Порівняння Bosch GO Professional 06019H2020 vs Makita 6723DW

Конструкція описує загальне компонування інструменту.

У наш час серед дрилів і шурупокрутів можна зустріти моделі з пістолетною, кутовою, прямою, комбінованою пістолетно-кутовою, а також регульованою конструкцією. Ось більше докладний опис кожного варіанта:

— Пістолетна. У моделях з даним компонуванням рукоятка розташовується перпендикулярно або майже перпендикулярно до корпуса, так що інструмент утримується в руках аналогічно пістолету — звідси і назва. В цілому пістолетна конструкція поєднує в собі зручність, безпеку, практичність і невисоку вартість. Завдяки цьому даний варіант в наш час є найбільш поширеним, він широко застосовується у всіх різновидах дрилів і аналогічних інструментів (див. «Пристрій»). По суті, це традиційна конструкція для подібних агрегатів; інші види компонування застосовуються переважно в моделях, які розраховані на особливі умови та/або мають специфічні характеристики (детальніше див. нижче).

— Кутова. Загальна форма подібних інструментів нагадує букву Г: прямий корпус відносно великої довжини, що виконує також функцію рукоятки, і загнутий на 90° відносно корпуса патрон. Цей варіант конструкції особливо зручний при роботі в обмежених умовах: за допомогою кутового інструменту можна пробиратися в вузькі щілини, недоступні для агрегатів т...радиційного пістолетного компонування. З іншого боку, кутове компонування дещо погіршує точність; також воно погано підходить для робіт, що вимагають сильного натиску вздовж осі обертання патрона.

— Пряма. Інструменти даної конструкції мають подовжений корпус, частина якого грає роль рукоятки; а вісь обертання патрона в них збігається з поздовжньою віссю корпуса. Даний варіант можна зустріти у двох різновидах інструментів. Перший — це невеликі малопотужні інструменти (переважно викрутки, шурупо- та гайкокрути а також одиничні моделі дрилів, що також відрізняються невисокою потужністю). У подібних випадках прямий корпус передбачається насамперед для компактності — пістолетна рукоятка збільшувала б габарити понад розумних меж. Другий різновид прямих агрегатів — це, навпаки, окремі професійні дрилі з функцією алмазного свердління (див. «Призначення»). Такі дрилі не розраховані на утримання в руках і використовуються тільки зі стійкою (див. «Комплектація»); для такого формату використання пряме компонування також є оптимальним.

— Пістолетна/кутова. Фактично — інструменти описаного вище пістолетного компонування, у яких до комплекту поставки входить кутовий патрон, що дозволяє розгорнути робочу насадку на 90° відносно стандартного положення. Таким чином, подібні моделі поєднують в собі можливості обох компонувань, зберігаючи головні переваги пістолетною конструкції — зручність і надійність в утриманні. З іншого боку, додаткове оснащення впливає на вартість, а подібна універсальність потрібно не так часто. Так що і цей варіант не відрізняється популярністю.

— Регульована. У дану категорію входять всі моделі, в яких можна змінювати розташування патрона і/або рукоятки відносно корпуса. Найбільш популярний варіант такої конструкції — поворотна рукоятка, що дозволяє перемикати інструмент з пістолетного формату в прямий і навпаки. Детальніше про ці види конструкції див. вище, а тут зазначимо, що пістолетне компонування більш надійне в утриманні і універсальне, а пряме краще підходить для деяких тонких робіт і важкодоступних місць. Також варто сказати, що можливості по регулюванню рукоятки можуть бути різними: в одних моделях вона має тільки два крайніх положення, у інших можна вибирати кут нахилу відносно корпуса. Другий, дещо менш поширений різновид регульованих інструментів — пристрої з поворотним патроном. Тут вже мова йде про перемиканні між прямим і кутовим компонуванням — останнє, нагадаємо, буває дуже доречним при роботі в обмежених умовах. Однак патрон в таких агрегатах, як правило, можна встановлювати не тільки під 90° відносно корпуса, але і в декількох проміжних положеннях. Це ще більше розширює можливості для налаштування під особливості ситуації.
У будь-якому випадку всі регульовані інструменти більш універсальні, ніж нерегульовані, однак більш складні за конструкцією і менш надійні. Тому даний тип компонування зустрічається виключно в агрегатах невисокої потужності, переважно акумуляторних (див. «Джерело живлення»).

