Порівняння мобільних телефонів

Характеристики основного (а найчастіше — і єдиного дисплея, встановленого в апараті.

Крім основних властивостей, таких, як діагональ, роздільна здатність (за нею екрани умовно діляться на HD, Full HD, Quad HD і UltraHD), тип матриці (найчастіше IPS, OLED, AMOLED, Super AMOLED, Dynamic AMOLED), в цьому списку можуть вказуватися і специфічніші особливості. Серед них — форма поверхні (плоска або вигнута), наявність і версія покриття Gorilla Glass(включаючи топові v6 і Victus), підтримка HDR і частота розгортки (частота вище 60 Гц вважається високою, а саме частота 90 Гц, 120 Гц і 144 Гц). Ось детальніший опис характеристик, актуальних для сучасних дисплеїв:

— Діагональ. Традиційно діагональ екрану вказується у дюймах. Більший екран зручн...іше у використанні: на ньому міститься більше інформації, а саме зображення краще читається. Зворотною стороною збільшення діагоналі є збільшення габаритів пристрою. На сьогодні маленькими вважаються смартфони з екранами 5" та менше. 5.6 – 6" та до 6.5" — це вже середній формат, також чимало сучасних моделей має розмір 6.5". Класичним телефонам без сенсорних дисплеїв велика діагональ не потрібна – в них вона зазвичай не перевищує 3".

— Роздільна здатність. Роздільна здатність екрана вказується виходячи з його розмірів по вертикалі та горизонталі в точках (пікселях). Чим більші ці розміри (при тій же діагоналі) — тим більш деталізованою і згладженою виглядає картинка і тим менше на ній помітні окремі пікселі. З іншого ж боку, збільшення роздільної здатності підвищує вартість самого дисплея, та й вимоги до апаратної частини телефону. Також варто зазначити, що одна і та ж роздільна здатність на екранах різного розміру виглядає по-різному; так що при оцінюванні деталізації варто враховувати не тільки цей параметр, але і кількість PPI (див. нижче).

— PPI. Щільність точок (пікселів) на екрані апарата. Вказується за кількістю точок на дюйм (points per inch) — кількістю пікселів на кожен горизонтальний або вертикальний відрізок в 1". Цей показник залежить одночасно від діагоналі і роздільної здатності, однак у результаті саме кількість PPI визначає, наскільки згладженим і деталізованим виходить зображення на дисплеї. Для порівняння зазначимо, що на відстані близько 25 – 30 см від очей щільність 300 PPI і більше робить окремі пікселі практично непомітними для людини з нормальним зором, картинка сприймається як цілісна; на більших відстанях подібний ефект помітний і при меншій щільності точок.

— Тип матриці. Технологія, за якою виконана матриця екрану. Цей параметр вказується тільки для відносно прогресивних дисплеїв, що перевершують за характеристиками найпростіші РК-екрани кнопкових телефонів. Найбільшого поширення в наш час набули такі типи матриць:

