Порівняння Termaxi JSD 14L vs Roda JSD20-A1

Номінальна потужність теплообмінника, встановленого в газовому або опосередкованому нагрівачі (див. «Джерело енергії»), іншими словами — кількість тепла, яка може передаватися воді, що нагрівається, через теплообмінник.

Цей параметр напряму пов'язаний з продуктивністю водонагрівача: висока продуктивність неминуче потребує відповідної потужності. При цьому потужність теплообмінника підбирається з таким розрахунком, щоб забезпечити необхідні робочі параметри (передусім продуктивність і температуру). Так що при виборі водонагрівача слід орієнтуватися насамперед на ці параметри. Дані ж про потужність теплообмінника можуть знадобитися для деяких специфічних розрахунків — наприклад, оцінки сумісності нагрівача з котлом або сонячним колектором: зовнішнє джерело тепла повинно мати не меншу теплову потужність, ніж теплообмінник, інакше досягти заявлених робочих характеристик буде неможливо.

Також варто враховувати, що фактична потужність теплообмінника залежить від температури теплоносія, що протікає по ньому. В характеристиках водонагрівача, зазвичай, наводиться потужність для максимально допустимої робочої температури; якщо ж теплоносій буде більш прохолодним, то і фактична потужність буде нижче.

Продуктивність водонагрівача при нагріванні води приблизно на 25 °С понад вихідну температуру.

Продуктивність – це найбільша кількість гарячої води, яке агрегат може видати за хвилину. Вона залежить не тільки від потужності нагрівача як такого, але і від того, як сильно потрібно гріти воду: чим вище різниця температур (Δt — «дельта те») між холодною і нагрітою водою — тим більше енергії потрібно для нагрівання і тим менше об'єми води, з якими в такому режим може впоратися агрегат. Тому продуктивність водонагрівачів обов'язково вказується для конкретних варіантів Δt – а саме 25 °С, 40 °С і/або 50 °С. А вибирати за даним показником варто з урахуванням реальних потреб в гарячій воді: скільки саме і якої температури необхідно для тієї чи іншої ситуації. Методики подібних розрахунків можна знайти в спеціальних джерелах.

Нагадаємо, що вода починає відчуватися людиною як тепла десь з 40 °С, як гаряча – десь з 50 °С, а температура гарячої води в системах центрального водопостачання (за офіційними нормами) становить не нижче 60 °С.Таким чином, при Δt~25°С для нагрівання хоча б до тих же 40 °С вихідна температура води повинна становити не нижче 15 °С (15+25=40 °С). Це досить високе значення – наприклад, в централізованому водопроводі холодна вода досягає 15 °С хіба що влітку, коли труби водопостачання помітно прогріваються; те ж стосується води, що подається зі свердловин. Так що на практиці в режимі «Δt~25°С» сучасні водонагрівачі працюють досить рідко —...або якщо вихідна температура води досить висока, або ж якщо її не потрібно сильно гріти. Найчастіше ступінь нагрівання значно вище, а продуктивність — нижче. Проте, дані для даного ступеня нагрівання все одно часто наводять в характеристиках – в тому числі в рекламних цілях, оскільки при невисокій Δt цифри продуктивності виходять досить вражаючими. Крім того, ця інформація може стати в нагоді і на практиці — для згаданих вище ситуацій, коли нагрівання на 25 °С цілком достатньо.

Продуктивність водонагрівача при нагріванні води приблизно на 40 °С понад вихідну температуру.

Продуктивність – це найбільша кількість гарячої води, яку агрегат може видати за хвилину. Вона залежить не тільки від потужності нагрівача як такого, але і від того, як сильно потрібно гріти воду: чим вище різниця температур (Δt — «дельта те») між холодною і нагрітою водою — тим більше енергії потрібно для нагрівання і тим менше обсяги води, з якими в такому режимі може впоратися агрегат. Тому продуктивність водонагрівачів обов'язково вказується для конкретних варіантів Δt - а саме 25 °С, 40 °С і/або 50 °С. А вибирати за даним показником варто з урахуванням реальних потреб в гарячій воді: скільки саме і якої температури необхідно для тієї чи іншої ситуації. Методики подібних розрахунків можна знайти в спеціальних джерелах.