Швидкість обертання робочої насадки, що забезпечується інструментом.

Якщо в даному пункті вказується одне число (наприклад, 1800) — це може бути як стандартна, незмінна, так і максимальна швидкість обертання. Про максимальну швидкість мова йде в тому разі, якщо інструмент має більше однієї швидкості (див. «Кількість швидкостей») і/або регулятор обертів (див. «Функції»). Зі свого боку, два або три числа через косу лінію (наприклад, 1100/2300/3400) вказуються тільки для моделей, що мають відповідну кількість окремих швидкостей. Кожне з цих чисел позначає стандартне (а при наявності регулятора обертів — максимальне) число обертів на одній з швидкостей.

У будь-якому разі при виборі інструменту за кількістю обертів варто враховувати як його загальний тип (див. «Пристрій»), так і специфіку передбачуваних робіт. Докладні рекомендації з цього приводу досить широкі, їх немає сенсу повністю приводити тут – краще звернутися до спеціальних джерел. Відзначимо лише кілька загальних моментів. Так, високообертовими в наш час вважаються дрилі, здатні видати більше 3000 об/хв. В цілому ж висока швидкість сприяє продуктивності, проте тут є і зворотна сторона: підвищення обертів (при тій же потужності) знижує крутний момент — відповідно, падає ефективність роботи з непіддатливими матеріалами і насадками великого діаметру. Тому спеціально шукати «швидкісний» інструмент має сенс лише в тому разі, якщо швидкість має ключове значення; при цьо...му не завадить переконатися, що обрана модель здатна забезпечити необхідну ефективність і за крутним моментом.

Крутний момент – це найбільше зусилля, з яким дана модель здатна провертати робочу насадку.

Вищий крутний момент дає більше можливостей, він дає змогу справлятися зі складними задачами на зразок свердління в твердих матеріалах, відкручування гвинтів і гайок, що прикіпили, тощо. З іншого боку, велике зусилля вимагає відповідної потужності — а це, зі свого боку, впливає на габарити, вагу і вартість самого інструменту, а також висуває підвищені вимоги до живлення (потужності мережі, ємності акумулятора або тиску/продуктивності компресора). А для деяких задач зайвий крутний момент в принципі неприпустимий, так що для максимальної універсальності бажано мати регулювання крутного моменту – а це ще більше позначається на вартості. І чим більше ступенів, тим оптимальніше можна налаштувати інструмент на виконання того чи іншого виду роботи. Так що загальне правило таке: при виборі варто враховувати специфіку планованих робіт, а не гнатися за найбільшим робочим зусиллям.

Докладні рекомендації щодо вибору оптимального крутного моменту для різних типів інструменту (див. «Пристрій») можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що ключове значення він має перш за все для шурупокрутів, хоча наводиться і для інших типів інструментів. При цьому в «найслабших» моделях максимальне робоче зусилля не перевищує 15 Нм, в найпотужніших воно становить більше 150 Нм.

Тип реверса, передбаченого в конструкції інструмента.

Реверс дає змогу перемикати напрямок обертання насадки; докладніше про це див. «Функції». Тут же вказується тип перемикача, який відповідає за цю функцію. Різновиди таких перемикачів у наш час досить різноманітні: повзункові, прапорцеві, щіткові на двигуні, на пусковій кнопці, гіроскопічні, на клавішному тумблері, а також такі, що суміщаються з перемикачем потоку або храповим механізмом. Ось докладний опис кожного з цих різновидів:

— Повзунковий. Перемикач у вигляді повзунка з двома протилежними положеннями. Як правило, рухається в напрямку «вперед-назад» щодо патрона інструменту — такий формат вважається найбільш практичним. Повзунки досить прості і в той же час зручні і наочні, особливо при використанні в шурупо - і гайкокрутах: рухом вперед (від себе) напрямок обертання виставляється на закручування, рухом назад (на себе) — відповідно, на відкручування. Втім, такі пристосування широко застосовуються і в інших різновидах інструментів (див. «Пристрій») і взагалі є найбільш популярним в наш час варіантом.

— Сполучений з перемикачем потоку. Найпопулярніший тип ревер...са в пневматичному інструменті (див. «Джерело живлення»); в інших моделях не зустрічається. Сам по собі перемикач потоку фактично являє собою регулятор швидкості, найчастіше у вигляді характерної поворотної ручки або важеля. А якщо цей регулятор поєднаний з реверсом — це означає, що він може відхилятися від нейтрального положення у дві сторони, і напрямок обертання буде залежати від того, в який бік зсунутий перемикач потоку.

