Порівняння Sony BDV-E6100 vs Sony BDV-N890W

Опір акустичної системи домашнього кінотеатру змінному струму. Імпеданс має значення при підключенні підсилювача: при меншому, ніж у підсилювача, опорі акустичної системи можливі спотворення в звучанні, при більшому — акустика може звучати тихіше, ніж хотілося б. Природно, в оригінальних комплектах домашніх кінотеатрів колонки та підсилювач підібрані з оптимальним співвідношенням імпедансів, тому на практиці звертати увагу на цей параметр доводиться тільки тоді, коли потрібно підключити акустику до «неродному» підсилювача.

Можливість підключення колонок до бази по бездротовому інтерфейсу — найчастіше радіо. Головною перевагою такого з'єднання є відсутність сполучних дротів, які значно обмежують переміщення колонок і можуть заважати, плутаючись між собою і з іншими дротами. Недоліками бездротових колонок є часто більш низьку якість звучання, ніж у дротяних аналогів, а також дорожнеча.

Можливість блокування управління домашнім кінотеатром — таким чином маленька дитина не зможе самостійно витягти диск з DVD-плеєра, змінити налаштування роботи і т. ін. Зазвичай, мова йде про блокування панелі керування на основному блоці, оскільки пульт ДК без особливих проблем можна помістити в недосяжне для малюка місце (у крайньому випадку — тримати при собі). Для відключення блокування вибирається спосіб, легко доступний для дорослого, але нездійсненний для дитини — наприклад, одночасне натискання двох досить тугих кнопок.

Захист від перегляду дітьми дисків з небажаним вмістом — наприклад, еротикою чи насильством. Ліцензійні диски з подібними фільмами, зазвичай, мають відповідні цифрові мітки, які розпізнаються плеєром домашнього кінотеатру, і дорослі користувачі можуть встановити пароль, без знання якого запустити такий диск буде неможливо.

— Smart TV. Дана функція фактично перетворює домашній кінотеатр в мережевий медицентр з виходом в Інтернет. Конкретні можливості Smart TV у різних виробників можуть відрізнятися, однак здебільшого вони включають як мінімум доступ до фірмовим онлайн-сховищ контенту та/або Інтернет-сервісів (на зразок YouTube). Крім цього, можуть передбачатися ігри, освітні програми, а найбільш прогресивні моделі дають змогу навіть встановлювати додаткові програми за бажанням користувача. Для підключення до мережі зазвичай використовується модуль Wi-Fi (див. нижче) або порт LAN (див. «Входи»).

— Підключення iPod. Спеціальний док-роз'єм для підключення до акустики для домашнього кінотеатру плеєрів сімейства iPod (крім shuffle, який не має док-роз'єму). Підключити такі плеєри для відтворення музики можна і через звичайний лінійний вхід, однак з'єднання через док-роз'єм дає більше додаткових можливостей — наприклад, перемикати треки можна з пульта керування домашнім кінотеатром.

— Бездротове відтворення (AirPlay). Підтримка пристроєм технології бездротового відтворення AirPlay. AirPlay створена компанією Apple на заміну фірмової бездротової технології AirTunes. Для передачі даних використовується технологія Wi-Fi, а транслювати таким чином можна не тільки музику, але і д...одаткові дані (назви пісень, обкладинки альбомів і навіть відео). AirPlay особливо зручна для портативних пристроїв (iPhone, iPod touch і т. ін.), т. до. дозволяє програвати музику, не встановлюючи гаджет на док-станцію. Хоча першопочатково технологія створена для пристроїв Apple, вона не є повністю закритою. Передавачами музики можуть служити не тільки портативні пристрої і комп'ютери Apple, але і ПК з встановленою iTunes, а приймаючі системи різного класу (від комплектів акустики до музичних центрів) випускають кілька сторонніх виробників.

— FM-тюнер. Наявність FM-тюнера дозволяє домашнього кінотеатру приймати і відтворювати через власну акустику радіопередачі FM-діапазону — тобто, фактично, перетворює пристрій в повноцінний приймач (щоправда, для впевненої роботи може знадобитися зовнішня антена). Ця функція актуальна з тієї причини, що саме FM-діапазон воліє переважна більшість сучасних музичних радіостанцій.

