Порівняння In-Sink-Erator Model 56 vs In-Sink-Erator Evolution 100

Потужність електродвигуна, встановленого в подрібнювачі, іншими словами — робоча потужність пристрою. Чим вище цей показник — тим ефективніше подрібнювач, тим швидше він справляється з великими об'ємами відходів і тим краще працює з твердими частинками (кістками, шкаралупою горіхів тощо). З іншого боку, висока потужність відповідним чином позначається на енергоспоживанні і ціні, тому вибирати варіант за цим параметром варто з урахуванням конкретних умов експлуатації. Так, для невеликих об'ємів і відносно м'яких відходів цілком достатньо двигунів до 0,5 к. с., а для більш серйозних завдань вже бажані більш потужні агрегати.

Зазначимо, що з потужністю двигуна безпосередньо пов'язана і споживана потужність (див. нижче); хоча ці характеристики вимірюються в різних одиницях, їх цілком можна порівнювати, використовуючи таку формулу: 1 к. с. = 735 Вт. Співвідношення потужностей визначає енергоефективність подрібнювача: чим більше різниця між ними — тим нижче ККД і тим більше енергії витрачається марно (у найбільш економічних моделях різниця практично відсутня). Правда, тут варто враховувати, що деякі виробники можуть приводити в характеристиках не номінальну, а пікову потужність двигуна (що виробляється при заклинюванні ротора) — вона може перевищувати споживану потужність пристрою, але працювати в такому режимі подрібнювач може лише пару секунд, та й визначати ККД за таким показником немає сенсу.

Робочий об'єм камери подрібнювача. Від цього параметра залежить, скільки відходів можна помістити в пристрій за одне завантаження. Для повсякденного використання в середній сім'ї цілком достатнім вважається об'єм до 1 л і навіть менше (близько 600 – 700 мл), однак зустрічаються і більш ємні моделі.

Кількість етапів переробки, передбачене в конструкції подрібнювача. Більшість сучасних моделей має один щабель — цього зазвичай цілком достатньо для побутового використання. Кілька ступенів (зазвичай 2 або 3) дають змогу справлятися навіть з найскладнішими відходами — твердими і великими: за рахунок поділу процесу на етапи навантаження на робочий інструмент на кожному етапі невелика. З іншого боку, це відчутно підвищує вартість подрібнювача. А тому багатоступенева обробка передбачається тільки у найбільш прогресивних моделях, розрахованих на важкі умови експлуатації (наприклад, у великій сім'ї, де постійно доводиться готувати багато).

Матеріал, з якого виготовлена робоча камера подрібнювача.

— Пластик. Пластик відрізняється невисокою вартістю, простотою в обробці і абсолютної нечутливістю до корозії; крім того, в подрібнювачах такі камери створюють значно менше шуму, ніж металеві. З іншого боку, даний матеріал програє металу по міцності і надійності (хоча ці показники загалом цілком достатні для використання за призначенням). Пластикові камери зустрічаються переважно серед моделей початкового і середнього рівня.

— Метал. Головною перевагою металевих камер є висока міцність, за рахунок чого їх можна встановлювати навіть в потужних подрібнювачах, розрахованих на складні умови роботи. З недоліків варто відзначити насамперед високу вартість, а також значний рівень шуму під час роботи.

Наявність в подрібнювачі функції автореверса — автоматичного перемикання напрямку, в якому обертається робочий інструмент. Вважається, що періодична зміна напрямку покращує якість переробки, прискорює сам процес і запобігає заклинюванню пристрою.

Середній рівень шуму, створюваного пристрою під час роботи у штатному режимі.

Чим тихіше подрібнювач — тим комфортніше його застосування, особливо в ситуаціях, коли зайвий шум небажаний (наприклад, якщо в будинку є маленька дитина, або якщо працювати на кухні доводиться в пізній час). Однак варто враховувати, що такі прогресивні особливості, як потужний мотор і металева камера, неминуче підвищують рівень шуму.

Що стосується конкретних значень, то вони зазначаються в децибелах. Це нелінійна величина, і найпростіше оцінювати шум за порівняльними таблицями. Ось найпростіша таблиця значень, актуальних для сучасних подрібнювачів:

— 25 – 26 дБ — гучність шепоту людини на відстані близько 1 м, рівень шуму найбільш тихих моделей;
— 30 дБ — шепіт впритул, максимальна гучність постійного фону, допустима в житлових приміщеннях вночі згідно санітарним нормам;
— 35 дБ — розмова забарвлення;
— 40 дБ — звичайна мова, максимальна гучність постійного фону, допустима в житлових приміщеннях вдень;
— 50 дБ — розмова на злегка підвищених тонах;
— 60 дБ — голосна розмова;
— 70 дБ — кілька гучних розмов на відстані близько 1 м до кожного;
— 73 – 75 дБ — крик чи голосний сміх; максимальний рівень шуму, що зустрічається в кухонних подрібнювачах.