Порівняння Forte MD-81 vs Forte HSD1G-105G

— Бензиновий. Двигун внутрішнього згоряння на бензині. Такі двигуни мають непогану потужність, прості в експлуатації і не обмежені довжиною мережевого шнура (як електричні). Їх недоліками є значний рівень шуму, викид вихлопних газів і необхідність придбання пально-мастильних матеріалів, як наслідок — досить висока вартість експлуатації. Тим не менше, більшість мотоблоків та культиваторів мають саме бензинові двигуни.

— Дизель. Двигун внутрішнього згоряння, за конструкцією подібний бензиновому, проте має ряд відмінностей в принципі роботи і, як наслідок, в експлуатації. Так, заправляється він дизельним паливом, яке коштує трохи дешевше бензину. Дизельні двигуни мають високий обертаючий момент при низьких обертах, за рахунок чого добре підходять для важкої роботи (орання, перевезення вантажів). З іншого боку, вони не позбавлені недоліків — дорожнеча в ремонті і високі вимоги до чистоти палива. Внаслідок цього, дизельні мотоблоки та культиватори зустрічаються рідше.

— Електричний (мережа). Електродвигуни з живленням від електричної мережі, найчастіше — звичайної побутової на 230 В. Перевагами всіх електричних двигунів перед бензиновими/дизельними є, зокрема, невисока вартість (зокрема в експлуатації), менші габарити і вага, простота в обслуговуванні (воно практично не потрібне), невисокий рівень шуму і відсутність вихлопних газів. З іншого боку, потуж...ність їх порівняно невисока — навіть у моделей з живленням від мережі вона не перевищує 3 кВт. Тому електричними робляться переважно агрегати для невеликих обсягів робіт, що являють собою швидше культиватори, ніж повноцінні мотоблоки. Тут також варто відзначити, що при живленні від мережі рухливість агрегата обмежується довжиною мережевого шнура. З іншого боку, моделі з таким живленням загалом потужніше акумуляторних, при аналогічної потужності — легше і дешевше, а час роботи виходить практично необмеженим.

— Електричний (акумулятор). Електродвигуни, що працюють від акумуляторів. Основні особливості електродвигунів загалом описані вище, а акумуляторне живлення робить агрегат максимально автономним, не залежним від розеток і довжини мережевого шнура. Водночас моделі з таким живленням ще менш потужні, ніж пристрої з підключенням до мережі, більшість з них не дотягує навіть до 1,5 кВт. Крім того, акумулятор позначається на вазі і вартості агрегата, а час роботи виходить обмеженим; зарядка ж батареї займає чимало часу і все одно потребує джерела живлення. Так що застосовувати культиватори даного типу має сенс лише тоді, коли обсяги роботи невеликі і поблизу немає розеток; такі ситуації виникають вкрай рідко, так що і цей варіант не отримав поширення.

Максимальна ширина смуги землі, що обробляється агрегатом за один прохід.

Велика ширина полегшує роботу на великих відкритих площах, даючи змогу швидше справлятися з ними. Водночас з вузькими місцями і важкодоступними закутками простіше впоратися при невеликій ширині захвату — великий агрегат може просто не поміститися там, де більше мініатюрний пройде без проблем. Так що вибирати за цим показником варто з урахуванням особливостей планованих робіт. Якщо говорити про конкретні цифри, то в найбільш мініатюрних моделях ширина захвату не перевищує 50 см, в найбільших може становити 1 м і більше, значення від 50 до 75 см можна назвати середнім, а від 75 см до 1 м — вище середнього.

Зазначимо також, що деякі моделі дають змогу розширити ширину обробки за рахунок установки додаткових фрез. Однак варто враховувати, що чим ширше смуга — тим більша потужність потрібна для ефективної роботи. Вважається, що для повноцінного використання мотоблока він повинен видавати не менше 1 к.с. на кожні 20 см ширини; втім, для пухких ґрунтів і невеликої глибини достатньо і менших значень.

Максимальна глибина обробки, забезпечувана агрегатом. В культиваторах з незміними фрезами цей параметр визначається насамперед діаметром фрези, в мотоблоки, розрахованих на активні фрези (див. нижче) — особливостями конструкції (в таких моделях навіть висока потужність не гарантує велику робочу глибину). Самий скромний показник у сучасних мотоблоки — до 20 см, а значення від 21 до 25 см можна назвати невеликим. Втім, нерідко навіть таких можливостей цілком достатньо. Глибина від 26 до 30 см вже дає досить великі можливості, а найбільш прогресивні моделі здатні «вгризатися в ґрунт» більш ніж на 30 см.