• IPS. Найпопулярніша технологія для екранів сучасних смартфонів. Забезпечує досить високу якість зображення, кути огляду і швидкість відгуку, хоча і дещо поступається за цими параметрами багатьом більш прогресивним варіантами (див. нижче). З іншого боку, IPS має і важливі переваги: довговічність, рівномірний знос, а також досить невисоку вартість. Завдяки цьому такі екрани можна зустріти у всіх категоріях смартфонів — від бюджетних до топових.
• AMOLED. Технологія матриць на основі органічних світлодіодів (OLED), розроблена компанією Samsung. Однією з ключових відмінностей таких матриць від більш традиційних дисплеїв є те, що вони не потребують зовнішнього підсвічування: кожен піксель сам по собі є джерелом світла. Через це енергоспоживання такого екрану залежить від особливостей відображуваного зображення, однак в цілому воно виходить досить невисоким. Крім того, AMOLED-матриці характеризуються широкими кутами огляду, відмінними показниками яскравості і контрастності, високою якістю передачі кольору і невеликим часом відгуку. Завдяки цьому подібні екрани продовжують застосовуватися в сучасних смартфонах, незважаючи на появу прогресивніших технологій; їх можна зустріти навіть в моделях топового сегмента. Головним недоліком даної технології є відносно висока вартість і нерівномірний знос пікселів: точки, які довше і частіше працюють на високій яскравості, вигорають швидше. Втім, зазвичай цей ефект стає помітний лише через кілька років інтенсивного використання — термін, який можна порівняти з експлуатаційним ресурсом самого смартфона.
• AMOLED (LTPO). Прогресивний різновид AMOLED-панелей з можливістю динамічного підлаштування частоти оновлення залежно від завдань, що виконуються. Абревіатура LTPO (Low Temperature Polycrystalline Oxid) розшифровується як «низькотемпературний полікристалічний оксид». За цим терміном стоїть комбінація традиційної технології LTPS і тонкого шару TFT оксидної плівки з додаванням гібридно-оксидного полікристалічного кремнію для управління ланцюгами перемикання розгортки. Панелі AMOLED (LTPO) значно знижують рівень енергоспоживання гаджета. Так, під час активних дій екран пристрою використовує максимальну або високу частоту оновлення, а під час перегляду картинок або читання тексту дисплей знижує показник до мінімуму.
• Super AMOLED. Поліпшена версія описаної вище технології AMOLED Одним з ключових удосконалень стало те, що в екранах Super AMOLED немає прошарку повітря між сенсорним шаром і розташованим під ним дисплеєм. Це дало змогу ще більше підвищити яскравість і якість картинки, збільшити швидкість і надійність спрацьовування сенсора і одночасно знизити енергоспоживання. Недоліки у таких матриць ті ж, що і в оригінальних AMOLED. В цілому вони отримали досить широке розповсюдження; більшість смартфонів з подібними екранами належать до середньої та топової категорії, проте зустрічаються і бюджетні моделі.
• OLED. Різні типи матриць, засновані на використанні органічних світлодіодів; по суті — аналоги AMOLED і Super AMOLED, що випускаються не Samsung, а іншими компаніями. Конкретні особливості таких екранів можуть бути різними, однак в більшості своїй вони, з одного боку, дорожче популярних IPS, з іншого — забезпечують вищу якість зображення (включаючи яскравість, контрастність, кути огляду і достовірність передачі кольору), а також споживають менше енергії і мають невелику товщину. Головні недоліки OLED-екранів – висока ціна (яка, втім, постійно знижується в міру розвитку та вдосконалення технології), а також схильність органічних пікселів до вигоряння при тривалій трансляції статичних зображень або картинки зі статичними елементами (панель повідомлень, екранні кнопки тощо).
• OLED (полімерний). Екрани на органічних світлодіодах (OLED), в яких для основи використовується не скло, а прозорий полімерний матеріал. Підкреслимо, що мова йде саме про основу матриці; зверху вона прикривається таким же склом, як і в інших типах екранів. В будь-якому разі, подібна конструкція дає ряд переваг у порівнянні з традиційними «скляними» матрицями: вона забезпечує додаткову стійкість до ударів і відмінно підходить для створення вигнутих дисплеїв. З іншого боку, за оптичними властивостями пластик все ж таки не дотягує до скла; так що екрани даного типу за якістю зображення нерідко поступаються своїм «одноліткам», виконаним за традиційною OLED-технологією, а при подібній якості картинки – коштують помітно дорожче.
• OLED (LTPO). OLED-матриці з адаптивною частотою оновлення, що змінюється в широкому діапазоні виходячи з задач, що виконуються. В іграх екрани з LTPO-технологією автоматично піднімають частоту розгортки до максимальних значень, при перегляді статичних зображень знижують її аж до мінімуму (від 1 Гц). У основі технології лежить традиційна LTPS-підкладка з тонкою оксидною плівкою TFT поверх основи тонкоплівкових транзисторів. Можливість контролю потоків електронів забезпечує динамічне управління частотою оновлення. Конкурентною перевагою OLED (LTPO) можна назвати знижене споживання енергії.

Крім цього, екрани в сучасних смартфонах можуть виконуватися за такими технологіями:

• PLS. Варіація технології IPS, створена компанією Samsung. За деякими показниками, зокрема, яскравістю, контрастністю і кутами огляду — перевершує оригінал, при цьому обходиться дешевше у виробництві і дає змогу створювати гнучкі дисплеї. Втім, з низки причин особливою популярністю не користується.
• Super AMOLED Plus. Подальший розвиток описаної вище технології Super AMOLED. Дає змогу створювати ще яскравіші, контрастніші і водночас більш тонкі та енергоефективні екрани. Втім, найчастіше такі екрани в наш час позначаються просто як «Super AMOLED», без приставки «Plus».
• Dynamic AMOLED. Ще одне вдосконалення AMOLED, представлене в 2019 році. Основними особливостями таких матриць є збільшена яскравість без значного зростання енергоспоживання, а також 100 % охоплення колірного простору DCI-P3 і сумісність з HDR10+; останні два моменти, зокрема, дають змогу максимально якісно відтворювати на таких екранах сучасне високобюджетне кіно. Головний недолік Dynamic AMOLED традиційний — висока ціна; так що зустрічаються такі матриці переважно в топових моделях.
• Super Clear TFT. Спільна розробка Samsung і Sony, яка з'явилася як вимушена альтернатива Super AMOLED-матрицям (попит на них певний час значно перевищував можливості з виробництва). Правда, якість зображення у Super Clear TFT трохи нижче — натомість і у виробництві такі матриці помітно простіші і дешевші, а за характеристиками вони все ж перевершують більшість IPS-екранів. Втім, у наш час дана технологія зустрічається рідко, поступаючись позиціями AMOLED в різних версіях.
• Super LCD. Ще одна альтернатива різним видам технології AMOLED; застосовується переважно в смартфонах HTC. Аналогічно Super AMOLED, в таких екранах немає зайвого повітряного прошарку, що позитивно позначається як на якості зображення, так і на чіткості спрацьовувань сенсора. Помітною перевагою Super LCD є хороша енергоефективність, особливо при відображенні яскравого білого кольору; а ось за загальною насиченістю кольорів (включаючи чорний) дана технологія помітно поступається AMOLED.
• LTPS. Прогресивний різновид TFT-матриць, створений на основі так званого низькотемпературного полікристалічного кремнію. Дає змогу без особливих труднощів створювати екрани з дуже високою щільністю пікселів (понад 500 PPI — див. вище), досягаючи високих роздільних здатностей навіть при невеликій діагоналі. Крім того, частину управляючої електроніки можна вбудувати прямо в матрицю, зменшивши загальну товщину дисплея. Головним недоліком LTPS є порівняно висока вартість, однак у наш час такі екрани можна зустріти навіть в бюджетних смартфонах.
• S-PureLED. Технологія, яка створена компанією Sharp і застосовується переважно в її смартфонах. Власне, технологія самих матриць в даному разі носить назву S-CG Silicon TFT, а S-PureLED — це назва спеціального шару, що застосовується для підвищення прозорості. S-CG Silicon TFT позиціонується творцями як модифікація описаної вище технології LTPS, що дає змогу ще більше збільшити роздільну здатність дисплея і водночас вбудувати в нього більше управляючої електроніки (аж до цілого «процесора на склі») без збільшення товщини. Зрозуміло, і коштують такі екрани недешево.
• E-Ink. Матриці на основі так званих «електронних чорнил» — технології, поширеної насамперед в електронних книгах. Головна особливість такого екрана полягає в тому, що при його роботі енергія витрачається тільки на зміну зображення; нерухома картинка живлення не потребує і може залишатися на дисплеї навіть при повній відсутності енергії. Крім того, за замовчуванням E-Ink матриці не світяться найбільш, а відображають зовнішній світ — так що власне підсвічування для них не обов'язкове (хоча воно може передбачатися для роботи в сутінках і темряві). Все це забезпечує солідну економію енергії; а для деяких користувачів такі екрани чисто суб'єктивно більш комфортні і менш втомлюючі, ніж традиційні матриці. З іншого боку, технологія E-Ink має і серйозні недоліки — це насамперед великий час відгуку, а також складність і дорожнеча кольорових дисплеїв в поєднанні з низькою якістю передачі кольору на них. У світлі цього в смартфонах такі матриці є дуже рідкісним і екзотичним варіантом.

— Частота розгортки. Максимальна частота оновлення дисплея, іншими словами — найбільша частота кадрів, яку він здатний ефективно відтворити. Чим вище цей показник — тим більш плавним і згладженим виходить зображення, тим менше помітні «ефект слайдшоу» і розмиття предметів при русі на екрані. Водночас варто враховувати, що частота оновлення 60 Гц, підтримувана практично будь-яким сучасним смартфоном, цілком достатня для більшості задач; навіть відеоролики високої чіткості у наш час майже не використовують більшу частоту кадрів. Тому частота розгортки в нашому каталозі спеціально уточнюється переважно для екранів, здатних видати понад 60 Гц (в деяких моделях — до 240 Гц). Така висока частота може стати в нагоді в іграх і деяких інших задачах, також вона поліпшує загальне враження від інтерфейсу ОС і додатків — рухомі елементи в таких інтерфейсах переміщуються максимально плавно і без змазування.

