Порівняння Kicx ICQ 300BA vs Blaupunkt GTt 1200

— Закритий ящик. Найпростіший тип корпусу: закритий з усіх боків ящик з динаміком (динаміками) на передній панелі. Перевагами таких моделей вважається висока точність передачі звуку і невисока вартість, недоліків — низька чутливість і кілька «плоский» бас.

— Фазоінвертор. Класичний фазоінвертор являє собою порожню трубку, що з'єднує внутрішній об'єм корпусу з зовнішнім світом (однак існують і інші варіанти такого з'єднання). Довжина каналу фазоінвертора підібрана так, що звукові хвилі певного діапазону, проходячи через нього, виявляються перевернуті по фазі відносно хвиль динаміка (звідси і назва). Це покращує (зокрема, «поглиблює») звучання сабвуфера і дозволяє добитися непоганих характеристик при невеликих розмірах корпусу. З іншого боку, звуковий потік в трубці створює певний додатковий шум.

— Смуговий. Конструкція, що поєднує в собі риси закритого ящика і фазоінверторного корпусу. Одна її частина виконана закритою, а друга оснащена трубкою-фазоінвертором; між ними знаходиться перегородка, на якій і розташований основний динамік. На відміну від попередніх типів, динамік при цьому цілком знаходиться всередині корпусу. Смугові корпусу забезпечують більш гучне звучання, ніж ящики або фазоінвертори, при якість звуку, порівнянне з останніми. Недоліком є складність конструкції, як наслідок — кілька більш висока ціна.

– Корпус Box. Буквально «ящик». Найпростіший тип корпусу, фактично і є ящиком середніх габаритів, розрахований на встановлення в багажнику.

– Compact. Цей варіант означає скоріше не форму, а розмір корпусу – як слідує з назви, до нього належать пристрої, що мають невеликі габарити. Такі сабвуфери максимально прості у встановленні, деякі моделі можна встановлювати прямо під сидіння. Водночас їхня якість і потужність звучання зазвичай нижча, ніж у повнорозмірних.

– Tube. Корпус у формі труби, на один із торців якої виведено динамік. На характеристики звуку така форма відчутно не впливає, вона грає переважно естетичну роль – сабвуфери-труби досить стильно виглядають.

— Активний. Сабвуфер, оснащений власним вбудованим підсилювачем. Такий сабвуфер можна підключати до джерела сигналу безпосередньо, без будь-яких додаткових підсилювачів; при цьому вбудований підсилювач за визначенням має характеристики, які оптимально відповідають параметрам динаміка. А при використанні інших підсилювачів активний сабвуфер знижує навантаження на них, що позитивно позначається на якості і потужності звучання. Крім того, власний підсилювач може оснащуватися власними інструментами для налаштування звучання і іншими додатковими можливостями. З іншого боку, все це позначається на вартості пристрою, та й у встановленні активні моделі дещо складніше, оскільки вимагають окремого живлення.

— Пасивний. Сабвуфери, не оснащені власним підсилювачем. Вони дешевше активних і простіше в установці, оскільки працюють без окремого живлення, однак підключення пов'язане з деякими труднощами: для нормальної роботи потрібен підсилювач, характеристики якого (зокрема потужність і імпеданс, див. нижче) повинні оптимально відповідати параметрам сабвуфера.

Середня (середньоквадратична — RMS-потужність вхідного сигналу, при якому сабвуфер здатний безперервно пропрацювати без негативних наслідків (пошкоджень, виходу з ладу) упродовж як мінімум години. Номінальна потужність сабвуфера повинна бути більше потужності підключеного до нього підсилювача — щоб уникнути перевантажень.

Максимальна потужність сигналу, яку сабвуфер здатний протягом короткого часу (до декількох секунд) витримати без будь-яких негативних наслідків. При підборі пари підсилювач-сабвуфер рекомендується брати сабвуфер з максимальною потужністю як мінімум вдвічі більше максимальної потужності підсилювача. Загалом чим вище максимальна потужність — тим більше сабвуфер стійок до перевантажень.

Діапазон звукових частот, відтворюваних сабвуфером. Вважається, що людське вухо здатне сприймати діапазон частот близько 16 – 20 000 Гц, проте в даному випадку слід враховувати, що сабвуфер розрахований на відтворення нижньої смуги частот (до 200 Гц). Відповідно, у випадку з нижньою межею діапазону все просто: «чим нижче — тим краще»; верхня ж повинна бути не нижче, ніж нижня межа основної автоакустики — інакше виникнуть «прогалини» в частотах, що позначиться на якості звуку.

Чутливість визначає гучність звучання сабвуфера при підведенні до неї сигналу визначеної потужності: при рівній потужності сигналу і імпедансі (див. нижче) голосніше буде звучати той сабвуфер, у якого чутливість вище.

Власна частота коливань дифузора в динаміці сабвуфера, а саме частота, з якої буде коливатися дифузор, якщо підвісити динамік вільно в повітрі і передати дифузору одиночний імпульс (наприклад, клацнути по ньому пальцем). У сабвуферах цей параметр визначає, зокрема, нижню межу частотного діапазону (див. вище): на частотах нижче резонансної потужність звуку різко падає. Відповідно, для глибокого насиченого баса резонансна частота повинна бути як можна нижче. Також цей параметр використовується для розрахунків розміру корпусу під сабвуфер.

Оскільки сабвуфер першопочатково призначений для відтворення баса, то фактично в даному випадку мається на увазі наявність власного регулятора гучності, що дозволяє змінювати її, не зачіпаючи джерела сигналу. Це дозволяє з легкістю виставляти бажаний рівень баса відносно решти звуку аудіосистеми (для різних випадків це співвідношення може бути різним).