— Прапорцевий. Перемикач у вигляді прапорця, який зазвичай встановлений над пусковою кнопкою і перекидається праворуч-ліворуч. Одна з переваг прапорця полягає в тому, що він знаходиться прямо під рукою і може перемикатися практично без зайвих рухів (що для повзунка доступно далеко не завжди). З іншого боку, даний варіант підходить переважно для дрилів, а в шурупокрутах і гайкокрутах прапорець не настільки інтуїтивно зрозумілий, як той же повзунок. Та й в цілому даний тип реверса з ряду причин помітно рідше зустрічається.

— Щітковий (на двигуні). Перемикач реверса, встановлений прямо в двигуні інструменту і заснований на використанні спеціального рухомого щіткотримача. Змінюючи за допомогою такого механізму положення щіток в двигуні, можна змінювати напрямок його обертання. Однією з ключових переваг даного способу є те, що він дає змогу без особливих хитрувань досягти максимальної потужності при будь-якому напрямку обертання. Крім того, подібне регулювання позитивно позначається на ресурсі двигуна. З іншого боку, щіткові перемикачі досить складні і дороги, а тому встановлюються переважно в потужний професійний інструмент.

— На пусковій кнопці. Перемикач реверса, поєднаний з пусковою кнопкою. Така комбінована кнопка зазвичай виконується у вигляді «гойдалки», а напрямок обертання залежить від того, на яку сторону гойдалки натиснув користувач; цим же натисненням відразу запускається двигун. Подібна конструкція дає змогу легко і швидко змінювати напрямок обертання — для цього не потрібно відволікатися на окремі перемикачі, досить злегка змістити палець і натиснути іншу половину пускової кнопки. Це особливо зручно для шурупо - і гайкокрутів, а також викруток; власне, саме до цих типів відноситься більшість моделей з даним типом реверса.

— На клавішному тумблері. Спосіб управління, який багато в чому схожий з описаним вище реверсом на пусковій кнопці — також використовує перемикач у вигляді «гойдалки». Ключова відмінність полягає в тому, що в даному випадку перемикач напрямку виконаний окремо від пускової кнопки — тобто користувач повинен спочатку вибрати напрямок руху, а потім натиснути «пуск». Особливих недоліків цей варіант не має, але зручністю теж не відрізняється, а тому зустрічається вкрай рідко.

— Гіроскопічний. Досить рідкісний і специфічний тип реверса, що зустрічається виключно у викрутках (див. «Тип»). По суті, зовнішні перемикачі в такому інструменті відсутні — замість цього використовується вбудований гіроскоп, що відслідковує повороти корпуса. Відповідно, для вибору напрямку руху потрібно досить різко повернути інструмент навколо поздовжньої осі у відповідну сторону і плавно повернути у вихідне положення (аналогічним же способом можуть регулюватися і оберти — наприклад, чим далі поворот, тим вище буде швидкість). Подібний спосіб управління дуже простий і інтуїтивно зрозумілий, однак досить складний в технічній реалізації і вимагає підвищеної обережності у поводженні з інструментом. Саме тому гіроскопічний реверс в наш час зустрічається вкрай рідко.

— Сполучений з храповим механізмом. Ще один досить рідкісний варіант, що зустрічається виключно у гайкокрутах — переважно пневматичних, рідше акумуляторних (див. «Живлення»). Храповий механізм, нагадаємо, відповідає за те, щоб робоча частина інструмента оберталася лише в одному напрямку. А управління реверсом здійснюється через механічний перемикач, який безпосередньо пов'язаний з цим механізмом і змінює його налаштування, встановлюючи той чи інший напрямок обертання.

Загальна вага інструменту — зазвичай, самого пристрою, без насадок. Для акумуляторних моделей (див. «Джерело живлення»), зазвичай, вказується маса з встановленим штатним акумулятором; для моделей на батарейках вага може наводитися як з елементами живлення, так і без них, проте в даному разі цей момент не особливо принциповим.

