Порівняння Pioneer XDP-300R vs Onkyo DP-X1

Максимальний об'єм карти пам'яті, яку можна використовувати в плеєрі. Цей параметр безпосередньо пов'язаний з типом карти (див. вище): для кожного типу є свої обмеження за об'ємом. Водночас можливості по роботі з ємними носіями обмежуються не тільки типом карти, але і апаратною частиною плеєра. Тому чимало моделей мають більш низький обмеження за обсягом, ніж передбачається картою пам'яті — наприклад, 128 ГБ моделі з підтримкою формату SDXC (теоретичний максимум по якому складає 2 ТБ).

Зазначимо, що зустрічається і зворотна ситуація — наприклад, коли в пристрої з максимальним об'ємом до 16 ГБ заявлена підтримка тільки карт microSD (теоретичний максимум 4 ГБ). Це зазвичай означає, що плеєр може працювати і з більш новими форматами (у нашому прикладі — як мінімум microSDHC), проте з якоїсь причини в офіційних характеристиках цей момент не згадано (наприклад, виробник міг помилитися в документації).

Модель цифро-аналогового перетворювача, встановленого в пристрої.

ЦАП є одним з ключових компонентів будь-якого плеєра: він перетворює цифрові дані, записані в звуковому файлі, в аналоговий звук, який через підсилювач подається на навушники. Від якості ЦАП безпосередньо залежить, наскільки точно звук на виході буде відповідати первинним сигналом, а також те, чи зможе плеєр працювати з сучасними форматами цифрового сигналу: багато з них вимагають високої обчислювальної потужності, яка є далеко не у всякому ЦАП.

Відзначимо, що модель ЦАП зазначається лише в тому разі, якщо це висококласний перетворювач з якістю звуку вище середнього. На сучасному ринку представлені, зокрема, ЦАП таких виробників: AKM, Cirrus Logic, ESS Sabre, Texas Instruments, Wolfson. А плеєри з таким оснащенням зазвичай належать до Hi-Fi пристроїв (див. «Тип»).

Також варто сказати, що кількість ЦАП може бути різним. Найпростіший варіант — один модуль на обидва канали звуку, однак зустрічаються плеєри, оснащені відразу двома перетворювачами — по одному на канал. Таке «поділ праці» позначається на вартості, зате знижує навантаження на кожен окремий ЦАП, що позитивно позначається на якості і достовірності звучання.

Чим вище потужність, тим більш гучний звук можна отримати на навушниках, за інших рівних умов. Крім того, більш висока потужність дозволяє підключати до пристрою «вуха» з більш високим опором (хоча жорсткої залежності тут немає, і моделі з однаковою вихідною потужністю можуть мати різні обмеження по опору навушників). Однак у випадку звичайних (не Hi-Fi) плеєрів даний параметр є скоріше довідковим, ніж практично значущим: зазвичай, потужності підсилювача в таких моделях цілком достатньо, щоб «розгойдати» більшість навушників споживчого рівня. А ось для Hi-Fi пристроїв (див. «Тип») моделей вихідна потужність має ключове значення: вона визначає сумісність з високоомними «вухами» студійного класу. Докладну довідку щодо цього питання можна знайти в спеціальних джерелах.

Формати звукових файлів, з якими здатний працювати плеєр.

— MP3. Найбільш відомий з сучасних форматів цифрового звуку; підтримується практично всіма компактними плеєрами, назва MP3 навіть стало для них прозивним. Забезпечує т. зв. стиснення з втратами, коли частина звукових частот втрачається. Однак звук при стисненні обробляється таким чином, що «зникають» переважно частоти, втрата яких непомітна для людського вуха. У підсумку якість звуку може бути досить високим, і однозначно відрізнити якісний MP3 від lossless формату можна тільки на Hi-Fi апаратури.

— WAV. Ще один популярний стандарт аудіо, першопочатково розроблений для зберігання звуку на ПК. Технічно може застосовуватися для зберігання звуку в різних форматах, однак найчастіше використовується для нестисненого аудіо. За рахунок цього якість звуку може бути досить високим, а для його обробки не потрібно особливої обчислювальної потужності. Зворотною стороною цього є великий об'єм аудіофайлів — в рази більше, ніж у MP3.

— WMA. Формат аудіо, свого часу створений спеціально для операційної системи Windows. За замовчуванням використовує стиснення з втратами (хоча є і lossless-різновид WMA-кодека). WMA особливо зручний для роботи на низьких бітрейтах, при таких умовах він забезпечує кращу якість, ніж MP3, і займає менше місця. З іншого боку, у високоякісному цифровому звуці даний формат значно менш популярний.

