Порівняння Parasound Zphono vs Pro-Ject Tube Box DS

Фонокоректори, робочі схеми яких виконані на основі ламп.

Одним з головних переваг подібних аудіопристроїв вважається горезвісний «теплий ламповий звук», який багато меломанів вважають найбільш приємним і природним. Водночас цей момент досить неоднозначний. Річ у тім, що сам по собі рівень гармонійних спотворень в лампових схемах в рази вище, ніж у транзисторних, однак ці спотворення досить специфічні — вони досить приємні для людського слуху і додають звуку характерну «атмосферність». А ось однозначним перевагою лампової техніки є хороший запас по перевантаженню. З іншого боку, подібні пристрої значно дорожче і складніше транзисторних, вони вимагають прогріву після включення, а самі лампи потрібно періодично міняти (в середньому раз на кілька років). Як наслідок, таких фонокорректоров в наш час випускається порівняно небагато, і вони розраховані переважно на принципових любителів лампової техніки.

Найбільший середньоквадратичний (RMS) рівень вихідного сигналу, який може забезпечити фонокоректор. Фактичний рівень може бути і нижче, залежно від рівня вхідного сигналу і коефіцієнта посилення.

Нагадаємо, що фонокоректор зазвичай працює у форматі передпідсилювача, що підвищує слабкий сигнал зі звукознімача до лінійного рівня, для передачі на підсилювач потужності. Мінімальний рівень сигналу, достатній для подання на підсилювач потужності, складає близько 150 мВ; проте в фонокоректорах зазвичай передбачаються більш високі значення. Це робиться з тих міркувань, що чим вище власний сигнал — тим менше на нього впливають зовнішні електромагнітні перешкоди. Максимумом для сучасних фонокоректорів фактично є 2 В на виходах RCA, на виходах XLR можуть зустрічатися і більш високі показники.

Крім цього, з вихідним рівнем пов'язані деякі нюанси узгодження фонокоректора і зовнішнього підсилювача; детальну інформацію про це можна знайти в спеціальних джерелах.

Співвідношення сигнал/шум, забезпечуване фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»)

Цей параметр описує співвідношення між середнім рівнем вихідного сигналу і середнім рівнем власних шумів пристрою. Чим він вищий — тим чистішою виходить звучання, тим менше в ньому сторонніх перешкод. З іншого боку, варто пам'ятати, що загальна якість звуку, забезпечуване фонокорректором, залежить від цілого ряду інших параметрів. У підсумку прогресивна модель з високою якістю звуку може мати більш низьке співвідношення сигнал/шум, ніж бюджетне пристрій.

Відзначимо, що в універсальних фонокорректорах (див. «Призначення») співвідношення сигнал/шум для MM-звукознімачів зазвичай вище, ніж для МС; це пов'язано з технічними особливостями тих і інших.

Коефіцієнт гармонійних спотворень, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Чим нижче цей показник, тим менше спотворень дає фонокоректор, тим більш достовірним виходить сигнал на виході. Повністю уникнути таких спотворень неможливо, але можна знизити їх до рівня, не сприймається людиною. Так, вважається, що рівень гармонік в 0,5 % і нижче вже не чути навіть «тренованим вухом». Проте варто також враховувати, що на якість чутного звуку впливають також спотворення від інших компонентів аудіосистеми. Тому коефіцієнт гармонік фонокорректора повинен бути не просто нижче 0,5 %, а як можна більш низьким. Непоганим показником вважаються значення в соті частки відсотка, відмінним — в тисячні і нижче.

Коефіцієнт посилення, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Даний параметр описує, наскільки збільшується рівень сигналу на виході фонокорректора щодо рівня на вході. Традиційно він записується в децибелах; перевести в децибели «рази» можна за спеціальними формулами або таблиць. Знаючи коефіцієнт підсилення, можна оцінити фактичний рівень вихідного сигналу при використанні того чи іншого звукознімача. Наприклад, якщо в характеристиках зазначено 35 дБ (56,2 х), а «голова» видає 5 мВ, то в підсумку рівень сигналу на виході фонокорректора без додаткової обробки буде становити 5*56.2 = 281 мВ. Відповідно, вхідна чутливість підсилювача потужності, з якими планується використовувати цю модель, повинна бути не більше 281 мВ (втім, стандартним мінімумом для таких підсилювачів вважається 150 мВ).