За інших рівних умов менша вага спрощує роботу, підвищує точність рухів і дає змогу довше використовувати інструмент, не втомлюючись. Однак варто мати на увазі, що висока потужність і продуктивність неминуче збільшують і масу інструменту; а різні хитрощі для зниження ваги підвищують ціну і можуть знизити надійність. Крім того, в деяких ситуаціях масивна конструкція є більш прийнятною. Насамперед це стосується робіт з великим навантаженням — наприклад, свердління отворів великого діаметра, або виконання заглиблень з ударом: важкий інструмент виходить більш стабільним, він менш схильний ривків і зрушень через нерівномірності матеріалу, вібрації механізмів тощо.

Також варто зазначити, що конкретні значення ваги напряму пов'язані з типом інструменту (див. «Пристрій»). Найбільш легкими є викрутки — у більшості з них цей показник не перевищує 500 г. Шурупокрути та дрилі-шурупокрути більш «важкі»: їх середня вага складає 1,1 – 1,5 кг, хоча є чимало і більш легких (0,6 – 1 кг), і більш важких (1,6 – 2 кг...і більше) моделей. А найбільшу вагу мають класичні дрилі та гайкокрути: такий інструмент повинен бути досить потужним, так що для них 1,6 – 2 кг є середнім показником, 2,1 – 2,5 кг — вище середнього, а багато агрегатів важать і більше 2,5 кг.

— Ударний режим. Можливість роботи в так званому ударному режимі. Зазвичай, цей режим вмикається і вимикається за бажанням користувача, а його зміст і особливості можуть бути різними, залежно від типу інструмента (див. «Пристрій»). Так, у дриля удари здійснюються уздовж осі свердла, а частота їх зазвичай становить кілька тисяч на хвилину — це позитивно позначається на продуктивності й дає змогу ефективніше справлятися з твердими щільними матеріалами (хоча повноцінний перфоратор такий дриль все одно не замінить). Зі свого боку, у шурупокрутах і гайкокрутах ударний режим правильніше було б назвати імпульсним: у такому форматі роботи насадка інструмента обертається не рівномірно, а окремими ривками, зазвичай із частотою близько 3 тис. на хвилину. Це також покращує ефективність роботи, що буває особливо корисно під час закручування шурупів у щільний матеріал і відкручування застарілого, «прикипілого» кріплення.

— Гальмо двигуна. Пристосування, яке додатково гальмує двигун при вимкненні інструмента. Сам собою двигун (і, відповідно, робоча насадка) після вимкнення може ще досить довго обертатися за інерцією; гальмо ж зупиняє це обертання практично відразу, завдяки чому не доводиться зайвий час тримати інструмент у повітрі.

— Блокування кнопки ввімкнення. Функція, що дає змогу зафіксувати кнопку ввімкнення в натиснутому положенні. Зазвичай, має вигляд...додаткової кнопки, установленої або на самій пусковій клавіші, або недалеко від неї. Ця функція дуже зручна в ситуаціях, коли інструмент доводиться довго використовувати без перерви — наприклад, при свердлінні відразу декількох десятків отворів: кнопку пуску простіше закріпити у ввімкненому положенні, ніж постійно тримати її натиснутою, додатково напружуючи палець на робочій руці. А вимикається блокування зазвичай найпростішим способом — наприклад, коротким натисканням на ту ж пускову кнопку.

— Регулятор обертів. Можливість додатково обмежити оберти інструменту. Саме по собі плавне регулювання є практично у всіх сучасних моделях: чим сильніше натискання на пускову кнопку, тим вище швидкість. Це дає змогу прямо «на ходу» підлаштовувати режим роботи інструменту під особливості ситуації. А даний регулятор дає змогу встановити максимальну швидкість обертання, завдяки чому навіть при натисканні кнопки «до упору» швидкість робочої насадки не перевищує заданого значення. Ця функція буває незамінною при деяких роботах, що потребують акуратності – зокрема, при обробленні делікатних матеріалів, для яких дуже висока швидкість загрожує ушкодженнями.
Окремо підкреслимо, що наявність регулятора обертів ніяк не пов'язана з кількістю швидкостей (див. вище). Наприклад, інструмент цілком може мати кілька швидкісних режимів, в кожному з яких оберти можна додатково обмежувати за допомогою регулятора.

— Підтримка обертів. Функція, яка дає можливість підтримувати постійну швидкість обертання насадки незалежно від навантаження на неї. Без спеціального регулювання, на постійній потужності двигуна, швидкість обертання неминуче падає при збільшенні навантаження і зростає — при зниженні. А система підтримки обертів відстежує опір на насадці й за необхідності змінює потужність таким чином, щоб швидкість обертання залишалася постійною. Це позитивно позначається як на якості роботи, так і на терміні придатності насадок і всього інструмента.