— AAC. Форм...ат, розроблений як потенційний спадкоємець MP3. Також забезпечує стиснення з втратами (див. вище), проте дозволяє добитися кращої якості при тому ж розмірі файлу; ця різниця особливо помітна на низьких бітрейтах. Активно просувається компанією Apple в плеєрах iPod; тим не менш, помітно поступається MP3 за поширеністю, хоча підтримується чималою кількістю плеєрів.

— OGG. Формат цифрового звуку, що передбачає стиснення з втратами, одна з потенційних альтернатив MP3. Однією з ключових особливостей OGG є те, що при кодуванні звуку бітрейт постійно змінюється; при цьому на фрагментах, де звуку немає, бітрейт падає практично до нуля (на відміну від MP3, де потік даних йде постійно, у тому числі на ділянках повній тиші). Завдяки цьому вдається досягти невеликих розмірів файлу при збереженні якості звуку. Також зазначимо, що формат OGG є відкритим і не обмежується патентами.

— FLAC. Один з форматів, що використовують стиснення звуку без втрат (lossless). При такому стисненні зберігаються всі деталі оригінального звучання, тому lossless-формати особливо цінуються досвідченими меломанами і аудіофілами. Зворотною стороною цієї якості є великі обсяги файлів. Конкретно FLAC є чи не найбільш поширених сучасних lossless-форматів. Багато в чому це пов'язано з тим, що даний стандарт не особливо вимогливий до обчислювальної потужності програвача. Завдяки цьому його підтримку можна реалізувати навіть у порівняно простих і недорогих плеєрах (на відміну від іншого популярного формату APE, див. нижче). З іншого боку, файли FLAC виходять більш об'ємними, ніж APE.

— APE. Один з популярних форматів стиснення звуку без втрат (lossless). Порівняно з іншим поширеним стандартом — FLAC (див. вище) — APE дає змогу досягти менших розмірів файлу при тій же якості. З іншого боку, для програвання таких файлів необхідна електроніка з досить високою обчислювальною потужністю, тому в компактних плеєрах сумісність з APE зустрічається порівняно рідко.

— DSD. Специфічний формат цифрового звуку, що використовує т. зв. сигма-дельта модуляцію (на відміну від імпульсно-кодової, яка застосовується в більшості інших форматів). Така модуляція передбачає дуже високу частоту дискретизації — 2822,4 кГц; однак її не можна порівнювати зі звичайною частотою дискретизації (див. вище): у цьому разі мова йде про специфічному форматі сигналу. Властивості його такі, що підтримку DSD можна передбачити навіть у тому випадку, якщо ЦАП плеєра формально має набагато меншу частоту дискретизації. Загалом даний формат вважається професійним, його підтримка зустрічається переважно в Hi-Fi моделях (див. «Тип»).

— DXD. Професійний аудіо, першопочатково створений для редагування файлів DSD (див. вище) — з технічних причин оригінальний DSD погано підходить для редагування. DXD використовує розрядність 24 біт (8 біт вище, ніж у форматі Audio CD) і частоту дискретизації 352,8 кГц (в 8 разів вище, ніж Audio CD). Як і оригінальний DSD, зустрічається переважно в Hi-Fi-плеєрах.

— AIFF. Аудіоформат, розроблений компанією Apple для комп'ютерів Mac і ноутбуків Macbook; свого роду «яблучний» аналог описаного вище WAV, також здебільшого використовується для нестисненого аудіо.

— Audible. Власний формат файлів, що використовується однойменною онлайн-магазином аудіокниг. Однією з особливостей даного формату є те, що відтворення файлу доступно лише за умови введення логіна і пароля для онлайн-магазину Audible; таким чином, підтримка цього стандарту зазвичай означає наявність клієнтської програми для доступу до магазину.

Даний список не є вичерпним, в сучасних плеєрах (особливо топової категорії) можуть підтримуватися і інші типи аудіофайлів.

Підтримка плеєром технології Bluetooth.

Ця технологія розроблена для прямого бездротового зв'язку між різними пристроями. Способи її реалізації у плеєрах бувають різними. Найпоширеніший варіант – це трансляція звуку на бездротові навушники, акустику або інше аналогічне обладнання (при цьому вкрай бажана наявність aptX, див. «Функції/можливості»). Також можуть передбачатися інші способи застосування — зокрема обмін файлами з іншими пристроями та дистанційне управління (плеєром або з плеєра). Конкретний набір додаткових функцій слід уточнювати окремо.

