Порівняння Canon 24-70mm f/2.8L EF USM II vs Canon 70-200mm f/2.8L EF IS USM II

Загальний тип об'єктива. Варто враховувати, що даний параметр багато в чому визначається еквівалентною (не фактичною) фокусною відстанню, а ось в характеристиках оптики найчастіше зазначається саме фактичне значення; докладніше про це див. «Фокусна відстань».

Тип вказується не для всієї оптики, а лише для моделей, які мають явно виражену спеціалізацію і чітко вписуються в певну категорію. Крім них, існують так звані універсальні об'єктиви — про них див. нижче. А спеціалізовані моделі можуть належати до таких типів:

— Фікс. У дану категорію на нашому сайті віднесені практично всі об'єктиви, в яких не передбачено можливості змінювати фокусну відстань. Це можуть бути і ширококутні моделі, і оптика з великою фокусною відстанню, що забезпечує високий ступінь збільшення, і моделі з середніми значеннями; єдиним винятком є надширококутне «риб'яче око», його виділяють в окремий тип (див. нижче). Завдяки простій конструкції фікси зазвичай дешевші і надійніші аналогічних моделей-трансфокаторів. Головним їхнім недоліком є власне незмінна фокусна відстань. Через це під час роботи з фіксами для кожного виду зйомки доводиться мати свій об'єктив, та й збільшення/зменшення зображення здійснюється виключно за рахунок переміщення камери ближче/далі щодо об'єкта який знімається (на професійному жаргоні — «зум ногами»).

— Ширококутний.... Об'єктиви із змінною фокусною відстанню, мінімальне значення якої становить до 18 мм включно, максимальне — до 40 мм включно (і те, і інше — в еквіваленті 35 мм). За рахунок цього забезпечується широкий кут огляду практично без видимих деформацій (на відміну від надширококутних моделей, див. нижче). «Ширококутні» часто застосовуються для зйомки пейзажів, великих об'єктив тощо; також такий об'єктив може стати в нагоді в тісних умовах, де треба захопити якомога більш широку сцену (наприклад, велику групу людей), а обстановка не дозволяє відійти на велику відстань.

— Надширококутний. Також цей тип об'єктивів називають fisheye, або «риб'яче око». Їхня еквівалентна фокусна відстань становить до 17 мм включно, а кути огляду можуть досягати 180° і навіть більше, що дозволяє зафіксувати на одному знімку досить велику область навколишнього простору (наприклад, небосхил по всій окружності горизонту). Для таких об'єктивів характерні помітні деформації в отриманому зображенні: центр кадру виглядає більш наближеним, ніж краї, а прямі лінії, які не проходять через центр кадру, стають кривими. Через це оптика типу «риб'яче око» і отримала свою назву: вид через неї схожий на те, як бачить землю риба з-під води. Найчастіше fisheye мають фіксовану фокусну відстань, проте зустрічаються і трансфокатори. Застосовуються такі об'єктиви, зокрема, для створення панорам, зйомки в обмежених просторах, а також для забезпечення художніх ефектів.

— Теле. Об'єктиви з великою фокусною відстанню і, відповідно, високим ступенем збільшення, призначені переважно для зйомки на великих відстанях. Якщо говорити про конкретні цифри, то в нашому каталозі до телеоб'єктивів належать моделі зі змінною фокусною відстанню, у яких нижня межа фокусної відстані становить не менше 50 мм, а верхня — не менше 200 мм. Подібна оптика буває зручна, зокрема, під час зйомки природи, спортивних змагань та масових заходів.

Крім описаних вище, випускається чимало об'єктивів, які відповідають критеріям відразу декількох типів або не вписуються ні в один з них. В якості прикладу можна навести, зокрема, проміжний варіант між ширококутними і телеоб'єктивами з фокусною відстанню від 24 до 55 мм, або модель з великим діапазоном регулювання наприклад 28 – 200 мм, що охоплює обидва цих типу. Такі об'єктиви без спеціалізації називають універсальними. Загалом область застосування у них досить широка, а до згаданого «проміжного варіанту» належить більшість оптик, що поставляються в комплекті (kit) з дзеркальними камерами. Правда, за якістю знімків універсальні моделі часто поступаються спеціалізованій оптиці з аналогічною ціною; з іншого боку, набір з декількох спеціалізованих об'єктивів нерідко обходиться дорожче висококласного «універсалу» з тими ж можливостями.

