Порівняння LG PF1000 vs LG PF1500

Яскравість зображення, що видається проєктором на максимальній яскравості підсвічування. Зазвичай вказується узагальнена яскравість екрану, виведена за особливою формулою. Чим вона вища — тим менше зображення залежить від зовнішнього освітлення: яскраве проєктор може забезпечити добре видиме зображення навіть при денному світлі, а от для тьмяного потрібно затемнення. З іншого боку, підвищення яскравості знижує контрастність і достовірність передачі кольору.

Відповідно, при виборі за цим параметром потрібно враховувати, в яких умовах планується використовувати проєктор. Так, для офісного або шкільного/університетського застосування бажана яскравість не нижче 3000 лм — це дозволяє отримувати нормальну видимість, не затінюючи приміщення. Зі свого боку, серед топових моделей зустрічається і вельми невисока яскравість, оскільки подібні проєктори зазвичай встановлюються в спеціально призначених для них приміщеннях з хорошою затемненностью. А в ультракомпактних пристроях досягти високої яскравості неможливо з технічних причин.

Детальні рекомендації з оптимальної яскравості для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що вибирати по даному показнику в будь-якому разі варто з деяким запасом. Як вже говорилося вище, при збільшенні яскравості знижується контрастність і якість перенесення кольорів, і для досягнення бажаної якості картинки, можливо, доведеться використовувати проєктор на зниженій яскравості.

Найменша відстань до екрану, на якому можна використовувати проєктор. Зазвичай, вказується мінімальна відстань, при якому зображення з проєктора залишається зосередженим.

Цей параметр особливо важливий у тому випадку, якщо пристрій належить розміщувати на невеликій відстані від екрану (наприклад, у тісному приміщенні). Деякі сучасні проєктори здатні нормально працювати вже на відстані в 10 – 20 см. Також відзначимо, що проекційні відстані визначаються насамперед об'єктивом, і якщо початковий діапазон цих відстаней вас не влаштовує — можливо, ситуацію можна вирішити заміною оптики.

Найбільша відстань до екрану, на якому можна використовувати проєктор. Це максимальна відстань, на якому зображення залишається у фокусі і зберігає прийнятну яскравість — як мінімум, достатню для перегляду в затемненому приміщенні на високоякісному екрані.

Вибирати за цим параметром потрібно з урахуванням передбачуваних умов експлуатації і відстаней, з якими доведеться мати справу. При цьому не завадить мати певний запас по максимальній відстані — оскільки, як уже говорилося, воно зазвичай вказується для ідеального екрану і затемненого приміщення, а такі умови далеко не завжди. Також зазначимо, що хоча проекційні відстані залежать від об'єктива, далеко не кожен проєктор зі змінним об'єктивом допускає установку більш «далекобійної» оптики, ніж штатна — у пристрої може просто не вистачити яскравості на збільшену дистанцію.

Діагональ зображення, що видається проєктором. Зазвичай, вказується у вигляді діапазону — від найменшої, на мінімальному проекційному відстані, до найбільшої, на максимальному. Про проекційні відстані докладніше див. вище; тут же варто сказати, що вибір по діагоналі залежить як від відстані між екраном і глядачами, так і від формату застосування проєктора. Наприклад, для перегляду відео оптимальним варіантом вважається ситуація, коли відстань від глядача до зображення відповідає 3 – 4 діагоналях, а для роботи з презентаціями може стати в нагоді і відносно велика картинка. Більш детальні рекомендації для різних ситуацій можна знайти в спеціальних джерелах; тут лише нагадаємо, що зображення повинно поміщатися на екран, використовуваний з проєктором.

Кратність оптичного збільшення, яку здатний забезпечити проєктор.

Оптичне збільшення зображення здійснюється за рахунок роботи лінз в об'єктиві проєктора. При такому збільшенні змінюється розмір зображення повністю; це може стати в нагоді як для підлаштування «картинки» під розмір екрану, так і для детального перегляду окремих деталей (головне, щоб ці деталі зі збільшенням не вилізли за межі екрана). В цілому оптичне збільшення вважається прогресивнішим, ніж цифрове, тому що воно дає змогу регулювати діагональ, не переміщуючи проєктор, і зберігає початкову роздільну здатність «картинки» незалежно від кратності. Щоправда, об'єктиви з такою можливістю («зум-об'єктиви») складніші і дорожчі за фіксовану оптику, проте різниця в ціні практично непомітна на тлі вартості самих проєкторів.

