Порівняння Tecro PJ-2030 vs Overmax Multipic 3.1

Споживана потужність лампи підсвічування, встановленої в проєкторі.

Теоретично чим потужніший лампа — тим вона яскравіше. Однак це вірно, тільки якщо порівнювати лампи одного типу (див. вище); і навіть у цьому разі яскравість може залежати ще й від нюансів конструкції. Тому при оцінці можливостей лампи варто орієнтуватися не стільки на потужність, скільки прямо на заявлену яскравість в люменах (див. нижче).

А ось на що цей параметр впливає безпосередньо — так це на загальну споживану потужність проєктора: лампа є найбільш «ненажерливим» компонентом пристрою, в порівнянні з нею енергоспоживання іншої електроніки досить незначно. Також відзначимо, що багато потужні світильники відрізняються високим тепловиділенням і вимагають систем охолодження, що позначається на габаритах і вазі проєктора.

Статична контрастність зображення, забезпечуваного проєктором.

Статичною контрастністю називають максимальну різницю між найяскравішим білим світлом і самим темним чорним, яку проєктор може забезпечити в межах одного кадру. На відміну від динамічної контрастності (див. нижче), даний параметр описує не умовні, а цілком реальні можливості пристрою, досяжні без застосування будь-яких додаткових хитрувань на зразок авторегулювання яскравості. Нагадаємо, що від контрастності залежить якість передачі кольору і деталізація, чим вище цей показник — тим менша ймовірність, що на яскравих або темних ділянках деталі виявляться нерозрізненними.

Найменша відстань до екрану, на якому можна використовувати проєктор. Зазвичай, вказується мінімальна відстань, при якому зображення з проєктора залишається зосередженим.

Цей параметр особливо важливий у тому випадку, якщо пристрій належить розміщувати на невеликій відстані від екрану (наприклад, у тісному приміщенні). Деякі сучасні проєктори здатні нормально працювати вже на відстані в 10 – 20 см. Також відзначимо, що проекційні відстані визначаються насамперед об'єктивом, і якщо початковий діапазон цих відстаней вас не влаштовує — можливо, ситуацію можна вирішити заміною оптики.

Найбільша відстань до екрану, на якому можна використовувати проєктор. Це максимальна відстань, на якому зображення залишається у фокусі і зберігає прийнятну яскравість — як мінімум, достатню для перегляду в затемненому приміщенні на високоякісному екрані.

Вибирати за цим параметром потрібно з урахуванням передбачуваних умов експлуатації і відстаней, з якими доведеться мати справу. При цьому не завадить мати певний запас по максимальній відстані — оскільки, як уже говорилося, воно зазвичай вказується для ідеального екрану і затемненого приміщення, а такі умови далеко не завжди. Також зазначимо, що хоча проекційні відстані залежать від об'єктива, далеко не кожен проєктор зі змінним об'єктивом допускає установку більш «далекобійної» оптики, ніж штатна — у пристрої може просто не вистачити яскравості на збільшену дистанцію.

Діагональ зображення, що видається проєктором. Зазвичай, вказується у вигляді діапазону — від найменшої, на мінімальному проекційному відстані, до найбільшої, на максимальному. Про проекційні відстані докладніше див. вище; тут же варто сказати, що вибір по діагоналі залежить як від відстані між екраном і глядачами, так і від формату застосування проєктора. Наприклад, для перегляду відео оптимальним варіантом вважається ситуація, коли відстань від глядача до зображення відповідає 3 – 4 діагоналях, а для роботи з презентаціями може стати в нагоді і відносно велика картинка. Більш детальні рекомендації для різних ситуацій можна знайти в спеціальних джерелах; тут лише нагадаємо, що зображення повинно поміщатися на екран, використовуваний з проєктором.

Кількість роз'ємів USB 2.0, передбачене в проєкторі.

Не варто плутати ці роз'єми USB slave (див. «Порти управління») — в даному випадку мова йде про порти USB для різної периферії. Найчастіше ці порти використовуються для прямого відтворення контенту з флешок та інших накопичувачів (наприклад, зовнішніх HDD). При цьому зазначимо, що в деяких проєкторах перегляд відео недоступний (лише фото), в інших може підтримуватися дуже обмежений набір форматів. Тим не менш, пряме підключення нерідко виявляється більш зручним, ніж перегляд через комп'ютер або інше додаткове пристрій. Також порти USB можуть застосовуватися в інших цілях, наприклад, для оновлення прошивки, обміну файлами між флешкою і вбудованим накопичувачем проєктора або навіть для клавіатур/мишей (в пристроях Android, див. вище).

Сам стандарт USB 2.0 вважається застарілим, однак для проєкторів його цілком достатньо, а понад нова периферія повністю сумісна з такими роз'ємами. При цьому до проєктора рідко доводиться підключати більше одного зовнішнього пристрою за раз, тому і моделей більш ніж з одним USB 2.0 випускається трохи.

Кількість вбудованих динаміків, передбачених у проєкторі.

Саме по собі наявність динаміків дозволяє відтворювати звук (наприклад, супровід до коротким відео) без колонок та іншого додаткового обладнання. Правда, якість такого відтворення зазвичай виходить невисоким, для чистого достовірного звуку все одно знадобиться зовнішня акустика. Проте в деяких випадках цього цілком достатньо; крім того, існують проєктори з прогресивними вбудованими динаміками.

Самих же динаміків може бути один або два. У першому випадку мова йде лише про відтворення монофонічного звуку, без якого-небудь ефекту об'ємності. А два динаміка вже являють собою стереосистему. Сабвуфер вважається окремою функцією і ніяк не позначається в даному пункті на кількість динаміків.