— HDR. Технологія, що дає змогу розширити динамічний діапазон екрану. У даному рази мається на увазі діапазон яскравості — простіше кажучи, наявність HDR дає змогу екрану відображати більш яскравий білий і більш темний чорний колір, ніж на дисплеях без підтримки цієї технології. На практиці це дає помітне підвищення якості картинки: поліпшується насиченість і достовірність передачі різних кольорів, а деталі на дуже світлих або темних ділянках кадру не «тонуть» в білому або чорному кольорі. Однак всі ці переваги стають помітні лише за умови, що відтворюваний контент першопочатково записаний в HDR. В наш час застосовується декілька різновидів цієї технології, ось їх особливості:

• HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів, надзвичайно популярний і в наші дні: зокрема, підтримується практично всіма стрімінговими сервісами з HDR-контентом і стандартно застосовується для такого контенту на дисках Blu-ray. Забезпечує глибину кольору в 10 біт (більше мільярда відтінків). При цьому на апаратах з цією технологією можна відтворювати контент формату HDR10+ (див. нижче) — хіба що його якість буде обмежуватися можливостями оригінального HDR10.
• HDR10+. Удосконалена версія HDR10. При тій же глибині кольору (10 біт) використовує так звані динамічні метадані, що дають змогу передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з декількох кадрів, але і для окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове покращення передачі кольору.
• Dolby Vision. Прогресивний стандарт, що використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає змогу досягти глибини кольору в 12 біт (майже 69 млрд відтінків), використовує згадані вище динамічні метадані, до того ж дає змогу передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення – HDR і звичайне (SDR). При цьому Dolby Vision заснований на тій же технології, що і HDR10, тому в сучасній електроніці даний формат нерідко поєднується з HDR10 або HDR10+.

– Підтримка DC Dimming. Дослівно з англійської Direct Current Dimming перекладається як затемнення постійним струмом. Ця технологія покликана мінімізувати мерехтіння в OLED та AMOLED-екранах, що, зі свого боку, знижує навантаження на зоровий апарат користувача та береже зір. Ефект відсутності мерехтіння досягається за допомогою прямого управління яскравістю світлодіодів системи підсвічування шляхом зміни величини напруги, що подається на них. За рахунок цього забезпечується зменшення інтенсивності світіння екрану.

— Вигнутий екран. Екран, що має загнуті краї, на які заходить відображуване зображення. Іншими словами, вигнутим у даному випадку є не лише скло, але й частина активної матриці. Дисплеї, у яких вигин мають обидва краї, іноді позначають терміном «2.5 D-скло»; також зустрічаються апарати, де екран вигнутий тільки з одного боку. У будь-якому разі ця особливість надає смартфону цікавого зовнішнього вигляду і покращує видимість зображення з деяких ракурсів, однак помітно позначається на вартості і може створювати незручності при утриманні (особливо без чохла). Так що перед купівлею моделі з таким оснащенням в ідеалі варто потримати апарат в руці і переконатися, що він достатньо зручний.

— Скло Gorilla Glass Спеціальне високоміцне скло, яке використовується в якості покриття дисплея. Характеризується витривалістю та стійкістю до подряпин, у багато разів перевершує звичайне скло за цими показниками. Широко застосовується в смартфонах, де великі розміри екранів висувають підвищені вимоги до надійності покриття. В сучасних телефонах можуть зустрічатися різні версії цього скла, ось особливості різних варіантів:

