Порівняння Yamaha PSS-A50 vs Yamaha MX88

Чим більше число клавіш — тим ширший діапазон інструмента, тим більш низькі і високі ноти можна на ньому брати прямо в процесі гри, не вдаючись до хитрощів на зразок октавного перенесення (див. нижче). Для порівняння: повнорозмірна клавіатура фортепіано включає 88 клавіш. Однак у синтезаторах таку кількість зустрічається рідко, оскільки інструмент виходив б занадто громіздким і дорогим, а настільки великий діапазон потрібна далеко не кожному музиканту, навіть професійному. У світлі цього клавіатури на 88 клавіш використовуються переважно у висококласних робочих станціях (див. «Тип»). Для звичайних синтезаторів стандартом є 49, 61 або 76 клавіш (зустрічаються варіанти і на 73 клавіші) — цього зазвичай цілком достатньо (при цьому «золотою серединою» вважається варіант на 61 клавішу). А невеликі дитячі моделі можуть мати і 32 клавіші.

Розмір клавіш синтезатора — насамперед у ширину.

— Повнорозмірні. Клавіші стандартного розміру, такого ж, як на клавіатурі фортепіано. Такі клавіатури розраховані на дорослу людину і використовуються практично у всіх синтезаторах, не належать до дитячим.

— Малорозмірні. Клавіші зменшеною, порівняно зі стандартними, ширини (а часто — ще й висоти). Практично не використовуються в «дорослих» синтезаторах, зате є практично обов'язковими для дитячих моделей (див. «Тип»). На повнорозмірної клавіатури дитині недоступні деякі можливості (наприклад, акорди з далеко розташованими нотами), а невеликі клавіші, розраховані на дитячу руку, можуть виправити ситуацію.

— Невиважена. Клавіші з дуже малою силою натискання, буквально «западають» під пальцями. Такий варіант непогано підходить для недорогих синтезаторів з пасивною механікою (див. вище), а ось в активних моделях застосовується рідко — мала сила опору ускладнює вибір оптимальної сили натискання.

— Напівзважена. Клавіші зі середньою силою натискання, не дотягують за жорсткістю до повноцінних фортепіанних, однак надають помітно більше опору, ніж невиважені. Цей варіант найбільш популярний серед інструментів з активною механікою (див. вище) — зусилля на клавішах забезпечує адекватну зворотний зв'язок і водночас гра на такому інструменті не викликає особливих труднощів навіть у тих, хто раніше мав справу лише з невиваженими клавіатурами.

— Зважена. Клавіші з високою силою натискання, порівнянної з зусиллям на класичному фортепіано. Використовуються тільки в професійних інструментах з молоточковою механікою (див. вище) — висока жорсткість є обов'язковою рисою для такої механіки (точніше, для відгуку, який вона повинна забезпечувати).

Поліфонія, підтримувана синтезатором, простіше кажучи — кількість «голосів» (тон-генераторів), яка може одночасно звучати на ньому.

Цей параметр часто описують як кількість нот, які можна одночасно взяти на клавіатурі. Однак це не зовсім вірно з тієї причини, що в багатьох тембрах одна нота може задіяти кілька тон-генераторів. У результаті, наприклад, для відтворення акорду з 3 нот в тембрі з 4 тон-генераторами на ноту буде потрібна поліфонія не менш ніж в 3*4=12 голосів. Крім того, автоакомпанемент і вбудовані композиції (див. відповідні пункти) теж використовують тон-генератори — відповідно, для ефективної роботи з цими функціями потрібно ще більше голосів.

Мінімальним значенням для більш-менш функціонального сучасного синтезатора вважається поліфонія на 32 голоси – та й то такий інструмент можна використовувати переважно для початкового навчання і нескладних мелодій. Для більш солідного застосування бажано мати хоча б 50 – 60 голосів, а в професійних моделях (зокрема, робочих станціях, де доводиться мати справу з декількома звуковими доріжками відразу) зустрічаються моделі з поліфонією на 150 тон-генераторів і більше.

Загалом більш прогресивний синтезатор, швидше за все, буде мати більш широку поліфонію, проте оцінювати клас інструменту за цим параметром можна лише дуже приблизно — інструменти з однаковим числом голосів можуть сильно відрізнятися за рівнем. Винятком з цього правила є хіба що дитячі синтезатори (див. «Тип»), що підтримуют...ь до 20 голосів.

