Порівняння Formula Safari 2018 vs TITAN Ghost 26 2018

Максимальне навантаження, допустима для велосипеда — іншими словами, найбільшу вагу, який він може нормально перенести в штатному режимі експлуатації. Зрозуміло, при підрахунку навантаження враховується вага як самого велосипедиста, так і додаткового вантажу, який він везе з собою.

Допустиме навантаження однозначно не можна перевищувати: навіть якщо велосипед не зламається відразу, нерозраховані навантаження можуть послабити конструкцію, і аварія може статися в будь-який момент. Також відзначимо, що бажано мати певний запас по вазі — хоча б в 15 – 20 кг: це може знадобитися на випадок перевезення важких вантажів і дасть додаткову гарантію у нештатних ситуаціях (наприклад, при попаданні колесом в яму). Враховуючи, що середня вага дорослої людини становить близько 70 – 80 кг, велосипеди з допустимим навантаженням до 100 кг можна віднести до «легковесам», від 100 до 120 кг — до середньої категорії понад 120 кг — до «тяжеловозам».

Під розміром рами мають на увазі відстань від точки кріплення сідла до точки кріплення каретки (осі з шестернями та педалями). Основними параметрами, що визначають вибір велосипеда за розміром рами, є зростання користувача, призначення велосипеда та передбачуваний стиль їзди. Варто також враховувати жіночу раму, яка відрізняється заниженою, що дає змогу з комфортом кататися навіть у спідниці чи сукні.

Зростання користувача є найбільш значущим фактором. Загалом що вищий користувач — то більше має бути рама. Універсальна формула, що дає змогу розрахувати конкретний розмір, має такий вигляд: довжину ноги від паху до п'яти в сантиметрах потрібно помножити на 0,6, а потім розділити на 2,5 — вийде приблизний розмір рами в дюймах. Але в характеристиках брендів рама може також вказуватися у звичному для вимірювання розміру вигляді XXS, XS, S, M, L, XL та XXL.

Однак слід враховувати, що це значення дуже умовне і приблизно, його можна використовувати тільки для простих велосипедів, не призначених для екстремальної їзди (наприклад, міських, див. «Призначення»). Якщо Ви вибираєте більше спеціалізовану модель (гірський, шосейний, BMX) — краще звернутися до таблиць для відпові...дного типу, т.к. розміри під одне зростання можуть відчутно відрізнятися залежно від призначення. Крім того, у різних виробників геометрія рами та методи виміру також бувають різними, а тому для максимально точного підбору рекомендується використовувати власні таблиці самих виробників.

Зазначимо, що оптимальний розмір рами не є абсолютним - у більшості випадків для одного і того ж зростання цілком підійдуть "сусідні" розміри. І тут варто звернути увагу на імовірний стиль їзди. Вважається, що для екстремального варіанта краще підходять невеликі, добре керовані рами, а для тривалого спокійного руху – більші та стійкіші.

Модель втулки, використовуваної в передньому колесі велосипеда.

Втулка — це центральна деталь в колесі, через яку проходить вісь обертання. Від її характеристик залежать особливості поведінки велосипеда, зокрема, «накатистость» (здатність рухатись за інерцією, без педалювання). Знаючи модель передньої втулки, можна уточнити її характеристики щодо документації виробника, знайти відгуки інших користувачів і т. ін., щоб визначитися, наскільки Вам підходить ця модель.

Модель втулки, використовуваної в задньому колесі велосипеда. Детальніше див. «Модель передньої втулки».

Модель касети — системи шестерень заднього колеса — встановленої на велосипеді. Касети різних моделей розрізняються за характеристиками і можуть відноситися до різних класів — від початкового до професійного. Знаючи модель касети, можна детальніше ознайомитися з її особливостями (з офіційної документації, оглядам, користувальницьким відгуками і т. ін.). Особливо це важливо при виборі велосипеда для професійних занять велоспортом.

Модель каретки, встановленої на велосипед в штатній комплектації. Каретка — це деталь, що з'єднує систему (передні зірки з педалями) та раму; грубо кажучи — вісь з підшипниками.

Докладніше про значення моделі тієї або іншої деталі див. «Модель касети».

