Протокол (стандарт) зв'язку, що використовується датчиком бездротового формату (див. «Підключення»).
Цей параметр напряму впливає на сумісність – обладнання, з яким використовується датчик, має підтримувати той самий протокол, інакше нормальна робота буде неможлива. Що стосується конкретних варіантів, то в сучасних датчиках можуть використовуватися як загальнопоширені стандарти
Wi-Fi і
Bluetooth, так і спеціалізовані протоколи — найчастіше
Z-Wave,
Zigbee,
Jeweller або
Fibra. Також датчики можуть працювати на
власній частоті.Ось більш детальний опис кожного з цих стандартів:
— Wi-Fi. Технологія, що застосовується переважно для побудови бездротових комп'ютерних мереж, а з недавніх пір — ще й для прямого зв'язку між окремими пристроями. Для зв'язку найчастіше використовується діапазон 2,4 ГГц або 5 ГГц. У разі бездротових датчиків однією з переваг Wi-Fi є те, що це загальноприйнятий стандарт; завдяки цьому багато датчиків з цим типом зв'язку можуть працювати без спеціального обладнання — вони здатні підключатися до звичайних бездротових роутерів або навіть окремих пристроїв на зразок ноутбуків і планшетів (деякі моделі допускають навіть відправлення повідомлень через Інтернет, через той же роутер). Од
...нак у такої універсальності є і зворотна сторона: Wi-Fi не має додаткової оптимізації для роботи з бездротовими сенсорами. У результаті такий зв'язок поступається спеціалізованим протоколами за загальною надійністю, спеціальним функціоналом та енергоефективності. Так що даний тип підключення характерний переважно для пристроїв, розрахованих на нескладні умови застосування – такі як кліматичні датчики температури/вологості для систем «розумного дому».
— Bluetooth. Ще один загальнопоширений стандарт бездротового зв'язку. Працює в діапазоні 2,4 ГГц; на відміну від Wi-Fi використовується для прямого з'єднання між пристроями. Також слабо підходить для професійного застосування (зокрема, затримка спрацьовування може досягати 2 – 3 секунд), а тому зустрічається переважно в датчиках побутової спеціалізації, розрахованих на підключення до смартфонів/планшетів або систем «розумного дому». Найчастіше для зв'язку використовується протокол Bluetooth LE, підтримуваний модулями Bluetooth версії 4.0 і вище: він спеціально розроблений для мініатюрних пристроїв з невеликою ємністю вбудованих батарей, дає змогу передавати дані з дуже низькими витратами енергії і водночас забезпечує дальність до 100 м.
— Z-Wave. Протокол зв'язку, розроблений спеціально для систем автоматизації та дистанційного управління. Передбачає передачу максимально простих і коротких управляючих команд з мінімальними затримками; для зв'язку використовується діапазон до 1 ГГц, завдяки чому такий зв'язок практично не схильний до перешкод від Wi-Fi і Bluetooth пристроїв, що знаходяться поблизу. Ще однією цікавою особливістю Z-Wave є використання топології типу MESH. Сигнал від датчика в такій мережі може передаватися на управляючий пристрій як напряму, так і через будь-яку кількість проміжних вузлів, при цьому оптимальний маршрут визначається з урахуванням поточної ситуації: наприклад, якщо один з вузлів на найкоротшому шляху сигналу вийшов з ладу, інформація піде «в обхід», через інші ретранслятори в межах досяжності. Правда, варто відзначити, що MESH-ретрансляція помітно підвищує витрату енергії, тому вузли Z-Wave з живленням від батарейок/акумуляторів її не виконують.
— Zigbee. Ще одні протокол зв'язку, створений для систем автоматизації (включаючи «розумний дім»), сигналізації, промислового управління тощо. Оптимізований під безпечну передачу даних на невеликих швидкостях і з мінімальним енергоспоживанням, допустимим для мініатюрних пристроїв на батарейках/акумуляторах. Так само, як і описаний вище Z-Wave, використовує MESH-топологію мережі, з можливістю передачі сигналу через кілька вузлів і автоматичним вибором оптимального маршруту з урахуванням поточної ситуації в мережі. Характеризується гарною захищеністю і стійкістю до прешкод, а також високою швидкістю спрацьовування (вихід із сплячого режиму займає близько 15 мілісекунд), завдяки чому досить широко використовується в сучасних бездротових датчиках.
