Порівняння TP-LINK Archer C3150 vs Asus RT-AC88U

Загальний тип пристрою. У наш час, крім звичних багатьом роутерів (як звичайних, так і ігрових), у продажу можна зустріти ADSL роутери, точки доступу (в тому числі спрямовані), MESH-системи, Wi-Fi адаптери, Wi-Fi підсилювачі і навіть термінали супутникового інтернету. Ось докладний опис цих видів обладнання:

— Роутер. Пристрої, відомі багатьом як найпопулярніший засіб бездротового доступу в Інтернет. Втім, цим застосування подібної електроніки не обмежується — вона може використовуватися також для створення локальних мереж і з деякими іншими, більш специфічними цілями.З технічної сторони роутер — це точка доступу до бездротової мережі, що підтримує режим NAT; докладніше про це режимі див. «Функції і можливості», тут же відзначимо, що саме завдяки NAT можливий доступ в Інтернет відразу з декількох комп'ютерів/гаджетів, які працюють через один обліковий запис провайдера.

— Ігровий роутер. Різновид описаних вище роутерів, оптимізований для застосування в онлайн-іграх. Особливостями таких пристроїв є підтримка новітніх стандартів зв'язку, висока швидкість з'єднання з мінімумом лагів, а також наявність спеціальних інструментів і функ...цій (пріоритет ігрового трафіку, прискорювачі з'єднання, інтеграція з ігровими сервісами або навіть певними онлайн-іграми тощо). Конкретний функціонал ігрового роутера може бути різним, проте якщо ви прагнете до максимальної швидкості і комфорту в мережевих іграх — має сенс вибирати пристрій саме з даної категорії.

— ADSL модем/роутер. Бездротові роутери (див. вище), які забезпечують вихід в Інтернет за рахунок технології ADSL. Ключова перевага цієї технології полягає в тому, що вона дає можливість використовувати існуючі телефонні мережі і не морочитися з прокладкою дротів; при цьому Інтернет і телефонний зв'язок працюють незалежно і не заважають один одному. З іншого боку, таке підключення поступається дротовому Ethernet за швидкістю і функціоналу (докладніше див. «Вхід даних (WAN-port)»); тому в наш час ADSL поступово сходить зі сцени», і устаткування під цю технологію на ринку небагато.

— Точка доступу. Пристрої, призначені в основному для використання в ролі своєрідних «перехідників» між дроовими мережами і бездротовими пристроями, а також для зв'язку між собою окремих сегментів мережі по бездротовому каналу. Принципова відмінність таких пристроїв від роутерів (див. вище) полягає у відсутності функції NAT (див. «Функції і можливості») — таким чином, кожен підключений до точки доступу бездротовий пристрій передає в мережу власну IP-адресу. Характерний приклад мережі на основі такого обладнання — загальний маршрутизатор для підключення до Інтернету плюс кілька точок доступу, розташованих у ключових місцях і підключених до маршрутизатора дротовим способом.

— Спрямована точка доступу. Різновид описаних вище точок доступу, у яких зона покриття має чітку спрямованість. Простіше кажучи, сигнал від такого пристрою розходиться не рівномірно в усі сторони, а в певному напрямку, у вигляді променя або сектора. Таке обладнання має дві основні сфери застосування. Перша — це ситуації, коли точку доступу потрібно встановити не в центрі, а на межі перекритої зони — наприклад, в кутку приміщення. В цьому разі спрямована конструкція дає змогу зосередити майже всю потужність передавача в робочій зоні, не витрачаючи її на «непотрібні» напрямки. Другий варіант застосування — бездротовий зв'язок на великих відстанях, наприклад, між мережами у різних будівлях в режимі моста (див. «Функції і можливості»); у деяких спрямованих точках доступу дальність зв'язку досягає 10 км. Зрозуміло, для такого зв'язку пристрій з іншого боку бездротового каналу теж повинен мати відповідну дальність, тому простіше всього в таких ситуаціях використовувати дві точки доступу з однаковими характеристиками.