— Електронний захист двигуна. Система, що захищає двигун від критичних перенавантажень — наприклад, у разі заклинювання свердла — і перегрівання. При перевищенні допустимого навантаження на двигун або його температури живлення інструмента автоматично вимикається, що дає змогу уникнути його пошкодження.

— Безщітковий двигун. Наявність безщіткового (безколекторного) двигуна в електричному інструменті. Такі двигуни помітно перевершують традиційні колекторні мотори за ККД, що дає можливість помітно знизити енергоспоживання без шкоди для потужності; це особливо важливо для акумуляторного інструменту (див. «Джерело живлення»), де ця особливість переважно й зустрічається. Крім того, безщіткові мотори менше шумлять, а також практично не утворюють іскор під час роботи, завдяки чому ідеально підходять для робіт в умовах підвищеної пожежної небезпеки. Їх головні недоліки традиційні — складність конструкції і висока ціна.

— Запобіжна муфта. Пристосування, що захищає двигун від пошкоджень при різкому зростанні навантаження (наприклад, через заклинювання свердла). У подібних ситуаціях запобіжна муфта від'єднує вал двигуна від патрона інструмента, даючи можливість уникнути перенавантажень. Зазначимо, що такі пристосування можуть бути як багаторазовими, так одноразовими — останні руйнуються при спрацьовуванні, і для продовження роботи потрібно встановити нову муфту.

— Підсвічування. Вбудований світильник для освітлення місця роботи. Ця функція може виявитися корисною як у вечірній/нічний час, так і у важкодоступних місцях, куди слабо проникає зовнішнє світло, а також в ситуаціях, коли це занадто тьмяне освітлення. Відзначимо, що крім вбудованих джерел освітлення, сучасні інструменти можуть оснащуватися також окремими ліхтариками; детальніше про них див. «Комплектація».

— Дисплей. Власний дисплей, на якому може відображатися різна інформація про роботу й стан пристрою — наприклад, виставлений у налаштуваннях крутний момент або швидкість обертання, а в акумуляторних моделях — ще й індикатор заряду батареї. Такий екран забезпечує додаткову зручність і наочність, проте загалом це досить специфічна функція, що зустрічається в сучасному електроінструменті вкрай рідко — наприклад, покажчик швидкості чи крутного моменту можна передбачити безпосередньо на регуляторі, а в ролі індикатора заряду передбачити звичайний світлодіод, що подає сигнали миготінням або зміною кольору.

— Синхронізація зі смартфоном. Можливість з'єднання інструмента зі смартфоном або іншим гаджетом (наприклад, планшетом) через Wi-Fi або Bluetooth. Подібне з'єднання зазвичай використовується для регулювання параметрів роботи, таких як швидкість або крутний момент; робити це через мобільний додаток нерідко буває зручніше, ніж через органи управління на самому інструменті. А деякі моделі з цією функцією дають змогу встановити ще й доступ через пароль: інструмент просто не буде реагувати на пускову кнопку до тих пір, поки на управляючому гаджеті не буде введений правильний пароль.

— Вбудований бульбашковий рівень. Вбудоване пристосування для контролю того, під яким кутом до горизонту знаходиться інструмент. Як і в звичайних рівнях, роль шкали в таких приладах відіграє герметична колба з нанесеними на неї мітками, що містить яскраво забарвлену рідину й бульбашку повітря. За розташуванням цієї бульбашки відносно міток і визначається положення всього інструмента — а саме його відповідність вертикалі, горизонталі або заздалегідь виставленому куту нахилу (останній варіант, утім, у вбудованих рівнях майже не зустрічається). При цьому в суто ручних інструментах зазвичай передбачається одновісний рівень, який реагує лише на відхилення від горизонталі вперед або назад, а моделі з можливістю встановлення на стійку (див. нижче) можуть мати ще й круговий рівень, який контролює відповідність вертикалі й визначає відхилення від неї в будь-якому напрямку.