• Gorilla Glass v3. Найстаріша з актуальних на сьогодні версій — випущена в 2013 році; зараз зустрічається переважно серед недорогих або застарілих пристроїв. Тим не менш, у цього покриття є й безперечні переваги: це перше покоління Gorilla Glass, де творці зробили помітний акцент на стійкості до подряпин від ключів, монет та інших предметів, з якими телефон може «зіткнутися» в кишені або сумці. За цим показником версія v3 залишалася неперевершеною аж до випуску Gorilla Glass Victus в 2020 році.
• Gorilla Glass v4. Версія, що вийшла в 2014 році. Ключовою особливістю стало те, що при розробленні цього покриття основну увагу було приділено стійкості до ударів (тоді як попередні покоління робили упор переважно на опір подряпинам). У результаті скло вийшло вдвічі міцніше, ніж у версії 3, притому що його товщина становить всього 0,4 мм. Але ось стійкість до подряпин, порівняно з попередником, дещо знизилася.
• Gorilla Glass v5. Удосконалення «горили» випущене в 2016 році і спрямоване на подальше підвищення стійкості до ударів. Згідно з даними розробників, скло версії v5 вийшло в 1,8 рази міцніше попередника, воно залишалося цілим у 80 % падінь з висоти до 1,6 м «обличчям вниз» на шорстку поверхню (а гарантована ударостійкість становить 1,2 м). Також дещо покращилася стійкість до подряпин, однак до показників v3 цей матеріал все одно не дотягує.
• Gorilla Glass v6. Версія, представлена в 2018 році. Для цього покриття заявлено підвищення міцності в 2 рази в порівнянні з попередниками, а також здатність переносити багатократні падіння на тверду поверхню (при випробуваннях скло v6 успішно перенесло 15 падінь з висоти 1 м). Максимальна висота падіння (однократного) з гарантованим збереженням цілісності заявлена на рівні 1,6 м. Стійкість до подряпин поліпшень практично не отримала.
• Gorilla Glass 7. Початкова назва для Gorilla Glass Victus — див. нижче.
• Gorilla Glass Victus. «Спадкоємець» Gorilla Glass 6, випущений влітку 2020 року. У цьому покритті творці приділили увагу не тільки підвищенню загальної міцності, але і поліпшенню стійкості до подряпин. За останнім показником Victus перевершує навіть версію v3, не кажучи вже про більш чутливі матеріали (а порівняно з v6 заявлено підвищення стійкості до подряпин в два рази). Що стосується міцності, то вона дає змогу гарантовано переносити однократні падіння з висоти до 2 м, а також до 20 послідовних падінь з висоти до 1 м.

Максимальна яскравість в нітах, що забезпечується екраном смартфона.

Чим яскравіше дисплей, тим більш читабельною залишається на ньому картинка під інтенсивним зовнішнім освітленням (наприклад, на вулиці в ясну сонячну погоду). Також висока яскравість важлива для коректного відображення HDR-контенту. Однак великий запас за даним показником позначається на вартості і енергоспоживанні екрану. Виробники можуть вказувати стандартне, максимальне і пікове значення яскравості. При цьому між максимальною і піковою яскравістю не можна поставити знак рівності. Перша позначає здатність екрану видавати зазначену яскравість по всій його площі, в той час як пікова — на обмеженій ділянці і нетривалий час (переважно для HDR-контенту).

Співвідношення між площею екрану і загальною площею передньої панелі телефону. Простіше кажучи, дана характеристика описує, яка частина передньої панелі зайнята екраном; решта припадає на рамку.

Даний показник наводиться виключно для смартфонів з сенсорними екранами — саме для них він найбільш актуальний. Чим більший відсоток корпуса займає екран — тим тонше рамка, тим акуратніше виглядає смартфон і тим зручніше працювати з ним однією рукою. Що стосується конкретних цифр, то середніми значеннями є 80 – 85 %, значення вище дають змогу говорити про тонку рамку, а понад 90 % — про «безрамочну»конструкцію.

Окремо відзначимо, що даний параметр ніяк не пов'язаний із співвідношенням сторін екрану. Співвідношення сторін описує тільки сам дисплей — а саме його пропорції, співвідношення між більшою і меншою стороною прямокутника.

DxOMark — незалежний приватний науково-дослідний центр, у складі якого діє відділ по оцінці якості екранів мобільних телефонів. Під час тестування DxOMark дисплеї смартфонів проходять всебічний аналіз, від чіткості зображення і швидкості відгуку до наявності артефактів і проблем з рендерингом. Після проходження тесту смартфону присвоюються бали за якість екрану.