Загальне призначення є досить умовним, і на практиці застосування оптики не обмежується заявленим напрямом — все залежить від навичок і фантазії фотографа. Тим не менш, інформація про спеціалізацію може помітно полегшити вибір. Враховуючи такі оригінальні варіанти як кінооб'єктив і багатофункціональний.

— Архітектурний. Об'єктиви, розраховані насамперед на зйомку будівель. Більшість таких моделей оснащується системою Tilt-Shift (див. нижче). В даному випадку ця функція призначена для корекції перспективи при зйомці високих будівель. На фотографії, зробленій звичайним об'єктивом, прямі лінії можуть вийти викривленими, що неприпустимо в тих випадках, коли потрібне точне відображення будівлі на знімку. Використання системи Tilt-Shift дозволяє уникнути цього явища і отримати достовірне зображення, що не потребує додаткової корекції у фоторедакторі.

— Пейзажний. До пейзажних в даному випадку належать короткофокусні (ширококутні) об'єктиви, які, згідно з результатами тестів, забезпечують хорошу різкість зображення. Іншими словами, до пейзажних належать не всі «ширококутні», а тільки ті, які фактично здатні забезпечити чітке, різке зображення.

— Портретний. Відмінними рисами класичного портретного об'єктива є: по-перше, фіксована фокусна відстань, яка звичайно ст...ановить більше 50 мм (екв.35 мм); по-друге, висока світлосила (найчастіше не нижче f/2.8, хоча зрідка зустрічаються і винятки). Таке поєднання характеристик дозволяє знімати портрети з красивим розмиттям фону, розміщуючи камеру на досить значній відстані; останнє може стати в нагоді в студіях, де використовується додаткове обладнання для освітлення — камеру бажано встановлювати за освітлювальними приладами, щоб вона не давала тіні. Говорячи ж про фіксовану фокусну відстань, варто нагадати, що «фікси» простіші, легші і дешевші зум-об'єктивів, а можливість налаштовувати збільшення під час зйомки портретів потрібно рідко — найчастіше можна цілком обійтися «зумом ногами».

— Багатофункціональний. До даного напрямку віднесені об'єктиви універсального типу (див. вище), що пропонують покупцеві хороше співвідношення ціни і якості; простіше кажучи — багатоцільові моделі з хорошими робочими характеристиками і при цьому порівняно недорогі (саме «порівняно», фактична ціна може бути досить високою). При виборі моделей в дану категорію якість зйомки оцінювалася за результатами реальних тестів.

– Кінооб'єктив. Головною особливістю кінооб'єктивів є можливість тонкого налаштування апертури. Діафрагму можна закрити/відкрити на 0,1 або навіть 0,01 мм, тоді як в фотооб'єктивах крок налаштування діафрагми не може бути менше 1 мм. Додатково в кінооб'єктивах світлосила виражається Т-числом, а в фотооб'єктивах використовується F-число. Оператор може знімати безліччю кінооб'єктивів з одною світлосилою, при цьому відпадає необхідність змінювати освітлення. А при використанні фотооб'єктивів з однаковою світлосилою нерідко доводиться налаштовувати освітлення під кожну оптику окремо. Кінооб'єктиви припускають зйомку зі штатива, що відбивається на їх конструктивних особливостях і дизайні - такі моделі зазвичай більш крупні і важкі ніж аналоги для фотозйомки.

Цей параметр визначає розміри ділянки знімається сцени, що потрапляє в кадр. Чим ширше кути огляду — тим більший ділянку може відобразити об'єктив за один знімок. Вони безпосередньо пов'язані з фокусною відстанню об'єктива (див. «Фокусна відстань»), а також залежать від розміру конкретної матриці, з якої застосовується оптика: для одного і того ж об'єктива чим менше матриця, тим менше кути огляду, і навпаки. На нашому сайті у характеристиках оптики зазвичай вказуються кути огляду при використанні з тією матрицею, на яку об'єктив розрахований першопочатково (докладніше див. «Розмір матриці»).