— Револьверний механізм для біт. Механізм для зберігання та швидкої заміни біт, що використовується в інструментах відповідного призначення — переважно у викрутках, а також деяких шурупокрутах (див. «Пристрій»). Згідно з назвою, основною частиною механізму є барабан на зразок револьверного, у відсіках якого й зберігаються біти. Механізм розташовується за патроном, а вибір біти зазвичай відбувається наступним чином: потрібно відтягнути назад спеціальний кожух або ручку (якщо в цей момент у патроні перебувала інша біта — вона повернеться в барабан), поворотом барабана вибрати відсік з потрібною насадкою, а потім зрушити кожух/ручку в початкове положення, виштовхнувши насадку з барабана в патрон. Ця функція помітно прискорює і спрощує заміну насадок, до того ж знижує ризик їх втрати. З іншого боку, револьверний механізм помітно позначається на ціні й вазі інструмента, а його ємність обмежена зазвичай 6 – 8 насадками. Із цієї причини подібний інструмент зазвичай комплектується ще й адаптером для встановлення біт традиційним способом, із зовнішнього боку патрона.

— Водяне охолодження (СОР). Наявність у інструмента СОР — системи охолодження рідиною (найчастіше звичайною водою), що подається на робочу насадку за допомогою вбудованої помпи. Така система виконує відразу декілька функцій. По-перше, вона власне охолоджує насадку, запобігаючи її пошкодженню через перегрівання. По-друге, рідина трохи зменшує тертя в місці контакту, додатково знижуючи навантаження на насадку й підвищуючи її довговічність. По-третє, вода вбирає пил, який утворюється під час свердління, цей пил не злітає в повітря і не потрапляє в легені людей, котрі знаходяться поруч; та й прибирання після роботи значно полегшується. З іншого боку, системи рідинного охолодження досить дорогі й громіздкі, а при порівняно нескладних роботах і невисоких навантаженнях цілком можна обійтися і без СОР.

— Плавний пуск. Функція, що забезпечує плавне розкручування двигуна інструмента, з порівняно невеликим прискоренням. Досягається це через обмеження пускового струму. Без такого обмеження струм, який споживається двигуном у момент старту, може бути досить високим, через що двигун стартує дуже різко, що підвищує ризик випустити інструмент з рук. Крім того, стрибки струму можуть призвести до перенавантаження мережі, яка використовується для живлення. Плавний пуск дає змогу тією чи іншою мірою усунути ці явища. Зазначимо, що застосовується він тільки в моделях з живленням від мережі — двигуни в акумуляторних інструментах не настільки потужні, щоб для них були актуальні описані «неприємності».

– Кутова насадка. Насадка, що дає змогу повернути вісь обертання патрона на 90° щодо вихідного положення. Такий пристрій буває незамінним для створення отворів, а також закручування та відкручування кріплень у деяких важкодоступних місцях (наприклад, у вузьких пазах або профілі).

– Ексцентрикова насадка. Змінна насадка, призначена для усунення осі обертання патрона трохи убік від вихідного положення. При цьому напрямок осі залишається тим самим. Як і кутова насадка, подібне пристосування призначається переважно для роботи в окремих важкодоступних місцях (зокрема, біля стін та країв заготівель). — Додаткова рукоятка. Сучасний інструмент, навіть порівняно малопотужний, буває досить масивним, і для максимальної точності і надійності може знадобитися утримання відразу двома руками. Використовувати для цього додаткову рукоятку зручніше і безпечніше, ніж шукати місце для хвата на корпусі. Самі ж рукоятки зазвичай встановлюються близько до патрона перпендикулярно осі обертання і можуть мати різні конструктивні особливості.

— Обмежувач глибини. Пристосування, що дає можливість обмежити глибину свердління. Найпопулярніший варіант такого обмежувача — стрижень в спеціальному кріпленні, встановлений паралельно свердлу. Перед початком роботи цей стрижень зсувається таким чином, щоб при досягненні потрібної глибини його торець упирався в поверхню матеріалу, не даючи змогу свердлу рухатися далі....

— Магазинна насадка. Має вигляд своєрідного магазину або диска, в який «заряджається» стрічка з саморізами; а перед патроном встановлюється спеціальний блок, призначений для подачі саморізів. Така конструкція дає змогу закручувати шурупи максимально швидко і без зайвих рухів: досить зарядити стрічку з магазину в блок подачі, запустити двигун і по черзі притискати робочу частину інструменту до потрібних точок на матеріалі.

