Порівняння Asus Vivo AiO V221ID V221IDUK-WA006D vs Lenovo IdeaCentre AIO 310 20 310-20IAP F0CL0047UA

Діагональ екрана, встановленого в моноблоці (див. «Тип»).

Загалом чим більша діагональ — тим більш прогресивним вважається і екран, і комп'ютер загалом. Великий розмір дисплея зручний для ігор, фільмів, а також деяких спеціальних завдань на зразок верстки великих друкованих матеріалів; крім того, для такого екрана можна передбачити більш високу роздільну здатність, а всередині корпусу доступно більше місця для прогресивних комплектуючих. З іншого боку, більш великий моноблок буде коштувати помітно дорожче порівняно невеликого, навіть якщо інші характеристики таких моделей повністю однакові. Крім того, потужність «начинки» не пов'язана безпосередньо з розмірами екрана — висококласні моноблоки можуть бути і досить невеликими.

Що стосується конкретних цифр, то діагональ 20" і менше вважається в наш час дуже скромною, моноблоки 21.5 " — невеликі, екран 24" — середній, а значення 27" і 32" говорять про великих розмірах.

Роздільна здатність екрана, встановленого в моноблоці (див. «Тип»).

Чим вище роздільна здатність, тим більш чітке і деталізоване зображення здатний видавати екран, однак тим дорожче він коштує. Крім того, для високих роздільних здатностей потрібна відповідна потужна графіка, що ще більше впливає на ціну всього комп'ютера. Мінімальним показником для сучасних моноблоків фактично є 1366х768 — це роздільна здатність дозволяє, зокрема, в належній якості відтворювати відео стандарту HD 720p. Втім, у наш час найширше поширений більш прогресивний формат Full HD, що передбачає роздільна здатність 1920x1080. А у висококласних моноблоках з великою діагоналлю і потужною графічною частиною зустрічаються і більш солідні роздільної здатності — стандартів Quad HD (2560х1440, 3440х1440), Ultra HD 4K (3840x2160, 4096x2304) і навіть 5K (5120х2880).

Тип покриття власного екрану в моноблоці (див. «Тип»).

— Глянцеве. Найбільш поширений в сучасних ПК тип покриття. Така поверхня (при тих же характеристиках матриці) помітно перевершує матову за яскравістю і насиченістю кольорів у видимому зображенні. Основним недоліком глянцю є схильність до відблисків при яскравому зовнішньому освітленні; однак моноблочні ПК не так часто використовуються в подібних умовах, до того ж це явище можна компенсувати збільшенням яскравості підсвічування. При всьому цьому обходиться даний тип покриття досить недорого.

— Глянцеве (антивідблискове). Модифікована версія глянцевого покриття (див. вище), яка, згідно з назвою, що відрізняється підвищеною стійкістю до відблисків. При цьому за якістю картинки такі екрани зазвичай не поступаються класичному глянцю. З іншого боку, антивідблискова поверхня обходиться дещо дорожче, а її переваги в даному випадку не так часто виявляються реально значущими. Тому і екрани з таким покриттям зустрічаються в сучасних моноблоках помітно рідше глянцевих.

— Матове. Ключовими перевагами матового покриття є невисока вартість і практично повна відсутність відблисків навіть при яскравому зовнішньому освітленні. З іншого боку, зображення на такому екрані виходить більше тьмяним, ніж на глянцевих дисплеях (включаючи антивідблискові) з аналогічними характеристиками матриці. Тому даний...тип покриття в наш час використовується рідко, переважно в недорогих моделях побутового та ділового призначення, для яких яскрава картинка з насиченими кольорами не принципова.

Кількість слотів під модулі оперативної пам'яті, передбачене на материнській платі ПК. В даному випадку мова йде про слотах під знімних планки; для ПК з вбудованою пам'яттю даний параметр неактуальне.

Наявні на материнській платі слоти можуть бути зайняті всі, частково або не зайняті взагалі (в моделях без без ОЗП). У будь-якому разі звертати увагу на їх кількість стоїть в тому випадку, якщо першопочатково встановлену кількість RAM вас не влаштовує (або з часом перестане влаштовувати), і ви плануєте апгрейд системи. Найменша кількість, що зустрічається в ПК з додатковою пам'яттю — 1 слот; якщо він зайнятий, при апгрейді планку доведеться тільки міняти. Більша кількість роз'ємів під ОЗП — обов'язково парне, це пов'язано з рядом технічних нюансів; найчастіше це кількість — 2 або 4, однак воно може бути і більшим — аж до 16 потужних робочих станціях.

Зазначимо, що при плануванні апгрейда потрібно враховувати не тільки кількість слотів та тип пам'яті (див. вище), але і характеристики материнської плати. Всі сучасні «материнки» мають обмеження щодо максимального об'єму RAM; в результаті, наприклад, наявність наявність двох слотів DDR4 ще не означає, що систему можна встановити відразу дві планки максимального об'єму, 128 ГБ кожна.

Кількість повнорозмірних роз'ємів USB версії 2.0, передбачених на задній панелі ПК.