— ТВ-тюнер. За наявності ТВ-тюнера домашній кінотеатр може приймати телевізійні передачі кабельного, ефірного або супутникового мовлення. Ця опція може бути корисною з урахуванням того, що далеко не всі телевізори оснащуються власними вбудованими тюнерами (особливо це стосується настінних панелей). При купівлі кінотеатру з ТВ-тюнером варто окремо звернути увагу на стандарт сигналу. Основні стандарти сигналів:
DVB-T (Terrestrial) — звичайний телевізійний сигнал наземного мовлення;
DVB-C (Cable) — кабельне TV;
DVB-S (Satellite) — супутникове TV.
Крім того, потрібно врахувати, що всі зазначені стандарти — цифрові, а на пострадянському просторі все ще досить поширене аналогове мовлення.

— Bluetooth. Технологія бездротового зв'язку між різними пристроями. В домашніх кінотеатрах Bluetooth може застосовуватися, зокрема, для відтворення музики з Bluetooth-пристрої (наприклад, мобільного телефону або плеєра), копіювання файлів з таких пристроїв на власних накопичувач домашнього кінотеатру,підключення бездротових навушників і т. ін.

— Wi-Fi. Технологія Wi-Fi найчастіше застосовується для бездротового підключення домашнього кінотеатру до локальних комп'ютерних мереж. Таким чином можна отримати доступ до контенту, що зберігається на жорстких дисках комп'ютерів домашньої мережі, і навіть вийти в Інтернет, наприклад, для оновлення прошивки плеєра. Крім того, таке підключення може застосовуватися для використання можливостей DLNA (див. Підтримка DLNA). А з недавніх пір багато модулі Wi-Fi підтримують також інші спеціальні можливості — наприклад, режим Direct (пряме з'єднання між двома пристроями, що не вимагає наявності комп'ютерної мережі). Таке з'єднання може використовуватися, наприклад, для роботи смартфона в ролі пульта ДУ, для бездротового підключення відеосигналу по технології Wi-Diили Miracast і т. ін. Конкретні можливості роботи з Wi-Fi залежать від моделі домашнього кінотеатру.

— Кардридер. Пристрій для читання інформації з карт пам'яті, що дозволяє безпосередньо відтворювати на домашньому кінотеатрі вміст таких карт — наприклад, фотографії, відзняті перед цим цифровим фотоапаратом, або відео з відеокамери. Варто враховувати, що в нинішній час активно використовується кілька видів карт пам'яті, і далеко не всі з них взаємно сумісні; тому при використанні картрідера слід звертати увагу на тип підтримуваних карт.

— NFC-чип. Технологія NFCпредназначается для прямої бездротового зв'язку між різними пристроями на малих дистанціях — до 10 см. Теоретично варіанти застосування даної технології досить різноманітні, однак, в домашніх кінотеатрах вона найчастіше застосовується для спрощення з'єднання із зовнішнім пристроєм (теж з підтримкою NFC) по технології Wi-Fi і Bluetooth. Чип найчастіше встановлюється в пульт ДК, а для установки з'єднання досить піднести підключається пристрій до цього пульта, так щоб чипи «побачили» один одного, і підтвердити підключення по Wi-Fi або Bluetooth. Це значно зручніше, ніж копатися в настройках і встановлювати з'єднання вручну.

— Караоке. Популярна розвага, яке надає користувачам можливість самим співати улюблені пісні: під відповідний музичний супровід (т. зв. фонограма-«мінус», фактично — композиція з вирізаною вокальною партією) на екран виводяться тексти пісень, підсвічуються по мірі того, як їх треба співати. Обов'язковим атрибутом домашнього кінотеатру з опцією караоке є роз'єм для мікрофона; іноді таких роз'ємів може бути два.

— Караоке Mix. Система, що надає розширені можливості використання караоке (див. Караоке). Так, учасникам можуть виставлятися бали за якість виконання, з'являється можливість влаштовувати командні змагання. Є функція створення і редагування списку улюблених пісень, їх сортування з низки параметрів (назва, виконавець, жанр) і т. ін.

Підтримувані домашнім кінотеатром формати файлів, що не належать до відео (див. вище).