— Ліхтар. Класичний ліхтар для підсвічування в умовах недостатньої освітленості на відміну від вбудованої системи підсвічування, являє собою окремий пристрій. Такий окремий пристрій не дуже зручно тримати в руці під час роботи – за інструмент в такому разі двома руками вже не візьмешся, а це в деяких ситуаціях створює проблеми. З іншого боку, нерідко обстановка дає можливість поставити або підвісити ліхтар, не займаючи руки; причому іноді таким способом можна навіть більш вдало організувати освітлення, ніж за допомогою вбудованого підсвічування. Крім того, ліхтар можна використовувати самостійно.

— Кейс (сумка) в комплекті. Наявність кейса або сумки в комплекті дриля. Кейсами зазвичай називають жорсткі валізки; сумки ж, на відміну від кейсів, м'які, що дає змогу щільніше упаковувати їх разом з іншими речами, однак знижує ступінь захисту. У будь-якому разі ця особливість робить інструмент зручнішим у зберіганні й перенесенні: комплектна сумка або кейс оптимально підходять під цю модель, крім того, в них можна тримати свердла, запасні акумулятори та інші додаткові аксесуари.

— Стійка. Комплектуються стійками переважно професійні дрилі для алмазного свердління (див. «Призначення»). Така конструкція являє собою підставку (основу) із закріпленою на ній напрямною рейкою, вздовж якої інструмент може переміщатися за допомогою спеціального механізму. За кріпленням рейки стійки поділяються на два різновиди:

• Непохила стійка. Конструкція з жорстко закріпленою рейкою, яка зазвичай розташовується вертикально, перпендикулярно основі; відповідно, вісь обертання встановленого інструменту теж постійно залишається вертикальною. Такі стійки мають більш обмежені можливості, ніж похилі. З іншого боку, вони простіше, дешевше і надійніше (в конструкції немає рухомого кріплення, яке може розбовтуватися); а для більшості робіт вертикальне положення інструменту цілком підходить.
• Похила стійка. Підставки, у яких рейка закріплюється на поворотному кріпленні і може відхилятися від вертикалі на певний кут. Відповідно, таке пристосування дає змогу направляти коронку не тільки вертикально, але й під нахилом; це буває важливо для деяких нестандартних задач. З іншого боку, рухома конструкція складніше, дорожче і менш міцна, ніж нерухома; тому звертати увагу на цей варіант варто в тому разі, якщо можливість похилого свердління є для вас принциповою.

– Набір свердел. Наявність свердел в комплекті позбавляє від необхідності купувати їх окремо і дає змогу використовувати дриль (або інший інструмент з функціями дрилі) відразу «з коробки». Правда, конкретний асортимент свердел може бути різним – до того ж нерідко це набір початкового рівня, з 5 - 7 пристосувань для найпростіших завдань на зразок свердління дерева. Однак навіть такий набір буде корисним, якщо інструмент купується для побутового застосування або нескладних робіт, які не потребують спеціалізованих насадок. Також відзначимо, що подібна комплектація буває особливо зручною при покупці «першого інструменту для новачка», коли свердел в господарстві ще немає і їх так чи інакше доведеться купувати.

– Набір біт. Бітами, нагадаємо, називають насадки у вигляді викруткових головок, які застосовуються в тому числі в шурупокрутах. Як і в разі свердел, наявність таких насадок в комплекті позбавляє від необхідності купувати їх окремо і дає можливість використовувати інструмент відразу після покупки. Конкретний набір біт варто уточнювати додатково, однак найчастіше він включає як мінімум плоскі і хрестові насадки в досить великій різноманітності розмірів. Та й в цілому подібні набори бувають досить великими – навіть в порівняно недорогих інструментах число комплектних біт може вимірюватися десятками.

– Оснащення. Під терміном «оснащення» мається на увазі як мінімум кілька видів робочих насадок, а іноді і додаткові аксесуари. Наприклад, якщо така комплектація вказана для дрилі-шурупокрута – то дана модель практично гарантовано буде укомплектована і свердлами, і бітами (а можливо, і більш специфічними приналежностями). Конкретний набір оснащення варто уточнювати окремо.

– Продовжувач. Призначення такого аксесуара зрозуміло вже з назви: він дає змогу збільшити робочу довжину інструменту. Іншими словами, при встановленні подовжувача біта або інше оснащення виявляється далі від корпусу; сам подовжувач при цьому робиться досить тонким. Використовується така приналежність переважно в моделях з функціями шурупокрута або гайкокрута: вона дає змогу діставати до глибоко розташованого кріплення, недоступного в стандартній конфігурації. А в багатьох моделях подовжувач до того ж робиться гнучким, що ще більш розширює його можливості.