USB є найпопулярнішим сучасним інтерфейсом для підключення периферії. А кількість роз'ємів — це, відповідно, кількість пристроїв, що можна одночасно підключити до задньої панелі без застосування пристроїв. Конкретно ж версія 2.0 деякий час тому була найбільш популярною, однак зараз вона вважається застарілою, на зміну їй поступово приходять більш прогресивні стандарти на зразок USB 3.0 (3.1 gen1). Тим не менш, можливостей USB 2.0 (швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с) все ще цілком вистачає для багатьох периферійних пристроїв — починаючи від клавіатур і мишей і закінчуючи принтерами. Так що до повного зникнення цього стандарту ще далеко, і в деяких ПК може передбачатися 4 і навіть більше портів USB 2.0 на задній панелі.

Окремо варто відзначити, що аналогічні роз'єми можуть розміщуватися і на передній стороні корпусу. Однак для периферії, яку потрібно постійно тримати підключеної до комп'ютера, зручніше використовувати саме задню панель, переднє розміщення краще підходить для частого підключення/відключення.

Кількість повнорозмірних роз'ємів USB 3.2 gen1 (раніше маркування була USB 3.1 gen1 і USB 3.0), передбачених на задній панелі ПК.

USB є найпопулярнішим сучасним інтерфейсом для підключення периферії. А кількість роз'ємів — це, відповідно, кількість пристроїв, що можна одночасно підключити до задньої панелі без застосування пристроїв. Що стосується версії USB 3.2 gen1,то вона має швидкість підключення порядку 4.8 Гбіт/с. В окремих конфігураціях число таких роз'ємів може досягати 4 і навіть більше .

Також варто відзначити, що порти цього типу можуть розміщуватися і на передній стороні корпусу. Однак для периферії, яку потрібно постійно тримати підключеної до комп'ютера, зручніше використовувати саме задню панель, переднє розміщення краще підходить для частого підключення/відключення.

Тип приводу оптичних дисків на передній панелі ПК. Варто сказати, що зараз багато комп'ютерів взагалі не комплектуються такими приводами — сучасні технології дають змогу обходитися і без оптичних дисків. Якщо ж обладнання під такі диски є, його варіанти можуть бути такими:

- DVD-RW. Приводи, здатні читати та записувати диски DVD (а також попередні CD). Стандартна ємність такого диска – 4,7 ГБ, що дає змогу записати на один диск фільм як HD (а то й вище), а на кілька дисків – настановні файли досить «важкої» сучасної ігри. При цьому DVD-приводи та носії під них обходяться дешевше за Blu-ray, а тому і застосовуються частіше.

- DVD/BluRay. Приводи, що підтримують як CD та DVD (див. вище), наприклад і диски Blu-ray. Останні спеціально розроблені для HD-контенту (в т.ч. 3D) та вимогливих ігор та мають відповідну ємність – до 66 ГБ. Однак у наш час носії цього типу застосовуються вкрай рідко - вони досить дорогі, при цьому існують більше зручні та досконалі альтернативи (починаючи від зовнішніх HDD і закінчуючи закачуванням даних з Інтернету швидкісними каналами). Тому і приводи Blu-ray майже вийшли із вжитку.

Якийсь час тому в ПК також зустрічалися приводи тільки під CD, проте на сьогодні вони є застарілими.

Кількість повнорозмірних роз'ємів USB версії 2.0, передбачених на передній панелі ПК.

USB є найпопулярнішим сучасним інтерфейсом для підключення периферії. А кількість роз'ємів — це, відповідно, кількість пристроїв, що можна одночасно підключити до передньої панелі без застосування пристроїв. Конкретно ж версія 2.0 деякий час тому була найбільш популярною, однак зараз вона вважається застарілою, на зміну їй поступово приходять більш прогресивні стандарти на зразок USB 3.0 (3.1 gen1). Тим не менш, можливостей USB 2.0 (швидкість передачі даних до 480 Мбіт/с) все ще цілком вистачає для багатьох периферійних пристроїв — починаючи від клавіатур і мишей і закінчуючи принтерами. Так що до повного зникнення цього стандарту ще далеко, і в деяких ПК на передній панелі може передбачатися відразу кілька таких портів.

Окремо варто відзначити, що аналогічні роз'єми найчастіше маються і на задній стороні корпусу. Однак передня панель знаходиться ближче до користувача, і гнізда на ній оптимально підходять для периферії, яку потрібно часто підключати і відключати — такий, як флешки.

Кількість повнорозмірних роз'ємів USB 3.2 gen1 (раніше маркування була USB 3.1 gen1 і USB 3.0), передбачених на передній панелі ПК.

USB є найпопулярнішим сучасним інтерфейсом для підключення периферії. А кількість роз'ємів — це, відповідно, кількість пристроїв, що можна одночасно підключити до передньої панелі без застосування пристроїв. Що стосується версії 3.2 gen1, то вона має швидкість до 4.8 Гбіт/с). Роз'єми USB 3.2 gen1 сумісні і з периферією стандарту USB 2.0. У світлі цього на передній панелі таких роз'ємів нерідко передбачається відразу 2 або більше.

Окремо варто відзначити, що аналогічні порти найчастіше маються і на задній стороні корпусу. Однак передня панель знаходиться ближче до користувача, роз'єми на ній оптимально підходять для периферії, яку потрібно часто підключати і відключати — такий, як флешки.