В будь-якому випадку, оптимальна глибина обробітку залежить від типу і стану ґрунту, а також культур, під які готується ґрунт; детальні рекомендації з цього приводу можна знайти в спеціальних джерелах. Так що не завжди має сенс шукати модель з максимальною глибиною — тим більше, що такі можливості вимагають високої потужності. Також відзначимо, що в багатьох агрегатах глибина може регулюватися.

Кількість фрез, яким штатно укомплектований мотоблок. Зазначимо, що для моделей з підтримкою активних грунтофрез (див. нижче) даний параметр не вказується: такі насадки є знімними, і на один агрегат можна встановлювати активні грунтофрез з різними робочими характеристиками.

Говорячи про кількість, під фрезою увазі окрему «зірочку» з декількох загнутих ножів, встановлену на робочої осі агрегата. Кількість таких «зірочок» підбирається залежно від ширини обробки, яку хоче забезпечити виробник: одна фреза захоплює смугу в середньому від 12 до 18 см, і для більш-менш пристойної ширини захвату їх потрібно декілька.

Мотоблоки, розраховані на використання з т. зв. активними почвофрезами. Сама фреза при цьому найчастіше входить в комплект поставки, однак цей момент не завадить уточнити окремо.

Існує два основних різновиди фрез, застосовуваних у мотоблоки. Найпростіший варіант — осьова фреза (з пасивною подачею), встановлена прямо на силовий осі мотоблока і фактично грає роль коліс. Образно кажучи, мотоблок подібної конструкції (мотокультиватор) під час роботи «їде на фрезі», і швидкість руху залежить від швидкості обертання насадки. Другий варіант — активна подача, при якій мотоблок має окремі колеса, а сама фреза виконана у вигляді навісного обладнання. Агрегати з такими фрезами більш громіздкі, важкі і дорогі, ніж моделі з пасивною подачею, однак вони більш продуктивні і забезпечують кращу якість обробки. Крім того, активна фреза не впливає на швидкість руху, тому її можна розкрутити до досить високих оборотів, не боячись, що користувачеві доведеться бігти за мотоблоком.

Зазвичай, наявність активної фрези є ознакою важкої продуктивної техніки, розрахованої на великі ділянки землі.

— Вал відбору потужності. Наявність валу відбору потужність в конструкції мотоблока. Такий вал забезпечує передачу обертання від двигуна на додаткове обладнання, що використовується з мотоблоком — сівалки, косарки, подрібнювачі, збиральні машини та інші агрегати, що потребують механічного приводу для роботи. Таким чином, дана функція значно розширює можливості мотоблока і асортимент обладнання, сумісного з ним. З іншого боку, вона ускладнює конструкцію, збільшує її вагу, а головне — ціну. Також варто враховувати, що різні зовнішні агрегати можуть мати різні типи хвостовиків під вал відбору потужності і різні вимоги до швидкості обертання; сумісність за цими моментами необхідно уточнювати окремо.

— Шків відбору потужності. Функція, аналогічна описаній вище – валу відбору потужності. Відмінною особливістю є його розташування і відповідно спосіб навішування додаткового обладнання. Вал розміщений за задньому торці, в той час як шків на боковій частині корпусу.

— Транспортувальні колеса. Наявність в конструкції культиватора/мотоблока спеціального колеса (коліс), що полегшують транспортування агрегата в неробочий час. В культиваторах такі колеса дають змогу не тягнути пристрій прямо по землі (що може пошкодити робочий інструмент) або в руках (що незручно внаслідок великої ваги), а в мотоблоках — дають додаткову точку опори як для переміщення, так і для ст...оянки. Не варто плутати ці колеса з основними колесами пристрою: на основних агрегат переміщується під час роботи (а в багатьох моделях — постійно), транспортувальні використовуються виключно в неробочий час.

— Задній хід. Можливість руху агрегата заднім ходом — для цього напрям обертання коліс або фрези змінюється на протилежний. Дана функція дає додаткові можливості маневрування; вона особливо корисна у важкій техніці, яку незручно було б тягнути на себе вручну.

— Блокування диференціала. Можливість відключити у мотоблоки диференціал — спеціальний механізм, призначений для того, щоб «погоджувати» між собою рух коліс при повороті. Диференціал необхідний для нормальної керованості на відносно рівній землі, проте він погіршує загальну прохідність — такі технічні особливості механізму. Тому в деяких мотоблоках може передбачатися можливість заблокувати диференціал; це може стати в нагоді як на пересіченій місцевості, так і при деяких роботах з високим і нерівномірним навантаженням на колеса.