– Намагнічувач. Пристосування для намагнічування болтів, шурупів і іншого аналогічного кріплення. Зустрічається в окремих викрутках; робоче оснащення таких інструментів також виконується з магнітного матеріалу, завдяки чому намагнічене кріплення ефективно «прилипає» до оснащення, і його не потрібно підтримувати окремо.

– Вкладиш для кейса. Змінний вкладиш (або кілька вкладишів) для підлаштування комплектного кейса під особливості ситуації. Наприклад, штатний вкладиш може мати місця тільки під інструмент і зарядний пристрій, а змінний – ще й під другий запасний акумулятор. Конкретні особливості варто уточнювати окремо.

– Зарядний пристрій (ЗП). Пристрій для зарядки батарей, використовуваних в інструменті з відповідним живленням. Для моделей, що постачаються з таким пристроєм, в характеристиках може додатково уточнюватися модель зарядника. Ця інформація може стати в нагоді не тільки для пошуку запасного або змінного ЗП, але і на той випадок, якщо в господарстві є інші акумуляторні інструменти і/або батареї для них. Справа в тому, що багато виробників в наш час використовують універсальні батареї, сумісні з цілим набором інструментів від того ж бренду; так що, наприклад, комплектний зарядник для дриля може виявитися цілком підходящим і для акумуляторної шлифмашинки того ж виробника.
З іншого боку, чимало сучасного акумуляторного інструменту постачається зовсім без зарядного пристрою. Цей варіант буде оптимальним перш за все в тому разі, якщо сумісний ЗП вже є в наявності, і переплачувати за другий пристрій просто немає сенсу. Крім того, відсутність зарядника оцінять ті, хто хоче вибрати цей аксесуар окремо, не покладаючись на рішення виробника.


Відзначимо, що наведений вище список не є повним – в комплекті з сучасними інструментами можуть постачатися і інші додаткові предмети, в тому числі дуже несподівані і оригінальні – на зразок фітнес-браслета або навіть машинки на радіоуправлінні.

Номінальна напруга батареї, на яку розрахований акумуляторний інструмент (див. «Джерело живлення»).

Напругу батарей виробники підбирають з урахуванням робочих характеристик інструменту та необхідної для досягнення цих характеристик потужності живлення. На практиці це означає, що найчастіше на даний параметр можна взагалі не звертати увагу при виборі. Виняток становлять лише деякі специфічні ситуації — наприклад, якщо «в господарстві» вже є батарея тієї ж фірми і ви хочете оцінити її сумісність з обраною моделлю, якщо вибраний інструмент постачається без акумулятора і ви хочете одразу замовити до нього ще й джерело живлення, або для точного порівняння батарей за ємністю (детальніше див. нижче). А ось після покупки дані про напругу можуть стати в нагоді ще й для пошуку зарядних пристроїв на додаток або на заміну «рідному» заряднику.

Що стосується конкретних значень, то в багатьох моделях напруга не перевищує 10 В — цього нерідко виявляється цілком достатньо. Втім, набагато популярнішими варіантами є від 11 до 15 В та від 16 до 20 В. Зустрічаються і вищі напруги, але помітно рідше.

Ємність акумулятора, яким укомплектований відповідний інструмент (див. «Джерело живлення»). Найскромніші значення ємності в сучасних електроінструментах не досягають і 1 Агод, такі батареї зустрічаються переважно серед електровикруток (див. «Пристрій»). А в потужних професійних моделях трапляються акумулятори на 3 – 4 Агод і навіть більше.

У теорії чим вища ємність, тим довше інструмент зможе пропрацювати на одному заряді батареї. Однак на практиці все зовсім не так однозначно. По-перше, ампер-години — досить специфічна одиниця; її особливості такі, що безпосередньо порівнювати за кількістю ампер-годин можна тільки батареї з однаковою напругою. При різниці в напрузі потрібно переводити ємність у ват-години й використовувати для порівняння вже їх. По-друге, фактична автономність інструмента залежить не тільки від властивостей акумулятора, але й від потужності, яка споживається, та інших робочих характеристик. Таким чином, порівнювати різні моделі за ємністю батареї можна тільки за умови однакової напруги живлення і схожих можливостей.