Порівняння Kronas Eko 12 12 кВт vs Viessmann Vitoligno 100-S 30 30 кВт

Тип пального або нагрівача, який використовується котлом.

— Газ. Газові котли користуються популярністю завдяки невисокій вартості палива й з низки практичних переваг. Наприклад, нагрівання починається і припиняється практично миттєво, потужність пальника з легкістю регулюється, у конструкції можна передбачити різні додаткові можливості (такі, як підключення кімнатного термостата) тощо. Недоліками цього різновиду котлів є залежність від газових магістралей (можна використовувати й газ у балонах, однак це досить незручно та використовується рідко), а також складність у встановленні й залежність від електроживлення.

— Електрика. Котли з електричними нагрівачами найпростіші в установленні, зокрема, завдяки відсутності димоходів — і можуть мати прогресивні можливості з управління. З іншого боку, високе споживання електрики позначається на вартості експлуатації, а підключати до звичайної розетки можна лише найбільш малопотужні моделі — для більш-менш солідних агрегатів потрібне окреме підключення. Електричні котли зручні насамперед там, де немає можливості забезпечити котел газом або твердим/рідким паливом.

— Електрика (електродний). Різновид електричних котлів (див. вище), також відомий як «іонні» («іонообмінні»). Ключовою відмінністю таких приладів є те, що в них немає ТЕНів або інших окремих нагрівальних елеме...нтів: нагрів відбувається внаслідок того, що електричний струм проходить прямо через рідкий теплоносій. Крім загальних переваг усіх електрокотлів (невеликі розміри, простота в установленні й управлінні, можливість застосування прогресивної автоматики тощо), подібні моделі також мають такі переваги, як дуже високий ККД і хороша швидкість нагріву. При цьому варто відзначити, що навіть при витоку теплоносія небезпека удару струмом практично відсутня. З іншого боку, електродні котли дуже вимогливі до якості теплоносія: це повинна бути вода зі строго визначеною концентрацією солей, а в процесі використання системи опалення потрібно регулярно видаляти електролізні гази, які утворилися, і доливати в неї свіжий розчин. Крім того, агрегати цього типу з технічних причин не сумісні із захистом на основі ПЗВ.

— Твердопаливний. Твердопаливні котли найчастіше використовують як паливо вугілля, кокс або спеціальні паливні брикети. Головною перевагою таких котлів є невелика ціна. Недоліки обумовлені типом палива, яке використовується: його найчастіше потрібно завантажувати вручну, так само як і видаляти тверді продукти згоряння (попіл, сажу). Крім того, процес горіння складно регулювати й неможливо зупинити до повного вигоряння палива, що призводить до проблем у налаштуванні котла на необхідну потужність і може вимагати спеціальної автоматики. Тому такі котли найчастіше застосовують там, де з якихось причин неможливе встановлення газових або електричних котлів.

— Дрова. Котли на дровах є різновидом твердопаливних котлів з усіма характерними для них перевагами й недоліками (детальніше див. вище). Головною особливістю таких котлів є те, що в них може застосовуватися піролізна схема згоряння, яка значно підвищує ККД (див. Піролізний).

— Рідкопаливний. Котли, які, згідно з назвою, використовують рідке паливо. Найчастіше мова йде про дизельне паливо, однак окремі моделі можуть працювати також з менш якісними параметрами — такими як мазут або навіть відпрацьоване масло. Такі котли дуже схожі з газовими — зокрема, дають змогу легко регулювати режим роботи й миттєво зупиняти нагрівання. Водночас вони не вимагають підключення до магістралей, завдяки чому повністю автономні; та й потужність у них, зазвичай, вища. З іншого боку, для подібних агрегатів потрібні досить об'ємні паливні баки, інакше в сезон доведеться постійно перезаправляти бак, а саме паливо обходиться помітно дорожче за газ. Крім того, котли цього типу мають підвищені вимоги до якості витяжки, оскільки під час роботи утворюється безліч продуктів згоряння. Ще один їхній недолік — висока вартість. Тому моделі на рідкому паливі широкого розповсюдження не отримали; найчастіше вони використовуються як варіант для тих приміщень, у які неможливо провести газ.

Крім однопаливних, існують також комбіновані котли, здатні працювати більш ніж з одним джерелом енергії. У сучасних моделях зустрічаються практично будь-які поєднання — наприклад, газ і рідке паливо, тверде паливо й електрик тощо. Винятком є хіба що варіант «електрика плюс рідке паливо», таких агрегатів практично не випускають. Як би не було, сумісність з декількома джерелами енергії робить котел універсальнішим і менш залежним від якихось несправностей (наприклад, аварій газопроводу), однак позначається на його вартості. Також відзначимо, що для перемикання на інше джерело енергії можуть знадобитися додаткові роботи — наприклад, заміна газового пальника на паливну форсунку.