— Датчик освітлення. Датчик, що визначає рівень навколишньої освітленості. Найчастіше використовується для автоматичного налаштування яскравості проєктора під поточні умови. Наприклад, в затемненому приміщенні висока яскравість не потрібна, а при денному світлі, навпаки, без неї не обійтися. Регулювати режим роботи можна і вручну, але зручніше, коли проєктор робить це автоматично.

— Підтримка DLNA. Технологія DLNA.призначена для об'єднання домашньої електроніки в єдину мережу та обміну контентом в реальному часі. Однією з її переваг є те, що DLNA-пристрої гарантовано сумісні між собою незалежно від моделі і виробника. У проєкторі ця функція може використовуватися, наприклад, для перегляду на великому екрані фільму з жорсткого диска комп'ютера, або для виведення на цей екран Інтернет-трансляції, першопочатково відкритої на планшеті. Працює DLNA на базі звичайної локальної мережі, з підключенням через LAN (див. «Порти управління») або Wi-Fi (див. нижче).

— Підтримка MHL. Наявність у проєктора входів HDMI з підтримкою стандарту MHL. Даний стандарт застосовується для трансляції відео і аудіо з мобільних гаджетів (через microUSB) на зовнішні пристрої. Відповідно, ця особливість стане в нагоді тим, хто планує підключати до проєктора смартфони та іншу портативну техніку. При цьому MHL-гаджет, підключений до сумісного H...DMI-порту, може ще й заряджатися в процесі. Зазначимо, що вивести сигнал MHL можна і на звичайний HDMI-порт, однак для цього знадобиться перехідник, а функція зарядки буде недоступна.

— Картинка в картинці. Можливість відтворення на одному екрані одночасно двох каналів: основного і додаткового (в окремому маленькому віконці). Звук при цьому відтворюється тільки для основного каналу. Такий режим дає змогу, наприклад, пропустити перерву у футбольному матчі і не запізнитися до другого тайму. Зазначимо, що для роботи цієї функції зображення повинні надходити з різних джерел, наприклад, з двох різних тюнерів, або з тюнера і зовнішнього пристрою (DVD-плеєра, медіацентру тощо).

— Протокол PJ-Link. Підтримка проєктором протоколу PJ-Link. Це службовий стандарт, розроблений для управління проєкторами через локальні мережі (зазвичай по LAN або HDBaseT, див. «Порт управління»). Все обладнання з підтримкою PJ-Link (проєктори, контролери) повністю взаємно сумісно незалежно від марки і виробника, що значно полегшує побудову мереж з декількох проєкторів і заміну окремих компонентів у таких мережах.

— Підтримка 3D. Підтримка 3D передбачає можливість відтворення об'ємного стереоскопічного зображення. В основі 3D-картинки можуть знаходитися різні технології. Традиційно розрізняють технології активного (див. відповідний пункт), пасивного (див. відповідний пункт) і гібридного 3D. Для перегляду об'ємного зображення необхідні спеціальні окуляри. У випадку з активним 3D в окуляри вбудовуються спеціальні шторки, які працюють від автономного джерела живлення. Для пасивного і гібридного 3D достатньо звичайних 3D-окулярів без автономного живлення.

— Активний 3D. Технологія активного 3D побудована на принципі поперемінного мерехтіння картинки. Мерехтіння зображення на екрані синхронізується з мерехтінням лінз в окулярах, в результаті кожне око отримує окреме зображення, що і робить картинку об'ємною. Головною перевагою активного 3D є можливість перегляду зображення без зниження вихідної якості картинки. На екран можна дивитися під будь-яким кутом і з будь-якого положення, зображення при цьому все одно буде об'ємним. З недоліків можна виділити наявність деякого навантаження на очі, яке виникає через регулярне мерехтіння лінз в окулярах. Також активні 3D-окуляри можуть дещо затемнювати вихідну яскравість зображення. Додатково окуляри цього типу досить дорого коштують.

— Пасивне 3D. Пасивне 3D передбачає виведення на екран подвійного зображення. У пасивних 3D окулярах використовуються спеціальні лінзи, які відсікають дублюючу картинку таким чином, що кожне око бачить тільки призначене для нього зображення, що і створює ілюзію об'ємної картинки. Головною перевагою пасивного 3D є відсутність навантаження на очі, яке характерне для активного мерехтливого 3D. Окуляри для пасивного 3D недорого коштують.

