Порівняння RedPoint Kimeriya 4 vs Tramp Bell 4

Повна вага намету – з урахуванням каркаса та інших приналежностей.

Даний параметр залежить насамперед від призначення (див.вище), а після цього — від сезонності, місткості і додаткових функцій. Наприклад, в трекінгових і експедиційних моделях вага зазвичай не перевищує 5 – 7,5 кг, а найлегші з подібних виробів можуть важити 2 – 3 кг і навіть менше, будучи при цьому повноцінними наметами на 2 особи або навіть більше. Втім, для трекінгового намету подібна невелика вага при місткості більше 2 осіб зазвичай означає те, що дана модель розрахована виключно на літо. У більшості кемпінгових наметів вага починається з 6 кг, хоча серед них теж зустрічаються досить легкі вироби – на 4 – 5 кг, 3 – 4 кг, а то і менше (в таких випадках невелика вага теж може означати чисто літню спеціалізацію). А найбільш місткі і / або багатофункціональні моделі можуть мати вагу в 10 – 15 кг, 15 – 20 кг і навіть більше; у цій ваговій категорії можна зустріти переважно тенти-шатри, багатомісні кемпінгові намети і рибальські тенти для карпфішінга (див. «Призначення»).

Вибираючи намет за даним показником, варто враховувати, що не завжди має сенс гнатися за максимальним зниженням ваги. Так, легкий намет...виходить максимально зручним в перенесенні; з іншого боку, зниження ваги неминуче позначається на одній або відразу декількох інших характеристиках. Наприклад, найчастіше більш легкі моделі виходять або більш дорогими, або меншими за розмірами і менш місткими і функціональними, ніж їх важчі аналоги. А іноді зниження ваги негативно впливає ще й на захищеність (в тому числі стійкість до вологи) і загальну надійність виробу. Тому спеціально шукати максимально легкий намет має сенс в тих випадках, коли зниження ваги має ключове значення; характерний приклад — тривалі походи, в яких все спорядження доводиться довго нести «на собі». І навіть в таких варіантах варто пам'ятати про інші важливі характеристики. Наприклад, для використання пізньою осінню, коли ймовірні заморозки, краще вибрати більш важкий намет з сезонністю «зима», ніж легку модель, не розраховану на зимові умови.

Тамбур являє собою своєрідний «передпокій» перед входом в основне відділення намету.

Конкретна конструкція і призначення такого «передпокою» можуть бути різним. Наприклад, в невеликих двошарових наметах роль тамбура грає простір між внутрішнім і зовнішнім шаром перед входом (для цього зовнішній полог натягується під більшим кутом щодо вертикалі, ніж внутрішній). Розміри такого відділення невеликі, воно розраховане переважно на зберігання окремих предметів, таких як взуття. У більших моделях тамбур виконується у вигляді повноцінного відсіку, який відрізняється від основного відділення лише відсутністю днища (хоча бувають і винятки). Такий відсік може розташовуватися між двома спальними відділеннями; а в деяких наметах передбачається відразу два тамбура.

В будь-якому разі, подібне оснащення збільшує корисну площу намету і забезпечує додатковий комфорт при його використанні. Тамбур можна використовувати для зберігання спорядження, нерідко – досить громіздкого; при відкритому вході він забезпечує додатковий захист основного об'єму намету від опадів, сонця і вітру; а в великому тамбурі (довжиною в 150 см і більше) можна навіть організувати додаткові спальні місця (якщо погода дає змогу) або навіть допоміжне приміщення на зразок кухні, їдальні, адміністративної зони тощо. Детальніше про розміри цього елемента оснащення див. «Довжина тамбура» нижче.

Довжина тамбура, передбаченого в наметі.

Детальніше про тамбурі див. вище. Що стосується його розмірів, то довжина тамбура вимірюється по тій же стороні, по якій вимірюється довжина всього намету; а ширина цього відсіку зазвичай відповідає загальній ширині намету, і її немає потреби окремо уточнювати в характеристиках. При цьому відзначимо, що через подібні правила вимірювання довжина тамбура нерідко виявляється менше його ширини; це в даному разі цілком нормальна ситуація.

Конкретне співвідношення між габаритами цього відсіку в різних наметах може бути різним. Однак в цілому довший тамбур, як правило, більший і місткіший коротшого. При виборі ж варто враховувати, що об'ємний і просторий додатковий відсік підвищує загальний комфорт, проте помітно позначається на ціні і вазі намету (не кажучи вже про його загальні габарити). Так що при виборі за даним параметром варто враховувати реальні умови і особливості експлуатації намету. Відзначимо тільки, що для організації додаткових спальних місць варто звертати увагу на тамбури довжиною не менше 150 см – як правило, в них можна розмістити додаткові місця як мінімум поперек, а нерідко — і вздовж намету.

Від товщини дуг залежить як жорсткість каркаса, так і надійність та довговічність самої намети. Зазвичай, чим більше та більш вмісткі ніж намет, тим більш товсті дуги необхідні каркасу. Дуги з пластику і фібергласу найчастіше мають товщину від 7 до 13 мм, у той час як сталеві та алюмінієві — від 5 до 16 мм. З зростанням перетину дуг збільшується і вагу намету в складеному стані.

Матеріал, з якого виготовлений каркас намету (дуги). Основними вимогами до дуг є міцність, стійкість до деформацій (пружність) і невелика вага. В сучасних наметах використовується кілька матеріалів з різним співвідношенням цих параметрів.

— Алюміній. Досить поширений матеріал: має хороші характеристики міцності і невелику вагу, а коштує відносно недорого. Водночас алюміній схильний до деформацій при довгому впливі навантажень (хоча звичайно це не має вирішального значення навіть при стоянках в декілька днів).

