Регулювання чутливості
Можливість
змінювати чутливість активної механіки (див. вище) у синтезаторі.
Дана функція дозволяє налаштувати інтенсивність відгуку на натискання клавіші. Простіше кажучи, чим вище чутливість, тим голосніше і різкіше буде звук, при тій же силі натискання. Це дозволяє змінювати особливості звучання інструменту.
Також в синтезаторах з даною функцією нерідко передбачається можливість повністю відключити активну механіку і грати на "пасивної" клавіатурі. Це може пригодитись для реалістичності звучання певних тембрів, наприклад, клавесина або органу.
Жорсткість
—
Невиважена. Клавіші з дуже малою силою натискання, буквально «западають» під пальцями. Такий варіант непогано підходить для недорогих синтезаторів з пасивною механікою (див. вище), а ось в активних моделях застосовується рідко — мала сила опору ускладнює вибір оптимальної сили натискання.
—
Напівзважена. Клавіші зі середньою силою натискання, не дотягують за жорсткістю до повноцінних фортепіанних, однак надають помітно більше опору, ніж невиважені. Цей варіант найбільш популярний серед інструментів з активною механікою (див. вище) — зусилля на клавішах забезпечує адекватну зворотний зв'язок і водночас гра на такому інструменті не викликає особливих труднощів навіть у тих, хто раніше мав справу лише з невиваженими клавіатурами.
—
Зважена. Клавіші з високою силою натискання, порівнянної з зусиллям на класичному фортепіано. Використовуються тільки в професійних інструментах з
молоточковою механікою (див. вище) — висока жорсткість є обов'язковою рисою для такої механіки (точніше, для відгуку, який вона повинна забезпечувати).
Поліфонія
Поліфонія, підтримувана синтезатором, простіше кажучи — кількість «голосів» (тон-генераторів), яка може одночасно звучати на ньому.
Цей параметр часто описують як кількість нот, які можна одночасно взяти на клавіатурі. Однак це не зовсім вірно з тієї причини, що в багатьох тембрах одна нота може задіяти кілька тон-генераторів. У результаті, наприклад, для відтворення акорду з 3 нот в тембрі з 4 тон-генераторами на ноту буде потрібна поліфонія не менш ніж в 3*4=12 голосів. Крім того, автоакомпанемент і вбудовані композиції (див. відповідні пункти) теж використовують тон-генератори — відповідно, для ефективної роботи з цими функціями потрібно ще більше голосів.
Мінімальним значенням для більш-менш функціонального сучасного синтезатора вважається поліфонія на 32 голоси – та й то такий інструмент можна використовувати переважно для початкового навчання і нескладних мелодій. Для більш солідного застосування бажано мати хоча б 50 – 60 голосів, а в професійних моделях (зокрема, робочих станціях, де доводиться мати справу з декількома звуковими доріжками відразу) зустрічаються моделі з поліфонією на 150 тон-генераторів і більше.
Загалом більш прогресивний синтезатор, швидше за все, буде мати більш широку поліфонію, проте оцінювати клас інструменту за цим параметром можна лише дуже приблизно — інструменти з однаковим числом голосів можуть сильно відрізнятися за рівнем. Винятком з цього правила є хіба що дитячі синтезатори (див. «Тип»), що підтримуют...ь до 20 голосів.
Вбудовані тембри
Кількість вбудованих тембрів звучання, передбачених у синтезаторі.
Кількість тембрів нерідко описують як число інструментів, які здатна імітувати дана модель. Однак це не зовсім вірно — швидше цей параметр можна назвати «кількість інструментів та звукових ефектів». Наприклад, один і той самий інструмент — електрогітара — з різними «прибамбасами» (дісторшн, овердрайв) буде звучати по-різному, і в синтезаторі кожна така примочка буде вважатися окремим тембром. Тембр «ударні» зазвичай об'єднує різні типи барабанів та інших ударних інструментів — іншими словами він дає змогу зобразити і «бас-бочку», і тарілки, не перемикаючи налаштувань, лише натиснувши потрібні клавіші. А деякі тембри можуть взагалі не мати аналогів серед реальних інструментів.
