Порівняння UKC SSK-1000W-24V vs UKC KC-1000D

Спосіб підключення автоінвертора до бортової мережі або акумулятора автомобіля.

— В прикурювач. Підключення до стандартної автомобільної розетки DC 12V; традиційно роль такої розетки грає гніздо прикурювача (звідси і назва), однак у багатьох автомобілях нових моделей передбачається окреме гніздо. Цей варіант найбільш зручний — адже увіткнути штекер в гніздо набагато простіше, ніж тягнути кабелі від акумулятора до місця установки інвертора. З іншого боку, він підходить лише для моделей з номінальною вихідною потужністю (див. нижче) до 300 Вт — велика потужність створює нерозраховані навантаження на бортову мережу і може привести до перегріву і пошкодження проводки.

— Крокодили (до акумулятора). Підключення безпосередньо до акумулятора за допомогою кабелів з затискачами типу «крокодил». Саме по собі пряме з'єднання з акумулятором дозволяє створювати досить потужні пристрої — обмеження 300 Вт, характерне для живлення від прикурювача (див. вище), тут не діє. Правда, вважається, що затиски-«крокодили» забезпечують менш щільне і надійне з'єднання, ніж кабелі (див. нижче), і гірше підходять для сильних струмів. Тому номінальна потужність подібних інверторів зазвичай не перевищує 1500 Вт. З іншого боку, подібне з'єднання зручніше для швидкого підключення-відключення інвертора.

— Кабель (до акумулятора). Підключення безпосередньо до акумуляторної...батареї за допомогою кабелів з плоскими контактами, які при підключенні затискаються в клемах батареї. Така конструкція забезпечує більш щільний контакт, ніж описані вище «крокодили», проте менш зручна при підключенні і відключенні інвертора. Вона характерна для інверторів високої потужності.

— В прикурювач/крокодили. Універсальні моделі, що допускають підключення і через гніздо прикурювача, і безпосередньо до акумулятора за допомогою затискачів-«крокодилів». Технічні особливості обох варіантів підключення описані вище. Тут же відзначимо, що номінальна вихідна потужність подібних інверторів може перевищувати 300 Вт; в таких випадках під час роботи від прикурювача необхідно дотримуватися обережності і не підключати до пристрою навантаження більш ніж на 300 Вт.

Номінальна напруга на вході, на яку розрахований автоінвертор. Даний показник повинен відповідати номінальній напрузі акумулятора, який використовується з пристроєм:

— 12 В. Найбільш популярна напруга акумуляторних батарей, які застосовуються в сучасному транспорті: використовується в абсолютній більшості легкових автомобілів, також зустрічається в мотоциклах і вантажній техніці.

— 24 В. Цей варіант характерний для важкої техніки, автобусів, фур, тягачів тощо.

Зазначимо, що фактична напруга акумулятора під час роботи може змінюватись в межах декількох вольт — переважно у зв'язку зі зміною рівня заряду. Але автоінвертори створюються з урахуванням цієї особливості і можуть нормально працювати в певному діапазоні напруг. Тому в загальних характеристиках цілком достатньо вказати номінальну напругу батареї; конкретний робочий діапазон часто наводиться лише в детальній документації.

Загальна потужність живлення, що видається автоінвертором в штатному режимі роботи. Іншими словами цей параметр можна описати як найбільшу номінальну потужність підключеного навантаження, при якій пристрій здатний без збоїв і перевантажень пропрацювати протягом тривалого часу (порівнянного з часом розрядки акумулятора, який використовується для живлення).

Відповідно, при виборі з номінальної вихідної потужності, варто виходити з енергоспоживання передбачуваного навантаження. При цьому підбирати інвертор варто з запасом у 15-20% — наприклад, для ноутбука з споживанням 150 Вт рекомендується пристрій не менше ніж на 175 Вт. Це пов'язано не тільки з захистом від перевантажень, але і з тим, що багато інвертори здатні видавати заявлену потужність лише при повному заряді акумулятора, а по мірі вичерпання цього заряду вона знижується.

Також варто враховувати, що деякі пристрої, наприклад, автохолодильники чи побутові пилососи — при запуску споживають значно більше енергії, ніж в звичайному режимі роботи. Тому при виборі інвертора для подібних пристроїв варто орієнтуватися не тільки на номінальну, але і на пікову потужність — потужність, яку автоінвертор здатний без наслідків видати протягом декількох секунд.

Найбільша сумарна потужність живлення (пікова), яку автоінвертор може видати на навантаження протягом відносно короткого часу — 2-3 c. Зазвичай, ця потужність більше номінальної (див. вище) на 30-50%. При цьому, якщо Ви вибираєте інвертор за максимальної потужності, діють ті ж правила, що і для номінальної — показники пристрою повинні бути на 15-20% вище загальної потужності підключеного навантаження. А для роботи з приладами, що споживають велику кількість енергії під час запуску (пилососами, електроінструментом тощо) варто уточнювати також пікову потужність інвертора — вона повинна бути не нижче «пускової» потужності навантаження.

Наявність власного дисплея в конструкції автоінвертора.

Дисплей дозволяє відображати різну додаткову інформацію: напруга на вході і виході, енергоспоживання навантаження, стан акумулятора, повідомлення про збої в роботі і т. ін. В сучасних автоінверторах, зазвичай, використовуються найпростіші монохромні РК-екрани — коштують вони недорого, а для описаного інформування їх можливостей цілком достатньо.

Загальні габарити автоінвертора.

У сучасних автомобілях (особливо легкових), зазвичай, не так багато місця для установки додаткового обладнання. Даний параметр дозволяє оцінити простір, необхідне для розміщення інвертора, переконатися, що вибраний пристрій вписується в «посадкове місце», а при необхідності — вибрати інше місце чи іншу модель. При цьому потрібно пам'ятати, що для багатьох автоінверторам необхідний необхідний певний запас за місцем — для нормальної роботи системи охолодження; зазвичай цей запас вказується в докладної документації.