— Склопластик. Композитний матеріал, заснований на поєднанні скловолокна та пластику. Головною перевагою склопластику є стійкість до деформації: навіть при тривалих навантаженнях дуги не втрачають форму. Крім того, цей матеріал дешевий і має невелику вагу (хоча і дещо важче алюмінію). Недолік склопластику — чутливість до низьких температур, що обмежує його використання в зимових умовах та на високогір'ї. Проте більшість людей використовує намети в теплу пору року, а тому склопластик придбав останнім часом значну популярність.

— Сталь. Сталь є найбільш міцним з описаних матеріалів, крім того, вона непогано тримає навантаження, майже не деформуючись. Водночас сталеві дуги мають значну вагу, а тому в наметах використовуються досить рідко.

— Дюрапол. Композитний матеріал, що з'явився відносно недавно і позиціонується як біл...ьш досконала альтернатива стеклопластику. Дюрапол має «шарову» конструкцію: зовнішній шар виконується з спеціальних полімерних смол, під ним розташовується металева фольга, під нею — синтетична сітка і, нарешті, шар склопластику. За заявою творців, дуги з цього матеріалу більш міцні і стійкі на злам, ніж склопластикові, краще переносять низькі і високі температури, а також ультрафіолетове випромінювання, менш схильні залишковим деформаціям і мають меншу вагу.

— PU (поліуретанова). Поліуретанове (PU) напилювання наноситься на внутрішню частину зовнішнього тенту. Захисний шар поліуретану підвищує вологостійкість намети, водночас збільшується і міцність тентової тканини. Головною перевагою поліуретану є можливість надійного захисту шовних з'єднань. Втім, поліуретанова захист є не самою ефективною, до того ж наявність збільшує вагу намету. Використання тільки однієї поліуретановою захисту характерно скоріше для наметів початкового (бюджетного) класу. У хороших якісних наметах PU-напилення доповнюється іншими видами захисту, часто поліуретан використовується разом з силіконом (Si).

— Si (силіконова). Силіконом (Si) просочується зовнішня тентова тканина. Силікон істотно підвищує вологостійкість намети. Просочений силіконом тканина набуває еластичність, збільшуються її характеристики. Подібний тип захисту вважається найбільш технологічним і функціональним. Силіконом просочують сам тент (з зовнішньої частини), а з внутрішньої іноді додатково роблять PU-покриття для кращої водостійкості. Головним недоліком є неможливість захисту шовних з'єднань. З цієї причини шви у наметах з силіконовим просоченням проклеюються окремо.

Показник, що відображає здатність тенту намету витримувати вплив вологи, не намокаючи. Виражається в міліметрах водяного стовпа — висоті водяного стовпа, яку може витримати тент (про площі впливу не йдеться, оскільки навантаження на одиницю площі під водою залежить тільки від висоти водяного стовпа і не пов'язана з площею його заснування). Значні цифри, зазначені в характеристиках (наприклад, 4000 мм вод. ст., — тобто 4 метри) пов'язані з тим, що дощові краплі можуть мати значну швидкість і при попаданні на тент створювати в точці впливу навантаження, порівнянну з тиском на глибині декількох метрів.

Загалом чим вище показник водонепроникності — тим краще тент буде справлятися з впливом дощу і снігу. Показники до 3000 мм вод. ст. вважаються достатніми для місць, де дощі бувають рідко, тенти на 3000 – 7000 мм вод. ст. дають змогу не боятися інтенсивних злив, а в експедиційних (див. «Призначення») наметах, розраховані на екстремальні умови, цей показник може досягати 10000 мм вод. ст. і навіть більше. Однак більш водостійкі тканини, зазвичай, і вагу мають значний, так що в кожному окремому випадку має сенс вибирати оптимальний по співвідношенню стійкості і ваги варіант.

— Поліестер. Синтетичний матеріал з хорошими характеристиками міцності і водонепроникності. Крім того, він стійкий до несприятливих впливів (не втрачає міцність при намоканні, дії кислотного і лужного середовища, перепадах температур).

— Нейлон. Загалом характеристики нейлону трохи нижче, ніж у поліестеру: він схильний тягнутися при намоканні і загалом менш стійкий до несприятливих впливів. Водночас з урахуванням того, що більшість власників використовують намети у відносно простих умовах, ці моменти не є критичними; крім того, деякі виробники використовують спеціальну обробку для підвищення стійкості нейлону.

— Поліетилен. Цей матеріал використовується переважно в недорогих моделях наметів для кемпінгу (див. «Призначення») — пов'язано це насамперед з його значною вагою. За іншими характеристиками він не має ключових відмінностей від інших матеріалів.

— Поліамід. Загальна назва для класу тканин, в який входять, зокрема, капрон і нейлон. Деякі виробники використовують цей термін з маркетинговими цілями: «поліамід» звучить солідніше, ніж «нейлон», хоча за характеристиками ці матеріали практично не відрізняються і використовуються однаково — переважно в недорогих моделях.

Показник, що відображає ступінь стійкості дна намету до вологи. Детальніше про особливості вимірювання цього показника див. «Водонепроникність тенту». Тут же відзначимо, що зі зрозумілих причин дно, на відміну від тенту, практично не піддається ударам дощових крапель — як наслідок, вимоги до водостійкості дна відчутно нижче. Так, тканини з водонепроникністю 3000 мм вод. ст. вважаються абсолютно водонепроникним (аж до можливості поставити намет у калюжу), а більш високі показники зазвичай говорять про підвищену товщині тканини і відповідної міцності і стійкості на знос. Так само, як і у випадку з тентом, більш водонепроникні тканини зазвичай мають значну вагу, тому не завжди має сенс шукати днище з максимальною водостійкістю.