Порівняння Rega Fono MC vs Rega Fono MM

Тип звукознімачів («голів»), на які розрахований фонокоректор

— MM. Звукознімачі з рухомим магнітом: голка при русі по доріжках коливає постійний магніт, що створює струм в нерухомих котушках. Серед головних переваг таких пристроїв — простота та порівняно невисока ціна. Вони забезпечують досить високий рівень вихідного сигналу, що, зі свого боку, спрощує конструкцію та зменшує вартість фонокорректоров. Правда, MM-картриджі загалом дещо поступаються MC щодо якості і достовірності звучання; однак ці моменти багато в чому суб'єктивні, до того ж прямо залежать від цінової категорії «голови». Зазначимо, що до фонокорректорам даного призначення можна підключати й деякі види MC-звукознімачів (моделі з високим рівнем вихідного сигналу).

— MC. Звукознімачі, що використовують схему з рухомою котушкою — вона з'єднана з голкою під час роботи коливається відносно нерухомих магнітів, за рахунок чого і створюється струм сигналу. Вважається, що такі звукознімачі перевершують MM-картриджі по якості звучання; водночас вони помітно складніше і дорожче. Причому останнє актуально і для фонокорректоров: вони складні в конструюванні і вимагають високого коефіцієнта посилення, так як рівень вихідного сигналу у MC-звукознімачів зазвичай невисокий — не більше 0,5 мг (зустрічаються і винятки, але дуже рідко).

— MM/MC. Фонокоректори, які допускають роботу і з MM, і з MC-«головами»; вибір зазвичай здійснює...ться вручну, за допомогою перемикача. Детальніше про особливості того й іншого типу звукознімачів див. відповідні пункти. Тут же відзначимо, що подібні універсальні коректори зручні, проте нерідко поступаються спеціалізованим моделям по робочим характеристикам.

Діапазон звукових частот, відтворюваних фонокорректором. Оцінюючи цей параметр, варто мати на увазі кілька важливих моментів. По-перше, в даному разі враховується не вся смуга пропускання, а діапазон, в якому нерівномірність АЧХ фонокорректора (за стандартом RIAA) не перевищує зазначеного виробником значення. По-друге, людське вухо здатне сприймати звук лише в межах 16 – 20 000 Гц (у деяких людей — до 22 000 Гц). В ідеалі аудіосистема повинна перекривати весь цей діапазон — інакше частина низьких і/або високих частот може виявитися обрізаної; а ось передбачати більш широкий діапазон з практичної точки зору не має сенсу. Тим не менш, зустрічаються фонокоректори з досить солідними показниками, наприклад, 5 – 35 000 Гц. Такі характеристики зазвичай є «побічним ефектом» високоякісних аудиосхем, вони вказуються виробником з рекламними цілями.

Ще один момент, який варто враховувати при виборі — частотний діапазон інших компонентів аудіосистеми. Наприклад, навряд чи варто шукати принципово фонокоректор з нижнім порогом 16 Гц, якщо підсилювач потужності підтримує частоти тільки від 40 Гц і вище.

В якості примітки до цього пункту може зазначатися нерівномірність RIAA, наявна в даному діапазоні частот. У більшості моделей він становить від ±1 до ±6 дБ; чим нижче значення, тим рівніше АЧХ і тим якісніше звук.

Найбільший середньоквадратичний (RMS) рівень вихідного сигналу, який може забезпечити фонокоректор. Фактичний рівень може бути і нижче, залежно від рівня вхідного сигналу і коефіцієнта посилення.

Нагадаємо, що фонокоректор зазвичай працює у форматі передпідсилювача, що підвищує слабкий сигнал зі звукознімача до лінійного рівня, для передачі на підсилювач потужності. Мінімальний рівень сигналу, достатній для подання на підсилювач потужності, складає близько 150 мВ; проте в фонокоректорах зазвичай передбачаються більш високі значення. Це робиться з тих міркувань, що чим вище власний сигнал — тим менше на нього впливають зовнішні електромагнітні перешкоди. Максимумом для сучасних фонокоректорів фактично є 2 В на виходах RCA, на виходах XLR можуть зустрічатися і більш високі показники.

Крім цього, з вихідним рівнем пов'язані деякі нюанси узгодження фонокоректора і зовнішнього підсилювача; детальну інформацію про це можна знайти в спеціальних джерелах.

