Порівняння Anycubic Kobra 2 Max vs Anycubic Kobra 2 Pro

Максимальні габарити виробу, які можна надрукувати на 3D-принтері в один захід.

Чим більші габарити моделі – тим ширший вибір у користувача, тим більша різноманітність розмірів доступна для друку. З іншого боку, "великогабаритні" принтери займають чимало місця, та й на вартості пристрою цей параметр помітно позначається. Крім того, при друку FDM/FFF (див. «Технологія друку») для великої моделі бажані більші сопла і більше висока швидкість друку – а ці особливості негативно впливають на деталізацію та погіршують якість друку невеликих виробів. Тому при виборі не варто гнатися за максимальними розмірами — варто реально оцінювати габарити об'єктів, які планується створювати на принтері, і виходити з цих даних (невеликий запас на крайній випадок). Крім того, відзначимо, що великий виріб можна друкувати частинами, а потім скріплювати ці частини між собою.

Найбільший об'єм моделі, яку можна надрукувати на принтері. Цей показник безпосередньо залежить від максимальних габаритів (див. вище) — зазвичай, він відповідає цим габаритами, помножений один на одного. Наприклад, габарити 230х240х270 мм будуть відповідати об'єму в 23*24*27 = 14 904 см3, тобто 14,9 л.

Конкретний зміст цього показника залежить від використовуваної технології друку (див. вище). Принциповими ці дані є для фотополімерних технологій SLA і DLP, а також для порошкового SHS: об'єм моделі відповідає кількості фотополімеру/порошку, яке потрібно завантажити в принтер для друку виробу на максимальну висоту. При меншому розмірі ця кількість може зменшуватися пропорційно (наприклад, для друку моделі в половину максимальної висоти знадобиться половина об'єму), однак деякі принтери вимагають повного завантаження незалежно від розмірів виробу. Зі свого боку, для FDM/FFF та інших аналогічних технологій об'єм моделі має швидше довідкове значення: в них фактичний витрата матеріалу буде залежати від конфігурації друкованого виробe.

Що стосується конкретних цифр, то обсяг до 5 л включно можна вважати невеликим, від 5 до 10 л — середнім, понад 10 л — великим.

Найменша товщина одного шару матеріалу, який можна нанести за допомогою принтера.

У фотополімерних пристроях форматів SLA і DLP (див. «Технологія друку») значення цього параметра простий: це найменша висота переміщення робочої платформи за один цикл. Чим менше ця висота — тим кращою деталізації можна досягти на пристрої; втім, в подібних моделях ця висота в принципі невелика — переважно не більше 50 мікрон. А ось у пристроях на основі FDM/FFF і аналогічних технологій, що використовують сопла, зустрічаються і більші показники — 51 – 100 мікрон і навіть більше. Тут варто виходити з того, що невелика мінімальна товщина шару дозволяє ефективно використовувати невеликі сопла і досягати кращої деталізації. З іншого боку, підвищення деталізації знижує продуктивність, а для компенсації цього явища потрібно збільшувати швидкість друку за рахунок підвищення потужності (як нагрівання так і охолодження), що, зі свого боку, позначається на вартості. Тому при виборі варто виходити з реальних потреб: для предметів з відносно невисокою деталізацією нема чого шукати принтер з малою товщиною шару.

Окремо варто відзначити, що в принтерах FDM/FFF оптимальна товщина шару залежить від діаметра сопла (див. нижче) і специфіки друку — наприклад, для периметра «в одну лінію» без заповнення можна використовувати мінімальну товщину шару, тоді як для заповнення це не рекоменд...ується. Детальні рекомендації по оптимальній товщині шару для різних ситуацій можна знайти в спеціальних довідниках.

Максимальна температура нагрівання в 3D-принтерах з підігріванням столу (докладніше див. відповідний пункт). Чим вище її поріг, тим більше різновидів пластика можна використовувати для друку. Наприклад, моделі з підігріванням поверхні до 100 °С підійдуть для 3D-друку PLA-пластиком, з температурою столу від 100 до 120 °С — для роботи з ABS-пластиком і нейлоном, високотемпературні — допускають застосування полікарбонату і тугоплавких різновидів пластика.

Способи передачі даних, передбачені у конструкції 3D-принтера. Йдеться насамперед про дані, що стосуються друкуваної моделі (за якими принтер і здійснює безпосередньо друк), у деяких випадках — також про налаштування пристрою та інші способи взаємодії з ним; докладніше див. окремі пункти списку.

Що стосується конкретних варіантів, то крім традиційного підключення до ПК через USB або USB type C, в сучасних принтерах можуть передбачатися такі способи передачі даних, як картридер, власний USB-порт, мережеве підключення по LAN, а також бездротове з'єднання Wi-Fi. Ось особливості кожного з цих варіантів:

- Картрідер. Власний слот для карток пам'яті, передбачений у принтері. Найчастіше призначений до роботи з популярними картами SD; втім, навіть такі носії мають кілька різновидів, тому асортимент підтримуваних карт не завадить уточнити окремо. У будь-якому випадку основне призначення цієї функції - прямий друк: встановивши в принтер картку із записаним файлом проєкту, можна виготовити модель, навіть не підключаючи пристрій до комп'ютера. Можуть передбачатися й інші способи застосування картридера, наприклад, копіювання на зовнішній носій матеріалів зі сканера моделі (див. «Функції та можливості»). Зазначимо, що ця функція зручна переважно д...ля обміну даними з ноутбуком - слот для карт пам'яті є майже в будь-якому сучасному лептопі.

