Порівняння Teac TN-100 vs Lenco L-84

Форма голки в звукознімачі (картриджі), яким укомплектований програвач.

— Конічна. Ще може мати назвати сферична. Найпростіший різновид голок для вінілових програвачів. Такі голки коштують недорого, проте і якість звуку при їх використанні відносно невисока — за рахунок того, що форма голки досить слабко збігається з формою канавки на платівці.

— Еліптична. Еліптичні голки мають більш вузьку форму порівняно з конічними (сферичними), що покращує контакт і дозволяє, зокрема, точніше відтворювати високі частоти, а також знижує знос пластинки. Завдяки непоганому співвідношенням вартості і якості даний варіант дуже популярний.

— Лінійна. Найбільш прогресивний різновид: гостро заточені голки складної форми, максимально точно повторюють контури борозенок на платівці і мають найбільшу серед усіх типів площа контакту. Зворотною стороною цього є складність у виробництві і, відповідно, висока вартість.

Рівень сигналу на виході звукознімача, що поставляється в комплекті з плеєром, по суті — потужність сигналу, що надходить з звукознімача на фонокоректор. Цей параметр необхідний насамперед у тих випадках, коли програвач планується підключати до зовнішнього фонокорректору: таке устаткування повинно бути розраховане на відповідну потужність сигналу, що надходить з звукознімача.

Сила натиску голки на пластинку, на яку розрахований комплектний звукознімач (картридж).

Ця сила залежить від жорсткості (податливості) голки: чим більше притискна сила, тим, відповідно, жорсткіше картридж, тим менше він податливий. Також вважається, що менша сила натиску менше зношує запис, однак не можна сказати, що «легкі» картриджі однозначно краще — існує безліч інших нюансів. Так що на практиці інформація про силу натиску комплектного звукознімача необхідна переважно на випадок його заміни. Зазвичай, в цих же межах регулюється сила натиску, забезпечувана тонармом програвача, так що новий картридж повинен також бути розрахований на ті ж значення притискної сили — інакше є ймовірність, що програвач не вдасться правильно отьюстировать.

Вага звукознімача (картриджа), що постачається в комплекті з програвачем.

Вага картриджа визначає особливості балансування тонарма для виставлення оптимальної сили притискування. Втім, комплектні звукознімачі зазвичай оптимально сумісні з відповідними тонармами, так що з юстуванням програвача проблем не виникає. А ось при покупці змінного картриджа на даний параметр варто звернути увагу: бажано, щоб новий звукознімач не надто відрізнявся за вагою від комплектного, інакше діапазону регулювання тонарма може не вистачити для правильного балансу.

Ефективна довжина комплектного тонарма – відстань від точки кріплення (осі обертання) до голки.

Даний показник важливий в першу чергу для поворотних тонармів: чим більша довжина — тим нижча кутова похибка, тим менша розбіжність між напрямком руху доріжки та поздовжною віссю звукознімача (докладніше див. «Тип») і тим нижчий рівень відповідних спотворень. Крім того, велика довжина знижує резонансну частоту та зменшує ймовірність появи спотворень. З іншого боку, довший тонарм виходить важчим, що потребує певних технічних хитрощів і може негативно вплинути на чистоту звуку. Тому велика довжина далеко не завжди є гарантією високої якості – варто звертати увагу ще й на вагу (див. нижче).

— Регульована противага. Можливість регулювати положення противаги, встановленої на протилежному від картриджа кінці тонарма. Це дає змогу змінювати баланс тонарма, налаштовуючи притискну силу (див. вище); наявність регульованої противаги вкрай бажана, якщо з програвачем планується використовувати «нерідні» звукознімачі.