— Інтерактивне перо. Підтримка проєктором технології інтерактивних пер. Така технологія дає змогу фактично перетворити зображення, що проєктується, на інтерактивну дошку: за допомогою пера можна малювати, писати і робити позначки на зображенні, яке проєктується, що буває особливо корисно під час презентацій та освітніх заходів. Варто враховувати, що найбільш пера та додаткове обладнання для їх роботи можуть не входити до комплекту постачання.

— Мультимедійний (аеропульт). Аеропультом називають пристрої, що мають гіроскоп, який дає змогу не просто перемикати пункти меню клавішами «↑», «↓», а використовувати пульт в ролі мишки. При направленні його на екран з'явиться курсор, який переміщується у напрямку пульта. Тим самми управління стає простіше і швидше.

— Управління голосом. Підтримка проєктором голосового управління дає змогу диктувати певні команди через пульт ДК. Однак охоплює голосове управління не всі функції і точність розпізнавання може вимагати повторного введення команди. Якщо вам потрібен більше широкий асортимент функцій, тоді зверніть увагу на голосовий асистент.

— Голосовий асистент. Вже давно управління пристроями переходить на голосові команди. Для цього використовуються певні інтерфейси і системи. Найпопулярніші це Amazon Alexa і Google Assistant. Для «яблучних» пристроїв це Apple Siri, але така техніка не представлена в проєкторах. При цьому на відміну від функції управління голосом голосовий помічник не просто включає ту чи іншу функцію, режим, робить голосніше, тихіше, а дає змогу виконувати певні операції в додатках, як-то запустити в Youtube потрібний кліп або відобразити погоду у браузері.

Входи для підключення зовнішніх джерел відеосигналу, передбачені в проєкторі.

— VGA. Аналоговий відеоінтерфейс, що вважається застарілим, проте все ще досить популярний; виходи VGA зустрічаються в відеотехніці, а також у деяких комп'ютерних відеокартах. Підтримує роздільні здатності аж до 1280х1024, що дає змогу працювати з відео 720p, однак про більш прогресивні HD-стандарти не йдеться. Передачі аудіосигналу по VGA не передбачається, звуковий супровід для такого відео доведеться підключати окремо.

— DVI. Відеоінтерфейс, застосовуваний переважно для підключення проєктора до комп'ютерів. Першопочатково не передбачав передачі звуку, однак ця можливість поступово впроваджується. В наш час використовується кілька різновидів DVI. Так, за форматом сигналу виділяють чисто цифровий DVI-D і комбінований DVI-I, що підтримує цифрове і аналогове відео. В обох цих різновидах може використовуватися двоканальний формат передачі цифрових даних, при якому максимальна роздільна здатність відео досягає 2560х1600 (в одноканальному вона становить 1920х1200). Роз'єми і штекери DVI-D і DVI-I сумісні між собою при співпадінні за кількістю каналів, або в тому разі, якщо одноканальний відеосигнал підключається до двоканального входу.

— DisplayPort. Цифровий інтерфейс, першопочатково розроблений для підключення РК-моніторів. Сучасні версії за можливостями схожі з HDMI, вони підтримують роздільні...здатності HD від 1080p і вище, а також передачу багатоканального звуку. Тим не менш, у відеопристроях такі виходи зустрічаються рідко, основною сферою застосування DisplayPort була і залишається комп'ютерна техніка. Зокрема, саме такий роз'єм (а також його зменшену версію miniDisplayPort) штатно використовує у своїх комп'ютерах Apple.

• – DisplayPort v 1.2. DisplayPort v 1.2 має пропускну здатність на рівні 17,28 Гбіт/с. Даний стандарт передачі сигналу має повну підтримку відеоформату FullHD. Частково підтримуються формати QuadHD і 4К.
• DisplayPort v 1.3. Максимальна пропускна здатність DisplayPort v 1.3 становить 25,92 Гбіт/с. Дана версія DisplayPort передбачає повну підтримку форматів FullHD і QuadHD. Частково підтримуються відеорежими в роздільній здатності 4K і 8К.
• DisplayPort v 1.4. Межа пропускної здатності DisplayPort v 1.4 становить 32,4 Гбіт/с. Дана версія DisplayPort характеризується розширеною підтримкою режиму відео 4K, в тому числі і з частотою оновлення кадрів 144 Гц, в той час як у версії DisplayPort 1.3 режим 4К обмежений частотою лише 120 Гц. Як і в попередній версії, DisplayPort 1.4 частково підтримує відеорежими 8К.