— MESH-система. Обладнання для побудови бездротових мереж у форматі MESH. Ідея цього формату полягає у використанні великої кількості компактних і відносно малопотужних бездротових приймачів, здатних злагоджено взаємодіяти між собою. Таким способом можна перекрити значну територію (аж до невеликого міста), забезпечивши надійне підключення в будь-якій точці зони покриття. Відбувається це наступним чином: ноутбук, смартфон або інший Wi-Fi гаджет взаємодіє з найближчим вузлом MESH-мережі, далі дані передаються до основного роутера або точки доступу бездротовим способом, ланцюжком між вузлами. При цьому використовується так звана динамічна маршрутизація: мережа сама визначає оптимальний шлях передачі даних і автоматично змінює цей шлях при переміщенні користувача між окремими вузлами.
Власне, динамічна маршрутизація і є ключовою відмінністю MESH-пристроїв від більш традиційних Wi-Fi підсилювачів. При цьому робота здійснює в «безшовному» форматі: при перемиканні з одного вузла на інший зв'язок не втрачається і мережеві функції, що потребують стабільного підключення (завантаження, перегляд відео, онлайн-ігри, сесії авторизації) не перериваються. Іншими словами, користувач взагалі не помічає перемикань між окремими вузлами. Крім того, такий формат роботи дає можливість зберегти стабільну швидкість підключення (тоді як використання традиційних підсилювачів, особливо у вигляді ланцюжків, помітно знижує швидкість). Таким чином, MESH-мережа може стати відмінним рішенням для ситуацій, де потрібен набір з декількох підсилювачів Wi-Fi — починаючи від приватного будинку на 2-3 поверхи і закінчуючи офісними та промисловими комплексами, а то і міськими районами. При цьому обладнання для таких мереж може продаватися комплектами з декількох одиниць (до 8); докладніше див. «В комплекті».

— Wi-Fi адаптер. Адаптери для підключення до Wi-Fi мереж, призначені для настільних ПК та іншої техніки, яка першопочатково не має вбудованих Wi-Fi модулів. Таке обладнання може бути як зовнішнім, так і внутрішнім — докладніше див. «Інтерфейси (для адаптерів)». Тут же відзначимо, що купівля Wi-Fi адаптера може стати непоганою альтернативою дротовому підключенню — особливо якщо роутер розташований далеко і тягнути дріт було б незручно.

— Підсилювач Wi-Fi. Пристрої, призначені для посилення Wi-Fi сигналу від існуючого роутера або точки доступу. Дають змогу розширити зону покриття, позбутися «мертвих зон», а також покращити якість зв'язку і зробити сигнал більш стабільним. Від MESH-обладнання (див. вище), що має схоже призначення, даний тип пристроїв відрізняється відсутністю динамічної маршрутизації (Wi-Fi підсилювачі розраховані на роботу напряму з роутером, в крайньому разі по фіксованоіу ланцюжку), а також неможливістю безшовної роботи (підсилювач видимий як окрема мережа — докладніше див. «Функції і можливості — Режим репітера»). Крім того, підключення через такий пристрій може помітно знизити швидкість. З іншого боку, Wi-Fi підсилювачі обходяться значно дешевше, ніж вузли MESH-систем. Так що саме даний тип обладнання може виявитися оптимальним варіантом для нескладного побутового застосування, коли потрібно лише злегка розширити наявне покриття і немає потреби будувати велику мережу з безліччю рівноцінних точок підключення.

– Супутниковий інтернет (Starlink). Термінали для доступу до Всесвітньої мережі через супутниковий зв'язок. Інфраструктура подібних систем зазвичай складається з низькоорбітальних супутників у космосі, мережі базових станцій на землі, безпосередньо клієнтських терміналів для прийому сигналів та роздачі інтернету. Монополістом у цій сфері є компанія Ілона Маска SpaceX з її терміналами Starlink.

З впровадженням супутникових систем у масовий ужиток з'явилася можливість забезпечення високошвидкісного доступу до інтернету в тих місцях, де раніше це було неможливо через відсутність або слабкий розвиток традиційних способів передачі даних. Водночас такий інтернет стане в нагоді при регулярних перебоях з енергопостачанням і далеко від електричної цивілізації. Головне – це заживити клієнтський термінал. З мінусів технології відзначається дорожнеча обладнання та висока абонплата за користування послугами супутникового інтернету (проти традиційного кабельного підключення або використання мобільного доступу до глобальної мережі).

Під LAN в даному разі маються на увазі стандартні мережеві роз'єми (відомі як RJ-45), призначені для дротового підключення пристроїв локальної мережі – ПК, серверів, додаткових точок доступу тощо. Кількість портів відповідає числу пристроїв, яку можна напряму підключити до обладнання дротовим способом.