Чим більше вбудованих тембрів — тим ширші можливості синтезатора, тим різноманітніше звуки, які на ньому можна отримати. При цьому у висококласних моделях на зразок робочих станцій (див. «Тип») це число може досягати 1000 і навіть більше.
Автоакомпанемент
Наявність функції автоакомпанементу у синтезаторі.
Дана функція дозволяє інструменту автоматично програвати мелодію акомпанементу, під яку на клавіатурі можна виконувати основну партію. При цьому ліва рука музиканта може керувати супроводом: достатньо взяти акорд на лівій половині клавіатури, і автоакомпанемент автоматично «розкладе» його на партії інструментів, що звучать у супроводі. Таким чином, музикант перетворюється на «людину-оркестр»: один синтезатор може замінити цілий ансамбль, або як мінімум солідну частину ансамблю. Звісно, якість звуку в таких моделях може бути різним, і далеко не всякий синтезатор з акомпанементом підійде для заходу серйозніше дитячого ранку, хоча є і досить прогресивні моделі.
Крім цього, гра під акомпанемент може бути корисна і в навчальних цілях: вона сприяє розвитку загальної техніки, почуття ритму, та й при вправах на імпровізацію додаткове супроводження дуже зручно.
Варто враховувати, що не тільки якість звуку, але і кількість стилів (мелодій) акомпанементу може бути різним; а деякі моделі дають змогу записувати свої мелодії. Детальніше про ці можливості див. нижче.
Стилів акомпанементу
Кількість стилів автоакомпанементу (див. вище), першопочатково передбачених у синтезаторі, іншими словами — кількість варіантів акомпанементу, доступних користувачеві.
Чим ширший цей набір — тим вище ймовірність знайти серед цих мелодій підходящі варіанти для того чи іншого випадку. Водночас сама по собі велика кількість стилів ще не є 100 % гарантією того, що серед них виявиться відповідний, тим більше, що різні моделі синтезаторів можуть помітно різнитися за конкретим набором мелодій. Так що список не завадить уточнювати перед покупкою. Також відзначимо, що ситуацію можна виправити за рахунок стилів користувача (див. нижче) — їх підтримує чимало синтезаторів з автоакомпанементом.
Октавне перенесення
Підтримка синтезатором функції
октавного перенесення.
Дана функція дозволяє зрушити звук інструменту на одну або кілька октав вгору або вниз, щоб, наприклад, на клавішах першої октави звучали ноти другий, або навпаки. Ця функція може використовуватися як просто з міркувань зручності, так і з більш практичними цілями — вона дозволяє брати дуже низькі і дуже високі ноти, які першопочатково не охоплюються діапазоном клавіатури. Це буває особливо корисно для вкорочених синтезаторів на 49 або 61 клавішу, першопочатково не дотягують до повного діапазону фортепіано.
Контролер модуляції
Наявність
контролера модуляції в конструкції синтезатора.
Дана функція дозволяє надати звучанню ефект вібрації, «тремтіння» — коли нота звучить не на постійній гучності, а нерівно, з чергуванням піків і провалів по гучності. Подібний ефект робить звучання більш живим, надає йому подібність із виконанням на цьому інструменті, а також нерідко використовується як художній прийом.
Вокодер
Дуже спрощено
вокодер можна описати як пристосування, що дозволяє поєднати звук голосу зі звуком іншого інструменту. Якщо детальніше, вокодер дозволяє перенести властивості голосу на сигнал іншого тембру; при цьому голос відіграє роль модулятора, а інший тембр — носія. За рахунок цього можна досягти різних цікавих ефектів: надати живого голосу інтонації «робота», створити ефект «мовця» інструменту (гітари, піаніно тощо), доповнити власний голос виконавця синтезованим «хором» і т. ін. Технічно замість голосу в ролі модулюючого сигналу може використовуватися навіть інший інструмент — приміром, можна скомбінувати барабани з гітарою або фортепіано з трубою. Однак на практиці в якості модулятора найчастіше використовується саме голос, що надходить з зовнішнього мікрофона (хоча конкретний функціонал даного модуля не завадить уточнити окремо).