Порівняння інверторів

– Автономний інвертор. Перетворювачі напруги та струму, що не підключаються до зовнішньої електричної мережі. Їх передбачається використовувати у складі автономних фотоелектричних систем – такі інвертори виробляють електрику, яка витрачається виключно на потреби домогосподарства. Споживатися вона може напряму побутовою технікою або накопичуватися в акумуляторах. Цей тип інверторів часто називають off grid.

– Мережевий інвертор. Інвертори, що працюють синхронно із зовнішньою мережею електропостачання. Призначені вони для перетворення сонячної енергії на змінний струм з параметрами загальної мережі. Використовуються мережtdі інвертори в безакумуляторних системах – вся вироблена енергія йде на власне споживання, а надлишки передаються в мережу за «зеленим тарифом». Для цього коригуються деякі показники виробленої електрики, зокрема усуваються амплітудні перепади, вирівнюється мережева частота тощо. Мережеві інвертори також відомі за назвою on grid.

– Гібридний інвертор. Акумуляторно-мережові інвертори є своєрідними гібридами автономних та мережевих перетворювачів. Власне, звідси й походить назва hybrid. Інвертори цього типу працюють з акумуляторними ланцюжками, а надлишки електрики відправляють у загальну мережу. Тим самим забезпечується енергонезалежність системи на базі сонячних панелей з можливістю використовувати накопичену в акумуляторах ене...ргію, не відключаючись від мережі. Наприклад, якщо пріоритети віддано джерелу постійного струму, живлення в першу чергу постачається від акумуляторів, а нестача енергії заповнюється із зовнішньої мережі. Це стане в нагоді при поганих погодних умовах або нестачі потужності, що виробляється сонячними панелями. Якщо виробництво електрики виробляється з надлишком, надмірна енергія видається у загальну мережу за «зеленим тарифом».

– Інвертор для кемперів (автобудинків). Такі вузьконішеві інвертори зазвичай працюють разом із фірмовою зарядною станцією — на час стоянки в кемпінгу від неї забезпечується зарядка акумулятора транспортного засобу. А в русі подібні інвертори підключаються до генератора змінного струму автомобіля та з їх допомогою здійснюється поповнення енергетичних запасів у комірках батареї зарядної станції.

– Однофазна (230 В). Однофазне живлення добре відоме за класичними побутовими розетками на 230 В. Втім, сюди ж нерідко відносять моделі і під інші значення змінних напруг – наприклад, 110 В.

– Трифазна (400 В). Трифазне живлення напругою 400 В застосовується переважно для енергоненажерливих пристроїв, для яких мережі 230 В не дають достатньо потужності. Цей варіант можна використовувати як для приватних домоволодінь, так і в промисловому секторі.

– Однофазна / трифазна. Моделі з можливістю підключення і до однофазного живлення на 230 В, і до трифазного на 400 В. Це дає змогу застосовувати їх як з побутовими, так і з промисловими мережами – залежно від того, який варіант в даний момент зручніше.

- DC (постійна напруга). До цієї категорії зазвичай входять нечисленні інвертори для кемперів (автобудинків) (див. «Тип пристрою»). Вони заточені під роботу в автомобільних мережах із постійною напругою 12/24 В.

Номінальна вихідна потужність інвертора, виражена у вольт-амперах (ВА). По суті, цей показник аналогічний потужності у ватах (Вт).

Під цим параметром мається на увазі потужність, яку пристрій може видавати споживачам протягом необмеженого часу. Вибирати за цим показником потрібно з тим розрахунком, щоб номінальна потужність інвертора перекривала споживану потужність передбачуваного навантаження приблизно на 15-20%. Також варто враховувати, що деякі електроприлади (зокрема агрегати з електродвигунами — пилососи, холодильники тощо) при запуску споживають значно більше енергії, ніж після виходу на режим. Для подібного навантаження потрібно уточнювати також пікову потужність інвертора (див. відповідний пункт) — вона має бути вищою, ніж пускова потужність навантаження.

Номінальна вихідна потужність інвертора, виражена у ватах (Вт).

Під цим параметром мається на увазі потужність, яку пристрій може видавати споживачам протягом необмеженого часу. Вибирати за цим показником потрібно з тим розрахунком, щоб номінальна потужність інвертора перекривала споживану потужність передбачуваного навантаження приблизно на 15-20%. Також варто враховувати, що деякі електроприлади (зокрема агрегати з електродвигунами — пилососи, холодильники тощо) при запуску споживають значно більше енергії, ніж після виходу на режим. Для такого навантаження потрібно уточнювати також пікову потужність інвертора (див. відповідний пункт) — вона повинна бути вищою, ніж пускова потужність навантаження.

Форма, яку має графік напруги, що видається інвертором.

Це може бути чиста синусоїда з високою якістю вихідного сигналу – напруга на графіку змінюється рівномірно, без різких стрибків та перепадів. Вона максимально близька до параметрів звичайних розеток. Моделі з чистою синусоїдальною напругою дають змогу підключати практично будь-яке навантаження – аж до делікатної електроніки, чутливої до якості живлення. З іншого ж боку, подібна якість потребує застосування складних управляючих схем і помітно позначається на вартості інвертора, а реальна необхідність у ній є не завжди.

Ще один варіант форми вихідного сигналу – це модифікована (апроксимована) синусоїда. Як правило, подібні графіки будуються із ступінчастих ліній, іноді досить великих. Недоліком модифікованого синуса є неможливість роботи з чутливою технікою (наприклад, де встановлені асинхронні двигуни або трансформатори). Втім, за відсутності такої потреби цей момент не можна назвати критичним.

Кількість стандартних розеток на 230 В, передбачена в конструкції інвертора.

Чим більше розеток на корпусі – тим більше електроприладів можна одночасно підключити до інвертора. Водночас специфіка використання перетворювачів така, що їх рідко доводиться застосовувати для декількох пристроїв одночасно. Крім того, одночасне підключення потребує відповідної потужності (див. «Номінальна вихідна потужність»), а самі розетки ще й помітно впливають на габарити. Тому найчастіше в сучасних побутових інверторах використовується одна розетка — цього зазвичай достатньо. Втім, висококласні потужні інвертори можуть мати дві розетки.

Від цього параметра залежить ефективність роботи сонячної системи, закладена виробником інвертора. Найбільшого поширення набули такі варіанти напруг АКБ: 12 В, 24 В і 48 В.

Гранична величина постійного струму в амперах може перетворювати інвертор. Якщо сонячна панель вироблятиме струм, що перевищує це значення, перетворювач просто його не використовує. Це часто виправдано при підключенні інвертора до сонячних батарей високої потужності - показник максимального вхідного струму інвертора урізається до прийнятних значень, щоб можна було використовувати для передачі енергії дроти помірного перерізу.

Робочий діапазон інвертора зазвичай розташований між значеннями напруги старту та максимальною напругою. Цей проміжок вказується у вольтах.