— Jeweller. Власна розробка компанії Ajax Systems, протокол зв'язку, створений спеціально для охоронних систем — в цьому полягає його принципова відмінність від описаних вище стандартів. Творцями заявлені такі переваги, як велика дальність (до 2000 м), висока швидкість спрацьовування (0,15 мс), низьке енергоспоживання (до 7 років безперервної роботи в окремих моделях датчиків), підтримка декількох частот (з автоматичним перемиканням при зростанні рівня перешкод або спробі глушіння), прогресивна система захисту від збоїв і втручань (з висококласним шифруванням, точним визначенням типу атаки і зламуваного датчика, а також повідомленням про глушіння), а також можливість роботи до 150 пристроїв на одному хабі. З явних недоліків можна відзначити хіба що обмежене застосування: Jeweller підтримується тільки пристроями від Ajax Systems (принаймні поки що). Однак випускаються спеціальні модулі інтеграції, що дають змогу підключати такі датчики до дротових і бездротових централей інших виробників.
– Fibra. Дротовий протокол зв'язку Fibra створений компанією Ajax System спеціально для охоронних систем. Технологія успадкувала бездротові можливості спорідненого протоколу Jeweller (див. вище), проте всі пристрої при цьому підключаються традиційним чотирижильним кабелем. На одну лінію Fibra довжиною до 2000 м можна підключити як один датчик, так і кілька десятків (разом із сиренами та клавіатурами у будь-якому поєднанні). Цифрова архітектура під час використання комунікаційного протоколу Fibra вибудовується у фірмовому додатку Ajax PRO. Дані захищаються за допомогою шифрування з плаваючим ключем, а комунікація Fibra впорядкована за принципом TDMA: кожному пристрою виділяється короткий проміжок часу для обміну даними з хабом. В решту часу модулі зв'язку залишаються неактивними, що суттєво знижує енергоспоживання та допомагає уникнути конфліктів навіть при одночасному спрацьовуванні кількох датчиків. Fibra апаратно підтримується лише пристроями від Ajax Systems, проте існують спеціальні модулі інтеграції, що дають змогу підключати такі датчики до дротових централів інших виробників.
– Власна частота. У контексті охоронних датчиків під цим параметром мається на увазі власна частота, на якій забезпечується бездротовий обмін даними між ланками системи безпеки. Конкретне її значення визначається виробником пристрою, проте найчастіше зустрічаються варіанти 433-434 МГц і 868 МГц. Використання власної частоти покращує надійність та безпеку роботи охоронної системи, оскільки вона знижує ймовірність перешкод від інших бездротових пристроїв, що працюють на близьких частотах. При виборі за цим параметром важливо враховувати сумісність обладнання, стандарти та ліцензійні вимоги (щоб уникнути потенційних порушень законодавства).Час роботи датчика з автономним живленням на одному комплекті батарейок або заряді акумулятора (див. «Живлення»). Варто враховувати, що цей показник є досить приблизними — він зазвичай вказується або для ідеального, або для якогось «усередненого» режиму роботи. Реальна ж автономність залежить також від низки практичних нюансів: частоти спрацьовувань, дальності зв'язку, рівня перешкод і т. п., аж до температури повітря. Так що на практиці час роботи може відрізнятися від заявленого як в одну, так і в іншу сторону. Тим не менш, по даній характеристиці цілком можна оцінювати загальну автономність датчика, так і порівнювати різні моделі між собою: відмінність у зазначеному часу роботи зазвичай цілком відповідає різниці в реальному автономності.
Зазначимо, що для сучасних датчиків характерно дуже низьке енергоспоживання, тому час їх роботи рахується у місяцях.