— BNC. Роз'єм байонетного типу, що використовується для підключення коаксіального кабелю. У проєкторах таке з'єднання застосовується для передачі компонентного аналогового відео (див. відповідний пункт) або нестисненого відеосигналу за стандартом SDI. BNC належить до професійних інтерфейсів і зустрічається в проєкторах відповідного класу.

— S-Video. Аналоговий інтерфейс для передачі відеосигналу (без роботи зі звуком). Передбачає два канали для передачі інформації про зображення, в цьому сенсі схожий на описаний нижче компонентний вхід. Однак, з одного боку, S-Video використовує лише один роз'єм замість трьох, з іншого — пропускна здатність у даного інтерфейсу помітно нижче, він не підходить для роздільних здатностей HD, у світлі чого вважається застарілим і зустрічається рідко, переважно у спеціалізованій відеотехніці.

— Композитний. Першопочатково композитним називають аналоговий інтерфейс для передачі відео і звуку, що використовує 3 окремих канали (під відеосигнал і лівий і правий канал аудіо). Проте в даному разі найчастіше мається на увазі лише один роз'єм – для відео; звукові входи в проєкторах вказуються окремо і позначаються як RCA (аудіо) (див. «Аудіороз'єми»). Загалом композитний інтерфейс не відрізняється особливою якістю картинки, до того ж не підходить для передачі HD-зображення і вважається застарілим. З іншого боку, він дуже поширений і зустрічається не тільки в сучасній відеотехніці, але і у відверто застарілій; наприклад, через цей інтерфейс можна підключити до проєктора VHS-відеомагнітофон.

— Компонентний. Інтерфейс, що вважається найпрогресивнішим серед сучасних аналогових відеостандартів. Відеосигнал при такому підключенні поділяється на три компоненти, що передаються по окремим кабелям; це забезпечує хорошу стійкість до перешкод і пропускну здатність, достатню навіть для роботи з роздільними здатностями HD. А ось звук даним інтерфейсом не підтримується.

— RCA (аудіо). Аналоговий аудіоінтерфейс, що використовує гнізда RCA («тюльпани»). Залежно від моделі проєктора може служити як входом (наприклад, на додаток до компонентного відеовходу), так і виходом для підключення зовнішніх аудіопристроїв. Зазначимо тільки, що через один роз'єм RCA в даному разі передається тільки один канал звуку, а входом або виходом вважається пара «тюльпанів» (під лівий і правий канал).

— Вхід 3.5 мм (mini-Jack). Такий роз'єм більш компактний, ніж RCA, крім того, він дає змогу працювати з двома каналами стерео через одне гніздо. З іншого боку, з'єднання 3.5 мм менш надійне і більш схильне до перешкод. Тому подібний вхід розрахований переважно на нескладні задачі — на зразок передачі звуку з аудіовиходу ПК або лептопа.

— Вихід 3.5 мм (mini-Jack). Це в будь-якому разі аналоговий вихід, проте конкретне його призначення може бути різним. Так, в деяких проєкторах він грає роль лінійного інтерфейсу і застосовується для виведення аудіосигналу на активну акустику або зовнішній підсилювач. В інших пристроях mini-Jack працює як вихід на навушники. Існують моделі, де ці функції об'єднані в одному роз'ємі.

— Оптичний вихід. Вихід для передачі цифрового аудіосигналу по оптоволоконному кабелю; допускає передачу багатоканального звуку. Примітний повною нечутливістю до електромагнітних перешко...д. З іншого боку, оптоволоконний кабель досить крихкий, його потрібно берегти від перегинів і сильних натискувань.

— Вхід для мікрофона. Вхід для підключення до проєктора зовнішнього мікрофона. Скориставшись ним, можна транслювати звук з мікрофону за допомогою власного підсилювача проєктора — наприклад, коментувати презентацію через ті ж динаміки, через які йде основний звуковий супровід.

Потужність, споживана проєктором в штатному режимі роботи. Від цього показника залежить як сама по собі «ненажерливість» пристрою, та й вимоги до організації живлення: наприклад, важкі професійні проєктори на 3500 Вт і вище не можна включати в звичайні розетки, для них потрібен спеціальний формат підключення.

Варто враховувати, що при використанні традиційних ртутних або газоразрядних ламп висока яскравість неминуче потребує високої потужності. Цього недоліку позбавлені економічні світлодіодні проєктори, проте вони поки що порівняно слабо поширені, та й не завжди LED є підходящим типом лампи.