Діафрагма — конструкція з декількох пелюсток-шторок, що дозволяє при необхідності зменшувати діаметр діючого отвору об'єктива, фактично зменшуючи його світлосилу (докладніше див. «Світлосила»). Крім ослаблення світлового потоку (що може бути актуально, наприклад, на яскравому сонячному світлі), закриття діафрагми має ще один ефект — воно збільшує глибину різкості. Іншими словами — «у фокусі» виявляється більший об'єм простору, ніж при відкритій діафрагмі.

Значення на шкалі діафрагм зазвичай вибирають зі стандартного ряду. Цифри в ньому фактично позначають, яку світлосилу об'єктив буде мати при закритій до даного значення діафрагми: наприклад, значення діафрагми 5.6 буде відповідати світлосилі f/5.6. Чим більше число, що означає мінімальне значення діафрагми — тим більше у фотографа варіантів вибору і, відповідно, можливостей з налаштування режиму зйомки (за інших рівних умов).

Мінімальна дистанція фокусування (м) – найменша відстань, з якого можна сфокусуватися на об'єкті і проводити фотозйомку. Зазвичай вона коливається в діапазоні від 20см для ширококутних об'єктивів до декількох метрів для тілі. В макро режимі фотоапарата або за допомогою макро об'єктивів це відстань може бути і менше 1го сантиметри.

Ступінь збільшення знімається предмета при застосуванні об'єктива для макрозйомки (тобто зйомки дрібних об'єктив на максимально можливому наближенні, коли відстань до предмета зйомки вимірюється в міліметрах). Під ступенем збільшення в даному випадку мається на увазі співвідношення розміру зображення об'єкта, що одержується на матриці фотоапарата, до реальних розмірів знімається об'єкта. Наприклад, при розмірі обьекта 15 мм і коефіцієнт збільшення 0,3 зображення цього об'єкта на матриці буде мати розмір 15х0,3=4,5 мм. При одному і тому ж розмірі матриці чим більше коефіцієнт збільшення — тим більше розмір зображення об'єкта на матриці, тим більше пікселів припадає на цей об'єкт, відповідно — чим чіткіше отримується зображення, тим більше деталей вдається на ньому передати і тим краще об'єктив підходить для макрозйомки. Вважається, що для отримання макроснимков щодо прийнятної якості коефіцієнт збільшення повинен становити не менше 0,25 – 0,3.

Об'єктиви, що використовують систему внутрішнього фокусування. У таких системах оптиці наведення на різкість здійснюється тільки за рахунок руху елементів усередині корпусу об'єктива; зовнішні деталі залишаються цілком нерухомими, і розмір об'єктива не змінюється. Це забезпечує додаткову зручність — зокрема, дозволяє без проблем використовувати пелюсткові бленди і ті види світлофільтрів, для яких важливо правильне положення на об'єктиві (зокрема, градієнтні). Крім того, відсутність зовні рухомих елементів позитивно позначається на захищеності і стійкості до пилу/опадів (хоча конкретна ступінь пиловологозахисту може бути різною).

Наявність у об'єктиві власної системи стабілізації зображення. Така система включає гіроскопи і рухливі лінзи, які компенсують дрібні тремтіння об'єктива і запобігають появі «шевеленки». Стабілізація особливо актуальна під час зйомки з рук, особливо на довгих витримках та/або на далеких дистанціях з великим збільшенням: саме в таких умовах «шевеленка» найсильніше впливає на якість знімка. Водночас варто враховувати, що наявність стабілізатора помітно позначається на вазі, габаритах і, перш за все — ціною оптики; при цьому деякі сучасні камери мають власні системи стабілізації (за рахунок зсуву матриці). Тому вибирати об'єктив з даною функцією має сенс у тому разі, коли максимальна захист від «шевеленки» має принципове значення.

Число елементів (по суті — кількість лінз), що входять в конструкцію об'єктива, а також кількість груп, в яких об'єднані ці елементи. Зазвичай, чим більше елементів передбачене в конструкції — тим краще об'єктив справляється з спотвореннями (абераціями) при проходженні через нього світла. З іншого боку, велика кількість лінз збільшує габарити та вагу оптики, знижує світлопропускання (докладніше див. «Світлосила») а також висуває підвищені вимоги до якості обробки, що позначається на вартості об'єктива.