Порівняння AL-KO Classic 4.66 SP-A vs AL-KO Classic 4.66 P-A

Спосіб регулювання висоти скошування, передбачений в агрегаті.

— Синхронне. Регулювання, що здійснюється «в один рух» — на противагу описаному нижче ручному. У традиційних газонокосарках зазвичай здійснюється за рахунок важеля, що змінює висоту всіх коліс одночасно; в інших агрегатах регулюватися за висотою можуть не колеса, а безпосередньо різальний інструмент. У будь-якому разі синхронне регулювання значно зручніше ручного, а для деяких пристроїв (наприклад, роботів і райдерів (див. «Тип»), це взагалі єдиний технічно можливий варіант. Однак у класичних косарках така система ускладнює і здорожує конструкцію.

— Ручне. Сенс даного виду регулювання залежить від типу пристрою. Так, для тримерів це чи не єдиний можливий спосіб за визначенням: у них висота скошування регулюється за рахунок того, як високо оператор тримає робочу насадку. В газонокосарках же ручне регулювання означає, що окремо регулювати за висотою потрібно кожну вісь, а то і кожне окреме колесо. Такі системи простіше і дешевше, ніж синхронні, однак менш зручні у використанні.

Площа ділянки, на яку розрахована газонокосарка. Не можна стверджувати, що цей параметр є критичним при підборі пристрою, це лише рекомендації виробника і досить умовні. Однак вони більш ніж обґрунтовані і в цілому показують доступний фронт роботи, виходячи з нагрівання мотора, ємності бака або акумулятора та інших факторів, що впливають на тривалість роботи.

- Самохідна. У самохідних газонокосарках двигун обертає не тільки різальний інструмент, а й колеса газонокосарки; таким чином, користувачеві не потрібно штовхати її перед собою — достатньо лише задавати та контролювати напрямок руху. Це зручно, проте коштують такі моделі дорожче за несамохідні. Це пов'язано не тільки зі складністю конструкції, але і з тим, що подібним пристроям потрібні потужніші двигуни - адже потужність потрібно ділити між ріжучою насадкою і ходовою частиною. З цієї причини самохідний агрегат буде менш продуктивним і ефективним, ніж несамохідний аналог тієї ж потужності. Втім, деякі різновиди газонокосарок за визначенням робляться самохідними — зокрема це важкі професійні моделі, які важко було б штовхати руками, а також райдери-мінітрактори(див. «Тип»).

- Регулювання ручки по висоті. Можливість регулювання ручки газонокосарки по висоті, що дає змогу оптимально підлаштувати пристрій під зростання користувача. Ця функція особливо знадобиться низьким, або, навпаки, високим людям — за замовчуванням ручки газонокосарок робляться під середнє зростання, і без регулювання по висоті працювати з агрегатом було б незручно.

- Рояльні колеса. Наявність у газонокосарки спеціальних, т.зв. самоорієнтованих коліс (схожих на ті, що застосовуються, наприклад, у візках для супермаркетів). Такі колеса автоматичн...о розвертаються по ходу руху пристрою, що значно зменшує радіус розвороту газонокосарки та збільшує її маневреність. У той же час варто відзначити, що така конструкція зазвичай застосовується тільки для передніх коліс, а задні залишаються жорстко закріпленими на осі. Наприклад що рухати таку конструкцію боком все ж таки не вийде.

- Штуцер для промивання. Наявність у газонокосарці штуцера для підключення садового шланга; зазвичай такій штуцер розташований на деці та розрахований на стандартний конектор, що застосовується в шлангах. Відповідно до назви, дана функція дає змогу промити деку та ніж агрегата, видаливши з них залишки трави та інші забруднення: для цього достатньо підключити шланг, включити робочу насадку та дати воду. Це значно зручніше, ніж знімати деку і ніж для миття вручну — особливо якщо йдеться про важку професійну косарку або райдер (див. «Тип»).

- Підсклянник. Наявність у конструкції газонокосарки підсклянника – спеціалізованої підставки для склянок та відносно невеликих пляшок. Така підставка має характерне поглиблення, куди встановлюється ємність з питвом для оператора. Нерідко підстаканники робляться парними, вони розміщуються на окремій панелі між трубами рукояті агрегата. Зустрічаються підсклянники у традиційних газонокосарках та райдерах (мінітракторах).

Тип приводу, передбачений у самохідній газонокосарці (див. «Особливості»). Цей момент вказується залежно від того, на які колеса виведена тяга від двигуна.

— Задній. Класичний варіант, який застосовується в переважній більшості самохідних пристроїв. Така популярність обумовлена цілим рядом переваг. По-перше, задні колеса знаходяться за ріжучої системою, і при русі вони їдуть по вже скошеній траві. По-друге, основна частина ваги в газонокосарках класичної конструкції припадає саме на задні колеса; а якщо під час роботи використовується мішок, встановлений в задній частині агрегата, то центр тяжіння ще більше зміщується назад. Правда, вважається, що такі пристрої менш маневрені, ніж передньоприводні; однак здебільшого це момент не має вирішального значення, крім того, в конструкції нерідко передбачаються різні хитрощі, які полегшують поворот.

— Передній. Вважається, що привод на передні колеса забезпечує газонокосарці кращу повороткість. А мінітрактори такої конструкції ще й менш схильні застрягати в струмках, калюжах і інших аналогічних місцях: передньоприводний агрегат може проскочити складний ділянку за інерцією, так, що передні колеса зачепляться за твердий ґрунт, тоді як задньоприводна машина з великою ймовірністю «сяде» ведучими колесами у в'язку землю. З іншого боку, загалом даний варіант гірше підходить для газонокосарок, ніж задній привод — насамперед тому, що ведучим колесам доводиться рухатися по нескошеній траві (виняток становлять ли...ше деякі райдери, в яких ріжуча система кріпиться перед машиною). Крім того, для надійного зчеплення з землею центр ваги пристрою повинен бути зміщений вперед. Цього особливо важко досягти, якщо для збору трави використовується мішок із заднім розташуванням: у міру його наповнення вага переміщається з передньої осі на задню, що в деяких випадках може призвести до втрати зчеплення з землею. Як наслідок, передній привод зустрічається вкрай рідко — переважно в моделях без мішка та/або з двигуном, що помітно зміщений вперед для правильного розподілу ваги.

— Повний. У цьому разі під повним мається на увазі привод на 4 колеса відразу. Головною його перевагою вважається відмінна прохідність: агрегат «чіпляється за землю» всіма чотирма колесами, і ймовірність того, що всі вони загрузнуть відразу, виявляється вкрай низькою. Крім того, в конструкції можуть передбачатися специфічні можливості, які ще більше підвищують прохідність — наприклад, блокування диференціала. З іншого боку, повний привод обходиться недешево як сам по собі (через складності конструкції), так і в експлуатації (через високої витрати палива). Винятком є хіба що невеликі електричні косарки-роботи (див. «Тип»), однак їх випускається порівняно небагато — більшість моделей 4х4 мають бензинові двигуни і управляються вручну. У світлі всього цього звертати увагу на цей параметр має сенс лише тоді, коли працювати належить на великій ділянці зі складним рельєфом, з яким «одноприводний» агрегат не зможе нормально впоратися. А от купувати повноприводну модель для рівного газону перед приватним будинком навряд чи виправдано.