Порівняння Luxeon EWS-10000 SERVO 10 кВА / 8000 Вт vs Luxeon WDS-10000VA SERVO 10 кВА / 7000 Вт

Максимальна активна потужність навантаження, допустима для даної моделі.

Активної називають потужність, яка в приладах змінного струму витрачається на корисну роботу або на виділення тепла. Крім неї, такі прилади споживають також реактивну потужність — вона йде на роботу специфічних компонентів, насамперед конденсаторів і котушок індуктивності. Повна потужність, що позначається в вольт-амперах (кіловольт-амперах), є сумою активної і реактивної, про неї див. нижче. Тут же відзначимо, що в нескладних побутових ситуаціях для розрахунків вистачає даних про активної потужності, яка вказується у ватах. Зокрема, саме цей параметр вважається ключовим при виборі стабілізаторів для пральних машин і для посудомийних машин: у першому випадку оптимальною вважається потужність від 2 до 5 кВт, у другому — від 1,8 до 2,5 кВт.

В будь-якому випадку, загальна активна потужність підключеного навантаження не повинна перевищувати цифр, зазначених у характеристиках стабілізатора. Для повної гарантії не завадить взяти певний запас, однак цей запас не повинен бути занадто великим — збільшення допустимої потужності помітно впливає на габарити, вагу та ціну пристрою. Також зазначимо, що існують формули, які дозволяють перевести активну споживану потужність в повну з урахуванням типу підключеного електроприладу; ці формули можна знайти в спеціальних джерелах.

Коефіцієнт корисної дії стабілізатора — це виражене у відсотках співвідношення між кількістю електроенергії на виході пристрою до кількості енергії на вході. Іншими словами, ККД описує, яку частину отриманої від мережі енергії пристрій передає на підключене навантаження без втрат. А втрати під час роботи будуть неминучі — по-перше, жоден трансформатор не досконалий, а по-друге, керуючі схеми стабілізатора теж вимагають для роботи деякої кількості енергії. Водночас всі ці витрати досить невеликі, і навіть у відносно простих сучасних моделях ККД може досягати 97-98%.

— Від перегрівання. Захист, що запобігає критичному підвищенню температури окремих компонентів стабілізатора — наприклад, при перевантаженні, короткому замиканні або збої в системі охолодження. При перевищенні певного значення температури він відключає пристрій, щоб уникнути поломок і загорянь. Особливо подібні системи важливі для напівпровідникових типів стабілізаторів — тиристорних і симісторних (див. вище). А в деяких моделях дана функція може доповнюватися сигналом про збільшення температури — він спрацьовує за температури, близькій до критичної.

— Від високочастотних перешкод. Цей захист гасить перешкоди високої частоти, що надходять на вхід, не даючи їм змогу вплинути на роботу підключених до стабілізатора пристроїв. Подібні перешкоди можуть виникати, наприклад, від електродвигунів, зварювальних апаратів тощо. Так, в аудіосистемах високочастотні спотворення викликають неприємний фон з динаміків. Захист від високочастотних перешкод відфільтровує ці спотворення, забезпечуючи на виході гладку синусоїду.

— Від короткого замикання. Система, що захищає стабілізатор при виникненні коротких замикань в підключеному навантаженні. Коротким замиканням називають ситуацію, коли опір в ланцюзі стає близьким до нуля; це призводить до різкого підвищення сили струму, перенавантажує електромережу і сам стабілізатор, а т...акож створює ризик поломки або навіть пожежі. Щоб уникнути неприємних наслідків і передбачається відповідний захист: він відключає навантаження у разі значного перевищення сили струму в ньому. Дана функція є практично обов'язковою в сучасних стабілізаторах.

— Від перевантаження. Система безпеки на випадок перевантаження стабілізатора — тобто ситуації, коли повна потужність підключеного навантаження стає більше відповідних показників самого пристрою (див. «Потужність»). Причиною такої ситуації може стати, наприклад, вмикання додаткового споживача або зміна режиму роботи одного з діючих. На відміну від описаного вище короткого замикання, при перевантаженні всі електроприлади працюють штатно, нештатним є режим роботи самого стабілізатора — що може призвести до виходу його з ладу або навіть пожежі. Щоб уникнути цього і застосовується захист від перевантаження. Її конкретна реалізація може бути різною. В одних моделях навантаження відключається одразу, в інших — через деякий час після попереджувального сигналу, що дає користувачеві можливість знизити споживану потужність і уникнути спрацьовування системи.

— Від підвищеної / зниженої напруги. Система, що захищає пристрій від занадто низької або дуже високої напруги на вході. Значний вихід за межі діапазону вхідної напруги (див. вище) небезпечний не тільки ризиком пошкодження самого стабілізатора: при таких умовах можливостей пристрою не вистачає для повноцінного захисту підключеного навантаження, що може вилитися в неприємності і для нього. А ця функція запобігає подібним наслідкам: у разі виходу вхідної напруги за межі допустимих значень (вони можуть бути ширше робочих значень, див. «Діапазон вхідної напруги») стабілізатор відключається від мережі. При цьому деякі функції можуть залишатися робочими — наприклад, вольтметр, який дає змогу оцінити «стан справ» у мережі на вході. А в окремих моделях є функція автоматичного вмикання при поверненні напруги в робочі межі.

— Настінний. Даний варіант включає два способи установки. Перший, класичний варіант — це підвішування за допомогою кріплень-«вушок» на шурупи, гвоздики або інші аналогічні пристосування. Завдяки цьому пристрій не займає місце на підлозі, до того ж власник може вибрати висоту установки; це особливо корисно в обмежених умовах. Недоліком такого способу, порівняно з підлоговим, можна назвати необхідність «довбати стіни» і меншу придатність до переміщення з місця на місце; крім того, він погано підходить для потужних важких апаратів. Другий різновид настінних пристроїв — компактні малопотужні моделі (зазвичай реле напруги — див. «Пристрій»), що включаються в розетку не через дріт, а за допомогою вилки на самому корпусі. Фактично такий пристрій кріпиться прямо на розетці і не потребує спеціального монтажу.

— Підлоговий. Підлогові моделі вигідно відрізняються від настінних простотою і легкістю в установці: власне, крім рівній поверхні, для них більше нічого і не потрібно. Роль такої поверхні може грати не тільки підлогу, але і полку, стільниця і т. ін. (головне, щоб подібна конструкція витримала вагу стабілізатора), а сама установка обмежується лише тим, щоб перемістити стабілізатор у потрібну точку приміщення. Крім того, легкість по переміщенню з місця на місце обмежується тільки згаданими вагою, а він може бути практично будь-яким. Завдяки цьому серед підлогових моделей зустрічаються варіанти будь-якої доступної потужності та «нашорош...еності». Головним же недоліком даного способу є необхідність місця під стабілізатор на підлозі або іншої поверхні.

Відзначимо, що деякі моделі стандартно допускають як настінний, так і підлогову установку. Подібний пристрій може знадобитися, наприклад, якщо Ви ще не визначилися з конкретним варіантом, або якщо обстановка в будь-який момент може змінитися. Крім того, технічно можливо поставити настінну модель на підлогу, а підлогову — оснастити кріпленнями і повісити на стіну, проте зазвичай подібні хитрощі як мінімум не мають сенсу, а то і можуть призвести до неприємних наслідків (на зразок перегріву або поломки кріплень).