- USB. Власний роз'єм USB на корпусі принтера. Використовується аналогічно описаному вище картридер - для роботи з зовнішніми носіями, в даному випадку "флешками" та іншими подібними пристроями. Способи застосування USB-порту також аналогічні - переважно це прямий друк, але можливі інші варіанти (копіювання даних зі сканера, оновлення прошивки і т. п.).

— USB type C. Наявність порту USB type C в інтерфейсному полку підключення пристрою. Подібні роз'єми мають менші розміри в порівнянні з класичними USB, також вони мають зручну двосторонню конструкцію, що дає змогу підключати штекер будь-якою стороною. USB type C передбачається використовувати для підключення 3D-принтера до комп'ютера або мобільних гаджетів для керування та передачі друкованих файлів. Разом з тим, цей роз'єм може застосовуватися для підключення зовнішніх носіїв даних.

- Wi-Fi. Модуль бездротового зв'язку, який можна використовувати як для підключення принтера до локальних мереж, наприклад і для прямого зв'язку з планшетами, ноутбуками та іншими пристроями. Конкретні можливості варто уточнювати окремо, тут же відзначимо, що підключення до мережі дає змогу використовувати принтер в ролі загального пристрою для всіх комп'ютерів локальної мережі і навіть отримувати до нього доступ з Інтернету (хоча для останнього може знадобитися специфічне налаштування). При цьому Wi-Fi є більше зручною альтернативою дротовому LAN (див. нижче), оскільки дає змогу обійтися без прокладання проводів. Що ж до прямого з'єднання з іншим гаджетом, цей варіант зустрічається рідше. Зазвичай він передбачає можливість надсилати проєкти на друк та доступ до базових налаштувань; а для використання такого керування може знадобитися встановлення спеціальної програми.

— Підключення до ПК (USB). Підключення до USB-порту ПК або ноутбука - найпопулярніший спосіб прямого з'єднання 3D-принтера з подібними пристроями. Портами цього типу оснащується переважна більшість сучасних комп'ютерів, при цьому для роботи з принтером вистачає навіть роз'єм застарілої версії USB 2.0, не кажучи вже про нові стандарти. Саме з'єднання може використовуватися як для відправки завдань на друк, наприклад і для керування параметрами роботи - причому через ПК/ноутбук зазвичай реалізуються докладні налаштування, недоступні через екран на самому принтері. Крім того, у разі потреби через комп'ютер можна відкрити загальний доступ до агрегату по локальній мережі або по Інтернету, причому навіть у тому випадку, якщо сам принтер не має ні роз'єму LAN, ні модуля Wi-Fi. Це значно складніше в організації і не наприклад зручно, ніж використовувати мережну модель з прямим підключенням до «локалки», зате позбавляє необхідності переплачувати за додаткові можливості підключення в самому принтері.

— Підключення до комп'ютера (LAN). З'єднання з зовнішніми пристроями через LAN — стандартний роз'єм для підключення до комп'ютерних мереж. Власне, таке підключення і призначається переважно для використання принтера у ролі мережного пристрою - коли доступ до друку та налаштувань можна отримувати з різних комп'ютерів у локальній мережі, а то й через Інтернет. LAN менш зручний у підключенні, ніж Wi-Fi, оскільки вимагає прокладання кабелю, проте такий зв'язок більше надійний і не страждає від наявності великої кількості бездротових пристроїв поблизу. Крім того, кабель може стати в нагоді, якщо Wi-Fi роутер або точка доступу «не дістає» до місця розміщення принтера.
Зазначимо, що стандартний варіант застосування LAN передбачає підключення до мережного роутера, проте можливе і пряме з'єднання з комп'ютером. Другий варіант дає змогу використовувати цей роз'єм аналогічно до описаного вище USB — тобто лише для одного комп'ютера; але якщо комп'ютер підключено до локальної мережі та/або до Інтернету, можна настроїти мережний доступ до принтера.

Драйвери – це невеликі чипи, що відповідають за керування приводами у 3D-принтерах. По суті вони контролюють подачу струму на кроковий двигун. Широкого поширення набули драйвери від компанії Trinamic Motion Control. Так, дуже тихими варіантами по праву вважаються TMC2208 та TMC2209, а також їх покращена модифікація TMC2225. Зазначені драйвери підтримують дроблення кроків до 1:256, можуть функціонувати як самостійно з внесенням змін вручну, так і в режимі UART, в якому струм двигуна налаштовується через прошивку.

Номінальна споживана потужність принтера, фактично — найбільша потужність, споживана агрегатом в штатному режимі роботи.

Даний показник безпосередньо пов'язаний з характеристиками пристрою, перш за все загальною продуктивністю. Проте загалом 3D-принтери є порівняно економною технікою: серед рішень, що не належать до спеціалізованого промислового обладнання, вкрай рідко зустрічаються значення вище 1 кВт, і навіть в самих продуктивних моделях цей показник не перевищує 3 кВт. Для таких потужностей, цілком достатньо звичайної побутової розетки, так що звертати увагу на споживану потужність доводиться переважно в специфічних випадках, наприклад, при оцінці навантаження на стабілізатор напруги або джерело резервного живлення.