Актуальними нині є бездротові протоколи Bluetooth від 4-ї ревізії та новіші:

• Bluetooth v 4.0. У ревізії 4.0 з'явився режим з'єднання Bluetooth Low Energy (BLE) із низьким енергоспоживанням. Цей стандарт зв'язку призначений переважно для передачі невеликих об'ємів інформації — зокрема, службових пакетів даних підтримки з'єднання. При цьому творцям вдалося поєднати економне споживання енергії та велику дальність зв'язку – вона може досягати 100 м, що позитивно позначається на стабільності підключення.
• Bluetooth v 4.1. Розвиток та вдосконалення Bluetooth 4.0. У розрізі плеєрів ключовим нововведенням в даній версії стала покращена захищеність від перешкод при роботі поряд з пристроями мобільного зв'язку формату 4G (LTE) (у більш ранніх стандартах сигнали Bluetooth і LTE могли перекриватися, що призводило до збоїв).
• Bluetooth v 4.2. Подальший, після 4.1, розви...ток стандарту Bluetooth, що представив в основному низку загальних поліпшень надійності та захищеності від перешкод з'єднання.
• Bluetooth v 5.0. Масштабне оновлення Bluetooth, випущене у 2016 році. Одним із найпомітніших нововведень стало введення двох додаткових режимів роботи Bluetooth LE: режиму підвищеної швидкості (за рахунок зменшення дальності) та режиму збільшеної дальності (за рахунок зниження швидкості). Ключова перевага цих нововведень полягає в покращенні загальної надійності зв'язку, збільшенні її дальності та зменшенні кількості розривів.
• Bluetooth v 5.1. Оновлення ревізії v 5.0, в якому, крім загальних покращень якості та надійності зв'язку, з'явилася можливість визначати напрямок, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому розташування підключених пристроїв визначається з точністю до сантиметра, що позитивно позначається на якості бездротового з'єднання.
• Bluetooth v 5.2. Наступне, після 5.1, оновлення Bluetooth покоління 5. Основними нововведеннями в даній версії стали низка покращень безпеки, додаткова оптимізація енергоспоживання в режимі LE та новий формат аудіосигналу для синхронізації паралельного відтворення на кількох пристроях.
• Bluetooth v 5.3 ввели в ужиток на зорі 2022 року. З нововведень у ньому прискорили процес узгодження каналу зв'язку між контролером та пристроєм, реалізували функцію швидкого перемикання між станом роботи в малому робочому циклі та високошвидкісному режимі, покращили пропускну здатність та стабільність з'єднання за рахунок зниження сприйнятливості до перешкод. При несподіваному виникненні перешкод у режимі роботи з низьким енергоспоживанням Low Energy прискорено процедуру вибору каналу зв'язку для перемикання.
• Bluetooth v 5.4 представили на початку 2023 року. У цій редакції наростили радіус дії та швидкість обміну даними. Також у Bluetooth v 5.4 удосконалили енергозберігаючий режим BLE. Ця версія протоколу використовує нові функції безпеки для захисту даних від несанкціонованого доступу, має підвищену надійність з'єднання за рахунок вибору найкращого каналу для зв'язку та запобігає втратам з'єднань через перешкоди.

— micro-Jack (2.5 мм). Роз'єм micro-Jack належить до категорії TRS-з'єднань (Tip, Ring, Sleeve). Діаметр штекера становить 2,5 мм — це найменший за діаметром роз'єм TRS. З'єднання micro-Jack (2.5 мм) характерне для мобільних пристроїв і компактної портативної аудіотехніки. Роз'єм має зворотну сумісність з mini-Jack (3,5 мм) і Jack (6,35 мм), але для цього слід використовувати відповідні перехідники. Звичайно, при використанні перехідників слід враховувати, що наявність додаткового з'єднання знижує загальну якість аудіосигналу. Щоб не допустити зниження якості, деякі з MP3-плеєрів оснащуються виходом micro-Jack паралельно з mini-Jack або Jack.

— mini-Jack (3.5 мм). З'єднання mini-Jack (3.5 мм) — найпоширеніший різновид інтерфейсу TRS (Tip, Ring, Sleeve). Виходом mini-Jack оснащується переважна більшість MP3-плеєрів споживчого класу. Роз'єм mini-Jack має штекер діаметром 3,5 мм — це середній (проміжний) різновид TRS-з'єднань. Вихід mini-Jack здатний забезпечити передачу аудіосигналу досить високої якості. З'єднання mini-Jack готове задовольнити запити як початківців, так і досвідчених меломанів.

— Pentaconn (4.4 мм). З'єднання Pentaconn — 5-контактний балансний вихід. Завдяки цьому з'єднанню до MP3-плеєра можна підключати потужні підсилювачі або ЦАП. Додатково роз'єм підходить і для підключення хороших високоомних навушників. Pen...taconn використовує збільшений у порівнянні з mini-Jack штекер, його діаметр становить 4,4 мм, він міцніше і надійніше 3,5-міліметрового з'єднання. Балансне підключення Pentaconn дає можливість працювати з аудіосигналами підвищеної потужності. Завдяки цьому з'єднанню можна передавати сигнал на досить велику відстань.