Що стосується швидкості, то на сьогоднішній день найбільш популярними варіантами є 100 Мбіт/с (Fast Ethernet) і 1 Гбіт/с (Gigabit Ethernet). При цьому, завдяки розвитку техніки, гігабітних пристроїв випускається все більше, хоча на практиці така швидкість має критичне значення тільки при передачі великих об'ємів інформації. При цьому, деякі моделі крім штатної швидкості основних LAN-портів можуть мати LAN-порт 2.5 Гбіт/с, 5 Гбіт/с і навіть 10 Гбіт/с,, що має підвищену пропускну здатність.

Коефіцієнт посилення, що забезпечується кожної антеною пристрою; якщо в конструкції передбачені антени з різними характеристиками (характерний приклад — одночасно зовнішні і внутрішні антени), то інформація, зазвичай, вказується по найбільш високому значенню.

Посилення сигналу в цьому разі забезпечується за рахунок звуження діаграми спрямованості — подібно до того, як у ліхтариках з регульованою шириною променя зменшення цієї ширини збільшує дальність освітлення. Найпростіші всеспрямовані антени звужують сигнал в основному у вертикальній площині, «сплющуючи» область охоплення — так, що вона стає схожою на горизонтальний диск. Зі свого боку, спрямовані антени (переважно в спеціалізованих точках доступу, див. «Тип пристрою») створюють вузький промінь, що охоплює зовсім невеликий простір, зате дає досить солідне посилення.

Конкретно ж коефіцієнт посилення описує, наскільки потужним виходить сигнал на основному напрямку антени в порівнянні з ідеальною антеною, що рівномірно поширює сигнал на всі боки. Разом з потужністю передавача (див. нижче) це визначає сумарну потужність обладнання і, відповідно, ефективність і дальність зв'язку. Власне, для визначення сумарної потужності достатньо додати коефіцієнт посилення в dBi до потужності передавача в dBm; dBi і dBm в даному разі можна розглядати як одні і ті ж одиниці (децибели).

Загалом подібні дані рідко потрібні пересічному користувачеві, однак вони можуть знадобитися в деяких специфічних ситу...аціях, з якими доводиться мати справу фахівцям. Детальні методики розрахунків для таких ситуацій можна знайти в спеціальних джерелах; тут же підкреслимо, що не завжди має сенс гнатися за високим коефіцієнтом підсилення антени. По-перше, як говорилося вище, це досягається ціною звуження оласті охоплення, що може створювати незручності; по-друге, занадто сильний сигнал теж нерідко буває небажаним, детальніше див. «Потужність передавача».

Номінальна потужність Wi-Fi передавача, який використовується в пристрої. За підтримки кількох діапазонів (див. «Діапазони роботи) потужність для різних частот може бути різною, для таких варіантів тут зазначається максимальне значення.

Від цього параметра напряму залежить сумарна передаюча потужність, яка забезпечується пристроєм. Цю потужність можна обчислити, склавши потужність передавача і коефіцієнт підсилення антени (див. вище): наприклад, передавач на 20 dBm, доповнений антеною на 5 dBi, дає в результаті потужність 25 dBm (в основній області охоплення антени). Для нескладного побутового використання (наприклад, купівлі роутера в невелику квартиру) такі подробиці не потрібні, але от в професійній сфері нерідко виникає необхідність використовувати бездротові пристрої строго визначеної потужності. Детальні рекомендації з цього приводу для різних ситуацій можна знайти в спеціальних джерелах, тут же відзначимо, що сумарне значення в 26 dBm і більше дає змогу віднести пристрій у категорію обладнання з потужним передавачем. Водночас подібні можливості на практиці потрібні далеко не завжди: зайва потужність може створювати безліч перешкод як для оточуючих пристроїв, так і для самого передавача (особливо в міських та інших аналогічних умовах), а також погіршувати якість з'єднання з малопотужною електронікою. А для ефективного зв'язку на великій відстані відповідну потужність повинно мати як саме обладнання, так і зовнішні пристро...ї (що досяжно далеко не завжди).Так що при виборі варто не гнатися за максимальним числом децибел, а враховувати рекомендації для конкретної ситуації; до того ж Wi-Fi підсилювач або MESH-система нерідко виявляються непоганою альтернативою потужного передавача.

Кількість ядер в процесорі, встановленому в пристрої. Під ядром в даному випадку мається на увазі частина процесора, що виконує один потік команд. Відповідно, наявність декількох ядер (зустрічаються моделі на 2 ядра, на 3 та на 4 ядра дозволяє працювати з декількома потоками одночасно, що позитивно позначається на продуктивності.

