Порівняння Logitech G502 Proteus Core vs Logitech G602 Wireless Gaming Mouse

Тип підключення, використовуваний мишею.

Всі типи підключення мишей можна розділити на дротові і бездротові. Є також комбіновані моделі, що допускають обидва способи; втім, з низки причин вони особливого поширення не отримали.

Провідні миші можуть розрізнятися за типом роз'єму; втім, універсальним стандартному у наш час є USB, інші варіанти зустрічаються значно рідше (про них див. «Кабель»). У будь-якому разі такі мишки значно дешевше бездротових аналогів, до того ж не потребують батарейок/акумуляторів і мають практично необмежений термін роботи. З іншого боку, дріт обмежує рухливість і може створювати незручності при підключенні, особливо якщо комп'ютер розташований далеко або у важкодоступному місці.

Бездротові пристрої, зі свого боку, можуть підключатися по радіоканалу, Bluetooth або Wi-Fi; в деяких моделях поєднується два варіанти на вибір користувача (зазвичай радіо і Bluetooth). Незалежно від використовуваного інтерфейсу, всі такі моделі зручніше дротяних за рахунок, власне, відсутність кабелю; а радіус дії у них становить мінімум кілька метрів, так що бездротова миша може працювати ще й у ролі своєрідного пульта ДУ. Водночас бездротове підключення обходиться дорожче дротового, до того ж воно потребує автономного живлення — в пі...дсумку термін безперервної роботи мишки виходить обмеженим.

Що стосується різних типів бездротового підключення, то ось їх особливості:

— Радіо. Для з'єднання по радіоканалу, зазвичай, використовується бездротової адаптер, що підключається до USB-порту комп'ютера. Такий спосіб зручний тим, що його можна використовувати з будь-якими комп'ютерами, в тому числі з системами, що не мають вбудованих модулів Bluetooth або Wi-Fi. До недоліків даного варіанта можна віднести те, що адаптера потрібно вільний роз'єм; в результаті при невеликій кількості USB-портів можуть виникнути складності. Втім, цей момент при необхідності можна легко виправити, підключивши USB-хаб; так що саме цей спосіб з'єднання найбільш популярний серед сучасних бездротових мишей.

— Bluetooth. Головна перевага цього способу підключення полягає в тому, що зазвичай сучасні пристрої — ноутбуки, більшість комп'ютерів-моноблоків, «розумні» телевізори і т. ін. мають вбудовані модулі Bluetooth. Таким чином, підключити мишку до подібній техніці можна безпосередньо, не займаючи апаратних роз'ємів. А для ПК, не оснащених внутрішніми модулями Bluetooth, випускаються відповідні адаптери (які навіть можуть входити у комплект поставки миші). Крім того, деякі прогресивні моделі з таким підключенням здатні запам'ятовувати одночасно кілька Bluetooth-пристроїв і перемикатися між ними буквально одним натисканням кнопки. Дальність зв'язку по Bluetooth складає не менше 10 м за умови прямої видимості.

— Wi-Fi. Досить специфічний варіант, що зустрічається вкрай рідко — в окремих моделях ноутбучних мишей (див. «За напрямом»). У чому аналогічний Bluetooth — зокрема, розрахований переважно на роботу з вбудованими модулями і дозволяє використовувати мишу, не займаючи апаратних роз'ємів. При цьому дальність зв'язку по Wi-Fi виходить значно більшою. З іншого боку, принципового значення це перевага не має, а з технічної сторони створення Wi-Fi мишей пов'язане з певними труднощами. Саме тому цей тип підключення і не отримав поширення.

Інтерфейс, що використовується для дротового підключення в мишах, які мають таку можливість (див. «Тип підключення»).

