Порівняння Casio Privia PX-S5000 vs Roland RD-88

Наявність вбудованих педалей в конструкції цифрового піаніно.

Педалі є обов'язковим елементом оснащення класичного фортепіано, відповідно, нерідко передбачаються і в цифрових аналогах. Власне, ця функція практично обов'язкова для моделей стаціонарної компонування (див. «Корпус»). А ось в портативних, навпаки, вбудовані педалі не зустрічаються — їх просто ніде встановлювати, для таких моделей випускаються зовнішні підключаються педалі (див. нижче).

Традиційне число вбудованих педалей — три, інші варіанти в електроінструменті практично не зустрічаються. Відзначимо, що в багатьох моделях конкретні функції педалей можуть змінюватися залежно від виставленого тембру або навіть вручну, за бажанням музиканта.

Тип механіки, використовуваний в клавішах цифрового піаніно.

— Молоточкова. Механіка, максимально імітує відчуття від гри на справжньому фортепіано. Молоточкові клавіатури не тільки забезпечують залежність динаміки звуку від швидкості і сили натискання — вони ще забезпечують характерний відгук при кожному натисканні. Подібна складна механіка і недешева, проте вона вважається найбільш прогресивною і підходящої для цифрових піаніно, а тому використовується в більшості моделей.

— Активна. У разі цифрових піаніно активну клавіатуру можна описати як спрощену версію описаної вище молоточкової. Звук, відтворений при натисканні на клавіші, теж залежить від сили і швидкості натискання, однак самі клавіші мають меншу жорсткість і не дають повноцінного відчуття фортепіанної клавіатури. З іншого боку, така механіка і обходиться дешевше. Як наслідок, вона зустрічається переважно в бюджетних моделях, а також деяких професійних інструментах, позиціонуються швидше як електрооргани.

Третiй різновид механіки — пасивна — припускає, що при кожному натисканні клавіші гучність буде однаковою, незалежно від сили і швидкості натискання. Такі клавіатури в цифрових піаніно не використовуються — вони занадто примітивні і є малофункціональними для даного класу інструментів; проте в моделях з регулюванням чутливості може передбачатися перемикання клавіатури «пасивний» формат (детальніше див. нижче).

Кількість голосів, підтримуване цифрових піаніно — якщо точніше, максимальну кількість голосів, яка інструмент здатний відтворити одночасно.

Цей параметр не варто плутати з кількістю нот, яке одночасно можна взяти на клавіатурі. Річ у тім, що в багатьох тембрах для кожної ноти використовується відразу кілька голосів (тон-генераторів) — тільки так можна досягти більш-менш достовірного звучання. Таким чином, необхідна кількість голосів може бути в рази вище числа нот — наприклад, на найпростіший акорд з 3 нот може знадобитися 9, а то і 12 голосів. Крім того, тон-генератори задіюються для відтворення партій автоакомпанементу і вбудованих композицій (див. нижче), і тут вже число голосів може вимірюватися десятками.

У світлі всього цього поліфонія на менш ніж 90 голосів характерна переважно для порівняно простих і недорогих інструментів, не розрахованих на складні завдання. Найменший показник, що зустрічається в сучасних цифрових піаніно — це 32 голоси. Більш-менш солідному інструменту бажано мати не менше 96 голосів, а в топових моделях цей показник може досягати 256.

Кількість вбудованих тембрів звучання, передбачених у цифровому піаніно.

Незважаючи на назву, цифрові піаніно вкрай рідко конструюються в розрахунку на імітацію звуку фортепіано — електронна «начинка» дозволяє передбачити в них і інші тембри звучання. Крім того, навіть фортепіано має свої різновиди — приміром, серед роялів виділяють 6 основних класів, від великого концертного до мініатюрного. Так що вбудовані тембри можуть охоплювати як різні види фортепіано, так і інші інструменти та звукові ефекти.

Велика кількість і різноманітність тембрів в цифрових піаніно загалом не настільки великі, як у синтезаторах, однак і в даній категорії зустрічаються досить «заряджені» моделі, на сотню тембрів і більше (в самих багатофункціональних ця кількість може перевищувати 900). Втім, спеціально шукати «мультиинструментальную» модель стоїть в тому випадку, якщо Ви не мають наміру обмежуватися звуком фортепіано і хотіли б мати більшу свободу вибору. При цьому варто пам'ятати, що конкретний набір тембрів може бути різним.