Коефіцієнт посилення, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Даний параметр описує, наскільки збільшується рівень сигналу на виході фонокорректора щодо рівня на вході. Традиційно він записується в децибелах; перевести в децибели «рази» можна за спеціальними формулами або таблиць. Знаючи коефіцієнт підсилення, можна оцінити фактичний рівень вихідного сигналу при використанні того чи іншого звукознімача. Наприклад, якщо в характеристиках зазначено 35 дБ (56,2 х), а «голова» видає 5 мВ, то в підсумку рівень сигналу на виході фонокорректора без додаткової обробки буде становити 5*56.2 = 281 мВ. Відповідно, вхідна чутливість підсилювача потужності, з якими планується використовувати цю модель, повинна бути не більше 281 мВ (втім, стандартним мінімумом для таких підсилювачів вважається 150 мВ).

Відзначимо, що рівень вихідного сигналу у ММ-звукознімачів помітно вище, ніж у MC, тому коефіцієнти підсилення для них загалом нижче (хоча бувають і винятки).

Вхідна чутливість фонокоректора під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Вхідна чутливість — це найменший середньоквадратичний (RMS) рівень сигналу на вході, при якому фонокоректор здатний нормально «сприйняти» цей сигнал, коректно його обробити і посилити. Відповідно, від цього показника безпосередньо залежить сумісність зі звукознімачем: рівень сигналу з «голови» повинен бути не нижче, ніж вхідна чутливість фонокорректора.

Зазначимо, що MM-звукознімачі помітно перевершують MC по потужності сигналу, тому і поріг чутливості у коректорів під них відносно високий — зазвичай близько 4 – 5 мВ. Водночас зустрічаються коректори з більш високим «порогом сприйняття» — понад 100 мВт; їх необхідно підключати через спеціальні підвищувальні трансформатори або інше аналогічне устаткування.

Вхідний імпеданс фонокорректора під час роботи зі звукознімачем типу MM (див. «Призначення»).

Вхідний імпеданс — це опір змінному струму на вході Phono. Це один з параметрів, що визначають сумісність фонокорректора з конкретним звукознімачем. Загальне правило говорить, що вхідний імпеданс коректора повинен бути більше вихідного опору звукознімача. А найпопулярніша формула для точних розрахунків «10:1»: вхідний опір має бути в 10 разів вище вихідного опору «голови». У деяких ситуаціях оптимальним може виявитися й інше співвідношення імпедансів; докладніше ці моменти описані в спеціальних джерелах. Однак у випадку MM стандартним варіантом є як раз 4,7 кОм на «голові» і 47 кОм на вході фонокорректора.

Коефіцієнт посилення, забезпечуваний фонокорректором під час роботи зі звукознімачем типу MC (див. «Призначення»).

Даний параметр описує, наскільки збільшується рівень сигналу на виході фонокорректора щодо рівня на вході. Традиційно він записується в децибелах; перевести в децибели «рази» можна за спеціальними формулами або таблиць. Знаючи коефіцієнт підсилення, можна оцінити фактичний рівень вихідного сигналу при використанні того чи іншого звукознімача. Наприклад, якщо в характеристиках зазначено 74 дБ (5010х), а звукознімач видає 0,5 мВ, то в підсумку рівень сигналу на виході фонокорректора без додаткових регулювань буде складати 0,5*5010 = 1005 мВ, чого більш ніж достатньо для прямого підключення до підсилювачу потужності (мінімальним рівнем для цього вважається 150 мВ). Водночас відзначимо, що серед MC-фонокорректоров зустрічаються моделі з досить невисоким коефіцієнтом посилення, розраховані на специфічні формати застосування — наприклад, на роботу в ролі передпідсилювача для MM-фонокорректора.

Вхідна ємність фонокорректора під час роботи зі звукознімачем типу MC (див. «Призначення»).

Від цього параметра залежить сумісність з конкретним звукознімачем. Правило підбору в даному випадку таке: сумарна ємність фонокорректора і сполучних дротів повинна відповідати ємності «голови», в крайньому разі — хоча б не перевищувати її (інакше звучання помітно погіршиться). Для того, щоб спростити узгодження, може передбачатися можливість налаштування вхідний ємності (див. «Регулювання»).

Вхідна чутливість фонокоректора під час роботи зі звукознімачем типу МС (див. «Призначення»).

Вхідна чутливість — це найменший середньоквадратичний (RMS) рівень сигналу на вході, при якому фонокоректор здатний нормально «сприйняти» цей сигнал, коректно його обробити і посилити. Відповідно, від цього показника безпосередньо залежить сумісність зі звукознімачем: рівень сигналу з «голови» повинен бути не нижче, ніж вхідна чутливість фонокоректора. В іншому випадку для нормальної роботи можуть знадобитися підвищувальні трансформатори або інше аналогічне устаткування.

Зазначимо, що у більшості MC-звукознімачів рівень сигналу в рази нижче, ніж у MM; відповідно, і фонокоректори під них мають більшу чутливість — в десяті частки мілівольта. Однак зустрічаються також моделі з більш високим «порогом сприйняття» — більше 100 мВт.