Номінальна потужність акустики, встановленої в проєкторі.

Чим вище ця потужність — тим більш гучний звук може видати пристрій, тим краще його буде чути у великому приміщенні і/або галасливій обстановці. Водночас варто відзначити два нюанси. По-перше, вбудовані динаміки зазвичай робляться порівняно малопотужними — інакше вони займали б занадто багато місця. По-друге, більшість сучасних проєкторів допускають підключення зовнішньої акустики (див. «Аудиороз'єми»), більш потужною, ніж вбудована. Так що звертати увагу на даний показник має сенс у тому випадку, якщо ви першопочатково плануєте використовувати «рідний» звук проєктора. Детальні рекомендації по необхідної потужності для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах.

Входи для підключення зовнішніх джерел відеосигналу, передбачені в проєкторі.

— VGA. Аналоговий відеоінтерфейс, що вважається застарілим, проте все ще досить популярний; виходи VGA зустрічаються в відеотехніці, а також у деяких комп'ютерних відеокартах. Підтримує роздільні здатності аж до 1280х1024, що дає змогу працювати з відео 720p, однак про більш прогресивні HD-стандарти не йдеться. Передачі аудіосигналу по VGA не передбачається, звуковий супровід для такого відео доведеться підключати окремо.

— DVI. Відеоінтерфейс, застосовуваний переважно для підключення проєктора до комп'ютерів. Першопочатково не передбачав передачі звуку, однак ця можливість поступово впроваджується. В наш час використовується кілька різновидів DVI. Так, за форматом сигналу виділяють чисто цифровий DVI-D і комбінований DVI-I, що підтримує цифрове і аналогове відео. В обох цих різновидах може використовуватися двоканальний формат передачі цифрових даних, при якому максимальна роздільна здатність відео досягає 2560х1600 (в одноканальному вона становить 1920х1200). Роз'єми і штекери DVI-D і DVI-I сумісні між собою при співпадінні за кількістю каналів, або в тому разі, якщо одноканальний відеосигнал підключається до двоканального входу.

— DisplayPort. Цифровий інтерфейс, першопочатково розроблений для підключення РК-моніторів. Сучасні версії за можливостями схожі з HDMI, вони підтримують роздільні...здатності HD від 1080p і вище, а також передачу багатоканального звуку. Тим не менш, у відеопристроях такі виходи зустрічаються рідко, основною сферою застосування DisplayPort була і залишається комп'ютерна техніка. Зокрема, саме такий роз'єм (а також його зменшену версію miniDisplayPort) штатно використовує у своїх комп'ютерах Apple.

• – DisplayPort v 1.2. DisplayPort v 1.2 має пропускну здатність на рівні 17,28 Гбіт/с. Даний стандарт передачі сигналу має повну підтримку відеоформату FullHD. Частково підтримуються формати QuadHD і 4К.
• DisplayPort v 1.3. Максимальна пропускна здатність DisplayPort v 1.3 становить 25,92 Гбіт/с. Дана версія DisplayPort передбачає повну підтримку форматів FullHD і QuadHD. Частково підтримуються відеорежими в роздільній здатності 4K і 8К.
• DisplayPort v 1.4. Межа пропускної здатності DisplayPort v 1.4 становить 32,4 Гбіт/с. Дана версія DisplayPort характеризується розширеною підтримкою режиму відео 4K, в тому числі і з частотою оновлення кадрів 144 Гц, в той час як у версії DisplayPort 1.3 режим 4К обмежений частотою лише 120 Гц. Як і в попередній версії, DisplayPort 1.4 частково підтримує відеорежими 8К.

— BNC. Роз'єм байонетного типу, що використовується для підключення коаксіального кабелю. У проєкторах таке з'єднання застосовується для передачі компонентного аналогового відео (див. відповідний пункт) або нестисненого відеосигналу за стандартом SDI. BNC належить до професійних інтерфейсів і зустрічається в проєкторах відповідного класу.

— S-Video. Аналоговий інтерфейс для передачі відеосигналу (без роботи зі звуком). Передбачає два канали для передачі інформації про зображення, в цьому сенсі схожий на описаний нижче компонентний вхід. Однак, з одного боку, S-Video використовує лише один роз'єм замість трьох, з іншого — пропускна здатність у даного інтерфейсу помітно нижче, він не підходить для роздільних здатностей HD, у світлі чого вважається застарілим і зустрічається рідко, переважно у спеціалізованій відеотехніці.

— Композитний. Першопочатково композитним називають аналоговий інтерфейс для передачі відео і звуку, що використовує 3 окремих канали (під відеосигнал і лівий і правий канал аудіо). Проте в даному разі найчастіше мається на увазі лише один роз'єм – для відео; звукові входи в проєкторах вказуються окремо і позначаються як RCA (аудіо) (див. «Аудіороз'єми»). Загалом композитний інтерфейс не відрізняється особливою якістю картинки, до того ж не підходить для передачі HD-зображення і вважається застарілим. З іншого боку, він дуже поширений і зустрічається не тільки в сучасній відеотехніці, але і у відверто застарілій; наприклад, через цей інтерфейс можна підключити до проєктора VHS-відеомагнітофон.

— Компонентний. Інтерфейс, що вважається найпрогресивнішим серед сучасних аналогових відеостандартів. Відеосигнал при такому підключенні поділяється на три компоненти, що передаються по окремим кабелям; це забезпечує хорошу стійкість до перешкод і пропускну здатність, достатню навіть для роботи з роздільними здатностями HD. А ось звук даним інтерфейсом не підтримується.