Порівняння Casio A700WEV-7A vs Casio A-168WA-1

Цей параметр визначає насамперед зовнішній вигляд годинника, і лише потім — функціонал. Крім того, носіння дорослими людьми «чоловічих» і «жіночих» годинників пов'язано виключно з правилами стилю та громадськими нормами, а не з технічними характеристиками різних моделей.

— Чоловічі. Для чоловічих годинників характерний досить великий корпус і відносно стриманий, неяскравий дизайн — який, втім, може бути різним, від строгої класики з єдиною шкалою на циферблаті до «хай-теку» з великою кількістю додаткових можливостей.

— Жіночі. Цей різновид годинників виділяється насамперед оригінальним дизайном, більш різноманітним і яскравим, ніж у чоловічих моделях; це стосується не тільки самих годинників, але і комплектних браслетів/ремінців. Досить велика кількість подібних моделей розрахована на роль не тільки наручного хронометра, але і модного аксесуара. Крім того, вони загалом більш мініатюрні і витончені, і навіть досить великі жіночі годинники важать менше аналогічних за розміром чоловічих.

— Унісекс. Годинник з нейтральним (з точки зору статі) оформленням, що не мають виражених деталей, які б характеризували їх як чоловічі або жіночі. Загалом оформлення подібних годинників часто буває досить яскравим і своєрідним, багато моделей унісекс розраховані на молодіжну аудиторію, любителів оригінального стилю тощо.

—...Дитячі. Годинники, розраховані на дітей, мають дві основні особливості. Одна з них — це характерне оформлення: у яскравих кольорах, часто в стилістиці популярних мультфільмів або коміксів. Друга полягає в тому, що штатні браслети або ремінці розраховані на невелику дитячу руку і забезпечуються максимально простими застібками, щоб у маленького власника не виникло проблем зі зняттям/надяганням. Також відзначимо, що дитячі годинники відрізняються порівняно простим функціоналом — в них не зустрінеш спеціальних можливостей на зразок світового часу, хронографа, барометра тощо (див. «Функції і можливості»).

Калібр можна охарактеризувати як тип годинникового механізму, який використовується в годинниках. Конструювати унікальний механізм під кожну модель годинників дорого і непрактично, тому у більшості виробників один і той самий механізм часто застосовується в різних моделях годинників, які іноді відчутно розрізняються за дизайном. Термін «калібр» пов'язаний з тим, що першопочатково тип механізму позначали числом (у дюймових лініях), що відповідає його найбільшому розміру; однак на сьогоднішній день широко використовуються унікальні назви або цифрово-буквені індекси, не пов'язані безпосередньо з розмірами.

Знаючи назву калібру, на якому побудований годинник, що Вас цікавить, можна при бажанні знайти більш детальну інформацію про механізм і визначити, наскільки його характеристики відповідають Вашим вимогам.

Колір фону циферблата годинника. Вказується для моделей зі стрілочними або комбінованими циферблатами (див. «Тип циферблата»); в суто електронних моделях, зазвичай, використовується або сіра підкладка (для звичайних ЖК-дисплеїв), або темна основа (для світлодіодних).

Найбільшою популярністю у сучасних годинах користуються циферблати чорного, білого, сріблястого і синього кольорів. Однак, крім цього, у продажу можна зустріти і інші відтінки — зокрема, бежевий, жовтий, зелений, золотистий, коричневий, червоний, помаранчевий, рожевий, сірий і фіолетовий. Особливий випадок являють собою годинник зі склом-хамелеонами (див. нижче).

Деякі моделі випускаються в кількох варіантах забарвлення, в таких випадках ці варіанти перераховуються через кому — наприклад, «білий, червоний, сріблястий». Якщо циферблат розфарбований одночасно в 2 або 3 кольори, вони вказуються як поєднання, наприклад, "білий з червоним" або "білий з жовтим і червоним". А до різнобарвним...належать моделі, в яких для циферблата використовується більше 3 кольорів.

Основний колір корпуса годинника.

Сучасні годинники досить різноманітні за варіантами забарвлення. Найбільшого поширення отримали моделі у відтінках «нержавіюча сталь», золотистому і чорному; однак, крім цього, у продажу можна зустріти, зокрема, білі, жовті, зелені, коричневі, червоні, помаранчеві, рожеві, сріблясті, сірі, сині і фіолетові корпуси.

Загалом, колір корпуса — досить очевидний параметр; відзначимо лише деякі нюанси, пов'язані з маркуванням:

— До різнокольорових належать моделі, в яких немає чітко вираженого основного кольору. Якщо такий колір є — в характеристиках вказується саме він. А для двоколірних корпусів при цьому може уточнюватися додатковий колір, наприклад, «нержавіюча сталь з золотистим» або «чорний з синім»

— Сріблястими, крім іншого, вважаються пластикові корпуси без додаткового забарвлення.