Модель перемикача передач (дерайлера), встановленого на каретку з педалями в штатній комплектації велосипеда. Про те, навіщо потрібно знати модель тієї чи інший комплектуючої велосипеда, детальніше див. п. «Модель касети».

Тип манеток — пристроїв, керуючих перемиканням передач — встановлених на велосипеді. На сьогоднішній день застосовуються такі різновиди манеток:

— Тригерні. Конструкція даного типу заснована на використанні 1 або 2 важелів, а також (іноді) кнопок, розташованих у безпосередній близькості від рук велосипедиста. Тригерні манетки можуть мати різну конструкцію з різним ступенем зручності (зазвичай, це безпосередньо пов'язано з ціновою категорією пристрою), розташовуватися над або під кермом, однак для всіх таких моделей характерний ряд загальних ознак. Головними їх перевагами є традиційна конструкція і комфорт при утриманні керма — манетки розташовані поза ручок (грипсов) і не впливають на зручність. Крім того, вони досить прості за конструкцією і в установці. З іншого боку, для даного типу властивий і ряд недоліків. Так, наявність виступальних частин підвищує ризик поломки обладнання або травми велосипедиста при аварії. У багатьох моделях, особливо бюджетного рівня, в деяких випадках для перемикання передачі доводиться знімати руку з керма, що може призвести до втрати керованості. Крім того, перемикання передач більш ніж на 2-3 «клацання» за одне натискання в тригерних манетках пов'язане з деякими труднощами і вимагає навику. Однак здебільшого ці недоліки не відіграють вирішальної ролі, і даний тип манеток на сьогоднішній день є найбільш популярним.

— Grip shift. За конструкцією grip shift дещо нагадують мотоциклетні регулятори газу: частина ручки...зроблена рухомий, і перемикання передач здійснюється за рахунок її повертання в ту або іншу сторону. Оскільки кільця grip shift фактично об'єднані з ручками (грипсами), для управління передачами не потрібно знімати руку з керма — достатньо трохи змістити її в сторону, і можна перемикати швидкість (а в деяких випадках можна навіть постійно тримати руки на кільцях). Такі системи позбавлені виступальних частин, що підвищує надійність і безпеку. Ще одна перевага перед тригерними — легкість при «перекидання» передач на будь-яку кількість швидкостей. Головним недоліком даного типу є підвищений ризик випадкового перемикання передачі на складній ділянці траси, коли доводиться міцно триматися за гріпси (особливо при великих долонях і коротких грипсах) — можна випадково провернути манетку, що загрожує різким перемиканням, зривом ланцюга із зірочок і втратою керованості. Крім того, попадання на кільце води або бруду може призвести до прослизання руки під час роботи з передачами, а самі кільця збільшують габарити керма і для деяких можуть викликати незручності у хваті.

— Dual control. Оригінальна система, що об'єднує управління гальмами і передачами в одному важелі — гальмівний ручці. При цьому гальмування здійснюється рухом на себе, а перемикання передач — зсувом вгору або вниз. В якості переваг такої системи виділяють сталість хвата керма — для управління і гальмами та передачами достатньо 2 пальців. Водночас манетки dual control досить складні за конструкцією і, як наслідок, мають високу ціну і погано сумісні з «нерідними» гальмами і перемикачами. Так і ергономіка таких систем дуже неоднозначна, зручність використання багато в чому залежить від індивідуальних смаків велосипедиста. Тому даний тип манеток поширений досить слабо.

- Електронні. Конкурентними перевагами електронних манеток можна назвати відсутність троса та важелів передачі фізичної сили на перемикач. По суті це звичайні кнопки, які подають сигнали на блок управління перемиканням передач. Працюють такі манетки разом із електронними перемикачами, які встановлюються на борту просунутих моделей велосипедів. Розміщуватись вони можуть у будь-яких зручних місцях із забезпеченням швидкого та комфортного доступу до перемикачів.

Модель манеток (див. "Тип манетки"), встановлених на велосипеді у штатній комплектації. Про те, навіщо потрібно знати модель тієї чи іншої комплектуючої велосипеда, див. «Модель касети».