок для розрізання. Розкладані лінійки, що встановлюються в ножі, часто робляться прозорими, для додаткової зручності. Ще один варіант — лінійка у вигляді розмітки на рукояті — можна зустріти в мультитулах.
— Склобій. Пристосування для безпечного розбивання шибок. Зазвичай виглядає як невеликий штир на рукоятці — навіть не дуже сильний удар таким штирем практично гарантовано розбиває скло. Основною сферою використання склобою вважаються рятувальні роботи — зокрема, при автомобільних аваріях, коли двері автомобіля може заклинити і єдиним виходом з нього буде вікно. Втім, є й менш «екстремальні» варіанти застосування цього інструменту — наприклад, розколювання шматків льоду або злежаних грудок солі.
— Стамеска. Столярний і теслярський інструмент, що являє собою досить товсте лезо, ріжуча кромка якого розташовується в передній частині, по ширині (а не по довжині, як у звичайних ножах). Таке пристосування призначене для вибірки і зачистки заглиблень в деревині, зняття фасок і т. ін. Зустрічається переважно в швейцарських моделях і мультитулах. Розміри «ножових» стамесок невеликі, вони призначені для невеликих обсягів робіт.
— Лупа. Невелике збільшувальне скло, яке можна застосовувати для різних цілей. Класичний варіант — це допомога при розгляданні невеликих деталей: мініатюрних предметів, дрібного шрифту на картах, кресленнях і т. ін. Така можливість може виявитися особливо корисною для людей з проблемами зору. Крім того, лупу можна використовувати як джерело вогню, фокусуючи сонячне світло в ясний день. Термін «скло» в даному випадку є умовним, оскільки в ножах дані пристосування зазвичай виконуються з прозорого пластику — він не такий крихкий, та й важить менше.
— Голка (булавка). Голка, що включається в набір інструментів ножа, зазвичай робиться знімною, а не розкладною. Зазвичай, вона не має вушка і не призначена для класичного шиття, але довжина і товщина таких голок часто дозволяє використовувати їх не тільки для проколювання різних матеріалів, але і для нанесення ліній на поверхні (нацарапування).
Зазначимо, що це далеко не весь перелік додаткового обладнання, що зустрічається в сучасних ножах і мультитулах. Виробники можуть оснащувати свої вироби й іншими пристроями — наприклад, обжимкою для дротів, карабіном для кріплення на туристичне спорядження, розкладними ложками та виделками, і навіть зовсім екзотичними функціями — на кшталт спеціалізованих інструментів для гравців у гольф.Країна походження бренду
Країна походження бренду, під яким ніж представлений на ринку. Як правило, вказується за «батьківщиною» компанії-виробника або за місцем розташування її штаб-квартири.
Існує безліч стереотипів, пов'язаних із «національністю» брендів та товарів, проте більшість із них у наш час не мають під собою підстав. По-перше, фактичне місце виробництва нерідко відрізняється від країни походження бренду. По-друге, якість товару залежить не так від географії, як від політики конкретної компанії і того, як ретельно в ній ведеться контроль цієї якості. Тому звертати увагу на країну походження бренду варто лише в тому випадку, якщо ви принципово хочете або не хочете підтримати виробника з певної держави. Якість краще оцінювати за репутацією конкретного бренду і загальної цінової категорії. Але все ж таки
Швейцарські ножі, а також
американські ножі і мультитули заслуговують на повагу. Однак це більше репутація,
німецькі аналоги можуть бути ні чим не гіршими. Наприклад само як і
українці.