Нагадаємо, що вода починає відчуватися людиною як тепла десь з 40 °С, як гаряча – десь з 50 °С, а температура гарячої води в системах центрального водопостачання (за офіційними нормами) становить не нижче 60 °С.Таким чином, Δt~40 °С — це досить значний ступінь нагрівання: при вихідній температурі близько нуля він дає змогу прогріти воду до стану «тепла», а при вихідній температурі в 10 °С — до стану «гаряча» (10+40=50°С). Правда, для досягнення штатних робочих температур (60 °С і більше) нагрівачу найчастіше доводиться працювати все-таки з більш високою Δt — і, відповідно, з меншою продуктивністю. Проте, дані про продуктивність пристрою в...режимі «Δt~40 °С» хоч і не ідеально, проте досить достовірно описують його реальні можливості.

Коефіцієнт корисної дії нагрівача.

Нагадаємо, в загальному сенсі ККД – це співвідношення (у відсотках) між корисною роботою і загальною спожитою енергією. А в водонагрівачах даний параметр вказується переважно для газових моделей проточної конструкції. Він описує, яка частина тепла від газу, що згорає в топці, передається воді; відповідно, чим вище ККД – тим ефективніше дана модель, тим менше газу їй буде потрібно на нагрівання певного об'єму води до певної температури. Правда, підвищення ефективності неминуче впливає на ціну пристрою; з іншого боку, додаткові витрати можуть досить швидко окупитися за рахунок економії газу.

В цілому сучасні газові «проточники» мають досить високі ККД — від 81 – 84% в найбільш скромних моделях до 90% і більше в найефективніших.

Спосіб запалювання газу у газових водонагрівачах.

— Від батарейок. Запалювання від електричної іскри, створюваної спеціальної електросхеми з живленням від батарейок. Розпал від батарей дозволяє обійтися без зайвих дротів, він може використовуватися в моделях, що взагалі не вимагають підключення до мережі. Правда, користувачеві доводиться стежити за станом батарейок і періодично міняти їх, але робити це доводиться не так часто, а сама заміна не становить складності.

— Від мережі. Запалювання від електричної іскри, що створюється за рахунок електрики з розетки. У таких системах не потрібно міняти батарейки, однак вони вимагають підключення до мережі. Розпалювання від мережі зустрічається переважно серед газових нагрівачів з передовим електронним управлінням, в яких живлення від розетки потрібно для керуючих схем — від цієї розетки має сенс живлення і запалювання.

— П'єзорозпалювання. Розпал за рахунок п'єзоелемента — особливого пристосування, яке виробляє електрику при натисканні на кнопку (перетворює механічну енергію натискання в електричну). П'єзорозпалювання не потребує живлення від батарейок, а термін служби п'єзоелемента зазвичай порівняємо з терміном служби самого нагрівача.

— Турбінна колонка. Застосовується в проточних водонагрівачах (див. «Тип»). При такому типі розпалювання електри...ку для створення іскри виробляється микротурбиной, що приводиться в дію за рахунок руху води через нагрівач. При цьому у багатьох випадках від користувача не потрібно ніяких додаткових дій — запалювання відбувається автоматично при відкритті крана і початку руху води через пристрій.

Зазначимо, що більшість газових котлів допускає і традиційний розпал, від сірника або іншого відкритого вогню. Цей варіант передбачається як запасний, на випадок виходу з ладу основної системи розпалювання.

Номінальний діаметр димоходу, на який розрахований газовий водонагрівач (див. «Джерело енергії»).

Цей параметр стане в нагоді насамперед для вибору і монтажу димоходу під конкретний пристрій. При цьому варто пам'ятати, що конструкція димоходу залежить від типу камери згоряння (див. вище). Так, для відкритої камери використовується звичайна труба без всяких вишукувань; в таких випадках в характеристиках вказується один діаметр. А от закриті (турбовані) камери згоряння зазвичай робляться під т. зв. коаксіальний димохід — канал типу «труба в трубі», де через внутрішню трубу виводяться назовні продукти згоряння, а через зовнішню забирається з вулиці повітря, необхідний для горіння палива. Для таких димоходів вказується два діаметра, для кожної з труб.