— Коаксіальний. Коаксіальне з'єднання (S/PDIF) забезпечує можливість передачі аудіосигналу підвищеної якості. В алгоритмі коаксіального сигналу відсутня стадія аналогового цифрового перетворення, що позитивно позначається на якісних характеристиках звуку. Для коаксіального з'єднання можуть використовуватися роз'єми RCA або TOSLINK. Коаксіальний вихід зустрічається переважно в MP3-плеєрах класу Hi-End. Це дорога техніка, яка потребує використання досить дорогих аксесуарів. Але натомість такі плеєри забезпечують високоякісне звучання, розраховане на професійних музикантів і досвідчених меломанів.

— Оптичний. Оптичне з'єднання представлене роз'ємом TOSLINK і оптоволоконним кабелем. Суть оптичного підключення полягає в тому, що аудіосигнал перетворюється з електричного в оптичний. На зворотному кінці кабелю оптика трансформується назад в цифрове звучання. Перебуваючи в оптичному вигляді сигнал перестає піддаватися наведенням та іншим перешкодам. Оптичний сигнал не втрачає вихідної якості навіть при передачі на великі відстані. MP3-плеєри з оптичним виходом забезпечують можливість прослуховувати аудіо у високій якості. Переважна більшість MP3-плеєрів з роз'ємом TOSLINK — це моделі преміумкласу, здатні задовольнити запити музикантів, меломанів і досвідчених аудіофілов.

Характеристики дисплея, встановленого у програвачі.

- Кольоровість(кольоровий/монохромний). Кольори дисплея вибираються виробником з урахуванням функціоналу плеєра. Наприклад, для пристрою, що підтримує відео та графічні матеріали (див. «Інші формати»), кольоровий дисплей є обов'язковим, а якщо плеєр працює тільки з аудіо — для нього цілком достатньо монохромного (одноколірного) екрана, тим більше, що такі екрани дешевші. споживають менше енергії.

- Діагональ. Розмір дисплея по діагоналі безпосередньо пов'язаний із типом пристрою (див. вище). Наприклад, класичним аудіоплеєрам великі екрани не потрібні, у більшості з них даний показник не перевищує 1,5"; а ось для медіаплеєра 1,5" - це, фактично, абсолютний мінімум, зазвичай діагональ становить від 3" і більше. Також великими Екранами оснащуються Hi-Fi плеєри, в них подібна особливість передбачається ще й для зручності роботи зі спеціальними інструментами.В цілому ж великий екран, з одного боку, зручний у використанні, з іншого впливає на габарити і ціну пристрою.

— Роздільна здатність дисплея. Розмір дисплея в пікселях по вертикалі та горизонталі. При тій же діагоналі більше висока роздільна здатність забезпечує більше чітке та деталізоване зображення, проте збільшує вартість плеєра. Крім того, далеко не кожному плеєру потрібна висока деталізація: якщо екран використовується тільки для службової інформації на кшталт назви пісні, можна...обійтися невеликими дозволами. Тому звертати увагу на цей параметр варто лише тоді, коли йдеться про медіаплеєр (див. «Тип»), на якому планується часто дивитися відео. В інших випадках можна виходити з того, що роздільної здатності екрану гарантовано вистачить для завдань, для яких призначено пристрій.

- Тип матриці. Тип матриці, яка використовується в екрані.

• OLED. Матриця на органічних світлодіодах, у якій кожен піксель фактично є окремим світлодіодом. У портативних плеєрах більшість таких екранів монохромні, для кольорових дисплеїв зручніше застосовувати інші технології.
• TFT. Загальна назва для рідкокристалічних дисплеїв. В даному випадку позначення TFT використовується переважно для відносно простих екранів, що не використовують просунуті технології на зразок описаної нижче IPS і мають досить скромні характеристики. Тим не менш, такі екрани можуть бути кольоровими і мати високу роздільну здатність.
• AMOLED. Розвиток описаної вище технології OLED, розрахований створення висококласних кольорових дисплеїв. AMOLED екрани відрізняються високою яскравістю, насиченими кольорами та гарними кутами огляду. З їхніх недоліків можна відзначити трохи менший термін служби, ніж у тих же IPS, а також схильність вицвітати на ділянках, де часто відображаються яскраві фрагменти зображення.
• IPS. Одна з найпопулярніших технологій кольорових екранів, що застосовуються у сучасній портативній техніці. Забезпечує хорошу якість передачі кольорів і великі кути огляду; за якістю картинки дещо поступається AMOLED, проте обходиться дешевше та служить довше.

- Сенсорний екран. Сенсорний екран - на зразок тих, що застосовуються в сучасних смартфонах. Управління за допомогою елементів на екрані часто буває більше зручним та універсальним, ніж використання кнопок та інших апаратних органів керування. Для нормального використання такій дисплей має бути досить великим. Також відзначимо, що сенсорний екран є обов'язковим для моделей із повноцінною ОС (див. вище).