— Огородження для рослин. Спеціальні пристрої, які також називаються «захистом для фрез». Зазвичай вони виглядають як два металевих диска на обох кінцях осі, де розташовані фрези. Ці диски запобігають потраплянню рослин в робочий інструмент і дають змогу обробляти землю в безпосередній близькості від уже посаджених рослин, не боячись пошкодити їх фрезами культиватора. На наявність такого захисту обов'язково варто звернути увагу, якщо Ви збираєтеся використовувати пристрій для міжрядної культивації.

— Регулювання рукоятки по висоті. Можливість змінювати висоту, на якій розташовуються рукоятки мотоблока. Ця функція призначена для підлаштовування рукояток під зріст оператора — для людей різного зросту найзручніша висота теж буде різною.

— Боковий поворот рукоятки. Можливість розвернути рукоятку мотоблока вбік — так, що оператор зможе йти не за агрегатом, а поруч з ним. Ця функція буде корисна в тих випадках, коли користувачеві незручно або небажано перебувати позаду мотоблока — наприклад, якщо не можна топтати оброблену землю, якщо застосовувана насадка викидає назад ґрунт або траву, або якщо ця насадка сильно виступає назад, і через неї до ручок не дотягнутися.

— Фари. Наявність фар дасть змогу працювати з культиватором/мотоблоком незалежно від часу доби і зовнішніх джерел світла — у темряві досить увімкнути фари. Також вони можуть знадобитися при використанні культиватора в якості тягача — як в темний час доби, так і в деяких інших ситуаціях, передбачених ПДР.

Тип редуктора, передбаченого в конструкції мотоблока.

Редуктор являє собою механізм для передачі обертання з вала двигуна на робочий вал; швидкість обертання при цьому знижується, а тягове зусилля, відповідно, збільшується. У сучасних агрегатах можуть застосовуватися черв'ячні, ланцюгові, шестеренчасті і шестеренчасто-ланцюгові редуктори; ось їхні основні особливості:

— Черв'ячний. Редуктори на основі черв'ячного механізму застосовуються переважно в легких мотоблоках з пасивними фрезами (мотокультиваторах). При простоті і невисокій вартості такий редуктор забезпечує високе передавальне відношення, що дає змогу досягти гарного тягового зусилля при порівняно невеликій потужності двигуна. З інших переваг черв'ячних механізмів можна назвати компактність, мінімальний рівень шуму, плавний хід і здатність до самозагальмовування. З іншого боку, подібні редуктори погано переносять високі навантаження, що і зумовило сферу їх застосування.

— Ланцюговий. Редуктори на основі ланцюгової передачі — двох шестерень, сполучених ланцюгом (на зразок механізму, використовуваного в велосипедах). Такі редуктори трохи дорожче черв'ячних, однак вони надійніші і здатні працювати з більш високими навантаженнями. Ще одна перевага полягає в невеликій ширині корпусу, що особливо актуально для мотокультиваторів — редуктор не обме...жує глибину оброблення, оскільки може заглиблюватися в грунт одночасно з фрезами.

— Шестеренчастий. Найпрогресивніший різновид сучасних редукторів. Подібні механізми відрізняються високою надійністю і довговічністю, вони нормально переносять тривалу роботу на високих навантаженнях. Зворотною стороною цих переваг є висока ціна. Шестеренчасті редуктори використовуються переважно на професійній техніці, для якої «витривалість» є критичною.

— Шестеренчасто-ланцюговий. Компромісний варіант, який при встановленні на мотокультиватор підвищує його експлуатаційні характеристики (в порівнянні з ланцюговим і черв'ячним), а при встановленні на мотоблок дещо знижує вартість останнього.

Кількість передач, передбачених у самохідному культиваторі/мотоблоки, простіше кажучи — кількість швидкостей пересування. Зустрічаються як найпростіші мотоблоки на 1 передачу або на 2 передачі, так і більш прогресивні з трьома, чотирма і навіть на 6 передач. Більш низькі передачі не відрізняються швидкістю, але дають змогу ефективно справлятися з високими навантаженнями, а також краще підходять для старту з місця; більш високі дають мале тягове зусилля, однак хорошу швидкість. Таким чином, наявність кількох передач дає можливість налаштувати режим роботи агрегата під особливості ситуації. Кількість передач також актуально і для заднього ходу, адже зустрічаються мотоблоки та культиватори на 1 передачу і більше.

Модель двигуна, встановленого у мотоблоки/культиваторі. Основні робочі характеристики двигуна зазвичай вказуються в загальних даних по агрегату. Однак, знаючи точну назву мотора, можна знайти за нього більш детальну інформацію — починаючи від специфічних даних зразок обертаючого моменту або оборотів і закінчуючи відгуками і оглядами. Також дані про модель двигуна можуть стати в нагоді при пошуку запчастин або матеріалів.