Якщо ж інструмент купується виключно як піаніно — то тут, навпаки, варто звернути увагу насамперед на рішення з невеликим числом тембрів. Такі моделі не тільки обходяться дешевше «універсалів» — вони можуть ще й звучати краще (за рахунок того, що тембрів мало і виробник може уважніше підійти до якості звучання кожного вбудованого «інструмента»).

Наявність режиму навчання в цифровому піаніно.

Як випливає з назви, даний режим призначений для навчання грі. При цьому, зазвичай, він передбачає різні рівні складності — від самого базового, для тих, хто тільки починає освоювати «клавіші», до прогресивного, що дозволяє тренувати техніку і покращувати вже наявні навички виконання. Однак у будь-якому разі принцип навчання один: інструмент самостійно підказує учневі, на які клавіші потрібно натискати в той чи інший момент. Такі підказки можуть виконуватися у вигляді підсвічування (див. вище) або у вигляді зображення на дисплеї. Подібний метод сумнівний з точки зору класичного академічного навчання, однак, безсумнівно, більш зручний і швидкий, ніж читання нотного запису. Тим більше, що інструмент може грати ще й роль екзаменатора — запускати підказки в оригінальному темпі мелодії і перевіряти, наскільки точно учень потрапляє по нотах.

Також відзначимо, що режим навчання передбачає обов'язкову наявність метронома (див. нижче).

Діапазон, у якому може змінюватися темп звуку, відтвореного інструментом. Мова може йти як про вбудованої мелодії або записаної на секвенсорі партії, так і про автоаккомпанементе, навчальній програмі або метрономе. Детальніше про всі ці функції див. відповідні пункти глосарію. Тут же відзначимо, що зміна темпу нерідко потрібне на практиці — наприклад, щоб прискорити першопочатково «мляве» супровід або сповільнити навчальну програму, складну для освоєння на оригінальному темпі.

Темп традиційно позначається в ударах в хвилину. Класичний, «академічний» діапазон охоплює варіанти від 40 уд\хв («grave», «дуже повільно») до 208 уд/хв («prestissimo», «дуже швидко»), однак у сучасних цифрових піаніно робочий діапазон темпів нерідко буває значно ширше.

Наявність власного метронома в конструкції цифрового піаніно.

Функція метронома призначена для відліку і підтримки заданого темпу. Реалізується вона наступним чином: при включенні метронома інструмент починає видавати короткі різкі сигнали (клацання) в темпі, заданому користувачем. Дана функція особливо важлива для роботи з режимом навчання — без неї розвинути базове почуття ритму буває вкрай складно, а то й неможливо. Втім, можливі й інші варіанти використання метронома, аж до застосування в ролі самостійного звукового ефекту при виконанні і запису музики.

Наявність секвенсора в конструкції цифрового піаніно.

Дана функція дозволяє не тільки виконувати на інструменті музику, але і записувати її з можливістю подальшого відтворення. Втім, це як мінімум; крім запису партій самого інструменту, секвенсор може передбачати запис аудіо - або MIDI-сигналу з відповідного входу, зведення декількох партій (у т. ч. запис виконуваної музики поверх програється «на ходу»), роботу з параметрами окремих треків (гучністю, тоном, тембром), а також специфічні функції на зразок квантування (вирівнювання нерівномірностей темпу). Конкретний функціонал секвенсора може бути різним, його не завадить уточнити перед покупкою. Однак у будь-якому разі дана функція може стати непоганою підмогою для музиканта; особливо вона стане в нагоді тим, хто не обмежується виконанням готової музики і хоче складати власні композиції.

Наявність арпеджіатора в конструкції цифрового піаніно.

Арпеджіатор здатний розкласти акорд, взятий на клавіатурі, на окремі ноти і відтворити їх послідовно, одну за одною (у техніці арпеджіо — звідси і назва). Користуватися арпеджіатор буває зручніше, ніж грати ноти вручну, з цілого ряду причин. По-перше, така система працює дуже чітко: ноти, що програються строго заданому темпі й послідовності, із заданою тривалістю і інтервалом. По-друге, для розпізнавання акорду достатньо всього трьох нот, а кількість нот, які видаються арпеджіатор, може значно більше. По-третє, виконувані ноти можна доповнити різними ефектами або навіть повноцінним акомпанементом; багато інструменти дають змогу створювати нескладні, але цілком повноцінні мелодії за рахунок одного тільки арпеджіатора. Хоча, зрозуміло, конкретні особливості даної функції можуть бути різними, їх не завадить уточнити окремо.