Найбільшою популярністю в наш час користуються підключення через класичний порт USB. Мишей під новіший роз'єм USB-C, з ряду причин, випускається досить мало, незважаючи на прогресивні можливості цього інтерфейсу. А PS/2, навпаки, поступово поступається місцем більш новим і досконалим стандартам. Ось більш докладний опис кожного з цих варіантів:

— USB. Підключення до традиційного повнорозмірного порту USB (так званого USB-A). Такі роз'єми надзвичайно широко поширені: вони є практично обов'язковими для сучасних ПК і ноутбуків, а також стандартно використовуються для роботи з периферією в «розумних» телевізорах, медіацентрах та інших видах електроніки. Саме тому переважна більшість мишей з можливістю дротового підключення використовує саме цей роз'єм.

— USB-C. Найновіший (на 2020 рік) різновид USB роз'єму; має значно менші розміри, ніж описаний вище USB-A, а також зручну двосторонню конструкцію. Такі роз'єми все ширше використовуються в сучасних ПК і ноутбуках, але ось мишей під них робиться вкрай небагато; це пов'язано з кількома причинами. По-перше, через роз'єм USB-C часто реалізуються прогресивні версії USB, з високою швидкістю роботи і високою потужністю живлення; для мишей такі характеристики не потрібні, однак вони мож...уть знадобитися більш вимогливим пристроям. По-друге, апаратне гніздо USB-C може використовуватися і для інших інтерфейсів, крім USB (насамперед Thunderbolt v3 і v4). По-третє, в повнорозмірний роз'єм USB-A просто легше потрапити штекером — особливо намагаючись наосліп знайти роз'єм на задній стінці системного блоку. У світлі всього цього під USB-C випускаються лише окремі ноутбучні миші (див. «Призначення»).

— PS/2. Спеціалізований роз'єм характерної круглої форми, що застосовується виключно для клавіатур і мишей; також відомий як «пі-ес навпіл». Входи PS/2 зустрічаються виключно в настільних ПК, для ноутбуків вони занадто громіздкі. У цілому цей інтерфейс вважається застарілим і застосовується все рідше, проте його все ще можна зустріти в сучасних комп'ютерах. При цьому PS/2 має цілком практичну перевагу: підключення миші до такого гнізда дає змогу залишити вільним додатковий роз'єм USB, який, зі свого боку, може стати в нагоді для іншої периферії. Втім, мишки тільки з таким штекером в наш час майже не зустрічаються – більшого поширення набули пристрої, здатні також підключатися до USB (див. нижче).

— USB або PS/2. Цей варіант найчастіше означає, що сама миша оснащена штекером USB, а в комплекті з нею поставляється перехідник під PS/2. Таким чином, пристрій виходить максимально універсальним у підключенні; при цьому перехідники коштують дуже недорого, ціна їх практично непомітна на тлі вартості самих мишок (навіть недорогих). Тому більшість сучасних маніпуляторів з можливістю роботи через PS/2 належать саме до цієї категорії.

Довжина кабелю, яким оснащена мишка з можливістю дротового підключення (див. «Тип підключення»).

При виборі за даним параметром варто враховувати насамперед відстань від маніпулятора до порту підключення: занадто короткий кабель може просто не дотягнутися до роз'єму, а надто довгий може плутатися під рукою і створювати незручності. Що стосується конкретних значень, то найскромніша довжина дроту в сучасних мишах — 1 м і менше; такі пристрої призначені переважно для ноутбуків. Більшість маніпуляторів для настільних ПК оснащується кабелями довжиною 1,1 – 1,5 м або 1,6 – 2 м, а в окремих моделях цей показник становить більше 2 м.

Роздільна здатність сенсора, що відповідає за відстеження переміщень мишки по робочій поверхні. Вказується в DPI - точках на дюйм.

Фізичний сенс DPI загалом такий. Сенсор сучасної миші працює за тим же принципом, що і матриця фотоапарата, і складається з пікселів. А DPI — це кількість пікселів, що припадає на 1 дюйм підстилаючої поверхні (в довжину або ширину), «видима» сенсором.