Відзначимо, що рівень вихідного сигналу у ММ-звукознімачів помітно вище, ніж у MC, тому коефіцієнти підсилення для них загалом нижче (хоча бувають і винятки).

Вхідна чутливість фонокоректора під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Вхідна чутливість — це найменший середньоквадратичний (RMS) рівень сигналу на вході, при якому фонокоректор здатний нормально «сприйняти» цей сигнал, коректно його обробити і посилити. Відповідно, від цього показника безпосередньо залежить сумісність зі звукознімачем: рівень сигналу з «голови» повинен бути не нижче, ніж вхідна чутливість фонокорректора.

Зазначимо, що MM-звукознімачі помітно перевершують MC по потужності сигналу, тому і поріг чутливості у коректорів під них відносно високий — зазвичай близько 4 – 5 мВ. Водночас зустрічаються коректори з більш високим «порогом сприйняття» — понад 100 мВт; їх необхідно підключати через спеціальні підвищувальні трансформатори або інше аналогічне устаткування.

Співвідношення сигнал/шум, забезпечуване фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MC (див. «Призначення»)

Цей параметр описує співвідношення між середнім рівнем вихідного сигналу і середнім рівнем власних шумів пристрою. Чим він вищий — тим чистішою виходить звучання, тим менше в ньому сторонніх перешкод. З іншого боку, варто пам'ятати, що загальна якість звуку, забезпечуване фонокорректором, залежить від цілого ряду інших параметрів. У підсумку прогресивна модель з високою якістю звуку може мати більш низьке співвідношення сигнал/шум, ніж бюджетне пристрій.

Зазначимо, що схеми під MC-картриджі зазвичай дають більш низьке співвідношення сигнал/шум, ніж під MM; це пов'язано з технічними особливостями тих і інших.

Коефіцієнт гармонійних спотворень, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MC (див. «Призначення»).

Чим нижче цей показник, тим менше спотворень дає фонокоректор, тим більш достовірним виходить сигнал на виході. Повністю уникнути таких спотворень неможливо, проте можна знизити їх до рівня, не сприймається людиною. Так, вважається, що рівень гармонік в 0,5 % і нижче вже не чути навіть «тренованим вухом». Проте варто також враховувати, що на якість чутного звуку впливають також спотворення від інших компонентів аудіосистеми. Тому коефіцієнт гармонік фонокорректора повинен бути не просто нижче 0,5 %, а як можна більш низьким. Непоганим показником вважаються значення в соті частки відсотка, відмінним — в тисячні і нижче.

Коефіцієнт посилення, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MC (див. «Призначення»).

Даний параметр описує, наскільки збільшується рівень сигналу на виході фонокорректора щодо рівня на вході. Традиційно він записується в децибелах; перевести в децибели «рази» можна за спеціальними формулами або таблиць. Знаючи коефіцієнт підсилення, можна оцінити фактичний рівень вихідного сигналу при використанні того чи іншого звукознімача. Наприклад, якщо в характеристиках зазначено 74 дБ (5010х), а звукознімач видає 0,5 мВ, то в підсумку рівень сигналу на виході фонокорректора без додаткових регулювань буде складати 0,5*5010 = 1005 мВ, чого більш ніж достатньо для прямого підключення до підсилювачу потужності (мінімальним рівнем для цього вважається 150 мВ). Водночас відзначимо, що серед MC-фонокорректоров зустрічаються моделі з досить невисоким коефіцієнтом посилення, розраховані на специфічні формати застосування — наприклад, на роботу в ролі передпідсилювача для MM-фонокорректора.