— Антискейтинг. Наявність системи антискейтинга в конструкції тонарма. Особливості роботи вінілового програвача такі, що при відтворенні виникає додаткова сила, що притискає голку до внутрішньої сторони канавки. Це призводить до дисбалансу в звучанні стереоканалів і нерівномірного зношування канавок. Для компенсації цього явища і застосовується антискейтинг — система, яка «тягне» тонарм в протилежному напрямку, до зовнішнього краю платівки. В основі антискейтинга можуть лежати противаги, пружини, магніти або інші пристосування, однак у будь-якому разі ця функція вважається вельми бажаною для сучасних «вертушок». Тим не менш, вона є не скрізь: приміром, у бюджетних моделях антискейтинг може не передбачатися для зниження вартості, а в топових пристроях він може бути присутнім, але не вказуватися в характеристиках.

— Реверсне відтворення. Функція реверса дає змогу прокручувати платівку в зворотному напрямку, відтворюючи звук «задом наперед». Подібна можливість навряд чи буде потрібна аудіофілам, зате вона дуже цінується діджеям...и, оскільки розширює арсенал доступних звукових ефектів. Зазвичай, для реверса необхідний прямий привод (див. вище), хоча зустрічаються і винятки.

— Автостоп. Система, яка автоматично зупиняє диск і піднімає тонарм по закінченню відтворення платівки. Це дає змогу запобігти додаткового зносу голки за рахунок руху по платівці «вхолосту». Втім, у деяких ситуаціях (наприклад, при програванні кількох платівок поспіль) автостоп незручний, тому він може робитися таким, що відключається.

— Автовідтворення. Наявність у програвачі автоматичного відтворення. У таких моделях користувачеві не потрібно вручну рухати тонарм. По суті, досить встановити платівку, натиснути на кнопку — і диск почне обертатися, тонарм сам опуститься на потрібну позицію, а після закінчення відтворення платівка зупиниться, тонарм підніметься (за рахунок автостопу, див. вище) і повернеться на вихідну. Подібні системи роблять програвач максимально зручним, однак помітно позначаються на його вартості, а також (як і будь-яка додаткова електроніка) є потенційним джерелом спотворень.

— Вбудована акустика. Наявність у програвачі власної акустичної системи, що складається з динаміків і підсилювача потужності. Таке оснащення дає змогу прослуховувати платівки без використання зовнішнього обладнання; фактично моделі з акустикою являють собою автономні музичні центри, хіба що працюють не на касетах/дисках/флешках, а на вінілових дисках. Водночас характеристики вбудованих підсилювачів і динаміків загалом помітно скромніші, ніж у зовнішніх, до того ж додаткова електроніка в корпусі програвача може вносити спотворення в сигнал. Тому моделі з вбудованою акустикою має сенс купувати в тому випадку, якщо чистота і висока якість звуку не є критичними — наприклад, для прослуховування старих платівок.

— Швидкість 78 об/хв. Можливість роботи програвача на швидкості 78 обертів за хвилину. На сьогоднішній день подібні платівки майже не випускаються, проте вони були дуже популярні до 60-х років XX століття. Тому для прослуховування вінтажних аудіозаписів знадобиться «вертушка» з підтримкою даної швидкості. Зазначимо, що для роботи на 78 об/хв може знадобитися додаткове оснащення (наприклад, шків для пасової передачі або спеціальний звукознімач).

— Запис на носій. Можливість підключення до програвача зовнішнього носія і запису на нього відтворюваного звуку в цифровому вигляді. Зазвичай, мова йде про USB-накопичувачі (такі, як флешки); відповідно, для їх підключення передбачається порт USB Type A. Однак можуть підтримуватися і інші види носіїв, наприклад, карти пам'яті. Прямий запис на носій швидше, ніж оцифрування через комп'ютер (див. «Порт USB (type B) вище), однак звук в цьому разі записується «як є», без можливості покращення якості та фільтрації спотворень.

— Встановлення другого тонарма. Можливість встановлення на програвач додаткового тонарма, який може помітно відрізнятися від основного як за власними особливостями, так і за характеристиками звукознімача. Дана можливість виправдана в тому разі, якщо програвач планується використовувати в різних режимах, які неможливо охопити одним звукознімачем. Приміром, на другий тонарм можна встановити недорогий звукознімач, який не шкода «вбивати» на старих затертих платівках, або картридж на 78 об/хв для вінтажних записів. Зазначимо, що в деяких моделях додаткових тонармів може бути більше одного.