Параметр визначає загальну швидкодію смартфона: чим більше об'єм ОЗП – тим швидше працює пристрій і тим краще він справляється з великою кількістю задач та/або ресурсомісткими додатками (за інших рівних). Це ще більше вірно у світлі того, що великі об'єми оперативної пам'яті зазвичай поєднуються з потужними процесорами. Однак напряму порівнювати між собою можна тільки апарати з ідентичними операційними системами, а у разі Android — з однаковими версіями та редакціями цієї ОС (докладніше про це див. «Операційна система»). Пов'язано це з тим, що різні ОС і навіть різні версії однієї ОС можуть помітно відрізнятися за вимогами до RAM. Наприклад, iOS, завдяки гарній оптимізації під конкретні пристрої, здатна ефективно працювати з 3 ГБ оперативної пам'яті. Для сучасних версій Android у звичайній редакції (не Go Edition) згадані 3 ГБ фактично є необхідним мінімумом. Під таку ОС краще мати хоча б 4 ГБ чи 6 ГБ RAM. У висококласних апаратах з потужною електронною «начинкою» можна зустріти і більш вражаючі цифри — 8 ГБ або навіть 12 ГБ і більше.

Кількість вбудованої пам'яті, встановленої в телефоні; іншими словами — об'єм власного, незнімного накопичувача апарата.

Від цього об'єму безпосередньо залежить, скільки даних можна зберігати на телефоні, не користуючись знімними картами пам'яті. Цей показник особливо важливий для моделей, що не мають слотів для карт. Втім, навіть якщо змінні накопичувачі підтримуються — вбудована пам'ять все одно буває більш прийнятною: вона як мінімум працює швидше, до того ж зазвичай має менше обмежень щодо застосування (зокрема, більшість смартфонів дають змогу ставити програми тільки на незнімний накопичувач).

Що стосується конкретних об'ємів, то фактичним мінімумом для сучасного смартфона є 32 ГБ; менш «місткі» апарати в наш час зустрічаються дедалі рідше. 64 ГБ вважається комфортним мінімумом, 128 ГБ — середнім показником, 256 ГБ – вище середнього. Окремі висококласні пристрої обладнані накопичувачами на 512 ГБ і навіть на 1 ТБ< /a>.

Зазначимо також, що фактична кількість пам'яті, доступної користувачеві, неминуче буде дещо менше загальної, оскільки частину накопичувача займають файли операційної системи.

Специфікація, якій відповідає вбудована пам'ять телефону.

Від специфікації залежить насамперед швидкість роботи пам'яті, і, відповідно, швидкодія апарата в цілому (особливо під час роботи з великими об'ємами даних або ресурсномісткими додатками). В наш час зустрічається дві базові специфікації — eMMC і UFS; кожна з них має кілька версій. Загалом найбільш швидкими і прогресивними на сьогодні є накопичувачі з UFS 3.1 та UFS 4.0, однак вони і коштують відповідно, а тому застосовуються переважно в смартфонах преміумкласу. А більш детальний опис цих стандартів виглядає так:

— eMMC. Один з найбільш простих і доступних стандартів твердотільної пам'яті — наприклад, саме цю специфікацію використовує більшість флешок. В смартфонах і інших портативних гаджетах цей стандарт був загальноприйнятим до 2016 року, коли почалося впровадження UFS; однак і зараз він досить популярний — переважно завдяки невисокій вартості і низькому енергоспоживанню. А ось швидкості у eMMC помітно нижче, ніж у UFS. Так, у найновішій версії eMMC 5.1 A (2019 рік) швидкість читання складає до 400 МБ/с, а більш рання і поширена версія eMMC 5.1 передбачає до 250 МБ/с в режимі читання, до 125 МБ/с в режимі послідовного запису і всього лише до 7,16 МБ/с при випадковому запису (простіше кажучи, в режимі роботи з додатками).

— UFS. Стандарт твердотільних накопичувачів, створений як більш швидкий та досконалий спа...дкоємець eMMC. Крім збільшених швидкостей обміну даними, в UFS був змінений ще й формат роботи — він повністю дуплексний, тобто читання і запис можуть здійснюватися одночасно (тоді як у eMMC ці процеси виконувалися по черзі). Також була значно підвищена ефективність в режимі випадкового читання і запису, що позитивно позначилося на якості роботи з додатками. Конкретні ж швидкості обміну даними та особливості роботи залежать від версії UFS, у наш час на ринку можна зустріти такі варіанти:

• 2.0. Найбільш рання з версій, що зустрічаються в сучасних смартфонах; була випущена ще в 2013 році. Забезпечує швидкість передачі даних до 600 МБ/с на одну лінію і до 1,2 ГБ / с на дві лінії, максимально доступні в цій версії. Ті ж показники має більш нова версія 2.1, однак вона доповнена рядом важливих нововведень. Тому пам'ять UFS 2.0 в мобільних телефонах використовується дуже рідко.
• 2.1. Перша з версій, що одержали поширення в мобільних телефонах; була випущена в 2016 році.За показниками швидкості не відрізняється від описаної вище версії 2.0, а основні відмінності полягають в деяких удосконаленнях. Зокрема, в UFS 2.1 були впроваджені індикатор стану («здоров'я») накопичувача, можливість віддаленого оновлення прошивки, а також ряд рішень, спрямованих на підвищення загальної надійності.
• 2.2. Розвиток стандарту UFS 2.x, представлений влітку 2020 року. Ключовим поліпшенням є впровадження функції WriteBooster (яка першопочатково з'явилася в UFS 3.1); ця функція дозволяє значно збільшити швидкість запису і, відповідно, загальну продуктивність в задачах на кшталт запуску додатків.
• 3.0. Версія, випущена в 2018 і реалізована «в залізі» роком пізніше. Пропускна здатність була збільшена до 2,9 ГБ/с на дві лінії (1,45 ГБ/с на одну, були впроваджені нові версії електронного протоколу M-PHY (фізичний рівень) і заснованого на ньому Uniрro, підвищена надійність роботи з даними і розширений температурний режим роботи контролерів (в теорії він може становити від -40 °С до 105 °С). Застосовується UFS 3.0 переважно в досить прогресивних смартфонах, хоча в подальшому можна очікувати поширення цієї специфікації і на скромніші моделі.
• 3.1. Спадкоємець стандарту UFS 3.0, офіційно представлений на початку 2020 року. Позиціонується як специфікація, створена спеціально для мобільних пристроїв високої продуктивності та спрямована на збільшення швидкості роботи при максимальному зниженні енергоспоживання. Для цього в UFS 3.1 реалізовано низку нововведень: енергонезалежний кеш Write Booster для прискорення запису; спеціальний режим енергозбереження DeepSleep для відносно простих і недорогих систем; а також функція Performance Throttling Notification, що дозволяє накопичувачу подавати на керуючу систему сигнали про перегрівання. Крім того, в даному стандарті може додатково передбачатися підтримка розширення HPB, що підвищує швидкість читання.
• 4.0. У версії UFS 4.0 удвічі збільшили пропускну спроможність на смугу (23.2 Гбіт/с на лінію) і приблизно на 46% покращили показники енергоефективності (порівняно з попередньою специфікацією 3.1). Модулі пам'яті стандарту UFS 4.0 забезпечують максимальну швидкість читання до 4200 МБ/с, записи до 2800 МБ/с. Висока пропускна здатність робить стандарт пам'яті ідеальним для 5G-смартфонів.

Результати тестів вказуються або молодшій моделі в лінійці або конкретній моделі, зроблено це для більшого розуміння продуктивності моделей телефонів, якщо ви порівнюєте телефони за цими параметрами. Наприклад, у моделі 128 ГБ є результати тестування, а у моделі на 256 ГБ у мережі немає інформації, в обох моделях ви побачите однакове значення, яке дасть розуміння загальної продуктивності пристрою. Але якщо редакція має інформацію окремо по кожній моделі, то буде на кожну модель заповнені свої результати тестів, і модель з великим об'ємом ОЗП матиме більші значення.

Результат, показаний пристроєм під час проходження тесту продуктивності (бенчмарка) AnTuTu Benchmark.

AnTuTu Benchmark є комплексним тестом, розробленим спеціально для мобільних пристроїв, в першу чергу смартфонів і планшетів. Під час перевірки він враховує ефективність роботи процесора, пам'яті, графіки та систем введення-виведення, забезпечуючи таким чином досить наочне враження про можливості системи. Чим кращий результат — тим більша кількість балів видається за підсумками. І високопродуктивними за рейтингом AnTuTu вважаються смартфони, які набрали понад 1.5M балів.

Як і будь-який бенчмарк, цей тест не дає абсолютної точності: той самий апарат може показувати різні результати, зазвичай з відхиленнями в межах 5-7 %. Ці відхилення залежать від багатьох факторів, не пов'язаних безпосередньо з системою – починаючи від завантаженості пристрою сторонніми програмами і закінчуючи температурою повітря під час тестування. Так що говорити про істотну різницю між двома моделями можна лише в тому разі, якщо різниця в їх показниках виходить за межі згаданої похибки.