Кількість тактів за секунду, яке видає процесор в штатному робочому режимі. Тактом називається окремий електричний імпульс, який використовується для обробки даних і синхронізації процесора з іншими компонентами комп'ютерної системи. Різні операції можуть вимагати як долей такту, так і кількох тактів, однак у будь-якому разі тактова частота є одним з основних параметрів, що характеризують продуктивність і швидкість роботи процесора — за інших рівних умов характеристиках процесор з більш високою тактовою частотою буде працювати швидше і краще справлятися зі значними навантаженнями.

Кількість оперативної пам'яті (RAM), передбачене в пристрої. Обсяг «оперативки» є одним з показників потужності апарата: чим він більший, тим вище продуктивність і тим краще пристрій буде справлятися з «важкими» завданнями. Серед значень можуть зустрічатися 128 МБ, 256 МБ, 512 МБ a> і високі показники в 1 ГБ та 2 ГБ.

Кількість пам'яті, виділена під роботу операційної системи на борту роутера. У ній зберігається ОС і програма управління. Відзначимо, що Flash-пам'ять недоступна для використання кінцевому користувачеві.

Основні функції і можливості, реалізовані в пристрої.

У дану категорію віднесені в основному найбільш ключові функції — а саме балансування навантаження(Dual WAN), резервування каналу, Link Aggregation, Bluetooth (різні версії, включаючи Bluetooth v 5), протокол зв'язку Zigbee, голосовий асистент, NAT, режими MESH, мосту, репітера, функція Beamforming, мережевого екрана (Firewall) і CLI (Telnet). Ось детальніший опис кожного з цих пунктів:

— Dual WAN. Можливість одночасного підключення до двох зовнішніх мереж. Найчастіше застосовується для одночасної роботи з двома Інтернет-з'єднаннями (хоча можливі й інші варіанти); при цьому існує два основних режими роботи з такими з'єднаннями — резервування (Failover/Failback) і балансування (Load Balance). Так, в режимі резервування пристрій постійно використовує основний канал підключення до Інтернету, а при збоях на цьому каналі — автоматично перемикається на запасний варіант. В режимі балансування обидва канали використовуються одночасно, при...цьому навантаження між ними розподіляється або автоматично (залежно від споживання трафіку тим або іншим пристроєм) або вручну (чітко прописується в налаштуваннях для конкретних пристроїв). Це дає змогу, наприклад, відокремити канал для ігор по мережі від решти зв'язку, максимально знизивши лаги і підвищивши ефективність.

— Link Aggregation. Функція, що дає змогу об'єднувати декілька паралельних фізичних каналів зв'язку в один логічний - для підвищення швидкості та надійності з'єднання. Простіше кажучи, при наявності Link Aggregation пристрій можна підключити до іншого пристрою не одним кабелем, а відразу двома або навіть більше. Збільшення швидкості при цьому відбувається за рахунок підсумовування пропускної спроможності всіх фізичних каналів; правда, загальна швидкість може бути менше суми швидкостей - з іншого боку, об'єднання декількох порівняно повільних роз'ємів нерідко обходиться дешевше, ніж використання обладнання з більш прогресивним одиничним інтерфейсом. А підвищення надійності здійснюється, по-перше, за рахунок розподілу загального навантаження по окремим фізичним каналам, по-друге, за рахунок «гарячого» резервування: вихід з ладу одного порту або кабелю може знизити швидкість, проте не призводить до повного розриву з'єднання, а при поновленні працездатності канал включається в роботу автоматично.

— Bluetooth. Підтримка пристроєм бездротової технології Bluetooth. Зміст даної функції буде залежати від формату роботи обладнання (див. «Тип пристрою»). Приміром, адаптери з такою можливістю дають змогу доповнити ПК не тільки Wi-Fi зв'язком, але і підтримкою Bluetooth — завдяки цьому можна обійтися одним адаптером замість двох. А в роутерах і точках доступу дана функція дає змогу зовнішнім пристроям отримувати доступ до Інтернету (або мережі) по Bluetooth-з'єднанню замість Wi-Fi. Такий формат роботи дає змогу розвантажити Wi-Fi канал і знизити енергоспоживання підключених пристроїв; це особливо важливо для компонентів розумного дому та інших пристроїв «Інтернету речей», в характеристиках деяких роутерів/точок доступу прямо заявлено, що Bluetooth призначений в основному для такої електроніки. Можуть передбачатися й інші способи використання даної технології, більш специфічні; втім, це зустрічається рідко.