Кількість газу, яке пристрій споживає для виконання своєї роботи.

Серед функцій водонагрівача зустрічаються терморегулятор, авторегулятор витрати води, Smart (автоматичний режим), програматор, дисплей і управління через Інтернет. Детальніше про кожну з них

— Терморегулятор. Пристосування, що дає змогу регулювати температуру води на виході з нагрівача. У накопичувальних моделях (див. «Тип») терморегулятором фактично виставляється максимальна температура нагрівання води в баку; в проточних пристроях ця функція здійснюється за рахунок зміни інтенсивності нагрівання.

– Авторегулятор витрати води. Застосовується в проточних водонагрівачах. Оскільки вода в таких приладах нагрівається «на ходу», в процесі її руху через нагрівач, то чим вище швидкість руху води (чим більше напор) — тим нижче температура нагрівання, і при занадто великому напорі потужності приладу може просто не вистачати для ефективного нагрівання. Застосування авторегулятора витрати води дає змогу уникнути цього – ця система регулює швидкість руху води через нагрівач, при необхідності обмежуючи його.

– Smart (автоматичний режим). Спеціальний «розумний» режим, в якому управління бойлером (перш за все інтенсивністю нагрівання) здійснюється автоматично. Конкретні особливості даного режиму можуть бути різними, залежно від моделі. Втім, н...айчастіше зустрічається наступний формат роботи: протягом першого тижня використання пристрій запам'ятовує, в який час доби використовувалося найбільше гарячої води, а потім режим роботи нагрівача підлаштовується під ці дані. Таким чином, бойлер в потрібний час забезпечує користувача гарячою водою і водночас не витрачає енергію на нагрівання в години, коли нагрівання не потрібне.

— Програматор. Наявність програмованого термостата – пристрою, що дає змогу не просто підтримувати температуру, але ще і програмувати роботу пристрою на певний період часу. Найпростіші програматори працюють як таймер, вмикаючись в потрібний час (режим відпустка або канікули, коли пристрій кілька днів не активний, а до повернення сім'ї в будинок, він увімкеться і підігріє воду). Більше прогресивні дають змогу задавати режим роботи по окремих днях. Так чи інакше, дана функція забезпечує додаткову зручність і усуває необхідність постійно регулювати роботу пристрою вручну. З іншого боку, наявність програматора позначається на вартості.

— Дисплей. Зазвичай в якості дисплея використовується найпростіший РК-екран на кілька символів. Однак навіть таке оснащення помітно підвищує зручність і інформативність управління. На дисплей можуть виводитися різні службові дані – починаючи від температури води в баку і закінчуючи повідомленнями про неполадки і збої. Дана функція дещо підвищує вартість пристрою, проте в порівнянні із загальною вартістю нагрівача цей момент зазвичай незначний.

– Управління через Інтернет. Конкретні нюанси такого управління можуть відрізнятися: наприклад, одні моделі використовують спеціальний додаток, що встановлюється на смартфон або планшет, інші можуть працювати через звичайний браузер з будь-якого комп'ютера. Однак в будь-якому разі дана функція дає змогу управляти нагрівачем практично з будь-якої точки земної кулі – за умови, що там є доступ до Інтернету. Крім того, при такому управлінні користувач може також стежити за станом пристрою і отримувати різні повідомлення (про вмикання і вимикання, про температуру води в баку, про різні неполадки тощо).

Безпека водонагрівачів може здійснюватися такими функціями як захист від перегрівання, захист від замерзання, захист від вмикання без води, захист від перепаду напруги, електрозахист (ПЗВ), антилегіонела, газ-контроль і датчик тяги. Детальніше про них:

Захист від перегрівання. Система безпеки водонагрівача, яка автоматично відключає електроживлення або подачу газу (залежно від типу) при досягненні нагрівальним елементом критичної температури. Це дає змогу уникнути перегрівання і пов'язаних з ним неприємностей, починаючи від поломки нагрівача і закінчуючи пожежею.

– Захист від замерзання. Функція, що запобігає замерзанню води в контурах, баку і/або теплообміннику водонагрівача. Буде корисна в тому разі, коли пристрій встановлений в приміщенні з низькою температурою і працює з тривалими перервами. Замерзла вода розширюється, що може призвести до пошкодження пристрою; щоб уникнути цього захист від замерзання відстежує температуру води в пристрої і вмикає нагрівання, коли ця температура знижується до критичного рівня.