— Вирівнювання маятником. Система автоматичного вирівнювання програвача, заснована на маятнику (підвісі). Дана функція зустрічається виключно в моделях преміумкласу, створених у розрахунку на найвищу точність механіки. У таких моделях сам програвач встановлюється на спеціальній стійці на підлозі, а до нижньої його частини підвішується масивний (кілька десятків кілограмів) маятник. Поки маятник висить строго вертикально, диск програвача знаходиться в строго горизонтальному положенні; а завдяки великій масі підвіс практично не відхиляється від вертикалі при дрібних вібраціях підлоги (наприклад, від людей, що ходять поруч). Ця функція розрахована насамперед на досвідчених аудіофілів, які бажають отримати максимально точне і достовірне звучання.

Частота дискретизації аналого-цифрового перетворювача, встановленого в програвачі. Для прослуховування вінілу за звичайною схемою (картридж – фонокоректор – підсилювач потужності – акустика) перетворення аналогового сигналу, що поступає із звукознімачів, в цифровий формат не потрібно. Ця функція (і, відповідно, характеристики АЦП) актуальні лише при запису на комп'ютер або змінний носій, а також при застосуванні цифрового аудіовиходу (див. «Можливості»).

Аналоговий звук при оцифруванні розкладається на окремі «шматки» (семпли), і дані по кожному семплом записуються в цифровому вигляді. Частота дискретизації описує, скільки семплів припадає на кожну секунду конвертованого звуку; чим вона вище (за інших рівних) — тим ближче до оригіналу буде цифровий аудіосигнал. Найскромніші перетворювачі в сучасних «вертушках» здатні працювати на частоті дискретизації 44 (точніше, 44,1) кГц — якість такого запису відповідає Audio CD і вже може бути неможливо відрізнити від висококласного вінілу. А в найбільш прогресивних цей показник досягає 48 кГц (рівень DVD і DAT).

Розрядність аналого-цифрового перетворювача, встановленого в програвачі. Для прослуховування вінілу за звичайною схемою (картридж – фонокоректор – підсилювач потужності – акустика) перетворення аналогового сигналу, що поступає із звукознімачів, в цифровий формат не потрібно. Ця функція (і, відповідно, характеристики АЦП) актуальні лише при запису на комп'ютер або змінний носій, а також при застосуванні цифрового аудіовиходу (див. «Можливості»).

При оцифровування аналогового сигналу він розкладається на семпли (докладніше див. «Частота дискретизації АЦП»), і для кожного семпла вказується своє значення рівня сигналу. Чим вище розрядність АЦП — тим точніше це значення буде відповідати початковому рівню сигналу і тим ближче до оригіналу буде цифровий звук. Для оцифровки аудіо в якості Audio CD (яке вже вважається цілком «аудиофильским») досить розрядність 16 біт, проте в сучасних програвачах цей показник може бути і вище — до 24 біт.

Діапазон частот, які програвач здатний видавати на вихід при використанні штатного звукознімача.

Чим ширший частотний діапазон — тим повнішою буде картина звуку, тим менше низьких і/або високих частот залишиться за кадром. Однак з практичної точки зору розширювати діапазон за межі значень 16 – 22000 Гц, не має сенсу — саме в цих межах людське вухо чує звук (та й то не всяке). Висококласної аудіотехніці, включаючи програвачі, зустрічаються і більш широкі діапазони; проте такі характеристики є свого роду «побічним ефектом» висококласної техніки, який виробники використовують в рекламних цілях.

Крім того, зазначимо, що великий діапазон частот ще не є гарантією високоякісного звучання: звукова картина залежить від безлічі інших параметрів, починаючи від амплітудно-частотної характеристики і закінчуючи сторонніми наведеннями.