– Zigbee. Протокол зв'язку, створений для систем автоматизації (включаючи «розумний дім»), сигналізації, промислового управління тощо. Дає можливість передавати управляючі сигнали з невисокими витратами енергії, а також створювати мережі MESH з направленням сигналу через кілька вузлів та автоматичним вибором оптимального маршруту з урахуванням поточної ситуації в мережі. Має високу захищеність каналів зв'язку від злому, а також можливість забезпечити високу швидкість спрацьовування.

— Голосовий асистент. Підтримка пристроєм того чи іншого голосового асистента. Найчастіше зустрічаються такі варіанти (окремо або разом):

• Amazon Alexa
• Google Assistant

Конкретний функціонал цих асистентів можна уточнити за спеціальними джерелами (тим більше, що він постійно оптимізується і розширюється). Тут же відзначимо, що в разі Wi-Fi обладнання мова зазвичай йде не про асистента, вбудованого в сам пристрій, а про покращену сумісність зі смартфонами і іншими гаджетами, на яких встановлений відповідний помічник. Подібний функціонал буває особливо корисний з урахуванням того, що сучасні голосові асистенти застосовуються в тому числі для управління компонентами розумного дому. Зв'язок при такому управлінні нерідко здійснюється саме через домашній роутер або інше аналогічне устаткування, і підтримка таким обладнанням голосових асистентів помітно спрощує налаштування і розширює можливості всієї системи.

— NAT (Network Address Translation). Функція, що дає змогу Wi-Fi обладнанню під час роботи із зовнішньою мережею (наприклад, Інтернетом) замінювати IP-адреси всіх підключених до цього обладнання комп'ютерів та інших пристроїв на одну загальну IP-адресу. Іншими словами, мережа з таким роутером бачиться «ззовні» як один пристрій, з одним загальним IP. Найпопулярніший варіант застосування NAT — підключення до Інтернету декількох абонентів (наприклад, комп'ютерів і гаджетів в межах будинку або офісу) через один обліковий запис провайдера. При цьому кількість таких абонентів у межах мережі обмежується лише можливостями роутера і може вільно змінюватися, на доступ до Всесвітньої Мережі це не вплине (тоді як без використання NAT довелося б організовувати окремий обліковий запис на кожен пристрій). Підтримка NAT є обов'язковою функцією для роутерів (див. «Тип пристрою»).

— Режим моста. Можливість роботи устаткування в режимі моста. Цей режим дає змогу бездротовим способом пов'язувати між собою окремі сегменти мережі — наприклад, об'єднати два поверхи, якщо прокласти між ними кабель складно. Втім, можливий зв'язок і на більш далекі відстані — в окремих спрямованих точках доступу (див. «Тип пристрою»), створених в основному саме для такого застосування, дальність дії може перевищувати 20 км. Власне, даний режим підтримує більшість точок доступу (як спрямованих, так і звичайних), однак також він популярний в інших видах обладнання, зокрема, роутерах.
Зазначимо, що для роботи в режимі моста найкраще використовувати однотипні пристрої — це гарантує якісний зв'язок в обох напрямках. Також варто сказати, що крім двостороннього режиму «точка – точка», зустрічається також обладнання з підтримкою багатосторонніх мостів («точка – багатоточка»); наявність такої можливості варто уточнювати окремо.

— Режим репітера. Режим роботи, в якому обладнання лише повторює Wi-Fi сигнал від іншого пристрою, граючи роль ретранслятора. Основне призначення даної функції — розширення Wi-Fi мереж, забезпечення доступу там, куди не дістає основний пристрій (наприклад, роутер). Класичний приклад репітерів — підсилювачі Wi-Fi (див. «Тип пристрою»), в них цей режим є за визначенням; втім, він зустрічається і в інших різновидах Wi-Fi обладнання. Виняток становлять MESH-системи, що мають схожу специфіку, проте відрізняються за форматом роботи. Детальніше про цей форматі див. нижче, тут же відзначимо, що мережі з репітерами багато в чому поступаються MESH за практичним можливостям. По-перше, сигнали від основного устаткування і від ретранслятора бачаться як окремі мережі Wi-Fi, і при переміщенні між ними абонентські пристрої повинні перепідключатися; це може відбуватися автоматично, проте переривання зв'язку та зміна мереж все одно створює незручності. По-друге, робота через репітер помітно знижує швидкість Wi-Fi. По-третє, ретранслятор працює за строго фіксованою, заздалегідь встановленою схемою маршрутизації. З іншого боку, точки доступу з функцією репітера обходяться помітно дешевше MESH-вузлів, а згадані недоліки далеко не завжди є критичними.