Вважається, що більше число DPI означає більш прогресивний сенсор і мишку загалом; в наш час не рідкістю є моделі на 3500 – 5000 DPI, 12000 DPI, 16000 DPI навіть більше. У деякому роді так і є — висока роздільна здатність сприяє точності. Проте єдине, що безпосередньо визначається цим показником — це швидкість переміщення курсору по екрану: чим вище роздільна здатність сенсора — тим більше число пікселів, на яке просунеться курсор при переміщенні самої миші на певну відстань. При цьому варто нагадати, що занадто висока швидкість буває ще більш небажана, ніж занадто низька. Так що реальна потреба у високих DPI (1000 і вище) виникає переважно під час роботи на великих екранах (роздільною здатністю 4K і більше); для більш скромних дисплеїв (Full HD) нерідко виявляється досить і менших значень.

Кількість кнопок, передбачених у конструкції миші. При цьому під терміном «кнопки» можуть матися на увазі також специфічні апаратні рішення — наприклад, суцільна сенсорна область, використовувана в багатьох мишах Apple, вважається за дві кнопки, оскільки вона розділена на дві робочі зони. А ось колесики з можливістю натискання, а також кнопка живлення в даному підрахунку не враховуються.

Мінімальна кількість кнопок для сучасних мишок і інших аналогічних маніпуляторів — дві: саме така кількість необхідна для комфортної роботи в більшості сучасних ОС. Якщо клавіш більше двох — це означає наявність додаткових кнопок, що відповідають за специфічні дії. Так, навіть порівняно недорогі пристрої можуть оснащуватися 3 – 4 кнопками; на додаток до 2 основних кнопок вони можуть мати, приміром, 2 бокові клавіші під великий палець, або 1 кнопку подвійного/потрійного кліка.(див. нижче). Надзвичайно популярні в наш час рішення на 5 – 6 кнопок; серед них чимало ігрових мишей, де згадані кнопки під великий палець доповнені подвійним/потрійним кліком, кнопкою снайпера і/або перемикачем DPI (про ці функції також див. нижче). А в найбільш багатофункціональних моделях може встановлюватися 7 – 8 кнопок і навіть більше. В окремих випадках ця кількість перевищує півтора десятка; подібні миші зазвичай являють...собою геймерські пристрої, призначені для RPG і інших аналогічних жанрів, де важливо мати в безпосередньому доступі великий набір дій.

Колесо з прискореним режимом прокрутки, що дозволяє промотувати велику "простирадло" сторінок в текстових документах, Таблицях або на інтернет-ресурсах буквально в один рух. Інерційне колесо є відмінною рисою ряду моделей мишок Logitech.

Хват — спосіб утримання в руці — для якого найкраще підходить конкретна модель.

Типи хвата поділяють за положенням руки на мишці. Цей параметр актуальний насамперед для ігор: для максимальної ефективності гравцеві потрібна миша, яка відповідає звичному типу хвата. Особливо це важливо для професійного кіберспорту, де будь-яка дрібниця може стати запорукою перемоги або поразки. Тому типи хвата зазначаються переважно для геймерських мишей (див. «За напрямом»). При цьому можна зустріти твердження, що ті чи інші види хвата оптимально підходять для тих чи інших жанрів ігор, проте це не зовсім правильно: головним критерієм вибору є особисті вподобання та особливості користувача. Наприклад, деякі гравці цілком успішно використовують «повільний» долонний хват у динамічних шутерах, компенсуючи знижену швидкість хорошою реакцією; а інші навіть у квестах надають перевагу «швидкому» кігтьовому або пальцевому утриманню.

Ось детальніший опис найпопулярніших варіантів хвата:

— Долонний. Спосіб утримання, при якому до мишки торкаються і пальці повністю, і велика частина долоні. Іншими словами, при такому хваті долоня з пальцями лежить на мишці, максимально контактуючи з нею. Саме під цей варіант першопочатково робиться більшість мишок, популярний він також у геймерських моделях. Більшість моделей, спеціалізованих саме під долонний хват, має велику довжину, а також характерну несиметричну конструкцію з виступами й западина...ми на корпусі — для максимальної ергономічності; хоча зустрічаються і винятки. У будь-якому разі головні переваги цього способу утримання миші — мінімальне навантаження на зап'ястя, а також хороша плавність і точність рухів. З іншого боку, швидкість переміщення мишки може виявитися дещо меншою, ніж при інших видах хвата.