— MP3/WMA. Одні з найпоширеніших форматів музичних файлів. Є двома окремими видами цифрового звуку, однак у багатьох практичних моментах настільки схожі, що передбачити одночасну підтримку MP3 і WMA технічно нескладно, і в більшості сучасних домашніх кінотеатрів один не відокремлюється від іншого. Належать до форматів, які забезпечують т. зв. стиснення з втратами (lossy) — розмір файлу виходить невеликим, проте це досягається погіршенням точності звукопередачі на окремих ділянках доріжки. Втім, ці ділянки вибираються таким чином, щоб погіршення було практично не чутно, і при високому бітрейті звук в MP3 або WMA майже не відрізнити від FLAC (див. нижче) та інших lossless-форматів.

— Audio CD. Звичайний, звичний всім і повсюдно поширений музичний диск, що зазвичай вміщує близько 15-20 доріжок (до 80 хвилин звуку). Універсальний, підтримується абсолютно всіма пристроями, здатними читати оптичні носії, незалежно від року їх випуску. При цьому якість звуку Audio CD настільки висока, що його достатньо навіть для апаратури рівня Hi-Fi. Завдяки цьому, а також за рахунок невисокої вартості, подібні носії усе ще широко поширені, незважаючи на появу більш прогресивних варіантів.

— Audio DVD. Формат, аналогічний Audio CD, але розрахований на DVD-диски і розроблений спеціально для зберігання та високоякісне відтворення звукової інформації. У цьому форматі можна зап...исати звук з різною кількістю каналів, аж до 5.1. Широкого поширення не отримав, хоча користується певною популярністю — зокрема, завдяки більш високій якості звуку, ніж на Audio CD (які самі по собі досить непогані).

— Super Audio CD. Поліпшена версія звичайного Audio CD, перевершує його по частоті дискретизації в 64 рази, за рахунок чого забезпечує більш високу якість звучання. Диски SACD несумісні зі звичайними CD-приводами (в кращому випадку можливе програвання т. зв. «гібридного диска» в якості звичайного Audio CD); тому для роботи з носіями цього типу варто вибирати пристрої, в яких підтримка Super Audio CD прямо заявлена.

— JPEG. Найпоширеніший сучасний формат графічних файлів, є, зокрема, стандартом цифрової фотографії. Тому якщо Ви маєте намір використовувати домашній кінотеатр для перегляду фотознімків, варто вибрати модель з підтримкою JPEG.

Це найбільш поширені додаткові формати. Крім них, сучасні домашні кінотеатри можуть підтримувати і інші типи файлів, наприклад:

— AAC. Аудіоформат, аналогічний MP3 і WMA, але застосовується переважно в техніці Apple.

— GIF. Графічний формат, що використовується переважно для створення анімованих зображень.

— FLAC. Стандарт звуку, що забезпечує стиснення без втрат (lossless), один з найбільш популярних lossless-аудіоформатів на сьогоднішній день. Забезпечує більш високу точність передачі звуку, ніж MP3 і йому подібні, однак розмір файлів виходить в рази більшим.

— APE. Ще один стандарт стиснення без втрат. Розмір APE файлів виходить менше, ніж у FLAC, однак це потребує досить високої обчислювальної потужності від відтворюючого пристрою. Тому підтримка цього формату зустрічається дещо рідше.

— TXT. Формат зберігання текстів. Робота з такими файлами може стати в нагоді, наприклад, для перегляду на екрані телевізора тексту пісні, яка відтворюється з диска .

— SRT, SUB, ASS. Популярні формати зовнішніх субтитрів. Розрізняються за особливостями функціоналу: приміром, SRT дозволяє працювати тільки з неформатованим текстом, тоді як АЅЅ підтримує різні шрифти, кольори, ефекти і т. ін. Однак суть таких файлів одна — доповнення відеофайлів субтитрами.

Декодер в загальних рисах можна описати як стандарт, в якому записаний цифровий звук (нерідко — багатоканальний). Для нормального відтворення такого звуку необхідно, щоб відповідний декодер підтримувався пристроєм. Першими ластівками багатоканального декодування були Dolby Digital і DTS, поступово улучшаясь і привносячи нові фішки. Заключною стадією на 2020 рік стали декодери Dolby Atmos і DTS X.

— Dolby Atmos. Декодер, який використовує не жорстке розподіл звуку по каналах, а обробку аудиообьектов, завдяки чому може застосовуватися практично з будь-яким числом каналів на відтворюючої системи — звук буде розділений між каналами з таким розрахунком, щоб кожен аудиообьект було чути максимально близько до встановленого для нього місця. При використанні Dolby Atmos вкрай бажаним вважається наявність стельових колонок (або динаміків, спрямованих в стелю). Втім, в крайньому випадку можна обійтися і без них.