Дуже умовний параметр, який трохи характеризує призначення за розміром приміщення. А залежно від висоти стель, планування, конструкції будови та оснащення реальні значення можуть значно відрізнятися. Проте цей пункт є максимально рекомендованою площею приміщення, яку здатний ефективно обігріти котел. Однак варто врахувати, що різні будови мають різні теплоізоляційні властивості і сучасні споруди куди «тепліші», ніж 30-річні і тим більше 50-річні будинки. Відповідно даний пункт носить скоріше довідковий характер і не дає змогу в повній мірі оцінити реальну опалювальну площу. Існує формула, за якою можна вивести максимальну площу обігрівання, знаючи корисну потужність котла і кліматичні умови, в яких він буде застосовуватися; докладніше про це див. «Корисна потужність». У нашому ж разі площа опалення розраховується за формулою «потужність котла помножена на 8», що орієнтовно рівноцінно використанню в будинках, яким не один десяток років.

Котли, які використовують під час роботи піролізний принцип роботи; також їх іноді називають газогенераторними. Подібні моделі бувають тільки твердопаливними (зокрема й на дровах — див. «Джерело енергії»). Не вдаючись у зайві подробиці, схему їх роботи можна описати таким чином: під час роботи котла згорає не тільки безпосередньо паливо, але й горючий газ, який виділяється з нього через високу температуру. Це дає змогу значно підвищити ККД і дає додаткові можливості з регулювання потужності. Крім того, у таких котлах майже не утворюється сажа, а кількість золи мінімальна. З недоліків піролізних моделей можна відзначити високу вартість, необхідність підключення до електроживлення, а також специфічні вимоги до деяких видів палива: наприклад, деревина для такого агрегата повинна бути дуже сухою (не більше 15 %), інакше всі переваги піролізної схеми будуть зведені нанівець.

До котлам тривалого горіння належить специфічний різновид твердопаливних моделей (див. «Джерело енергії»). Такі котли мають досить велику висоту при невеликій ширині, а також особливу систему циркуляції повітря. Завдяки всьому цьому в процесі горіння не задіяна вся маса палива, а тільки відносно тонкий шар (зазвичай близько 10 – 15 см). Це означає, що в котел можна завантажити багато палива, однак згоряти воно буде поступово, не виробляючи зайвої потужності і даючи змогу тривалий час пропрацювати на одному заряді» (звідси і назва).

Корисна потужність котла — а саме потужність нагріву, яку він забезпечує на максимальному режимі.

Від цього параметра безпосередньо залежить здатність пристрою обігріти приміщення тієї чи іншої площі; по потужності можна приблизно визначити площу обігріву, якщо цей параметр не вказаний в характеристиках. Загальне правило говорить, що для житлового приміщення з висотою стелі 2,5 – 3 м на обігрів 1 м2 площі потрібно не менше 100 Вт теплової потужності. Існують і детальніші методики розрахунку, що враховують специфічні фактори: кліматичну зону, теплопритоків зовні, конструктивні особливості системи опалення і т. ін.; вони докладно описані в спеціальних джерелах. Також відзначимо, що в двоконтурних котлах (див. «Тип») частину вироблюваного тепла йде на нагрів води для ГВП; це потрібно враховувати при оцінці корисної потужності.

Вважається, що котли потужністю понад 30 кВт необхідно встановлювати в окремих приміщеннях (котелень).

Тип електричного живлення необхідного для нормальної роботи котла. Електроживлення може знадобитися не тільки для електричних моделей, а й для інших видів котлів (див. «Джерело живлення») — зокрема, для роботи автоматики, що управляє. Варіанти підключення можуть бути такими:

- 230 В. Робота від звичайної побутової мережі напругою 230 В. При цьому моделі зі споживаною потужністю до 3,5 кВт можуть підключатися до звичайної розетки, а ось для більше «ненажерливих» пристроїв потрібне підключення безпосередньо до щитка. Багато електричних котлів з подібним підключенням допускають також роботу від 400 В (див. нижче).

- 400 В. Робота від трифазної мережі напругою 400 В. Таке живлення підходить для котлів з будь-якою споживаною потужністю, проте зустрічається не наприклад часто, як 230 В: зокрема, у житловому приміщенні з ним можуть виникнути складнощі. Тому даний варіант передбачається переважно в пристроях високої потужності, для яких живлення від 230 не підходить в принципі.

- Автономна робота. Робота в автономному режимі, без підключення електрики. Такій формат роботи зустрічається у всіх котлах, які не використовують електричного нагріву (див. «Джерело енергії»), за винятком чисто рідкопаливних - в них електрика необхідна для роботи систем подачі палива.

Максимальна електрична потужність, споживана котлом під час роботи. У неелектричних моделей (див. «Джерело енергії») ця потужність зазвичай невелика, оскільки потрібна переважно для керуючих схем, і на неї можна не звертати особливої уваги. Щодо електричних котлів варто відзначити, що споживана потужність у них переважно декілька вище корисною, оскільки частина енергії неминуче розсіюється і не використовується на нагрів. Відповідно, по співвідношенню корисною і споживаної потужності можна оцінити ККД такого котла.

Мінімальна температура теплоносія, забезпечувана котлом при вмиканні його в режимі опалення.

Максимальна робоча температура теплоносія в системі котла під час роботи в режимі опалення.