Фазова корекція
Наявність в біноклі/монокуляре системи
фазової корекції. Ця функція підвищує якість зображення, зокрема, роздільна здатність і передачу кольору, а також зводить до мінімуму колірні спотворення.
Необхідність використання фазової корекції обумовлена тим, що світлові хвилі, що відповідають різним кольорам, розрізняються по довжині і проникаючої здатності, через що оптичній системі проходять теж по-різному. Це може викликати зниження якості зображення. Щоб уникнути цього в призмах, встановлених в приладі, використовуються спеціальні покриття — вони зберігають оригінальне співвідношення колірних хвиль і забезпечують, таким чином, фазову корекцію.
Винос вихідної зіниці
Виносом називають відстань між лінзою окуляра і вихідною зіницею оптичного приладу (див. «Діаметр вихідного вічка»). Оптимальна якість зображення досягається в тому випадку, коли вихідний зіницю проєктується прямо на око спостерігача; так що з практичної точки зору винос — це така відстань від ока до лінзи окуляра, на якому забезпечується найкраща видимість і відсутня затемнення країв (віньєтки).
Великий винос особливо важливий у тому випадку, якщо бінокль/монокуляр планується використовувати одночасно з окулярами — адже в таких випадках немає можливості піднести окуляр впритул до ока.
Скошені наочники
Наявність
скошених наглазников (або одного наглазника, у разі монокулярів — див. «Тип») в конструкції приладу. Подовжена частина наглазника під час роботи розташовується із зовнішнього боку ока, практично на скроні; за рахунок цього вона забезпечує додатковий захист для ока — насамперед від сторонніх «засвіток», що заважають нормально бачити зображення в окулярі. Водночас подібні моделі погано поєднуються з окулярами: в кращому разі наглазник доведеться підвернути, звівши нанівець всі його переваги, а в деяких пристроях навіть така можливість відсутня.
Далекомір
Наявність
далекоміра в конструкції бінокля/монокуляра. Далекомір, як випливає з назви, дозволяє вимірювати відстань до певного об'єкта; а от конкретні способи такого вимірювання можуть розрізнятися.
Найпростішим і найбільш поширеним варіантом є вимірювальна сітка, видима в окулярах; такі далекоміри коштують недорого і працюють без батарей. З іншого боку, сама процедура їх використання не дуже зручна, тому що вимагає знань про розміри об'єкта, який використовується для вимірювання, а також уміння застосовувати певні формули. Більш зручними є активні лазерні далекоміри: з таким пристосуванням досить навести мітку бінокля на мету і натиснути кнопку — інше зробить автоматика. Головним їх недоліком є висока ціна; крім того, для роботи лазера потрібно джерело живлення.