— «Нержавіюча сталь...» в даному випадку — це колір, а не матеріал; такий відтінок можуть мати вироби з інших металів (наприклад, алюмінію і титану), не доповнені покриттям PVD (див. «Покриття корпусу»). А корпуси золотих годинників, зі свого боку, не обов'язково робляться саме золотистими — в ювелірній справі використовуються також червоне і біле золото.

— Камуфляжне забарвлення вказується окремо — такі годинники позначаються як «мілітарі», а тут, знову ж таки, наводиться основний відтінок забарвлення. Проте не кожна модель «мілітарі» має камуфляж саме на корпусі; детальніше див. нижче.

Матеріал прозорого покриття, що закриває циферблат.

— Пластик. Прозорий пластик (він же «плексиглас», він же «органічне скло») вважається найпростішим варіантом і зустрічається переважно в моделях початкового й середнього цінового діапазону, переважно спортивно-туристичної спеціалізації. Цей матеріал має невелику вагу, коштує недорого, до того ж добре переносить удари й падіння: при сильному ударі він швидше трісне, ніж розколеться, та й пластикові уламки значно безпечніші за скляні. Ці властивості незамінні для годинників із захистом від ударів. З іншого боку, пластик дуже чутливий до подряпин, і через їх появу схильний швидко мутніти; та й загалом забруднюється він легше, ніж скло.

— Мінеральне. Під мінеральним у цьому разі мається на увазі звичайне, широко розповсюджене скло — на зразок того, яке використовується у вікнах. Воно вигідно відрізняється від пластику високою твердістю: щоб подряпати такий матеріал, потрібно докласти значних зусиль. Завдяки цьому мінеральні різновиди скла не мутніють і зберігають прозорість протягом практично всього терміну експлуатації годинника. З недоліків можна відзначити крихкість: при ударі скляна поверхня може розлетітися на дрізки. З іншого боку, навіть для звичайного скла такий удар повинен бути досить сильним; крім того, виробники часто застосовують різні конструктивні рі...шення («втоплений» у корпус циферблат, загартовані сорти скла тощо), щоб звести ризик таких випадків до абсолютного мінімуму. Завдяки всьому цьому мінеральне скло отримало на сьогоднішній день широке розповсюдження у всіх видах і цінових категоріях годинників.

— Сапфірове. Скло зі штучно вирощеного сапфіра (прозорого корунду — оксиду алюмінію). Головною перевагою цього матеріалу є висока стійкість до подряпин: подряпати таку поверхню можна тільки алмазом або схожим з ним за твердістю матеріалом. З іншого боку, сапфірове скло обходиться недешево, при цьому воно погано переносить удари й порівняно слабо підходить для «захищених» годинників. Як наслідок, цей матеріал зустрічається зазвичай у досить дорогих моделях, розрахованих на повсякденне використання (хоча зустрічаються і винятки).

Тип застібки, що використовується в штатному ремінці/браслеті годинника.

В наш час використовуються переважно або застібки класичної конструкції з пряжкою, або кліпси. Вкрай рідко зустрічаються липучки, а в окремих жіночих моделях (так званих годинниках-браслетах) застібка і зовсім відсутня. Ось детальніший опис кожного з цих варіантів:

— Класична (з пряжкою). Застібка, аналогічна за конструкцією пряжці ременя. При її застібанні одна з половин ремінця, що має отвори, протягується крізь пряжку і фіксується штирьком, поміщеним в одному з отворів, а також спеціальними петлями. Ця процедура дещо менш зручна, ніж застібання кліпси; крім того, штирек трохи виступає над ремінцем і при невдалому збігу обставин може за щось зачепитися (вірогідність цього дуже невелика, але все ж є). З іншого боку, пряжки є оптимально підходящим варіантом для ремінців зі шкіри, каучуку та інших м'яких матеріалів. А порівняно з кліпсами такі застібки значно простіші в налаштуванні за розміром — достатньо при застібанні вибрати отвір, відповідний охвату руки.

— Кліпса (розкладається). Різновид застібок, що застосовується переважно в металевих браслетах. Найбільшого поширення набув різновид кліпси, що складається із двох вигнутих пластин, з'єднаних віссю. При розстібання вони розкриваються як книжка, збільшуючи загальну довж...ину браслета і даючи змогу безперешкодно зняти годинник з руки, а при застібанні — складаються впритул одна до одної і фіксуються, закріплюючи браслет на зап'ясті. Другий популярний різновид кліпси — «метелик»: у ньому використовуються дві рухливі пластини, які прикріплені до основи за допомогою поворотних осей і розкриваються на зразок крил метелика (звідси і назва). Зазначимо, що у продажу зустрічаються також ремінці з кліпсами, найчастіше шкіряні; вони обходяться дорожче ремінців з пряжками і дещо складніші в регулюванні за довжиною, однак надійніші і не мають штирька, що виступає, який може створити незручності.