— DTS X. Аналог описаного вище Dolby Atmos, коли звук розподіляється не за окремими каналами, а через аудіооб'єкти. У цифровому сигналі міститься інформація про те, де (за задумом режисера) повинен знаходитися чутний користувачем об'єкт і як він повинен переміщатися, а процесор відтворює пристрою обробляє цю інформацію і визначає, як саме потрібно розподілити звук по наявним каналам, щоб досягти необхідної локалізації. Завдяки цьому DTS X не прив'язаний до конкретної кількості звукових ка...налів — їх може бути скільки завгодно, система автоматично поділить звук з ним, добиваючись потрібного звучання. Також відзначимо, що даний декодер дозволяє окремо регулювати гучність діалогів.

— DVI. Цифровий роз'єм, який застосовується насамперед для підключення зовнішніх пристроїв до моніторів і проекторів; в телевізорах практично не зустрічається.

— SCART. Застарілий, але все ще широко застосовуваний роз'єм, що служить для підключення зовнішніх джерел сигналу до телевізора та аналогової передачі аудіо - і відеосигналу. Найбільший за розмірами роз'єм до побутової відеотехніки, має характерну прямокутну форму.

— Компонентний. Аналогове трехкабельное з'єднання (червоний, синій, зелений), що використовується для передачі відеосигналу від плеєра до телевізора. Забезпечує досить високий, за мірками аналогових інтерфейсів, якість сигналу; з іншого боку, аудіосигнал по компонентному роз'єму не передається — для нього необхідно окреме підключення.

— Композитний. Один з найбільш простих і розповсюджених аналогових виходів. Являє собою три роз'єму, один з яких відповідає за виведення відеосигналу (забарвлений в жовтий колір), а решту два — аудіо (по 1 каналу стереозвуку на роз'єм). Таким чином, композитний вихід дозволяє передавати по одному інтерфейсу і відео, і аудіо. Ще одним перевагою цього стандарту є поширеність, в т. ч. в старих моделях телевізорів. З іншого боку, композитний вихід не підходить для роботи з HD-відео, та і якість картинки виходить помітно нижче, ніж при компонентному підключенні (див. ви...ще).

— Лінійний. Вихід для аналогової передачі звуку. Може використовуватися як для підключення акустичної системи, та й для виведення аудіосигналу на музичну апаратуру — наприклад, для запису. Зазвичай, лінійний вихід забезпечує передачу звуку у форматі стерео. Він може використовувати різні роз'єми; найчастіше зустрічається або 3.5 мм mini-Jack, або пара гнізд RCA («тюльпани», по одному на кожен канал стереозвуку).

— Dolby Digital 5.1. Набір роз'ємів для підключення шестиканальної (5 колонок+сабвуфер) аудіосистеми.

— Dolby Digital 7.1. Набір роз'ємів для підключення восьмиканальної (7 колонок+сабвуфер) аудіосистеми.

— Вихід на навушники. Стандартний роз'єм для підключення навушників. Більшість сучасної техніки оснащується роз'ємами діаметром 3,5 мм, під цей вихід також робляться штекери більшості сучасних навушників. Роз'єм 6,35 мм залишається прерогативою високоякісної техніки класу Hi-Fi і Hi-End. Існують перехідники між роз'ємами різних діаметрів.

HDMI — комплексний цифровий інтерфейс, розроблений для передачі HD-контенту (включаючи багатоканальний звук) по одному кабелю. На сьогоднішній день фактично є загальноприйнятим стандартом для HD-сумісної відеотехніки, зустрічається і в аудиоустройствах. В домашніх кінотеатрах такі виходи найчастіше застосовуються для підключення телевізора, монітора, проєктора або іншого пристрою для відтворення відео (звук йде за іншим інтерфейсам на штатну акустику). Однак є й інші варіанти застосування — наприклад, трансляція звуку на зовнішній підсилювач, через який підключаються штатні колонки. Відповідно, наявність кількох виходів HDMIпозволяет тримати постійно приєднаними кілька приймачів сигналу і не морочитися з перепідключенням кабелів. У найбільш прогресивних моделях кількість таких роз'ємів може досягати 8.