Кількість вбудованих тембрів звучання, передбачених у синтезаторі.

Кількість тембрів нерідко описують як число інструментів, які здатна імітувати дана модель. Однак це не зовсім вірно — швидше цей параметр можна назвати «кількість інструментів та звукових ефектів». Наприклад, один і той самий інструмент — електрогітара — з різними «прибамбасами» (дісторшн, овердрайв) буде звучати по-різному, і в синтезаторі кожна така примочка буде вважатися окремим тембром. Тембр «ударні» зазвичай об'єднує різні типи барабанів та інших ударних інструментів — іншими словами він дає змогу зобразити і «бас-бочку», і тарілки, не перемикаючи налаштувань, лише натиснувши потрібні клавіші. А деякі тембри можуть взагалі не мати аналогів серед реальних інструментів.

Чим більше вбудованих тембрів — тим ширші можливості синтезатора, тим різноманітніше звуки, які на ньому можна отримати. При цьому у висококласних моделях на зразок робочих станцій (див. «Тип») це число може досягати 1000 і навіть більше.

Кількість слотів пам'яті під тембри користувача, передбачена в синтезаторі.

Про тембри загалом див. «Вбудовані тембри» вище. Тембри ж користувача — це налаштування звуку, не передбачені першопочатково в пам'яті синтезатора і створювані користувачем під свої уподобання. Така можливість незамінна в тих ситуаціях, коли вбудований набір тембрів не містить необхідних варіантів. При цьому можливості тембрів користувача у різних моделях можуть бути різними. Так, один інструмент дає змогу лише редагувати і доповнювати наявні тембри (наприклад, додати до бас-гітари ефект «вау-вау» і зберегти таку в'язку як налаштування користувача), інший дає можливість виставити параметри звуку практично вручну, а третій дає змогу навіть підвантажувати тембри через USB (див. нижче).

Чим більше в синтезаторі тембрів користувача — тим більше особистих «інструментів» можна прописати в його пам'яті.

Діапазон, в якому можна змінювати темп програється синтезатором програми — автоакомпанементу, навчальної мелодії (див. вище), метронома (див. нижче), записаного семпла і т. ін.

Темп вимірюється за кількістю ударів у хвилину. Його зміна дозволяє налаштувати швидкість синтезатора під особливості ситуації — наприклад, злегка уповільнити навчальну програму, якщо у первісному темпі вона важкувата для освоєння. Чим ширше діапазон регулювання темпу — тим більше можливостей вибору у музиканта, особливо в області дуже повільних і дуже швидких темпів.

Зазначимо, що традиційний діапазон музичних темпів охоплює значення від 40 уд\хв («grave», «дуже повільно») до 208 уд/хв («prestissimo», «дуже швидко»), проте в синтезаторах він може бути і великий — наприклад, 30 – 255 уд/хв.

Наявність вбудованого метронома в конструкції синтезатора.

Метроном — прилад, який видає різкі звуки (удари) через певні короткі проміжки часу, визначені користувачем. У музиці такий прилад використовується насамперед для підтримки заданого темпу. Метроном може стати в нагоді і починаючому музиканту, для розвитку почуття ритму, і професіоналу — наприклад, при разучивании нової мелодії, особливо якщо її доведеться грати без акомпанементу і підтримувати ритм потрібно буде самостійно. Крім того, звук метронома може використовуватися і як ефект у музичних композиціях.

Секвенсор являє собою пристрій, який дозволяє записувати музику в реальному часі, яка програється на інструменті. Запис, зазвичай, здійснюється у форматі MIDI. При цьому можливості секвенсора можуть включати не тільки запис і відтворення музики, яка програється, але і розширені можливості по її редагуванню: послідовне накладення декількох партій, зведення записаних треків, зміна гучності, темпу, тембру, тональності записаних композицій, квантування для усунення нерівностей темпу, і т. ін. Конкретні можливості секвенсора, зазвичай, безпосередньо залежать від типу (див. вище) і цінової категорії синтезатора. Однак у будь-якому разі дана функція може стати важливою підмогою як для музиканта початківця, так і для професіонала.