— Кігтьовий. Кігтьовим називають хват, при якому кисть користувача утворює дугу й торкається мишки тільки нижньою частиною долоні й кінчиками пальців. При цьому класичний кігтьовий хват передбачає майже перпендикулярне розташування кінчиків пальців щодо кнопок, однак ця вимога не є строго обов'язковою — пальці можуть лежати й під невеликим кутом. У будь-якому разі завдяки зменшенню площі контакту й наданню більшої свободи для руки таке утримання забезпечує більшу швидкість, ніж долонне, і водночас воно простіше для освоєння, ніж пальцеве. Тому багато геймерів вважають кігтьовий хват оптимальним варіантом для шутерів, екшенів і стратегій у реальному часі, де важлива швидкість реакції. Спеціалізовані миші для такого способу утримання зазвичай дещо коротші, ніж традиційні «долонні», також вони нерідко мають хаарктерний «горб» у задній частині корпусу.

— Пальцевий. Хват, при якому користувач торкається миші лише кінчиками пальців, долоня не контактує з маніпулятором (однак зап'ястя залишається нерухомим). Цей вид роботи дає змогу досягти високої швидкості реакції, проте він досить складний для освоєння і не відрізняється точністю, особливо через відсутність досвіду. Утім, багато користувачів застосовують такий спосіб утримання інтуїтивно, не замислюючись; спеціально ж освоюють пальцевий хват переважно професійні гравці й захоплені ентузіасти. Миші цього формату зазвичай мають невелику вагу з центром ваги, зміщеним ближче до передньої частини, а корпус робиться порівняно коротким, найчастіше — симетричним, а «горб» (виступ) розташовується ближче до центру корпусу, а то й взагалі відсутній (у розрахунку на те, що долоня все одно не торкається миші).

Зазначимо, що є моделі, які поєднують у собі кілька варіантів хвата — аж до усіх трьох відразу. У конструкції таких мишок може передбачатися підлаштування до того чи іншого способу утримання, проте наявність такої можливості не завадить уточнити.

Наявність програмованих кнопок в конструкції миші. При цьому під кнопками маються на увазі не тільки клавіші, але і коліщатка прокрутки, які зазвичай здатні працювати і на натиск.

Практично всі моделі з цією особливістю належать до ігрових (див. «За напрямом»). Зазвичай, програмування здійснюється за рахунок спеціального фірмового ПЗ, при цьому функціонал такої установки може бути різним. Наприклад, в одних моделях на одну кнопку можна підв'язати тільки одна дія, в інших — цілу серію дій (таку, як комбінація атак в RPG). Нерідко передбачається можливість налаштувати одну кнопку на різні дії в різних іграх.

В будь-якому випадку, дана функція забезпечує додаткову зручність: клавіші мишки знаходяться прямо під рукою, і зазвичай простіше (і швидше) скористатися ними, ніж тягтися до кнопки (кнопки) на клавіатурі.

Наявність підсвічування в конструкції миші.

Така підсвічування може забезпечуватися тим же світлодіодом, який освітлює поверхню під сенсором, або окремими джерелами світла. Вона може мати різний колір, а найбільш прогресивні системи — підсвічування RGB — дають змогу налаштовувати відтінок на свій розсуд. У будь-якому разі підсвічування надає мишці незвичайний і стильний зовнішній вигляд, до того ж вона може мати ще й спеціальні ефекти (див. нижче). Втім, у цій функції є не тільки естетичний, але і цілком практичний сенс: наприклад, зміна кольору може використовуватися як індикатор рівня DPI (див. вище) або як сигналізація про низький заряд батареї. З іншого боку, підсвічування впливає на вартість пристрою, а реальна необхідність в ній є не так часто — мало того, у багатьох випадках (наприклад, в офісі) зайва «ілюмінація» і зовсім ні до чого. Тому більшість сучасних мишей все ж не мають підсвічування.