– Захист від вмикання без води. Система безпеки, що запобігає вмиканню нагрівача «всуху», тобто без наявності в ньому води. Оскільки нагрівальний е...лемент при такому вмиканні не передає тепло воді, він дуже швидко розігрівається сам і за короткий час досягає високої температури, здатної привести до поломки нагрівача і навіть до пожежі. Наявність захисту від вмикання без води дає змогу уникнути подібних неприємних наслідків.

– Захист від перепаду напруги. Система захисту нагрівача від стрибків напруги в електромережі. Таким захистом зазвичай оснащуються моделі з електронним управлінням (див. управління), оскільки саме управляюча електроніка найбільш чутлива до проблем з електроживленням. Варто враховувати, що можливості таких систем помітно скромніше, ніж у спеціалізованих стабілізаторів або захисних систем: «начинка» водонагрівача здатна згладити відносно слабкі скачки напруги, але при серйозних збоях вона, скоріш за все, просто вимкне пристрій, щоб уникнути пошкоджень. Втім, дана особливість в будь-якому разі буде не зайвою; хіба що в дуже нестабільних електромережах, схильних до частих флюктуацій, такому нагрівачу може знадобитися зовнішній стабілізатор.

— Електрозахист (ПЗВ). Вбудований прямо в нагрівач ПЗВ – пристрій захисного вимикання. Такий пристрій призначений перш за все для захисту людей від ураження електричним струмом – наприклад, при пошкодженні ізоляції і витоку електрики на корпус або в воду. Коли людина контактує з цією електрикою, виникає так званий струм витоку; ПЗВ реагує на нього і практично миттєво відключає живлення бойлера, запобігаючи удару струмом.
Відзначимо, що подібні захисні пристрої стандартно встановлюються прямо в розподільних щитках; однак наявність ПЗВ у водонагрівачі дає додаткову гарантію. Закономірно, що подібне оснащення зустрічається переважно в електричних моделях.

– Захист від надлишкового тиску. Система безпеки, що запобігає критичному підвищенню тиску води в нагрівачі. Як правило, в основі такого захисту лежить запобіжний клапан, який відкривається при досягненні певного рівня тиску і зливає надлишок води, даючи змогу уникнути пошкодження нагрівача.

– Газ-контроль. Система безпеки газових нагрівачів, що автоматично перекриває подачу газу в разі згасання полум'я пальника. Це дає можливість уникнути наповнення приміщення газом і можливих неприємних, а то і трагічних наслідків. Відновлювати подачу газу після спрацьовування захисту необхідно вручну.

— Датчик тяги. Датчик, який контролює наявність тяги в димарі газового водонагрівача. Ця функція особливо важлива для моделей з відкритими камерами згоряння: при відсутності тяги продукти згоряння будуть заповнювати приміщення, де знаходиться нагрівач. А це, зі свого боку, може привести до погіршення самопочуття людей, проблем зі здоров'ям і навіть смертельних випадків. Щоб уникнути подібних наслідків даний датчик при виявленні проблем з тягою відключає подачу газу і видає попередження про проблему. Втім, таке оснащення можна зустріти і в окремих моделях з закритими камерами згоряння – в них датчик тяги виконує переважно діагностичну функцію, даючи змогу визначити, що заважає нормальній роботі пальника.

– Антилегіонела. Функція, що запобігає розмноженню хвороботворних бактерій в бачку і контурах водонагрівача. Деякі види таких бактерій здатні жити і розмножуватися в досить гарячій воді — до 60 °С. щоб уникнути цього, система «Антилегіонела» відстежує температуру води в бачку і періодично підвищує її до рівня близько 65 °С. Конкретні способи роботи таких систем можуть бути різними: так, одні працюють строго за заданим графіком (наприклад, раз в два тижні), інші вмикають додаткове нагрівання, тільки якщо за якийсь період (наприклад, місяць) вода не нагрівалася до досить високих температур. Однак «антилегіонела» в будь-якому разі сприяє гігієнічності.