— Липучка. Традиційна застібка-липучка, що складається з двох частин — повстяної підкладки і фіксатора з набором мікроскопічних гачків, які при застібанні чіпляються за волокна повсті і утримують застібку на місці. Використовуються подібні пристосування в ремінцях з м'яких матеріалів, переважно нейлону, і в сучасних годинниках зустрічаються досить рідко. Пов'язано це переважно з тим, що по мірі зношування повстяна частина липучки досить швидко втрачає робочі властивості. З переваг таких фіксаторів можна відзначити простоту і швидкість застібання-розстібання.

— Відсутня. Цей варіант характерний переважно для так званих годинників-браслетів, розрахованих переважно на жіночу аудиторію. Такі вироби, згідно з назвою, являють собою не стільки традиційні годинники, скільки ювелірні прикраси, доповнені годинниками; вони виконуються у відповідному дизайні, нерідко з використанням дорогоцінних металів і каменів.
Також варто сказати, що далеко не всі годинники-браслети позбавлені застібок — зустрічаються моделі, що мають подібні пристосування. Однак конструкція застібок у таких випадках зазвичай досить далека від пряжок, кліпс і липучок, що застосовуються в звичайних годинниках, тому в характеристиках для них також вказується варіант «Застібка — відсутня».

Механізм, що дає змогу швидко змінювати довжину браслета, не розбираючи його і не використовуючи додаткових пристосувань. Зазвичай виконується у вигляді мініатюрного гвинта, обертаючи який можна регулювати довжину; діапазон такого регулювання найчастіше становить близько 10 – 15 мм.

Такий механізм є актуальним насамперед для годинника з застібкою типу кліпса (див. відповідний пункт). При традиційному регулюванні застібку доводиться розбирати, що вимагає і наявності інструментів, і певних навичок. Система швидкого подовження, зі свого боку, дуже проста у використанні і доступна навіть у повному «відриві від цивілізації» — наприклад, на природі.

Як випливає з назви, даний параметр визначає ступінь стійкості годинника до вологи. Він традиційно вказується як максимальна глибина під водою, на якій годинник здатен зберігати герметичність; однак потрібно враховувати, що це число є досить умовним. Річ у тім, що при розрахунках максимальної глибини занурення враховується тільки статичний тиск води, тобто тиск при повній нерухомості; водночас будь-який рух створює динамічний тиск, що значно збільшує навантаження на корпус. На практиці це означає, що відмітка, наприклад, в 50 м не означає, що з годинником можна пірнати на глибину 50 м.

Сучасні маркування по захисту від води відповідають таким практичним можливостям:

— 30 м (те ж саме що і «Water Resistant» без жодних цифр). Початковий рівень, допускається потрапляння крапель води, але не сильних бризок. Наприклад, такі годинники можна не знімати під дощем або при вмиванні, однак під час душу або миття авто їх потрібно залишити в безпечному місці. Про зануренні у воду мови, зрозуміло, не йде.

— 50 м. Мінімальний захист від води, допускає занурення годинника у воду. В таких годинниках зазвичай можна плавати, а в деяких випадках — навіть стрибати у воду (але не з вишок), однак для більш серйозних задач на зразок серфінгу, пірнання з трубкою або аквалангом вони не підходять. Зазвичай, не допускають використання кнопок під водою.

— 100 м. Такий ступінь захисту від води дає змогу не тільки плавати, але і пірнати на невеликі глибини, проте для серфінгу, стрибків з вишок і занурень з аквалангом вважається все-таки недостатнім.

— 200 м. Годинники з подібним захистом від води належать до «дайверских» моделей і можуть переносити занурення з аквалангом на глибину аж до 20 м.

— 300 м і більше . Професійні «водолазні» моделі, які підходять для занурень на значну глибину.

Зазначимо, що описані характеристики є приблизними. Конкретні показники стійкості до води і можливості застосування годинника разом з водою варто уточнювати за офіційними даними виробника.

Товщина корпусу годинника. Достатньо очевидний параметр; зазначимо тільки, що до ультратонких моделей в наш час прийнято відносити годинники, товщина яких становить менше 7 мм. Така конструкція має як естетичний, так і цілком практичний сенс — тонкі годинники стануть в нагоді тим, хто любить носити вузькі рукави з манжетами, що щільно облягають.