— Режим MESH. Можливість роботи пристрою в ролі вузла MESH-мережі. Таку функцію за визначенням мають всі MESH-системи, однак вона може передбачатися і в інших видах обладнання. Детальний опис мереж цього типу наведено в п. «Тип пристрою — MESH-система». Тут же коротко опишемо їх особливості і відмінність цього режиму від режиму репітера (див. вище), який має багато в чому схоже призначення.
Технологія MESH дає змогу створити єдину бездротову мережу за допомогою великої кількості окремих вузлів (точок доступу), пов'язаних одна з одною по Wi-Fi. При цьому реалізується так званий безшовний режим роботи: вся мережа бачиться як єдине ціле, перемикання між точками доступу при необхідності відбувається автоматично, в таких випадках зв'язок не розривається і користувач взагалі не помічає переходу на інший вузол в мережі. У цьому полягає одна з ключових відмінностей від використання репітерів. Інша відмінність — динамічна маршрутизація: вузли MESH-мережі автоматично визначають оптимальний режим проходження сигналу. Завдяки цьому, а також завдяки деяким іншим особливостям даної технології, наявність «посередників» на шляху сигналу практично не впливає на швидкість зв'язку (на відміну від тих же репітерів). Головним недоліком обладнання з цією функцією можна назвати порівняно високу вартість.

— Beamforming. Технологія, що дає змогу підсилювати сигнал Wi-Fi на тому напрямку, де знаходиться приймаючий пристрій (замість того, щоб транслювати сигнал у всі сторони або у великому секторі, як це відбувається у звичайному режимі). Звуження діаграми спрямованості дає змогу направити у бік приймача більш високу потужність, збільшивши таким чином дальність і ефективність зв'язку; при цьому положення приймаючого пристрою визначається автоматично, користувачеві не потрібно мати справу з додатковими налаштуваннями. А багато моделей Wi-Fi обладнання здатні підсилювати сигнал відразу за кількома напрямами (зазвичай, для цього передбачається кілька антен). При цьому абонентські пристрої не обов'язково повинні підтримувати Beamforming — покращення зв'язку помітно і при односторонньому застосуванні цієї технології (хоча і не так явно, як при двосторонньому).
Зазначимо також, що єдині стандарти Beamforming були офіційно впроваджені як частина специфікації Wi-Fi 5. Правда, «формування променя» застосовувалося і в більш ранніх версіях Wi-Fi, проте в них різні виробники використовували різні способи реалізації Beamforming, несумісні один з одним. Так що в наш час ця функція майже не зустрічається поза обладнання, сумісного з Wi-Fi 5.

— Мережевий екран (Firewall). Функція, що дає змогу Wi-Fi пристрою здійснювати контроль трафіку, що проходить через нього. Фактично Firewall — це набір програмних фільтрів: ці фільтри порівнюють пакети даних з заданими параметрами і приймають рішення, пропускати або не пропускати трафік. При цьому оброблення може здійснюватися за двома правилами: «дозволено все, що прямо не заборонено», або навпаки, «заборонено все, що прямо не дозволено». Основне призначення «фаєрвола» — захист мережі (або окремих сегментів мережі) від несанкціонованого доступу і різних атак. Крім цього, дана функція може застосовуватися для контролю користувацької активності — наприклад, заборони на доступ до окремих Інтернет-сайтів. Зазначимо, що мережевий екран можна реалізовувати і на рівні окремих пристроїв, але використання його на роутері дає змогу убезпечити відразу всю мережу.

— CLI (Telnet). Можливість управління пристроєм за протоколом Telnet. Це один з протоколів, використовуваних у наш час для віддаленого управління мережевим обладнанням; при цьому Telnet, на відміну від іншого популярного стандарту HTTP, не має графічного інтерфейсу і використовує виключно командний рядок. Застосовується такий доступ в основному в службових цілях — для відладки і зміни налаштувань в інших протоколах на основі тексту (HTTP на веб-сторінках, SMTP і POP3 на поштових серверах тощо); для роботи з Telnet необхідні спеціальні знання.